Ухвала суду № 77780629, 02.11.2018, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/2218/18

Провадження № 1-м/505/4/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2018 року м. Подільськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Івінського О.О.

при секретарі Бондарчук А.Ю.

за участю прокурора Нерубащенко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міністерства Юстиції України, відповідно до ч.1 ст.610 КПК України, про приведення у відповідність із законодавством України покарання за вироком Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року, щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: Україна, Одеська область, м.Котовськ, вул. 8 Березня, 57,

- засудженого вироком Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року до 4 років позбавлення волі за вчинення злочинів, передбачених п. «а» ч.3 ст.158, ч.2 ст.228 КК Російської Федерації

ВСТАНОВИВ:

Міністерство юстиції України звернулося до Котовського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України, в якому просить визначити норми (статті, частини статей) Кримінального Кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнаний винним, вказаним вище вироком суду Російської Федерації, та визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженим ОСОБА_1 на підставі цього вироку.

Як вбачається з даного клопотання та додатків до нього вироком Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано винним у вчиненні злочинів, передбаченого ст.158 ч. 3 п. «а» та ст.228 ч.2 КК Російської Федерації, за ознаками незаконного зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великому розмірі та крадіжки, тобто незаконного заволодіння чужим майном з проникненням у житло, за що останньому призначено покарання, за ст.158 ч.3 п. «а» КК РФ, у вигляді 2 років позбавлення волі та за ст.228 ч.2 КК РФ, у вигляді позбавлення волі строком 3 роки 6 місяців. У відповідності до ч.3 ст.69 КК РФ за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі терміном 4 роки з відбуванням покарання у виправній колонії загального режиму. Також вироком визначено, що строк відбуття покарання обчислювати з 26.04.2017 року, та зарахувати в строк відбування покарання, час перебування під вартою з 14.02.2017 року.

В судове засідання представник Міністерства юстиції України, не з'явився, проте, у самому клопотанні міститься прохання про розгляд клопотання у відсутність представника.

Відповідно до положень ч.1 ст.610 КПК України, неявка представника Міністерства юстиції України не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні прокурор клопотання Міністерства юстиції України, підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на наявність всіх правових підстав для його задоволення. Просив привести вирок суду іноземної держави відносно громадянина України ОСОБА_1 у відповідність із законодавством України та визначити норми Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнаний винним, а саме: за ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло та за ч.2 ст.309 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне зберігання наркотичних засобів, без мети збуту у великих розмірах.

Заслухавши думку прокурора, ретельно дослідивши клопотання та додатки до нього, суд приходить до висновку про те, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.7 КК України громадяни України, які вчинили злочини за її межами, підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Виконуючи вище вказані вимоги, а також положення ч.3 ст.603 КПК України, якою на суд покладено обов'язок встановити чи дотримані умови, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або цією главою КПК України, суд зазначає, що чинними на території України є Конвенція про передачу засуджених осіб від 21.03.83 року та Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.70 року, які ратифіковані Україною 22.09.95 року та 26.09.2002 року відповідно.

Згідно із ст.9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Європейської конвенції про міжнародну дійсність кримінальних вироків від 28.05.70р. санкція може виконуватися іншою Договірною Державою тільки у разі, якщо згідно із її законодавством дія, за яку була встановлена санкція, була б злочином в разі її вчинення на її території, та особа, якій було встановлено санкцію, підлягала би покаранню, в разі якщо вона вчинила б цю дію там.

Пунктом b) ч. 1 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.83 року передбачено, що компетентні власті держави виконання вироку визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі визначення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст. 11.

Згідно із п. п. а), с), d) ч. 1 ст. 11 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.83 у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган повинен враховувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; повинен зарахувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими ніякі мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачити за вчинення злочину або злочинів.

Разом з цим, положеннями ч.3 та ч.4 ст.610 КПК України передбачено, що суд під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

При визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання.

Положеннями ч.1 ст.610 КПК України передбачено, що клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України відповідно до ч.3 ст.609 цього Кодексу розглядає суд першої інстанції за останнім відомим місцем проживання засудженої особи в Україні або за місцем знаходження Міністерства юстиції України протягом одного місяця з моменту його надходження.

Міністерством юстиції України питання про передачу громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, засудженого вироком Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року, для відбування покарання в Україні погоджено з Міністерством юстиції Російської Федерації.

Відповідно до ст.6 Конвенції про передачу засуджених осіб від 21.03.83 та ч.2 ст.610 КПК України Міністерством юстиції України до клопотання додано всі необхідні документи.

Як вбачається з клопотання та додатків до нього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 є громадянином України та відповідно до копії паспорту серії КМ 1465999 виданого Котовським МВ ГУ МВС України в Одеській області 11.06.2007 року, останнім місцем її реєстрації в Україні є, Одеська область, м.Котовськ, вул.8 Березня, 57.

Згідно із заяви ОСОБА_1, останній має бажання не відбутий строк покарання відбувати на території України.

З тексту п. «а» ч.3 ст.158, ч.2 ст.228 КК Російської Федерації, на яких ґрунтується вирок Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року, вбачається, що незаконне заволодіння чужим майном з проникненням у житло, карається штрафом в розмірі від ста тисяч до п’ятисот тисяч рублів або в розмірі заробітної платні або іншого доходу засудженого за період від одного року до трьох років, або примусовими роботами на строк до п’яти років з обмеженням волі на строк до 1 року 6 місяців або без такого, або позбавленням волі на строк до шести років з штрафом в розмірі до вісімдесяти тисяч рублів або в розмірі заробітної платні або іншого доходу засудженого за період до шести місяців або без такого та з обмеженням волі на строк до 1року 6 місяців або без такого; незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великому розмірі карається позбавленням волі від 3 до 10 років зі штрафом в розмірі до 500 000 рублів або в розмірі заробітної плати, або іншого доходу засудженого за період до трьох років, або без такого, або з обмеженням волі до 1 року, або без такого.

У відповідності з ч.3 ст.69 КК РФ якщо хоча б один із злочині, скоєних по сукупності, є тяжким або особливо тяжким злочином, то остаточне покарання призначається шляхом часткового або повного складання покарань. При цьому остаточне покарання у вигляді позбавлення свободи не може перевищувати більш ніж наполовину максимальний термін покарання у вигляді позбавлення волі, передбачений за найбільш тяжкий з вчинених злочинів.

Відповідно до положень Кримінального кодексу України дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України за кваліфікуючими ознаками – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло та за ч.2 ст.309 КК України за кваліфікуючими ознаками - незаконне зберігання наркотичних засобів, без мети збуту у великих розмірах.

Санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, ч.2 ст.309 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п’яти років.

Законодавство України передбачає покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, яке є суворішим покарання за аналогічний злочин за Кримінальним Кодексом Російської Федерації.

Однак, Статтею 11 Конвенції заборонено посилювати кримінальне покарання засудженій особи державою виконання вироку. Заборонено також вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів.

За таких підстав, враховуючи положення ст.11 Конвенції, при приведенні вироку Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року, у відповідність до законодавства України до ОСОБА_1 не може бути застосовано посилене покарання .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст.602-610 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року, яким ОСОБА_1 був засуджений за ст.158 ч.3 п. «а» та ст.228 ч.2 КК РФ на підставі ст.69 КК РФ остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, у відповідність із законодавством України, - задовольнити.

Привести вирок Серебряно-Прудського районного суду Московської області від 26.04.2017 року яким ОСОБА_1 був засуджений за ст.158 ч.3 п. «а», ст.228 ч.2 КК РФ, на підставі ст.69 КК РФ остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі у відповідність із законодавством України та вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженим за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.309 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого, остаточно вважати ОСОБА_1 засудженим до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 14.02.2017 року, тобто з часу перебування його під вартою.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_1 - залишити без змін.

Копію ухвали суду направити до Міністерства юстиції України для подальшого інформування держави винесення вироку та центрального органу виконавчої влади у сфері виконання покарань в Україні для організації та фактичного виконання судового рішення.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Котовський міськрайонний суд Одеської області протягом семи діб органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України, та прокурором.

Суддя О.О.Івінський