Ухвала суду № 77780389, 12.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

____________________

справа № 520/15517/15-ц

провадження № 2/520/5568/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Літвінової І.А., вирішуючи питання щодо подальшого провадження у цивільній справі № 520/15517/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Цивільну справу № 520/15517/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Постановою Верховного Суду від 26.06.2018 року було направлено на новий розгляд після скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції про відмову ПАТ «Альфа-Банк» у задоволенні позову.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 22.08.2018 року новий розгляд справи призначено провести за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Заперечень проти цього від сторін до суду не надходило.

Цією ж ухвалою учасникам справи роз’яснено їх права, обов’язки, строки та порядок вчинення процесуальних дій.

У постанові від 26.06.2018 року по цій справі Верховний Суд зазначив, що «суди першої та апеляційної інстанцій, дійшовши висновку про відмову у задоволенні позову внаслідок наявності рішення Третейського суду, не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо наявності та розміру заборгованості відповідача перед банком.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Враховуючи наведене правило процесуального закону, Верховний Суд у цій справі позбавлений можливості постановити нове рішення, оскільки неможливо встановити та вважати доведеною належним чином розмір заборгованості відповідача перед банком внаслідок того, що відповідні обставини не були встановлені судами попередніх інстанцій.

Суди першої та апеляційної інстанційне дослідили зібрані у справі докази, зокрема кредитний договір від 15 липня 2014 року, укладений між ПАТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1, не дали належної оцінки розрахунку заборгованості за кредитним договором, виписки за особовим рахунком. Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено розмір та наявність фактичної заборгованості відповідачів перед банком, що має бути усунуто під час нового розгляду справи.

Ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі без виконання цих процесуальних дій неможливо.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки для постановлення нового рішення у справі суд має встановити обставини на підставі доказів, що не були належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій.

За правилом пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За правилами частин четвертої та п'ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи».

Отже, на підставі постанови Верховного Суду суд першої інстанції при новому розгляді цивільної справи № 520/15517/15-ц зобов’язаний був належним чином дослідити докази з метою встановлення розміру та наявності фактичної заборгованості відповідача перед банком.

Враховуючи наведене та зважаючи на діючий порядок надання та засвідчення доказів, з метою встановлення актуальних обставин справи, ухвалою від 22.08.2018 сторонам було роз’яснено вимоги щодо подання письмових доказів відповідно до статей 83, 95 ЦПК України.

Сторони були попереджені, що суд не приймає до уваги докази, подані з порушенням встановленого порядку.

Крім того, суд зобов’язав сторони зазначити держателів оригіналів всіх доданих до справи доказів.

Цією ж ухвалою суд зобов’язав позивача та відповідача надавати письмові докази, засвідчуючи їх у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 95 ЦПК України, а вже додані докази – засвідчити до початку розгляду справи по суті.

Тобто у позивача був вибір чи надати суду засвідчені у встановленому порядку докази чи засвідчити вже наявні в матеріалах справи, якщо вони не втратили своєї актуальності.

Обов’язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Станом на 12.11.2018 жодна із сторін не проявила будь-якої процесуальної активності, при чому процесуальна пасивність відповідача є більш зрозумілою, ніж бездіяльність позивача, який повинен бути зацікавленим у розгляді його позову у встановлені законом строки.

Суд попередив, що учасники судового процесу повинні добросовісно виконувати процесуальні обов'язки, що встановлені чинним ЦПК України та/або покладені на них судом, не зловживати правами та запобігати створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства з метою недопущення застосування до них судом заходів процесуального примусу, що визначені в статтях 143-148 ЦПК України.

До цього часу позивач не виконав вимоги ухвали від 22.08.2018 необхідні для нового розгляду справи та встановлення обставин: докази не засвідчені, нові докази – не додані, актуальні дані щодо розміру заборгованості станом на 2018 рік допустимими доказами не підтверджені, також позивач не повідомив хто є держателем оригіналів доказів, що б суд в разі необхідності міг їх витребувати для дослідження у держателя.

При цьому позивач не був обмежений у строках виконання ухвали у зв’язку із перебуванням головуючого у справі у відпустці до 02.11.2018.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвалу від 22.08.2018 року одержано позивачем 04.09.2018 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (КИЇВ МДМСП-601 01601 3237082 3). У строк, встановлений для вчинення процесуальних дій – 24.09.2018, ухвала не виконана. Із заявою про продовження строку позивач до суду не звертався.

Пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Згідно з частиною другою цією статті особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. ст. 43, 83, ч. 5 ст. 95, п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її складення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах апеляційна скарга може бути подана через Київський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Днем складення ухвали є 12.11.2018 року.

Суддя Літвінова І. А.