Ухвала суду № 77779512, 06.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19684/18

Провадження № 2/761/5804/2018

У Х В А Л А

Іменем України

06 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Притула Н.Г.

при секретарі: Припутневич В.І.

за участю предстаника позивача ОСОБА_1

предстаника відповідача - ФГВФО Цуканової С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва справу за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебувала зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи ФГВФО Кадирова В.В. щодо невнесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» відносно майнових вимог позивача в розмірі 307 710,13 грн.; визнати протиправною бездіяльність ФГВФО щодо незатвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» відносно майнових вимог позивача в розмірі 307 710,13 грн.; зобов'язати уповноважену особу ФГВФО Кадирова В.В. внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», влючивши до вказаного реєстру позивача, як кредитора четвертої черги з майновою вимогою в розмірі 307 710,13 грн.; зобов'язати ФГВФО затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» з урахуванням майнових вимог позивача, як кредитора четвертої черги в розмірі 307 710,13 грн.

Водночас, в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відмову від заявлених позовних вимог в частині:

зобов'язати уповноважену особу ФГВФО Кадирова В.В. внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», влючивши до вказаного реєстру позивача, як кредитора четвертої черги з майновою вимогою в розмірі 307 710,13 грн.; зобов'язати ФГВФО затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» з урахуванням майнових вимог позивача, як кредитора четвертої черги в розмірі 307 710,13 грн..

Свою заяву представник позивача обґрунтовує тим, що відповідачами по справі було добровільно виконано зазначені вимоги позову в частині зобов'язання вчинити дії, у зв'язку з чим у позивача відпала необхідність в даних позовних вимогах.

Разом з тим, 07.08.2018 року до суду надійшов відзив представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому відповідач просив закрити провадження у даній справі, з тих підстав, що відсутній предмет спору.

Крім того головуючим суддею поставлено на обговорення питання про закриття провадження у частині позовних вимог від яких не відмовився позивач так як в цій частині спір не підлягає розгляду за правила цивільного судочинства та має розглядатись в порядку визначеному КАС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав подане ним клопотання та просив закрити провадження в частині зазначених позовних вимог, при цьому заперечував щодо закриття провадження у справі з підстав викладених у заяві відповідача та з тієї підстави, що даний спір має вирішуватись в порядку, визначеному КАС України.

Представник відповідача ФГВФО - не заперечувала щодо задоволення клопотання позивача про відмову від позову в частині вимог та просив закрити провадження в іншій частині вимог так як вони не підлягають розгляду за правилами ЦПК України.

Інші сторони в судове засідання не з'явилися.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про прийняття відмови позивача від позову в частині вказаних вимог та закриття провадження у справі, за наступних підстав.

Згідно з положеннями ст.49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).

У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч.3 ст.206 ЦПК України).

Якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі (п.4 ч.1 ст. 255 ЦПК України).

Частиною 2 статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Отже, оскільки в даному випадку позивач відмовляється від частини позовних вимог щодо зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, при цьому, цивільно-процесуальним законодавством не заборонена така відмова від позову та у даному випадку не порушуються права позивача (судом не встановлено таких обставин в судовому засіданні), тому суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від частини позовних вимог та закрити в цій частині провадження у справі саме у зв'язку з відмовою від позовних вимог:

зобов'язати уповноважену особу ФГВФО Кадирова В.В. внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк», влючивши до вказаного реєстру позивача, як кредитора четвертої черги з майновою вимогою в розмірі 307 710,13 грн.; зобов'язати ФГВФО затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» з урахуванням майнових вимог позивача, як кредитора четвертої черги в розмірі 307 710,13 грн..

Крім того, відповідно до статті 19 ч.1 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 4 КАС України визначає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

У відповідності до ч.1 ст.20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч.2 ст.20 КАС України).

Статті 3,4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначають, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

При аналізі зазначених норм Закону вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є суб'єктом владних повноважень і на нього державою покладено здійснення владних управлінських функцій в сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, пункт 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» роз'яснено, що відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року N 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

За змістом ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частиною 2 статті 37 цього Закону визначено, що уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта статті 37 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо управління банком, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, є по суті керівником банківської установи, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, а в правовідносинах банку, які випливають з договорів, ним укладених, уповноважена особа Фонду діє як представник сторони договірних відносин.

Окрім цього, правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, НБУ, регулюються Законом України від 23 лютого 2012р. № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

З урахуванням, положень ст. ст. 2, 3, 26, 27, 28, 36 Закону № 4452-VI, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв'язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону № 4452-VI).

Разом з тим, Фонд як самостійна юридична особа є особою публічного права. (частини перша і друга статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду, при розгляді справи № 1820/1591/15, № 813/921/16 у своїх постановах від 12.04.2018 року та 18.04.2018 року, дійшла висновку, що Закон N 4452-VI (Закон N 4452-VI) є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, юрисдикція спорів, однією зі сторін яких є Фонд, визначається виходячи зі змісту правовідносин та функцій Фонду або його уповноваженої особи.

З урахуванням відмови позивача від заявлених позовних вимог в частині зобов'язання вчинити дії, з позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність Фонду та Уповноваженої особи, які є юридичними особами публічного права щодо невнесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів та незатвердження вказаних вимог, які виникли в зв'язку з прийняттям позивачем спадщини, тобто вбачається, що спір виник з приводу невиконанням відповідачами своїх обов'язків, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому відсутні підстави вважати, що в даному випадку уповноважена особа Фонду та Фонд діють, як представники сторони саме договірних відносин, оскільки останні є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб.

Тому даний спір стосується захисту прав, свобод і інтересів фізичної особи (позивача) у сфері публічно-правових відносин, та відповідно до ст.19 ЦПК України не підлягає розгляду в загальних судах.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, враховуючи, що вимоги позову до відповідачів про визнання бездіяльності протиправною виникли з публічно-правових правовідносин, так як відповідачі є суб'єктами владних повноважень - суд приходить до висновку про закриття провадження у частині позовних вимог - визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи ФГВФО Кадирова В.В. щодо невнесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» відносно майнових вимог позивача в розмірі 307 710,13 грн.; визнати протиправною бездіяльність ФГВФО щодо незатвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» відносно майнових вимог позивача в розмірі 307 710,13 грн..

Водночас суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника ФГВФО про закриття провадження у справі так як відсутній предмет спору, оскільки представник позивача вважає, що в діях відповідачів була бездіяльність.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 206, 255, 256, 263, 352, 353, 355 ЦПК України, ст.ст. 4, 19 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову від позову представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Дельта Банк» та зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства «Дельта Банк».

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про зобов'язання вчинити дії та визнання бездіяльності протиправною - закрити.

Роз'яснити ОСОБА_3, що з позовними вимогами в частині визнання бездіяльності протиправною він може звернутися в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Повний текст ухвали виготовлено 12 листопада 2018 року

Суддя: Н.Г.Притула