Рішення № 77777876, 19.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2668/18

Провадження № 2/645/1645/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Домінанта» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Домінанта», в уточненій редакції якого просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_3, грошові кошти у розмірі 129786 грн. 41 коп. у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Домінанта» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100000 грн. у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 20000 грн. у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди, стягнути з ОСОБА_3 на його користь сплачений судовий збір у розмірі 3531 грн. 27 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 4 грудня 2017 року, приблизно о 13 год. 00 хв., водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Сіверська, зі сторони Салтівського Шосе, у напрямку окружної дороги, в районі будинку 59 у м.Харкові, грубо порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого, виконуючи маневр розвороту, допустив зіткнення з автомобілем «FORD FOCUS», державний номерний знак АХ 6685ЕТ під керуванням позивача, який рухався у попутному напрямку. Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2018 року відповідача було визнано у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постанова набрала законної сили. Внаслідок зазначеної дорожньо – транспортної пригоди позивачу була заподіяна значна матеріальна шкода, оскільки належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження, відповідно звіту №30 про оціночну вартість матеріальної шкоди, вона складає 229136 грн. 41 коп. Також після дорожньо – транспортної пригоди, позивач змушений був скористатися послугами евакуатора, вартість яких склала 650 гривень. Автомобіль відповідача «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1, був застрахований в ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Домінанта», до якого позивач звернувся 7 грудня 2017 року, однак, до теперішнього часу виплата по страхову відшкодуванню не здійснена. Відповідно страхового полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 100000 грн., розмір франшизи – 0 грн. У зв’язку з тим, що шкода, завдана позивачу є вище страхового ліміту, на думку позивача, відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати різницю, яка складає 129786 грн. 41 коп. Окрім того, внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу окрім матеріальної шкоди спричинені моральні і фізичні страждання, які призвели до негативних емоцій та переживань, внаслідок пошкодження автомобіля, який він не може використовувати за призначенням. Внаслідок ДТП позивач переживав і переживає сильні моральні страждання. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 20000 гривень.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили їх задовольнити, надали суду пояснення аналогічні викладеним вище.

Представник відповідача ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Домінанта» та відповідач ОСОБА_3І, у судове засідання не з’явилися, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлялися у встановленому законом порядку за місцем реєстрації та юридичною адресою, про що свідчать конверти, які повернулися на адресу суду із зазначенням причини повернення – за закінченням терміну зберігання, причини неявки суду не повідомляли, відзив на позовну заяву не надходив, а тому суд за згодою позивача та його представника ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК Україна, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 3 ЦПК України встановлено право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У розумінні положення ст.3 ЦПК України захисту підлягає лише порушене право.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає вимоги сторін виключно в межах позову й на підставі наданих суду доказів в обґрунтування позову та заперечень до нього.

Відповідно до ч. 3 ст 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ході судового розгляду встановлено, що 4 грудня 2017 року, приблизно о 13 год. 00 хв., ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по вул. Сіверська, зі сторони Салтівського Шосе, у напрямку окружної дороги, в районі будинку 59 у м.Харкові, порушив п.10.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого, виконуючи маневр розвороту, допустив зіткнення з автомобілем «FORD FOCUS», державний номерний знак АХ 6685ЕТ під керуванням ОСОБА_2, який рухався у попутному напрямку.

Постановою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2018 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за скоєння зазначеної дорожньо – транспортної пригоди, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 3 квітня 2018 року, зазначена постанова Фрунзенського районного суду м.Харкова від 06 лютого 2018 року була залишена без змін.

Згідно ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Автомобіль «FORD FOCUS», державний номерний знак АХ 6685ЕТ, на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія СХМ 151990.

Як вбачається зі звіту про оцінку транспортного засобу для визначення матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «FORD FOCUS», державний номерний знак АХ 6685ЕТ, від 19 січня 2018 року, складеного ТОВ «РАДАР -1», вартість матеріальних збитків склала 229136 грн. 41 коп.

Також після дорожньо – транспортної пригоди автомобіль «FORD FOCUS», державний номерний знак АХ 6685ЕТ, доставлявся з місця ДТП до місця стоянки за допомогою евакуатора, за послуги якого позивач сплатив 650 гривен, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №22 від 04 грудня 2017 року.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Renault Kangoo», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 була застрахована згідно полісу цивільно-правової відповідальності №АМ 156452 від 04.12.2017 року, діючого на момент ДТП. Страховиком у правовідносинах страхування вказаної фізичної особи є ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта».

Відповідно до страхового полісу АМ 156452 від 04.12.2017 року, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, завдану майну складає 100000 грн.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями ст. 1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», в Україні здійснюються такий вид обов'язкового страхування як страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів».

Згідно з п. 9.1.ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п.9.2.ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

У відповідності до п. 22.1.ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 34.2Законувизначено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до п. 34.3Закону, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Як вже зазначалося, матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля «FORD FOCUS», державний номерний знак АХ 6685ЕТ, склала 229136 грн. 41 коп., а також 650 грн. (вартість послуг евакуатора)

З відповідача ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта», підлягає стягненню страхова компенсація в межах страхового ліміту, що складає 100000 грн., у зв’язку з тим, що матеріальна шкода вище страхового ліміту, відповідач ОСОБА_3 має відшкодувати різницю, яка складає 129786 грн. 41 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Врахувавши вимоги розумності та справедливості, суд відзначає глибину душевних страждань позивача та його сім’ї, які через дорожньо-транспортну пригоду зазнали душевних страждань, які полягають у порушенні життєвого укладу, погіршення стану здоров’я, внаслідок пошкодження автомобіля, у позивача погіршилася якість життя, зокрема, через значні незручності у пересуванні через зумовлене ДТП користування громадським транспортом, з відповідача підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. на користь позивача.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч.1, 2 ст.89 ЦПК України).

Таким чином, під час судового розгляду предметом доказування є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення.

Об'єктом оцінки судом при ухваленні рішення є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, висновки експертів, тощо).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, судом досліджено кожний доказ, наявний у матеріалах цивільної справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і, відповідно до ст.9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений позивачем у позові, поясненнях, приходить до висновку, що позивачем доведено факт порушення його прав з боку відповідачів, які, в свою чергу, не надано доказів на спростування позовних вимог.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 9, 21, 29, 32, 33, 35, 37, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76, 77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Домінанта»про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 129786 грн. 41 коп. (сто двадцять дев’ять тисяч сімсот вісімдесят шість гривень сорок одну копійку) у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 з додатковою відповідальністю «Домінанта» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 100000 грн.(сто тисяч гривень) у якості відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 5000 грн. ( п’ять тисяч гривень) у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 3531 грн. 27 коп. (три тисячі п’ятсот тридцять одна гривня двадцять сім копійок)

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: