Рішення № 77777679, 08.11.2018, Нововодолазький районний суд Харківської області

номер провадження 2-а/631/7/18

справа 631/10/17-а

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - М'ячиної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, в якому просить визнати дії останніх щодо відмови виплатити йому разову допомогу до 5 травня, як інваліду війни ІІІ групи, у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком протиправними та зобов`язати донарахувати і виплатити різницю неотриманих коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він має статус учасником бойових дій та інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується відповідним посвідчення і відповідно має право на пільги, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У відповідності до вимог зазначеного Закону учасникам бойових дій повинна щорічно до 5 травня виплачуватися разова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати на 2016 рік» мінімальна пенсія за віком та прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 травня 2016 року становить 1130,00 грн. Таким чином він мав би отримувати у 2016 році семикртний розмір від вказаної суми, натомість йому було нараховано і сплачено лише 2310,00 грн. На звернення позивача стосовно виплати у 2016 році разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Управління соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації листом № 06-53/2615 від 05.10.2016 року відмовило у проведенні перерахунку і тому позивач був вимушений звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

Ухвалою від 07 вересня 2017 року під головуванням судді Мащенко С.В. відкрите скорочене провадження в адміністративній справі, справа по суті не розглянута.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду від 20.09.2018 року за № 1060 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 20.09.2018 року, справу передано до розгляду судді Трояновській Т.М. у зв'язку із закінченням 06.08.2018 року строку відрядження судді Мащенко С.В.

Ухвалою від 21 вересня 2018 року справу прийнято до провадження суддею Трояновською Т.М. та призначено судове засідання по справі на 25 жовтня 2018 року.

Ухвалою від 25 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, у зв'язку із неявкою у судове засідання учасників процесу щодо яких відсутні відомості щодо належного повідомлення їх про дату, час і місце судового засідання, на 08 листопада 2018 року.

Позивач, ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні тим, що викладені ним у позові та просив суд позов задовольнити.

Начальник Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області Животченко Л. в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином відповідно до положень ст.ст. 124 - 126 КАС України.

Відповідно до наданого раніше відзову на позовну заяву ОСОБА_2 відповідач зазначив, що згідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» бюджетне призначення для виплати інвалідам 3 групи щорічної разової грошової допомоги до 5 травня становить 2310,00 грн. і саме таку суму ОСОБА_2 отримав у 2016 році.

Як зазначив начальник управління у своєму відзові, будь-які бюджені зобов'язання та платежі з бюджету Управління праці та соціального захисту населення здійснює лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України про Державний бюджет України. Виплата бюджетних коштів поза межами бюджетних призначень є їх не цільовим використанням. Представник відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є необ'єктивними та необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню. Розгляд позовної заяви ОСОБА_2 відповідач просив провести за відсутності представника управління.

Вислухавши пояснення відповідача, вивчивши доводи позову та відзову на позовну заяву відповідача, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених позовних вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що з огляду на положення статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2, має статус учасником бойових дій та інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області 04 березня 2015 року (а.с.9).

20 вересня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення з заявою щодо нарахування та виплату йому, як учаснику бойових дій невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду ІІІ групи за 2016 рік (а.с.8).

Листом від 05.10.20176 року № 06-53/2615 позивачу було повідомлено, що відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» інвалідам війни та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилось 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та інших з причин виплату встановлено у розмірі 2310, 00 гривень. У квітні 2016 року позивачу було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 2310,00 грн. (а.с.7).

Вирішуючи даний спір, суд виходить з положень ч. 1ст. 46 Конституції України відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус інвалідів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), який забезпечує створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Так, підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У подальшому зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

Пунктом 63 Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ця норма Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ нечинною або неконституційною не визнавалась.

Отже, положення щодо виплати разової допомоги до 05 травня застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення: державні програми соціальної допомоги (грошова допомога особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та особам, яким надано тимчасовий захист; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми і заходи із соціального захисту осіб з інвалідністю, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом).

Так, статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Частиною 5 ст. 12, ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захист» передбачено щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» інвалідам війни та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилось 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та інших з причин виплату встановлено у розмірі 2310,00 гривень.

Викладене свідчить про те, що усі видатки на державні програми соціальної допомоги здійснюються в межах бюджетного poку і тільки в межах сум, які затверджені пacпoртами бюджетних програм. Видатки, проведені поверх затверджених сум, вважаються нeцiльoвими. Паспорта бюджетних програм на відповідний бюджетний рік, як головний розпорядник коштів, готує Міністерство соціальної політики України відповідно до сум, затверджених Законом України «Про Державний бюджет» на відповідний рік, та доводить до розпорядників нижчого рівня.

Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області є виконавцем розпоряджень по проведенню виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни.

Судом встановлено та не заперечувалось позивачем у судовому засіданні, він отримав у 2016 року 2310,00 грн. щорічної разової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

Отже, виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році була здійснена позивачу в розмірі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» і у відповідача не було правових підстав для нарахування щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.

Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Статтею 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України, роз'яснено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року №20-рп/2011 визначено, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

При розв'язанні спірних правовідносин судом також враховується й правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена в п. 36 рішення від 03 червня 2014 року у справі «Серебрянський проти України» (заява № 54704/10), в якому Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області правомірно керувався постановою Кабінету Міністрів України № 141 від 02 березня 2016 року «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у зв'язку з чим позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями ч. 5 ст. 139 КАС України, відповідно до якої у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 122, 132, 139, 143, 194, 205, п. 2 ч. 1 ст. 241, 242 - 246, 250, 251, 295 - 297, 370 Кодексу адміністративного судочинства України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України в Харківській області 16 листопада 2001 року.

Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області, місцезнаходження: 63202 Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, вулиця Воскресінська , будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03196529.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 листопада 2018 року.

Суддя Т.М. Трояновська