Вирок № 77776242, 12.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №132/3050/15-к

Провадження №1-кп/127/262/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Іванченка Я.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора: Ратушняка О.О.,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Павленко І.С.,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Калинівка Вінницької області, неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого водієм-експедитором СТ «Валентина» (Вінницька область, Калинівський район, с. Жовтневе), який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, відомості про який внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12015020160000138 від 15.03.2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

15 березня 2015 року, близько 01:00 години, водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2, рухаючись автодорогою «Житомир - Могилів- Подільський», зі швидкістю близько 100 км/год., тобто з перевищенням максимально допустимої швидкості для водіїв зі стажем до 2-х років, неподалік с. Сальник Калинівського району Вінницької області, в момент виникнення небезпеки для руху - виходу невстановлених пішоходів, які справа на ліво перетинали проїзну частину дороги, невірно оцінив дорожню обстановку, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а змінивши напрямок руху праворуч, виїхав за межі проїзної частини дороги та продовживши рух допустив наїзд керованого транспортного засобу на дерево.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «ВМW - 520» ОСОБА_7 з отриманими тілесними ушкодженнями доставлена до медичної установи, де в подальшому померла.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 27 від 23.04.2015, ОСОБА_7 під час дорожньо-транспортної пригоди отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: закрита черепно-мозкова травма - навколоорбітальний синець правого ока, крововиливи в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в тім'яній ділянці справа, поширений субарахноїдальний крововилив, крововилив в шлуночки мозку; закрита травма грудей - поперечний перелом грудини в ділянці рукоятки, розрив верхньої частки правої легені по задній поверхні, переломи ребер справа та зліва, крововиливи в міжреберні м'язи та під пристінкову плевру, забій легень; закрита хребтово - спинномозкова травма - перелом 5-6 грудних хребців зі зміщенням відламків з ушкодженням спинного мозку; закритий скалковий перелом правої променевої кістки в середній третині, закритий скалковий перелом правої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням відламків; ознаки струсу тіла - дрібні зливні крововиливи в зв'язкові апарати внутрішніх органів, садно лівої ноги. Смерть ОСОБА_7 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком. Сполучна травма у ОСОБА_7 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв'язку зі смертю.

Водій ОСОБА_1 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 10.1, 12.3, 12.6 «б» Правил дорожнього руху України, де вказано:

п. 10.1. - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

п. 12.3 - У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

п. 12.6. - Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю:

б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год.

Порушення водієм ОСОБА_1 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_7

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав та суду пояснив, що напередодні дорожньо-транспортної пригоди 14.03.2015 року він з друзями та батьками святкував свій день народження в ресторані «Гостевія», де вони відпочивали приблизно до 18:00 години, після чого з іншими друзями поїхав продовжувати святкувати, спиртні напої того дня не вживав, так як був за кермом. Після святкування спочатку відвіз додому одних друзів, потім повернувся до ресторану за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Коли вони з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проїжджали с. Дорожне, потрапили в дорожньо-транспортну пригоду. Того дня був дощ, він побачив як двоє пішоходів переходили дорогу, тому автомобілем прижався до обочини, однак в цей час автомобіль розкрутило, він вдарився головою в лобове скло, а тому подальших подій не пам'ятає. Йому відомо, що в автомобілі розірвало колесо та вирвало стійку. Пам'ятає, що рухався зі швидкістю біля 100 км/год.

Він також був травмований, біля одного тижня провів у лікарні. В лікарні йому повідомили, що ОСОБА_8 отримав легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_7 загинула.

Про вчинене дуже шкодує, у вчиненому розкаюється. Просив не позбавляти його права керування транспортними засобами, оскільки його робота, пов'язана з необхідністю мати право на керувати транспортними засобами, що є єдиним джерелом його доходу, та на його утриманні перебуває малолітня дитина. Просив суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році» та звільнити його від призначеного покарання.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що з обвинуваченим вона малознайома, лише знала, що у мікрорайоні, де вони проживають є сім'я ОСОБА_1, у яких є діти. Автомобіль обвинуваченого часто стояв у дворі будинку.

14.03.2015 року, біля 19:00 години, її донька ОСОБА_7 повідомила, що йде на день народження, а о 3-4 годині ранку їй повідомили, що її донька потрапила в ДТП та перебувала в критичному стані аж до 22.03.2015 року. Лікарі боролися за життя її доньки, проводили реанімаційні заходи, протягом тижня тривало лікування та боротьба лікарів за життя її доньки, при цьому ними з батьком потерпілої купувалися дороговартісні ліки. Бабуся обвинуваченого давала гроші в лікарні на лікування їхньої доньки кілька разів в сумах: 5000 грн., 2000грн., 2000грн. та 550 гривень.

Просила призначити обвинуваченому суворе покарання. Заявлений цивільний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що він з обвинуваченим раніше не був знайомий, вночі йому зателефонувала дружина та повідомила, що їхня донька - ОСОБА_7 знаходиться в реанімації. Коли він приїхав до лікарні, то побачив там дружину, хлопця доньки та батьків обвинуваченого. Становище його доньки було вкрай важке. Згодом донька прийшла до тями, могла розмовляти, три дні була при свідомості, після чого померла. Просив покарати обвинуваченого суворо, оскільки він позбавив їх єдиної доньки.

День лікування доньки в реанімаційному відділенні лікарні коштував 1200-1500 грн., на третій день їм повідомили що по страховці лікування дешевше, але суми були більше 1000 гривень в день, а також щодня додатково купувалися ліки. Вказав, що їм з дружиною було відшкодовано сім'єю обвинуваченого 9550 грн.

Заявлений ним цивільний позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, його вина у скоєнні злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується показаннями потерпілих, а також іншими доказами ретельно дослідженими в судовому засіданні:

- даними свідоцтва про смерть від 23.03.2015 року ОСОБА_7 (т.1 а.с. 94);

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 15.03.2015 року з фото таблицею до нього та схемою, відповідно до якого зафіксовано обстановку на місці події, зафіксовано сліди автомобіля - учасника дорожньо-транспортної пригоди (т.3 а. с. 19-32);

- даними постанови прокурора прокуратури Калинівського району Вінницької області від 15.03.2015 року про відібрання біологічних зразків - зразків крові у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для проведення біологічних експертиз (т.3 а.с. 33);

- даними заяви ОСОБА_1 про надання добровільної згоди на відібрання у нього зразків крові для проведення судових експертиз (т.3 а.с. 34);

- даними протоколу слідчого від 15.03.2015 року про отримання зразків крові ОСОБА_1 для проведення експертизи (т.3 а.с. 35);

- даними висновку експерта №704 від 24.03.2015 року, відповідно до якого, при судово-хімічній експертизі крові громадянина ОСОБА_1, 1995 року народження, методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також про пилового, бутилового, амілового спиртів та їх ізомерів не виявлено. Цей висновок має відносне значення, в зв'язку з відсутністю даних про час забору крові. (т.3 а. с. 37);

- даними висновку судово-медичної експертизи №27 від 23.04.2015 року, відповідно до якої, на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7, 1996 року народження, судово-медичного вивчення даних «Медичної карти стаціонарного хворого « №1649 Калинівської ЦРЛ на її ім'я, приймаючи до уваги обставини справи, у відповідності до постановлених запитань, встановлено:

1. Згідно «Медичної карти стаціонарного хворого» № 1649 Кишинівської ЦРЛ ОСОБА_7 поступила до реанімаційного відділення 15.03.2015р. о 02 год. 30 хвилин. ІНФОРМАЦІЯ_7. 11:05год.: у хворої трапилась зупинка кровообігу. Після проведених заходів серцево-легеневої реанімації, допустимих при важкій торако-спінальній травмі і повному обсязі відновлення функцій не відбулося. Шкірні покрови блідо-ціанотичні. Зіниці-двобічний мідріаз, фотореакція та корнеальні рефлекси відсутні. Пульсація магістральних судин та серцебиття не визначається. Спонтанне дихання відсутнє. 11:40 год. констатовано біологічну смерть. Діагноз заключний клінічний: ДТП. Важка поєднана травма. Закрита ТГК. Множинні двобічні переломи ребер. П/травматичний розрив с/3 часткового бронха справа. Двобічний дренований гемопневматоракс. Контузія ОГК. Закритий перелом Тh5-Тh6 зі зміщенням та пошкодженням спинного мозку. Нижня параплегія. Закрита ЧМТ. Струс головного мозку. Перелом кісток пр. передпліччя. Травматичний шок П-Шст. ЛН Шст. Набряк головного мозку.».

2. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_7 виявлена сполучна травма тіла: закрита черепно-мозкова травма - навколоорбітальний синець правого ока, крововиливи в м'які покрови голови зі сторони їх внутрішньої поверхні в тім'яній ділянці справа, поширений субарахноідальний крововилив, крововилив в шлуночки мозку; закрита травма грудей - поперечні перелом грудини в ділянці рукоятки, розрив верхньої частки правої легені по задній поверхні, переломи ребер справа та зліва, крововиливи в міжреберні м'язи та під пристінкову плевру, забій легень; закрита хребтово - спинномозкова травма - перелом 5-6 грудних хребців зі зміщенням відламків з ушкодженням спинного мозку); закритий скалковий перелом правої променевої кістки в середній третині, закритий скалковий перелом правої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням відламків; ознаки струсу тіла - дрібні зливні крововиливи в зв'язкові апарати внутрішніх органів; садно (1) лівої ноги;

3. Ушкодження у ОСОБА_7 спричинені від дії твердих тупих предметів, що діяли зі значною силою, можливо, 15.03.2015р. в момент шляхово-транспортної пригоди.

4. Смерть ОСОБА_7 настала від сполучної травми тіла, яка ускладнилась травматичним шоком (клінічно).

5. Сполучна травма у ОСОБА_7 мала ознаки Тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння і стоїть в причинному зв'язку зі смертю (т.3 а.с. 40-42);

- даними висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №143а від 03.04.2015 року з додатками, відповідно до якого на момент експертного огляду робоча гальмівна система рульове керування та ходова частина автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2, знаходиться в технічно несправному та непрацездатному стані через несправності, вказані в дослідницькій частині висновку, зазначені несправності виникли в результаті пригоди; до пригоди гальмівна система, рульове керування та ходова частина автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 знаходилися працездатному стані, при якому були відсутні які - небуть несправності, які могли б вплинути на їх вихідні параметри (т.3 а. с. 44-59);

- даними довідки Вінницького обласного центру з гідрометеорології №21/03-14/102 від 17.04.2015 року, відповідно до якої встановлено погодні умови на час дорожньо-транспортної пригоди (т.3 а.с. 60);

- даними висновку комплексної транспорно-трасологічної та автотехнічної експертизи №980/981/15-21 від 24.07.2015 року, відповідно до якої встановлено:

1. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.6 «б», 12.3 Правил дорожнього руху.

2. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 мав технічну можливість зупинити автомобіль до смуги руху пішоходів шляхом термінового гальмування автомобіля при виконанні норм вимог п.п. 12.6 «б», 12.3 Правил дорожнього руху України з моменту, коли перший пішохід вибіг на проїзну частину дороги.

3.4. З технічної точки зору, дії водія ОСОБА_1 в заданій дорожній ситуації не відповідали нормам вимог 12.3, 12.6 «б» Правил дорожнього руху України, коли в момент виникнення небезпеки він міняв напрямок руху та допустив виїзд автомобіля за межі дороги, та які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди (т.3 а.с. 62-66);

- даними постанови слідчого від 21.08.2015 року про призначення авто технічної експертизи (т.3 а.с. 67);

- даними висновку авто технічної експертизи обставин дорожньої пригоди №3/Е/15 від 03.09.2015 року, відповідно до якого: 1. В даній дорожній обстановці, з технічної точки зору, водій автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.п. 12.2, 12.3 та12.6-б Правил дорожнього руху; 2. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 буде мати технічну можливість своїми односторонніми діями уникнути наїзду на пішоходів шляхом термінового гальмування за умови виконання ним вимог п. п. 12.3 та 12.6-б Правил дорожнього руху України; 3. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, а його маневрування та продовження руху суперечить даній нормі ПДР України; 4. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. п. 12.3 та 12.6-б ПДР України та знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньої пригоди (т.3 а. с. 73-77);

- даними висновку авто технічної експертизи обставин дорожньої пригоди № 5/Е/15 від 24.09.2015 року, відповідно до якого, в даній дорожній ситуації водій автомобіля «ВМW - 520» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 в момент виникнення дорожньо-транспортної пригоди контролював рух і його технічна можливість попередити дану дорожню пригоду заключалася у виконанні вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто, не продовжувати рух, а негайно гальмувати не міняючи траєкторію свого руху та не виїжджати за межі проїзної частини (узбіччя не призначене для руху транспортних засобів) і при цьому необхідно зазначити, що для виконання вказаної норми Правил дорожнього руху України у водія ОСОБА_1 не існувало перешкод технічного характеру та інших перешкод (т.3 а.с. 78-81);

- даними висновку судової автотехнічної експертизи №8642 від 30.09.2015 року, відповідно до якого:

Питання1: В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВМW-520 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.12.2, 12.6 «б» та 12.9 «б» та12.9 «б» Правил дорожнього руху України, а з моменту виникнення небезпеки для подальшого руху, а саме з моменту виходу пішоходів на проїзну частину, у відповідності з вимогами п.п. 10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України.

Питання № 2-4: В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВМW-520 ОСОБА_1 при умові руху з максимально-допустимою швидкістю шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для його подальшого руху, тобто шляхом виконання вимог п.п. 12.3, 12.6 «б» та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України мав технічну можливість зупинити керований ним автомобіль до лінії руху пішоходів і тим самим уникнути наїзду на першого пішохода. В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме виїзду автомобіля за межі проїзної частини та наїзду на дерево, для водія автомобіля ВМW-520 ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вимог п.п. 10.1, 12.3, 12.6 «б» та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

Питання № 5-7: В даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля ВМW-520 ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водія автомобіля ВМW-520 ОСОБА_1 дії не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.3, 12.6 «б» та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме з виїздом автомобіля за межі проїзної частини. (т.3 а.с. 83-89).

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані сторонами кримінального провадження докази, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу ОСОБА_1, який є раніше не судимим (т. 1 а.с. 79), позитивно характеризується за місцем проживання та роботи (т. 1 а.с. 82,85), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т. 1 а.с. 80-81), на день дорожньо-транспортної пригоди ознак сп'яніння не виявляв (т.1 а.с. 98).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає визнання вини, щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданої злочином шкоди (т.1,а.с. 59, 95).

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення ОСОБА_1 до вчиненого злочину, який вину визнав, у вчиненому розкаявся, позицію потерпілих, які наполягали на суворому покаранні для обвинуваченого з застосуванням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_1 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України. Крім того, зважаючи, що ч.2 ст. 286 КК України належить до категорії злочинів, вчинених з необережності, однак з необережної форми вини ОСОБА_1 допустив настання негативних наслідків, що виразилося у смерті потерпілої ОСОБА_7, перевищив допустиму швидкість, а тому суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Разом з тим, обвинуваченим ОСОБА_1 було заявлено клопотання, згідно якого він просить звільнити його від відбування кримінального покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році», оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6. Зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 просить застосувати до нього Закон України "Про амністію у 2016 році"(т.1 а.с. 133-134), суд вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 та звільнити його від відбування призначеного за цим вироком кримінального покарання у зв'язку із застосуванням акту амністії, оскільки на день набрання чинності Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 мав неповнолітню дитину - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, відносно якого він не позбавлений батьківських прав (т.3 а.с. 134, 145, 151-153).

В кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України . 02.04.2018 року потерпілі уточнили позовні вимоги та просили стягнути з Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 16 529,14 грн. та моральну шкоду в розмірі 7308, 00 грн., на користь потерпілої ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 16 529,14 грн. та моральну шкоду в розмірі 7308, 00 грн. Також просили стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 12063,00 грн. та 300000 грн. моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 12063,00 грн. та 300000 грн. моральної шкоди.

В судове засідання представник цивільного відповідача ПрАТ «СК «Перша» не з'явився, але надіслав до суду письмову заяву, якій зазначає, що повністю підтримує позицію викладену у письмових запереченнях від 19.02.2016 року, а також не заперечує проти суми грошових коштів стягнутих вироком Калинівським районним судом Вінницької області.

Дослідивши та оцінивши матеріали позовних заяв потерпілих та доданих до них документів в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди.

Згідно ч.2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням , може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Вказаний Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

За правилами Закону України «Про страхування» страхове відшкодування здійснюється страховиком. При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.

Так, судом достовірно встановлено, що транспортний засіб марки «ВМW 520» д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, застрахований, що підтверджується полісом серія АІ №6165210 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т. 1, а.с.78). Згідно вказаного полісу страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну на одного потерпілого визначена в сумі 50 000 гривень, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю на одного потерпілого 100 000 гривень.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в редакції від 23 грудня 2014 року, яка була чинною на дату ДТП , у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ч.1 п. 24.1 ст. 24 вказаного Закону у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбання лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.

Як було встановлено в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 лікувалася в реанімаційному відділенні Калинівської ЦРЛ протягом 7 днів з 15.03.2015 року 22.03.2015 року, що підтверджується договорами добровільного страхування медичних витрат (т. 1, а.с.31-34)

Судом, встановлено, що потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на лікування доньки у Калинівській центральній районній лікарні понесли витрати у сумі 18 442, 82 грн., з них 1 880,59 грн. - витрати на паливо, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями (т.31-37, т. 3, а. с. 126-130).

За таких обставин підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 16 562,23 грн. в рівних частинах, тобто по 8 281,11 грн. витрат пов'язаних із лікуванням доньки. Кошти у сумі 1 880,59 грн., які відповідно до квитанцій були витрачені на паливо, стягненню не підлягають, оскільки позивачами не надано доказів, які б підтверджували, що дані витрати були пов'язані з доставкою, транспортуванням потерпілої ОСОБА_7

Також цивільні позивачі звернулися з позовною вимогою про стягнення з цивільного відповідача - страхової компанії ПрАТ «СК «Перша» на їх користь 14616 грн. витрат на поховання та на купівлю надгробного пам'ятника, а решту суми 24 126, 00 грн. просили стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

Згідно п. 27.4 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

В пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року із подальшими змінами, вказано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про державний бюджет України на 2015 рік», з 01.01.2015 р. по 31.10.2015 р. мінімальний розмір заробітної плати становив 1 218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та було достовірно встановлено в судовому засіданні у зв'язку із смертю доньки ОСОБА_7 позивачі понесли витрати, пов'язані із її похованням в сумі 38 742 грн., що включають: 8512 грн. витрат на поховання; 18 000 грн. витрат на проведення поминального обіду; 12230 грн. витрат на купівлю надгробного пам'ятника.

Вказані витрати підтверджуються наявними в матеріалах справи товарними чеками та накладними: накладною від 05.05.2016 року, товарним чеком від 22.03.2015 року, товарним чеком від 22.03.2015 року, товарним чеком від 22.03.2015 року (т.3, а. с. 124-125).

Враховуючи вищезазначене та відповідно до п. 27.4 ст.27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 14 616 грн. (12 мінімальних заробітних плат) суд приходить до висновку, що дані витрати підлягають відшкодуванню страховиком, в рівних частках по 7 308 грн. на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а решта суми, окрім витрат на поминальний обід, оскільки дані витрати не відносяться до витрат на поховання, підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 по у сумі 6 126 грн., по 3 063 грн. на корить кожного із позивачів.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 300 000 грн. для кожного із позивачів, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 27.3. ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до п. 27.1 ст. 27 даного Закону, страхове відшкодування (регламентована виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищевикладене позовна вимога про стягнення із ПрАТ «СК «Перша» 14 616 грн. моральної шкоди підлягає задоволенню, (1218 грн. х 12 = 14616 грн.) та підлягає стягненню на користь потерпілих ОСОБА_3 . та ОСОБА_4 в рівних частках по 7 308 грн.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ч.1 ст.168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам, дітям, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Як передбачено ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди цивільним позивачам , суд, у відповідності до ст. 23 ЦК України, враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, необережну форму вини ОСОБА_1, глибину душевних страждань цивільних позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які втратили доньку. Їх не залишає постійний сум, жаль та стривоженість по втраті доньки. Такі страждання приносять позивачам найбільші душевні муки та біль.

З врахуванням вищевикладеного, а також вимог розумності та справедливості, майнового стану відповідача суд вважає необхідних стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 400000 грн., що в рівних частках складає по 200000 грн., з врахуванням того, що обвинуваченим ОСОБА_1 21.01.2016 року згідно квитанції №86767546 та 10.02.2016 року згідно квитанції № 88212682 було внесено кошти в загальній сумі 35 тис. грн. в рахунок відшкодування шкоди для ОСОБА_3, які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА України у Вінницькій області (т. 1 а.с. 59, 95).

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішити питання про долю речових доказів.

Відповідно до ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 5659 грн. 68 коп. - вартість проведення криміналістичних досліджень (т. 1 а.с.89-93), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ОСОБА_1 злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 65-67 КК України, ст. ст. 100, 124, 127-129, 368, 370, 373, 374 КПК України, 23, 168, 1201, 1167, 1177, 1195, 1206 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного за цим вироком основного та додаткового покарання на підставі п. «в» ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році " від 22.12.2016 року.

Цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ПраТ «СК "Перша» , ОСОБА_1 задовольнити частково

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 16 562,23 грн. витрат, пов'язаних з лікуванням ОСОБА_7, що буде складати в рівних частках по 8 281,11 грн. на кожного.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 14 616 грн., витрат пов'язаних з похованням та спорудженням надгробного пам'ятника ОСОБА_7, що буде складати в рівних частках по 7 308 грн. на кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 6 126 грн. витрат на поховання та на купівлю надгробного пам'ятника, що буде складати в рівних частках по 3063 грн. на кожного.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 14616 грн. моральної шкоди, що буде складати в рівних частках по 7308 грн. на кожного

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 400000 грн. у відшкодування завданої злочином моральної шкоди, що буде складати в рівних частках по 200000 грн. на кожного.

Кошти в сумі 35000 гривень, які було внесено ОСОБА_1 21.01.2016 року та 10.02.2016 року на р/р №10027954166001, отримувач ТВБВ 10001/0166 Філії Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», код отримувача: 09302607, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку отримувача: 802015 в рахунок відшкодування шкоди для ОСОБА_3, передати по належності в рівних частках по 17500 гривень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рахунок відшкодування стягнутої моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави Україна 5659 грн. 68 коп. у відшкодування процесуальних витрат - за залучення експерта для проведення криміналістичних досліджень (т. 1 а.с.89-93), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Речовий доказ в кримінальному провадженні:

- автомобіль марки «BMW 520», державний номерний знак НОМЕР_2, повернути законному володільцю ОСОБА_13.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: