Постанова № 77770959, 06.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/775/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Лях О.П.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018, суддя М.В. Довгопол, повний текст складено 01.06.18 по справі № 816/775/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про визнання бездіяльності протиправною, скасування актів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2018 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі - ГУ НП в Полтавській області, відповідач) про:

- визнання бездіяльності протиправною;

- скасування акту спеціального розслідування групового нещасного випадку, за формою Н-5 від 19.10.2017 відносно ОСОБА_1 та акту за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру №26 від 19.10.2017;

- зобов'язання провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти акт форми Н-5 та акт форми Н-1, встановивши факт настання нещасного випадку за участю лейтенанта поліції ОСОБА_1 в період проходження служби та при виконанні службових обов'язків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що комісією при складанні спірних актів про нещасний випадок не дотримано вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 №1346. Вважає, що в його діях відсутні підстави, передбачені пунктом 3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, які тягнуть за собою визнання факту, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 22.05.18р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування актів та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано акт спеціального розслідування групового нещасного випадку, за формою Н-5 від 19 жовтня 2017 року в частині, що стосується ОСОБА_1, та акт за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру №26 від 19 жовтня 2017 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався 22 червня 2017 року близько 17 год. 15 хв., на проспекті Полтавському в м. Кременчуці, відносно оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_1, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що не може погодитись з даним рішенням в частині, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Посилається на те, що судом першої інстанції проігноровано те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із пропуском строку, встановленого Законом. Зазначає, що подання позивачем заяви з метою досудового врегулювання спору у даному випадку жодним чином не впливає на перебіг місячного строку, встановленого законом для звернення до суду, та не може вважатися поважною причиною його пропуску. Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Також вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що на даний час є чинним висновок службового розслідування, яким встановлено зв'язок травми, отриманої ОСОБА_1, із порушенням службової дисципліни останнім. На даний час висновок службового розслідування позивачем не оскаржувався та є чинним, а тому рішення суду першої інстанції прийняте без урахування істотних обставин, встановлених вказаним висновком. Ураховуючи викладене, просять скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 у справі № 816/775/18 і залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду або ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково доведеними, а тому підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Наказом ГУ НП в Полтавській області від 01.03.2017 № 74-о-с ОСОБА_1 з 01.03.2017 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с.135).

22 червня 2017 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУПН майора поліції ОСОБА_4

Наказом ГУ НП в Полтавській області "Про призначення та проведення службового розслідування" від 23.06.2017 № 697 призначено службове розслідування за фактом скоєння 22.06.2017 ДТП у м. Кременчук по проспекту Полтавському за участю оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектора сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУПН майора поліції ОСОБА_4 (а.с.80).

Також наказом ГУ НП в Полтавській області № 757 від 04.07.2017 створено комісію для спеціального розслідування групового нещасного випадку, який мав місце 22.06.2017 з оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 та інспектором сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУПН майора поліції ОСОБА_4 (а.с. 68).

На підставі наказу ГУ НП в Полтавській області від 19.10.2017 № 1174 внесено зміни до складу вказаної комісії (а.с. 68, зворот).

Матеріалами спеціального розслідування групового нещасного випадку, копії яких наявні у справі, підтверджено наступні обставини.

Так, на па підставі письмового рапорту начальника сектору кримінальної поліції Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП майора поліції Кузьменка В.М. від 22.06.2017 за погодженням /за резолюцією/ з начальником Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області Стешенком О.І. 22.06.2017 проведена заміна члена добового наряду - оперуповноваженого СКП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 на оперуповноваженого СКП лейтенанта поліції ОСОБА_1 з причини задіяння ОСОБА_7 в оперативно-розшукових заходах по документуванню наркозлочинів на території Кременчуцького району.

Про здійснену заміну доведено до відома виконуючого обов'язки начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького РВП підполковника поліції ОСОБА_8, чергового сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького РВП ОСОБА_9, а також старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 та лейтенанта поліції ОСОБА_1

Після проходження цільового інструктажу /згідно запису № 1833 у журналі реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю/ та отримання зброї /згідно запису за 22.06.2017 у книзі видачі й приймання озброєння та спеціальних засобів та запису у книзі нарядів/ лейтенант поліції ОСОБА_1 заступив на службу у складі СОГ в якості оперуповноваженого під керівництвом виконуючого обов'язки начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького РВП підполковника поліції ОСОБА_8 (а.с.89-90, 98-100).

За наказом в.о. начальника СРПП № 4 підполковника поліції ОСОБА_8 лейтенант поліції ОСОБА_1 пройшов медичний огляд водія та передрейсовий інструктаж водіїв Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП, про що зазначено у журналі щомісячного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв від 22.06.2017 під записом № 2238 та у журналі обліку інструктажів водіїв від 22.06.2017 під записом № 9 (а.с.88, 96-97).

Під час несення служби у складі СОГ 22.06.2017 ОСОБА_1 здійснював виїзди на виклики громадян та повідомлення про злочини на службовому автомобілі ВАЗ 21093 з реєстраційним номером НОМЕР_1 (на синьому фоні), ключі від якого разом з дорожнім листом були надані йому в.о. начальника СРПП № 4 підполковником поліції ОСОБА_8 (а.с87).

Цього ж дня близько о 17.15 у м. Кременчук по проспекту Полтавському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21093 з реєстраційним номером НОМЕР_1 (на синьому фоні) під керуванням лейтенанта поліції ОСОБА_1 та автомобіля ВАЗ 21104 з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_10

У результаті ДТП лейтенант поліції ОСОБА_1, лейтенант поліції ОСОБА_4, а також ОСОБА_10 і пасажир ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.

За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 20.07.2017, в якому зафіксовано порушення лейтенантом поліції ОСОБА_1 вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, пункту 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 4 Додатку 15 до наказу ГУНП від 01.02.2017 № 133 "Про закріплення службового транспорту" (а.с.81-86).

За результатами проведеного спеціального розслідування нещасного випадку комісія прийшла до висновку: нещасний випадок із лейтенантом поліції ОСОБА_1 трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, оскільки останній порушив вимоги наказу ГУНП від 01.02.2017 №133 "Про закріплення службового автотранспорту"; нещасний випадок із майором поліції ОСОБА_4 трапився в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

19.10.2017 був складений акт за формою Н-5* спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 22.06.2017 близько 17 год. 15 хв. (а.с.70-72) та акт №26 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру (а.с.73-75).

Позивач, не погоджуючись з вказаними актами, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку правомірності актів за формою Н-5* від 19.10.2017 відносно ОСОБА_1 та акту за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру №26 від 19.10.2017 та обґрунтованості позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992 № 2694-ХІІ (надалі - Закон № 2694).

Статтею 1 Закону № 2694 визначено поняття охорони праці - як системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до статті 14 вказаного Закону працівник зобов'язаний: дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

За приписами статті 22 Закону №2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

Підзаконним нормативно-правовим актом, що регулює порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України - є Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України", затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 №1346 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок №1346), який розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.

За змістом пункту 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Відповідно до пункту 2.2. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Згідно із пунктом 2.4. Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пунктом 4.1. Порядку № 1346 передбачено, що спеціальному розслідуванню підлягають, зокрема, групові нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я.

Згідно із пунктом 4.6. Порядку № 1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов'язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначаються категорія аварії та розмір заподіяної під час цієї аварії матеріальної шкоди.

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди зі змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.

Акт за формою Н-1* (НТ*) на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується керівником вищого підрозділу протягом доби після одержання цих документів.

Відповідно до пункту 3.9 Порядку №1346, комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; - несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; - участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; - підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов'язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження.

Пунктом 3.11 Порядку № 1346 передбачено, що комісія визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, не пов'язаних з виконанням службових обов'язків, зазначених у пунктах 3.9, 3.10, 3.11; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього Порядку, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів прокуратури; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, зазначає, що нещасний випадок із позивачем стався унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни, згідно із пунктом 3.11. Порядку № 1346, комісія відповідача склала оскаржувані акти з висновком про те, що нещасний випадок, що стався зі ОСОБА_1, трапився у період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків.

Зокрема, комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 порушено вимоги наказу ГУНП в Полтавській області від 01.02.2017 №133 "Про закріплення службового автотранспорту".

Так, наказом ГУ НП у Полтавській області "Про закріплення службового автотранспорту" від 01.02.2017 № 133 за працівниками підрозділів ГУ НП в Полтавській області закріплено службовий автотранспорт згідно з додатками (а.с.100 зворотній бік).

Відповідно до пункту 4 додатку 15 до вказаного наказу службовий автомобіль ВАЗ 21093 з реєстраційним номером НОМЕР_1 закріплений за працівниками Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП згідно списку (а.с.101).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у списку працівників, за якими закріплено зазначений автомобіль, лейтенант поліції ОСОБА_1 не значиться.

З огляду на це члени комісії щодо спеціального розслідування групового нещасного випадку встановили у діях ОСОБА_1 недотримання наказу ГУ НП в Полтавській області "Про закріплення службового автотранспорту" від 01.02.2017 № 133.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 22.06.2017 з 12.00 дня позивач перебував у підпорядкуванні сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП у складі СОГ в якості оперуповноваженого.

Завдання, основні напрями організації роботи, обов'язки і права працівників патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України регулюються Положенням про патрульну службу МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.07.2015 № 796, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.07.2015 за № 777/27222 /далі по тексту - Положення/.

Згідно з розділом IX Положення організацію діяльності, контроль за діяльністю патрульної служби здійснює начальник Департаменту патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України. Начальник патрульної служби в межах повноважень, на основі та на виконання чинного законодавства видає накази організаційно-розпорядчого характеру і приймає рішення, організовує та контролює їх виконання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV визначено, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника

Виходячи зі змісту наведених норм, накази повинні відповідати таким умовам:

1) виходити від начальника;

2) носити характер однозначного, обов'язкового до виконання веління;

3) в обов'язковому порядку бути доведеними до відома працівника.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ані висновок службового розслідування від 20.07.2017, ані акт спеціального розслідування групового нещасного випадку, за формою Н-5 від 19.10.2017, ані акт за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру №26 від 19.10.2017 не містять жодного доказу ознайомлення позивача зі змістом наказу ГУ НП в Полтавській області "Про закріплення службового автотранспорту" від 01.02.2017 № 133 станом на 22.06.2017. У ході спеціального розслідування комісією взагалі не встановлювався факт ознайомлення позивача з вказаним наказом.

В ході розгляду справи відповідачем також не надано суду доказів ознайомлення позивача зі змістом наказу ГУ НП в Полтавській області "Про закріплення службового автотранспорту" від 01.02.2017 № 133 станом на 22.06.2017.

За відсутності встановленого факту обізнаності позивача зі змістом наказу від 01.02.2017 № 133, виконання позивачем усного наказу виконуючого обов'язки начальника сектору реагування патрульної поліції № 4 Кременчуцького РВП Кременчуцького ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_8, у підпорядкуванні якого знаходився позивач 22.06.2017, використання позивачем службового автомобіля ВАЗ 21093 з реєстраційним номером НОМЕР_1 у службових цілях з метою реагування на виклики громадян, визнається судом правомірним.

З відібраних у межах розслідування письмових пояснень ОСОБА_8 слідує, що службовий автомобіль був закріплений за ОСОБА_8, який і дав позивачу ключі від автомобіля та дорожній лист (а.с.110).

В ході судового розгляду встановлено, що жодний службовий автомобіль за лейтенантом поліції ОСОБА_13 не закріплений, у той час як його службовий обов'язок передбачав виїзди на виклики громадян, та що згідно письмових пояснень ОСОБА_14, відповідального за загальний контроль по дотриманню транспортної дисципліни, експлуатацію службового транспорту у Кременчуцькому РВП Кременчуцького ВП ГУНП, та ОСОБА_9, чергового сектору реагування патрульної поліції № 4, у штатному розкладі чергової частини відсутні посади водіїв, у зв'язку з чим керівництвом РВП було прийнято рішення про те, що водіями автомобілів заступають працівники добового наряду, в яких є посвідчення водія відповідної категорії та які мають достатні навики керування автомобілями (а.с.107-109).

Варто зазначити, що на підставі висновку службового розслідування за фактом травмування працівників Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 та майора поліції ОСОБА_4 під час ДТП від 20.07.2017, в якому зафіксовано порушення лейтенантом поліції ОСОБА_1 вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-ІV, пункту 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 4 Додатку 15 до наказу ГУНП від 01.02.2017 № 133 "Про закріплення службового транспорту", відповідачем був виданий наказ "Про порушення службової дисципліни працівниками Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 25.07.2017 № 1005, згідно пункту 1 якого лейтенанту поліції ОСОБА_1 оголошено зауваження.

Однак постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №816/1881/17, яка набрала законної сили 12.12.2017, визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни працівниками Кременчуцького відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 25.07.2017 №1005 (а.с.141 - 147).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу наведених норм процесуального закону обставини, встановлені постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 у справі №816/1881/17, яка набрала законної сили 12.12.2017, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у даній справі, оскільки ухвалюючи таку постанову, суд надав оцінку правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог наказу ГУНП в Полтавській області від 01.02.2017 № 133 "Про закріплення службового транспорту".

Колегія суддів також зауважує, що в ході спеціального розслідування групового нещасного випадку комісією не встановлено порушень позивачем службової (трудової) дисципліни.

Таким чином, враховуючи вищевикладене у сукупності, висновок комісії щодо спеціального розслідування групового нещасного випадку із працівниками БПОП ГУНП про нещасний випадок із лейтенантом поліції ОСОБА_1, який трапився в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків, оскільки останній порушив вимоги наказу ГУНП в Полтавській області від 01.02.2017 №133 "Про закріплення службового автотранспорту" не може бути визнаний обґрунтованими.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що акт спеціального розслідування групового нещасного випадку, за формою Н-5* від 19.10.2017 відносно ОСОБА_1 та акт за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру №26 від 19.10.2017 складені комісією без урахування усіх обставин, які мали значення для їх складання, а відтак підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача з приводу того, що позивач ОСОБА_13 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду лише 07.03.2018, тобто після закінчення місячного строку, установленого ч. 5 ст. 122 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог від 10.11.2017) до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказу "Про порушення службової дисципліни працівниками Кременчуцького відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 25 липня 2017 року № 1005 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Кременчуцького районного відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (пункт 1). В обґрунтування позовної вимоги позивач зазначив, що оскаржуваний наказ винесено без урахування тих обставин, що 22 червня 2017 року позивач заступив на службу у складі СОГ на виконання наказу безпосереднього керівництва з метою заміни члена СОГ лейтенанта поліції ОСОБА_7 та що службове розслідування проведене та оформлене з порушенням вимог відповідного законодавства (а.с. 5-16, 96).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування наказу у частині задоволено . Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни працівниками Кременчуцького відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 25 липня 2017 року № 1005.

З метою досудового врегулювання позивач звернувся до ГУНП в Полтавській області з вимогою провести повторне спеціальне розслідування групового нещасного випадку та за наслідками його проведення видати акт за формою Н-5 та актом Н-1, встановивши факт настання нещасного випадку за участю лейтенанта поліції ОСОБА_1 в період проходження служби та при виконанні службових обов'язків.

Також з аналогічною заявою від 17.01.2018 в його інтересах до ГУНП в Полтавській області звернувся його адвокат Більда В.В..

В заяві адвокат просив:

- вжити заходів щодо скасування акту спеціального розслідування групового нещасного випадку за формою Н-5 від 19.10.2017 відносно ОСОБА_1;

- вжити заходів щодо скасування акту за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру № 26 від 19.10.2017;

- провести розслідування нещасного випадку, що мав місце 22.06.2017 за участю лейтенанта поліції ОСОБА_1;

- за результатами розслідування скласти акт форми Н-5 та акт форми Н-1, встановивши факт настання нещасного випадку за участю лейтенанта поліції ОСОБА_1 в період проходження служби та при виконанні службових обов'язків.

7 лютого 2018р. відповіддю ГУНП в Полтавській області №221/115/01-2018 позивачу було відмовлено.

23.02.2018 р. відповіддю ГУНП в Полтавській області № 92/115/26/2018 на адресу адвоката надійшла відмова в задоволенні заяви за відсутністю підстав для задоволення. В заяві ГУНП в Полтавській області зазначило, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 р. не скасовувались акти розслідування нещасного випадку, що стався зі ОСОБА_1

Після отримання даної відмови позивач звернувся з позовом до суду.

Колегія суддів зазначає, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.11.2017 р., якою скасовано пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області "Про порушення службової дисципліни працівниками Кременчуцького відділення поліції Кременчуцького ВП ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 25 липня 2017 року № 1005, були встановлені фактичні обставини не відповідності висновків ГУНП в Полтавській області розслідування нещасного випадку, в зв'язку з чим позивач правомірно звернувся безпосередньо до відповідача з проханням скасувати акт щодо нещасного випадку невиробничого характеру № 26 від 19.10.2017р. та провести повторне розслідування нещасного випадку, що мав місце 22.06.2017 за участю лейтенанта поліції ОСОБА_1, однак в цьому позивачу було відмовлено відповідями ГУНП в Полтавській області №221/115/01-2018 від 7 лютого 2018р. та № 92/115/26/2018 від 23.02.2017р.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що саме з дати отримання відмов ГУНП в Полтавській області права позивача були порушені.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в даному випадку спір стосується не безпосередньо проходження позивачем публічної служби, а подій пов'язаних з наявністю чи відсутністю у позивача права на соціальний захист, яке виникає в наслідок отримання травм під час виконання службових обов'язків, а в даному випадку, з урахуванням ч. 2 ст. 122 КАС України, підлягає застосуванню шестимісячний строк на звернення до суду.

Враховуючи вищенаведене посилання відповідача на ч. 5 ст. 122 КАС України та відповідно пропуск позивачем строку на звернення до суду за захистом своїх прав є помилковим.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти акт форми Н-5 та акт форми Н-1, встановивши факт настання нещасного випадку за участю лейтенанта поліції ОСОБА_1 в період проходження служби та при виконанні службових обов'язків, колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційна скарга відповідача, ГУ НП в Полтавській області, доводів з приводу не правомірності прийняття судом першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не містить, а позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене.

Також колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга ГУ НП в Полтавській області доводів щодо розподілу судових витрат не містить.

Колегія суддів не вбачає підстав для їх перерозподілу.

В даному випадку, відповідачем, ГУ НП в Полтавській області, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття комісією рішення з розслідування нещасних випадків, викладене в акті спеціального розслідування групового нещасного випадку, за формою Н-5 від 19.10.2017 відносно ОСОБА_1 та акту за формою НТ про нещасний випадок невиробничого характеру №26 від 19.10.2017, відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

З урахуванням ст. 12 КАС України та ч. 5 ст. 328 КАС України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 по справі № 816/775/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. ГригоровСудді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло О.П. Лях Повний текст постанови складено 12.11.2018.