Ухвала суду № 77769035, 07.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/649/18 Справа № 691/509/17 Категорія: ч.3 ст. 309 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Черненко В. О. Доповідач в апеляційній інстанції Соломка І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Соломки І. А. Поєдинка І. А., Торопенка М. В. Бєлан О. В.з участю прокурораПашковської Ю.П.,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника Гаврильченка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12016250110000336 за апеляційною скаргою начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури Вібе С.В. на вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Городище, Черкаської області, зареєстрований та проживаючий АДРЕСА_1, українець, громадянин України, раніше не судимий,-

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 309 КК України, до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 не обирався.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у сумі 2861,30 грн. за проведення судово-хімічних експертиз.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Городищенського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він у точно не встановлений досудовим та судовим слідством день та час, в кінці 2015 року, перебуваючи на горищі будинку свого покійного батька, що по АДРЕСА_2, умисно придбав, шляхом знахідки, рослини коноплі, які в подальшому переніс до свого будинку та до будинку, який належить його колишній дружині - ОСОБА_10, що по АДРЕСА_3, де продовжував їх висушувати, чим виготовив наркотичний засіб, який незаконно, умисно, без мети подальшого збуту, зберігав за вище зазначеними адресами.

25.10.2016 працівниками поліції, в ході проведення санкціонованого обшуку будинковолодіння за місцем проживання ОСОБА_7, а саме по АДРЕСА_4, в кімнаті вітальні, в кишенях куртки ОСОБА_7, темного кольору, виявлено та вилучено два паперових згортки з речовиною рослинного походження зеленого кольору, в подрібненому стані, яка відповідно до висновку експерта № 2/1476 від 03.11.2016 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса висушеного наркотичного засобу становить 1,14 г та 1,80 г, загальна маса висушеного наркотичного засобу становить 2, 94 г. Крім цього, в кімнаті кухні вказаного будинку, а саме : на кухонній стінці, виявлено та вилучено паперовий згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору, в подрібненому стані, яка відповідно до висновку експерта № 2/1477 від 03.11.2016 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса висушеного наркотичного засобу становить 0,65 г. Крім цього, на другому поверсі вказаного будинку, в дальній від входу на другий поверх, в недобудованій кімнаті, виявлено та вилучено речовину рослинного походження, зовні схожу на коноплю, яка відповідно до висновку експерта № 2/1475 від 22.11.2016 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса особливо небезпечного наркотичного засобу, в перерахунку на суху речовину, становить 750,99 г, 1063,04 г, 628,55 г, 622,14 г та 1057,49 г, загальна маса складає 4122,21 г.

Крім цього, в ході проведення санкціонованого обшуку будинковололодіння АДРЕСА_5, де ОСОБА_7 займається господарською діяльністю, в спальній кімнаті будинку під диваном виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору, в подрібненому стані, яка відповідно до висновку експерта № 2/1474 від 03.11.2016 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, маса особливо небезпечного наркотичного засобу в перерахунку на суху речовину становить 456 г.

Всього, під час обшуку будинковолодінь АДРЕСА_6, виявлено та вилучено особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс, вагою в перерахунку на суху речовину 4581,8 г.

Тобто, обвинувачений ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення , передбачене ч.3 ст. 309 КК України, кваліфікуючими ознаками якого являється незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту в особливо великих розмірах.

В апеляційній скарзі начальник Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури Вібе С.В., не заперечуючи доведеності вини обвинуваченого та кваліфікації його дій, просить вирок суду першої інстанції скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.3 ст. 309 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Пашковської Ю.П., яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просила її задовольнити, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника Гаврильченка І.М., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили вирок суду залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим, ухваленим згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на доказах, досліджених судом в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, та ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Дії ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 309 КК України судом першої інстанції кваліфіковані вірно.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та м'якість призначеного ОСОБА_7 покарання у зв'язку з безпідставним звільненням останнього відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням є необгрунтованими.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 районний суд достатньо виконав вимоги ст.ст. 50,65,66,67 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, з врахуванням обставини, що пом'якшує покарання - щире каяття та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.3 ст. 309 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст.76 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу винного, зокрема те, що він раніше не судимий, вину в скоєному визнав, щиро розкаявся, позитивну характеристику по місцю проживання, стан його здоров'я, перебування на його утриманні двох дітей, один з яких є неповнолітнім, а інший, хоча і досяг повноліття, але є інвалідом з дитинства, наявність у обвинуваченого матері, яка за станом здоров»я потребує сторонньої допомоги.

Крім того, відповідно до даних досудової доповіді Городищенського РС з питань пробації, з врахуванням зібраних матеріалів, які характеризують особистість обвинуваченого, орган пробації прийшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства та він не становить високої небезпеки для суспільства.

Також, ОСОБА_7 упродовж судового провадження давав визнавальні показання щодо обставин вчинення правопорушення і не оспорював фактичних обставин подій, що дало суду підстави розглядати провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, і свідчить про намір засудженого сприяти здійсненню правосуддя.

В ході апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_7 наявне постійне місце проживання та роботи, сталі соціальні зв»язки, після винесення вироку обвинувачений тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні в зв»язку з погіршенням стану здоров»я.

Твердження апелянта про те, що при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України районним судом не в достатній мірі враховано тяжкість кримінального правопорушення є безпідставним, оскільки дані обставини в повній мірі були враховані районним судом при винесенні вироку.

Інші доводи прокурора щодо неврахування судом першої інстанції процесуальної поведінки ОСОБА_7 під час проведення досудового розслідування, зокрема : відмови від отримання повідомлення про підозру, скерування ряду скарг до різних органів на ніби-то незаконні дії працівників поліції, колегією суддів визнаються як обраний ним спосіб захисту та спосіб реалізації своїх прав, передбачених КПК України та Конституцією України, та не є обставинами, які, з огляду на вимоги ст. 67 КК України, обтяжують покарання, та підлягають врахуванню при його призначенні.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Городищенського районного суду Черкаської області від 25 червня 2018 року, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу начальника Городищенського відділу Смілянської місцевої прокуратури Вібе С.В. - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :