Рішення № 77768993, 27.09.2018, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1551/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

27 вересня 2018 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кія С.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені по аліментах, -

в с та н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення пені по аліментах.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на підставі постанови народного судді Мунько Б.П. від 4 травня 2000 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання їх сина - ОСОБА_3 Відповідач ухилявся від сплати аліментів, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 32325,17 гривень. На підставі викладеного позивач просила стягнути із відповідача на її користь пеню по аліментах у розмірі 9837,69 гривень.

У судове засідання сторони не з'явилися. Позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала (а.с. 22). Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20), однак до суду не прибув, про причини неявки не повідомив, відзиву, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

14 вересня 1999 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 13 листопада 2002 року НОМЕР_2 (а.с. 9).

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження від 29 листопада 1999 року НОМЕР_3 (а.с. 11).

Постановою народного судді Мунько Б.П. від 4 травня 2000 року з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 1 березня 2000 року, до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 7).

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості аліментів по виконавчому листу

№ 2-241 від 4 травня 2000 року від 1 липня 2018 року, виданої Чорнобаївським РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, станом на 1 вересня 2017 року заборгованість відповідача по аліментах складає 32325,17 гривень (а.с. 5).

Згідно з довідкою Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 4 травня 2018 року № 822 син перебуває на утриманні позивача (а.с. 10)

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказано, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

У ст. 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від

25 квітня 2018 року у справі № 14-37цс18.

Натомість, як вбачається з розрахунку розміру пені, що міститься у позовній заяві, він здійснений, виходячи з правової позиці, висловленої у постанові Верховного Суду України від

1 липня 2015 року у справі № 6-94цс15, від якої на сьогоднішній день Верховний Суд вирішив відійти.

Так, загальна сума пені визначена шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів і становить 9837,69 гривень.

Враховуючи, що в силу вимог ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог, а саме стягнення пені по аліментах у розмірі 9837,69 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Водночас згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 цього Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 (1762,00 х 0,4) гривень.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, пеню за прострочення сплати аліментів за період з серпня 2013 року по серпень 2017 року у розмірі 9837,69 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач ДСА України; отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача ГУ ДКС України у

м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Чубай