Рішення № 77766834, 18.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2018 Справа №607/15701/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Зубко О.Я., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів: Зданевич С.О., Катревич Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівського прикордонного загону (військової частини 2144), Державної казначейської служби України з участю третьої особи ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої незаконними діями органу державної влади, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до відповідачів Львівського прикордонного загону (військової частини 2144), Державної казначейської служби України, третя особа-ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури і суду у сумі 15806 грн. та моральної шкоди у сумі 50000 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20.08.2016 року позивач разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 мала намір вилетіти в Республіку Італія з аеропорту м. Львів. Близько 21.05 год. у міжнародному пункті пропуску повітряного сполучення «Львів» відділу прикордонної служби «Львів-аеропорт» старшим зміни прикордонних нарядів ОСОБА_6 відмовлено у перетині державного кордону на виїзд з України малолітньому сину позивача з тих підстав, що нотаріально засвідчена згода батька дитини ОСОБА_8 від 10.08.2016 року видана незаконно. На обґрунтовані заперечення позивача працівники прикордонної служби вказали, що згідно наявної інформації її чоловік ОСОБА_8 востаннє перетинав державний кордон України у 2015 році, а тому зазначений дозвіл на виїзд дитини може бути підроблений. Незважаючи на те, що чоловік позивача надіслав їй фотокопію свого закордонного паспорта із відміткою про перетин кордону через пункт пропуску «Шегині», позивача було знято з авіарейсу та затримано в аеропорту м. Львів до з»ясування обставин. На протязі 3-3,5 годин вона разом із малолітнім сином знаходилась у приміщенні аеропорту, де їй не було надано можливості отримати безоплатну правову допомогу, запросити когось із родичів для допомоги із дитиною, не забезпечено їжею та водою. У неї вилучили дозвіл батька на виїзд дитини за кордон у зв»язку із чим було анульовано квитки на літак до м. Рим вартістю 3906 грн. В подальшому вона змушена була за власний кошт повернутися до м. Тернополя, вартість поїздки склала 1200 грн. та чекати приїзду чоловіка, оскільки без його нотаріальної засвідченої згоди не могла із сином виїхати з України. Після цього їм довелося придбати квитки на автобус до м. Рим на усю сім»ю вартістю 10700 грн. Постановою Залізничного ВП ГУН П у Львівській області від 11.11.2016 року порушене щодо неї кримінальне провадження №12016140060003001 за фактом підроблення документів було закрите за відсутню в її діях складу кримінального правопорушення, а постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21.07.2017 року старший зміни прикордонних нарядів військовослужбовець в/ч 2144 ОСОБА_6 притягнута до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-18 КУпАП за порушення правил несення прикордонної служби. Таким чином в результаті незаконних дій військовослужбовців в/ч 2144 Львівського прикордонного загону їй було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 15806 грн., яка у відповідності до ст.ст.1166, 1172 ЦК України підлягає стягненню з в/ч 2144 за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Окрім цього в результаті неправомірних дій військовослужбовців прикордонної служби їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 50000 грн. Зазначена шкода полягає у нею пережитому стресі, коли вона з разом із маленькою дитиною без належних підстав була знята з авіарейсу, затримана на тривалий час, з нею поводились як із злочинцем, вона не мала можливості скористатись правовою допомогою та змушена була самотужки повертатись додому у в м. Тернопіль. В подальшому вона витрачала свій час на неодноразові відвідування правоохоронних органів, за безпідставними звинуваченнями, консультації із юристами, змушена була збирати документи для відновлення свого правового становища. Всі ці обставини призвели до вимушених змін у її житті та житті її сім»ї, порушення звичних стосунків із близькими, її чоловік змушений був залишати роботу та повертатись до України, щоб забрати їх із сином, що в свою чергу завдавало їй додаткових страждань та хвилювань. Із врахуванням наведеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить стягнути з військової частини 2144 на її користь 15806 грн. завданої матеріальної шкоди та 50000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

Відповідач Львівський прикордонний загін подав відзив на позов. У задоволені позовних вимог просить відмовити, посилаючись на те, що у відповідності до п.12 Правил перетинання державного кордону громадянами України затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 року у ході перевірки документів під час виїзду з України уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з»ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон. Військовослужбовець в/ч 2144 Львівського прикордонного загону ОСОБА_6 при прийнятті рішення від 22.08.2016 року про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд діяла у повній відповідності із п.4,12,15 Правил та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» оскільки наданий позивачем документ мав ознаки незаконно виданого, про що в установленому порядку було повідомлено Залізничний ВП ГУНП у Львівській області. Вказане рішення позивачем у судовому порядку не оскаржувалось, а тому є правомірним. За таких обставин посилання позивача на ст1166 ЦК України як на підставу відшкодування завданої майнової шкоди є безпідставним та необґрунтованим. Оскільки ОСОБА_4 не представлено доказів на підтвердження неправомірності дій військовослужбовця ОСОБА_6 безпідставним, на думку відповідача, є і її посилання на норми ст.1176 ЦК України, яка передбачає право на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органу , що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудового розслідування, прокуратури чи суду у випадках встановлених законом. Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди виникає у випадку вчинення процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян. Однак позивачем не представлено рішення суду чи обвинувального вироку суду, яким було би встановлено факт прийняття відповідачем рішення, що обмежує чи порушує права та свободи позивача. Також відповідач вважає, що відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн., оскільки підставою для відповідальності за вказану шкоду є протиправність дій заподіювача шкоди, наявність причинного зв»язку між завданою шкодою та неправомірними діями заподіювача, а також вина останнього в заподіянні шкоди. Відповідач вважає, що у даному випадку відсутнє як протиправне діяння з боку військовослужбовця в/ч 2144 ОСОБА_6 так і наявність причинного зв»язку та її вина у заподіянні позивачу моральної шкоди. Окрім цього зазначив, що позивачем не представлено будь-яких доказів заподіяння їй моральних чи фізичних страждань з вини відповідача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просить його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що неправомірність дій старшого інспектора прикордонної служби ІІ-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів-аеропорт» ОСОБА_6 повністю підтверджена постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21.07.2017 року.

Представники Львівського прикордонного загону позов не визнали та просять у його задоволенні відмовити, з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Представник Державної казначейської служби України у судовому засіданні позов не визнав та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ОСОБА_6 у судове засідання не з»явилася, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд встановив наступні обставини справи.

20.08.2016 року позивач ОСОБА_4, яка разом із малолітнім сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 прямувала у м. Рим Республіка Італія, мала намір перетнути державний кордон України у міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Львів» з метою чого пред»явила для прикордонного контролю нотаріальну засвідчену заяву свого чоловіка ОСОБА_8 серії НВХ №695648 від 10.08.2016 року про згоду виїзд дитини за кордон.

Рішенням старшого інспектора прикордонної служби ІІ-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів-аеропорт» ОСОБА_6 від 20.08.2016 року відмовлено у перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перетинав державний кордон у супроводі матері ОСОБА_4, без нотаріально посвідченої згоди другого із батьків, із приміткою, що вказана згода видана незаконно.

Постановою Залізничного ВП ГУНП У Львівській області від 11.11.2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016140060003001 від 21.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України за фактом пред»явлення ОСОБА_4 під час перетину державного кордону України разом із малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 нотаріально завіреної згоди батька на виїзд дитини за кордон серії НВХ №695648 від 10.08.2016 року, яка за результатами перевірки можливо видана в незаконний спосіб, закрито у зв»язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21.07.2017 року встановлено наявність у діях старшого інспектора прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Львів-аеропорт» Львівського прикордонного загону ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП-порушення правил несення прикордонної служби та закрито провадження у справі у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Як зазначено у постанові, старший інспектор прикордонної служби ОСОБА_6 допустила порушення вимог п.1 ст.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» та відмовила у пропуску через державний кордон на виїзд з України громадянину України ОСОБА_7, який не досяг 16-річного віку, в супроводі матері якою була пред»явлена законно видана нотаріально посвідчена згода батька на виїзд дитини за кордон.

У відповідності до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, не підлягає доказуванню факт незаконності ухваленого старшим інспектором прикордонної служби Львівського прикордонного загону ОСОБА_6 рішення від 20.08.2016 року про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що перетинав державний кордон у супроводі матері ОСОБА_4 за наявності в останньої нотаріальної посвідченої згоди батька дитини ОСОБА_8 серії НВХ №695648 від 10.08.2016 року на виїзд дитини за кордон.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов»язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії(бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою-ч.6 ст.82 ЦПК України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За нормами ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади,, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею повноважень, відшкодовується державою, автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як встановлено судом, в результаті ухвалення старшим інспектором прикордонної служби Львівського прикордонного загону ОСОБА_6 20.08.2016 року неправомірного рішення про відмову у перетинанні державного кордону України малолітнім ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 за наявності у позивача нотаріальної посвідченої згоди батька на виїзд дитини за кордон, ОСОБА_4 разом із малолітнім сином не змогла перетнути державний кордон та виїхати за межі України, а придбані нею квитки на авіарейс Львів-Рим на 2-х осіб загальною вартістю 3906 грн. були анульовані.

Після цього, чоловік позивача ОСОБА_8, який на той час перебував на території Республіки Італія, змушений був повернутись в Україну, щоб забезпечити виїзд малолітнього сина разом із матір»ю за межі України. Вартість затрат на придбання останнім квитків на автобус маршрутом Рим-Тернопіль та у зворотньому напрямку склала 5700 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями квитків серії АР №№530599 від 21.08.2016 року, АР №530550 від 25.08.2016 року.

Таким чином, загальний розмір завданої позивачу матеріальної шкоди в результаті неправомірних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність становить 9606 грн., яка підлягає стягненню в користь позивача із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд відмовляє позивачу у стягненні вартості квитків, придбаних нею для себе та сина на автобус рейсу Тернопіль-Рим 25.08.2016 року у сумі 5600 грн., оскільки дана поїздка була здійснена без будь-яких перепон з боку співробітників Львівського прикордонного загону, а тому її вартість ОСОБА_4 повинна була оплатити самостійно.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на правомірність дій інспектора прикордонної служби Львівського прикордонного загону ОСОБА_6, оскільки як зазначено вище, факт порушення останньою правил несення прикордонної служби та ухвалення безпідставного рішення про відмову у перетинанні державного кордону України сину позивача встановлений постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21.07.2017 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст.172-18 КУпАП у зв»язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що не є реабілітуючою обставиною відносно дій ОСОБА_6 та постановою Залізничного ВП ГУНП у Львівській області від 11.11.2016 року про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12016140060003001 від 21.08.2016 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.358 КК України у зв»язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

У відповідності до положень ст.ст.16, 23 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне

- за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п. 10-1 даної постанови зазначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи

службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування.

Враховуючи встановлені обставини справи, приймаючи до уваги тяжкість та тривалість перенесених позивачем моральних страждань у зв»язку із протиправною поведінкою щодо неї посадової особи органу державної влади, вимушені зміни, які настали у її житті та житті її сім»ї, порушення нормальних життєвих зв»язків, необхідність доводити свою доброчесність під час досудового розслідування та захищати свої права у судовому порядку, суд приходить до переконання, що вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення на її користь із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України10000 грн. компенсації за моральні страждання та переживання, яких позивач зазнала внаслідок порушення її законних прав та свобод.

У відповідності до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, суд на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення на її користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку 9606 грн. грошового відшкодування завданої матеріальної шкоди та 10000 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись ст..ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 23,1166, 1167, 1174, 1176 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути із Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) 9606 (Дев'ять тисяч шістсот шість) гривень грошового відшкодування завданої матеріальної шкоди та 10000 (Десять тисяч) гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення в порядку, визначеному п. 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич