Рішення № 77766574, 12.11.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/259/18

Провадження №2/603/170/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2018 р. Монастириський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

секретар судового засідання Сандалюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, представником позивача ОСОБА_5 подано зміни до позову, у якому просить визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті батька позивача ОСОБА_6, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивача ОСОБА_6. Після його смерті відкрилася спадщина нажитловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, належного до суспільного групи - колгоспний двір, у якому зареєстрований відповідач ОСОБА_3, проте, у зв'язку з тим, що з 1988 року до 1992 року не брав участі у веденні спільного господарства вказаного двору (проживав у Кіровоградській області), то вважається таким, що втратив право на частку у ньому. Вказану спадщину прийняла позивач, оскільки проживала на час відкриття спадщини із спадкодавцем, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння, що підлягає спадкуванню.

Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на вказане вище спадкове майно.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 05.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

19.06.2018 року ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 07.09.2018 року поновлено строк для подачі змін до позовної заяви та задоволено клопотання про виклик свідка у судове засідання.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, у позові представник позивача просить розглянути справу без його участі та участі позивача, позов підтримав повністю.

Відповідач Яргорівська сільська рада Монастириського району Тернопільської області не забезпечила в судове засідання явку представника, у поданому відзиві на позов просять розглядати справу за відсутності їхнього представника, позовні вимоги визнали повністю, з обставинами, викладеними у позові погодилися.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, згідно письмового пояснення, наданого представником ОСОБА_5, ОСОБА_4 з обставинами, викладеними у позові погодилася, проти задоволення позову не заперечує, представник просить розглянути справу без його участі та участі ОСОБА_4

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із таких підстав.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 06.08.1966 року батьками позивача ОСОБА_1 вказано: ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Згідно даних витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 13.04.2018 року, позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому 08.05.1988 року шлюбі з ОСОБА_3, який розірвано 06.09.1996 року, актовий запис №30.

Відповідно до рішення Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області сьомої сесії двадцять другого скликання № б/н від 20.08.1997 року ОСОБА_6 безоплатно передано у приватну власність земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - 0,25 га, для ведення підсобного господарства - 0,60 га.

Як вбачається зі змісту довідки №525, виданої 24.10.2017 року виконавчим комітетом Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, після смерті ОСОБА_6, залишилось спадкове майно, до якого входить житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки комунального підприємства «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» №298 від 28.08.2017 року, за адресою: АДРЕСА_1 розміщено: одноповерховий житловий будинок під літерою «А» з прибудовою - «А1», підвалом «пд» загальною площею 115,9 кв.м, житловою - 69,3 кв.м, літня кухня «Б», сарай «В», комора «Г» з підвалом «пд», сарай «Д», огорожа №1, ворота №2.

На даний житловий будинок 28.08.2017 року комунальне підприємство «Монастириське районне бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт (ксерокопія технічного паспорта додана до матеріалів справи).

Згідно даних погосподарської книги за 1983 - 1994 роки, спірне будинковолодіння належало до суспільної групи - колгоспний двір, у якому проживали: ОСОБА_6 - голова, ОСОБА_7 - дружина, ОСОБА_4 - дочка, ОСОБА_8 - дочка, ОСОБА_3 - зять, ОСОБА_9 - внук, ОСОБА_10 - внучка, що також підтверджується довідкою №449, виданою 30.08.2017 року виконавчим комітетом Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області.

Згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Відповідно до ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР ( в ред.1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 втратив право на частку колгоспного двору, оскільки більше трьох років підряд до 15 квітня 1991 року не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, що підтвердила допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка суду по справі пояснила, що відповідач ОСОБА_3 приходився їй зятем, який після одруження з дочкою ОСОБА_1 з 1988 року переїхав проживати у м.Кривий Ріг і з тих пір не повертався, участі у веденні спільного господарства не приймав.

У силу ст.ст. 346, 347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Згідно письмових заяв ОСОБА_7, ОСОБА_10 посвідчених 04.09.2017 року секретарем виконавчого комітету Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованих в реєстрі за №32, №31, заяви ОСОБА_9 від 12.11.2018 року, поданої представником ОСОБА_5, останні відмовились від свого права на частку колгоспного двору.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис №05.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина житловий будинок з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається зі змісту інформаційного листа Монастириської державної нотаріальної контори у Тернопільській області №292/01-16 від 11.05.2018 року, згідно даних спадкового реєстру нотаріальною конторою заведено спадкову справу №313 за 2013 рік після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 Заяву про прийняття спадщини подано ОСОБА_1 04.11.2014 року за реєстром №1399; 1400 та 11.07.2016 року на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтва про права на спадщину за законом на земельні ділянки (копія спадкової справи додана до матеріалів справи).

У силу ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_7, ОСОБА_4, спадкоємці за законом першої черги, згідно заяв від 22.10.2013 року, 28.10.2013 року, посвідчених секретарем виконавчого виконкому Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, зареєстрованих в реєстрі за №43, №45, відмовились від належної їм частки спадкового майна після смерті ОСОБА_6

Про відмову від будь-якого майна, що залишилось після смерті ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 подано заяву ОСОБА_9, посвідчену 10.10.2017 року віце-консулом Генерального консульства України в Неаполі, зазначену заяву суд не бере до уваги, оскільки, згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, а саме, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини. Однак, вищевказана заява ОСОБА_9 свідчить про те, що йому відомо про заявлені вимоги ОСОБА_1, щодо яких останній не заперечує.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги, відмови від прийняття спадщини не заявляла, прийнявши спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується довідкою №452, виданою 30.08.2017 року виконавчим комітетом Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області. У зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинковолодіння, що підлягає спадкуванню, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за законом (лист Монастириської державної нотаріальної контори у Тернопільській області №227/01-16 від 13.04.2018 року).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання про підставність позову, позивач є спадкоємцем за законом, яка прийняла спадщину, а тому позов підлягає до задоволення шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на вищевказане майно, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6

Керуючись ст. ст. 259, 263 - 265, 268, 273, 354ЦПК України, ст. 328, 346, 347, 392, 1222, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР (в ред.1963 року), суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1, місце проживання: с.Яргорів Монастириського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_1 до Яргорівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, місцезнаходження: с.Яргорів Монастириського району Тернопільської області, Код ЄДРПОУ 04396147, ОСОБА_3, місце проживання: с.Яргорів Монастириського району Тернопільської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, місце проживання: с.Яргорів Монастириського району Тернопільської області, реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на спадкове майно, а саме на:

- житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок під літерою «А» з прибудовою - «А1», підвалом «пд» загальною площею 115,9 кв.м, житловою - 69,3 кв.м, літня кухня «Б», сарай «В», комора «Г» з підвалом «пд», сарай «Д», огорожа №1, ворота №2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В. М. Іванчук