Рішення № 77765645, 05.11.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1009/18 Провадження № 2/450/1146/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Гук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просить визнати за нею право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 садівниче товариство «Веселка», та земельну ділянку, площею 0,0505 га, кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Солонківська сільська рада, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її тітка ОСОБА_3 та залишила заповіт, яким заповіла їй, ОСОБА_4, після одруження Вусик, дачний будинок та насадження, які знаходяться у садівничому товаристві «Веселка» в с.Солонка, Пустомитівського району, Львівської області. У встановлений законом термін вона звернулась до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, однак їй надано роз'яснення про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину на садовий будинок, оскільки право власності на спадкове майно спадкодавцем не оформлене і не зареєстроване. У 1982 році спадкодавець ОСОБА_3 на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 0,0505 га, наданій їй у користування в 1981 році у садівничому товаристві «Веселка», побудувала садовий будинок, згідно затверджуваного проекту, погодженого 22 липня 1981 року. Спадкодавець ОСОБА_3 не отримала правовстановлюючі документи на збудований садовий будинок та не зареєструвала право власності у відповідному державному реєстрі, а тому вона як спадкоємець не може набути право власності на це майно в порядку спадкування через нотаріальну контору. Крім того, їй, як спадкоємцю, було роз'яснено, що право власності на земельну ділянку для ведення садівництва в садовому кооперативі «Веселка», площею 0,0505 га, на якій розташований садовий будинок, у спадкодавця виникло у 1996 році, а заповіт складено 22.07.1994 року, а тому нотаріус не може однозначно визначити склад спадкового майна, вказаного у заповіті. Спадкоємцем за законом другої черги є її мати ОСОБА_2, інших спадкоємців за законом першої та другої черги немає. Відповідач спадщину не прийняла, а тому позивач змушена звернутися до суду про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 10.04.2018 року матеріали позовної заяви залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.09.2018 року відкрито провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала через канцелярію суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задоволити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, однак подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, в якій позовні вимоги визнала.

Оскільки в судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, суд у відповідності зі ст.247 ЦПК України, розглядає справу без фіксування судового засідання технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3, що стверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 02.07.2009 року, виданим Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

Згідно заповіту, посвідченого 22.07.1994 року Державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Ленишин У.М., ОСОБА_3 заповідала своїй племінниці ОСОБА_4, належний їй на праві власності дачний будинок та насадження, які знаходяться в садівничому товаристві «Веселка» в селі Солонка, Пустомитівського району, Львівської області.

Як вбачається з матеріалів справи, після одруження ОСОБА_7 змінила прізвище на прізвище чоловіка «Вусик», що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 від 26.08.2005 року, виданим Залізничним відділом РАЦС Львівського МУЮ.

Суд враховує, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є однією особою.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як зазначила позивач, спадкодавець ОСОБА_3 на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 0,0505 га, наданій їй у користування в 1981 році у садівничому товаристві «Веселка», побудувала садовий будинок, згідно затверджуваного проекту погодженого 22 липня 1981 року, що підтверджується довідкою № 18 садівничого товариства «Веселка», замовленням - договором № 218 на виконання ремонтно-будівельних робіт по замовленням населення від 27.07.1981р., повідомлення про оплату виконаних робіт за будівництво садового будинку за договором № 218 від 27.07.1981р.

Із технічного паспорту, виготовленого станом на 12 лютого 2015 року встановлено, що садовий будинок АДРЕСА_2 побудовано у 1981 році.

Судом встановлено, що на вказане нерухоме майно спадкодавець не отримала правовстановлюючі документи.

Набуття права власності громадянами, що сплатили пайові внески за будівлю або приміщення вперше був запроваджений Законом СРСР "Про власність в СРСР", введеним в дію з 1 липня 1990 року, а згодом закріплений у Законі України "Про власність" від 7 лютого 1991 року. Відповідно до ч. 1 ст. 15 цього Закону член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно. Тому, моментом виникнення права власності на таке майно є момент фактичного внесення платежів на будівництво (на погашення кредиту використаного на будівництво) квартири чи іншого об'єкта. Для вчинення такого викупу не було потреби укладати спеціальний договір, а належним документом на підтвердження та державної реєстрації права власності є довідка кооперативу чи товариства про повну сплату пайових внесків на будівництво.

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. З ст. З зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно, набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення, про що також зазначено у Постанові ВСУ від 13 червня 2012 р. N 6-54цс12.

Згідно правової позиції Верховного Суду України по справі №6-137цс13 від 18.12.2013 року, право власності на житловий будинок набувається в порядку, який діяв на час завершення його будівництва.

Таким чином на час повного внесення спадкодавцем ОСОБА_3 оплати за вказаний садовий будинок у 1982 (1981) році, законодавство не передбачало державної реєстрації об'єкта нерухомого майна.

05.08.1992 року вперше на законодавчому рівні було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року N 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність). Тобто до 05.08.1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності. Разом з тим відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 09.08.2012 року № 404, яким було внесено зміни до "Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна" (затвердженої наказом № 127 від 24.05.2001 Державного комітет будівництва, архітектури та житлової політики-України), індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 5 серпня 1992 року не є самочинним будівництвом.

Згідно п. 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 5 серпня 1992 р., є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації, згідно листа Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Таким чином судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 на земельній ділянці НОМЕР_3, площею 0,0505 га, наданій їй у користування в садівничому товаристві «Веселка», в 1981 році побудувала садовий будинок відповідно до вимог чинного на час спорудження будинку законодавства.

Оскільки на час побудови садового будинку, реєстрація права власності на новостворене майно не була передбачена, будівництво будинку завершено до 05.08.1992 року, а тому спадкодавець ОСОБА_3 набула права власності на садовий будинок АДРЕСА_3

Разом з тим, жодним з наведених нормативних актів та відомчих роз'яснень не передбачена можливість оформлення за спадкоємцем права власності на житловий, садовий чи дачний будинок, будівництво якого було завершене спадкодавцем до 05 серпня 1992 року.

Відсутність реєстрації будинку на спадкодавця є перешкодою для оформлення позивачем права власності на спадкове майно.

На підставі рішення Солонківської сільської ради народних депутатів від 11.07.1996 року за №53 ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю Серії НОМЕР_6 від 17.09.1996 року, згідно якого їй передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0505 га на території Солонківської сільської Ради народних депутатів для ведення садівництва. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4600490042013 вказану земельну ділянку зареєстровано 20.08.2013 року з зазначенням кадастрового номеру НОМЕР_2.

Таким чином на момент відкриття спадщини, спадкодавцю на праві власності належали садовий будинок АДРЕСА_4 садівниче товариство «Веселка», та земельна ділянка, площею 0,0505 га, кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Солонківська сільська рада.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як зазначила позивач 23.07.2009 року вона звернулася в Другу Львівську державну нотаріальну контору щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

З матеріалів справи вбачається, що 23.07.2009 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу спадкодавцем за якою є ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №20741594.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги те, що позивач фактично прийняла спадщину, однак не може оформити право власності на неї, те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, а також обставини, які склалися так, що в іншому, крім судового порядку, позивач не має можливості реалізувати своє право на спадщину, те, що визнання права власності за позивачем на спірне майно не порушить прав відповідача, яка визнала позовні вимоги, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки доказів, що садовому будинку загальною площею 39,3 кв. м. за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Солонка, садівниче товариство «Веселка» було присвоєно НОМЕР_3 в немає.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 16, 392, 1217, 1218, 1233 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, право власності на садовий будинок АДРЕСА_7 та земельну ділянку, площею 0,0505 га, кадастровий номер НОМЕР_2, місце розташування: Львівська область, Пустомитівський район, Солонківська сільська рада

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання АДРЕСА_5, ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 ІПН НОМЕР_7.

Суддя Мусієвський В.Є.