Постанова № 77764713, 07.11.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

07.11.2018 Справа № 337/3682/18

Провадження № 3/337/859/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2018 року суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Гнатик Галина Євгенівна, за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м.Запоріжжі адміністративний матеріал по протоколу БР № 085624, що надійшов з УПП в Запорізькій області відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за 130 ч. 1 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Відносно ОСОБА_2, складений протокол, про те, що він 10.08.2018 року, о 21 годині 23 хвилини, рухаючись по вул.Василя Сергієнка, 21 у м.Запоріжжі, керував транспортним засобом «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні 18.09.2018 року ОСОБА_2вину не визнав. Суду пояснив, що 10.08.2018 року, ввечері він їхав на автомобілі «ЗАЗ» по вул.В.Сергієнка в напрямку вул.Новгородської у м.Запоріжжі. Позаду він побачив поліцейський екіпаж, який подав звуковий сигнал про зупинку. Зупинившись, він на вимогу поліцейського надав документи для перевірки. Поліцейській запідозрив що він перебуває у стані алкогольне сп’яніння та запропонував пройти тест на приладі «Драгер», який привіз інший екіпаж. Він тричі дмухав, після після чого йому стало погано, про що він повідомив поліцейських, оскільки у нього підвищується тиск, батько викликав швидку, яка забрала його до лікарні. Він повідомляв лікарів швидкої, що йому необхідно пройти тест на сп’яніння, але його батько наполіг, щоб він їхав до лікарні. На запитання суду ОСОБА_2 повідомив, що підвищення тиску у нього відбувається періодично, протягом останніх 5-6 років, але на обліку у лікарів він не перебуває, запису про таку хворобу у медичній картці не має. В цей день він не вживав пігулки, бо таких з собою не мав. Оскільки він вважав, що тест на приладі «Драгер» він пройшов, хоч і не було результатів, не поїхав до медичного закладу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення правопорушника, думку адвоката, пояснення свідків, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп’яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп’яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп’яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, зазначений у ст. 266 КУпАП, реалізований Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Відповідно до ст. 251 КУПАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У статті 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «При розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998 року).

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»». Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Судом встановлено, що відносно ОСОБА_2, складений протокол, про те, що він 10.08.2018 року, о 21 годині 23 хвилини, рухаючись по вул.Василя Сергієнка, 21 у м.Запоріжжі, керував транспортним засобом «ЗАЗ 1102», державний номер НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці), від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_3, ОСОБА_4

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що в серпні місяці 2018 року він був зупинений працівниками поліції, які запропонували бути свідком, бо вони зупинили водія який на їх думку керував ТЗ у стані алкогольного сп’яніння. Він погодився, підійшов до автомобіля «Таврія», був ще один свідок – чоловік. Водію запропонували пройти огляд за допомогою приладу на місці, водій погодився, коли дихнув, прилад не спрацював, потім запропонували дихнути ще, дихнув другий раз, драгер не увімкнувся, на третій раз водій відмовився та повідомив, що йому зле, поліцейські запропонували проїхати до лікарні, він також відмовився, працівники поліції запропонували йому присісти. Водія забрали у швидку, поліцейські склали протокол та вони пішли. Хто викликав швидку йому не відомо. Водій казав, що йому стало погано після того як дув у трубку.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5- інспектор УПП, суду пояснив, що 10.08.2018 року під час несення служби, їх екіпаж помітив автомобіль ЗАЗ білого кольору, який у час, приблизно о 21 годині 30 хвилин, рухався без ввімкненого світла. Транспортний засіб був зупинений біля будинку № 21 по вул.. Василя Сергієнка . Під час спілкування з водієм, він виявив у водія ознаки алкогольного сп’яніння- запах алкоголю, нестійка хода, порушення координації руху, після чого запропонував водієві пройти тест на приладі «Драгер», він погодився. Прилад привіз інший екіпаж. Водій перевірив документи на прилад, сам вибрав трубку, сам її відкрив та дістав з пакету. Водієві було пояснено як треба дути. Коли водій подув перший раз, подув недостатньо і прилад не спрацював. Він знову пояснив водієві як треба дути, той знову подув, але прилад показав помилку, на пропозицію подути третій раз, водій відмовився. Водій неякісно дув, або дуже слабко, або сильно, на роз’яснення не реагував, тому прилад так спрацював. Дмухав водій у прилад у присутності двох свідків, а потім відмовився далі дути, тому йому запропонували пройти тест на виявлення стану алкогольного сп’яніння у медичному закладі, на що водій не реагував взагалі, мовчав. Водієві було роз’яснено, що відповідальність він несе як за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння так і за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння. Після того, як водієві було роз’яснено, що відносно нього буде складено протокол, водій почав говорити, що тут йому робити нічого і він пішов додому, намагався піти. Через деякий час під’їхала швидка, хто викликав, йому невідомо. З часу зупинки транспортного засобу і до приїзду швидкої, пройшло десь година, півтори. Чи повідомляв водій, що йому стало зле, сказати не може, але якби повідомив, він викликав би швидку. Крім того, з водієм у салоні автомобіля знаходився його батько, як казав він лікар, він також міг надати медичну допомогу.

Неодноразово викликаний свідок ОСОБА_4 у судове засідання не з’явився, але його письмові пояснення є в матеріалах справи та оцінюються судом у сукупності з іншими доказами.

Як вбачається з письмових пояснень свідка ОСОБА_6 він був запрошений працівниками поліції для засвідчення факту проведення огляду на стан алкогольного сп’яніння водія ОСОБА_2, в його присутності ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою технічного засобу «Драгер» та у медичному закладі (а.с. 7).

У судовому засідання за участю ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1 досліджений диск з відеозаписом подій 10.08.2018 року, з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції зупинився автомобіль «Таврия», о 21 годині 24 хвилини, з місця водія в автомобілі вийшов ОСОБА_2, працівник УПП пропонував ОСОБА_2 пройти огляд на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер», водій попросив надати сертифікат на прилад, з яким ознайомився. Було запрошено двох свідків, особи яких встановлено та у присутності яких ОСОБА_2 бело роз’яснено як користуватися приладом та у їх присутності він проходив тест на приладі «Драгер». Перший раз ОСОБА_2 повідомив, що у легенях закінчилося повітря, а тому тест не виконано, коли подув вдруге- прилад показав помилку. Інспектор УПП знову пояснив водієві як треба дути. Потім водій відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер» та повідомив неодноразово, що тест він вже пройшов. Інспектор поліції пояснив водієві, що у разі відмови від проходження огляду на стан сп’яніння, відносно нього буде складено протокол за ст.. 130 ч.1 КУпАП. Після цього інспектор запитав у водія, чи не погано йому, на що ОСОБА_2 посміхався та мовчав, потім почав спілкуватися з пасажиром та нехтував пропозицією інспектора УПП пройти тест на виявлення стану алкогольного сп’яніння. Весь час спілкування з інспектором УПП водій посміхався, іноді лише спілкувався та звертав на нього увагу, намагався піти з місця зупинки автомобіля. Під час спілкування, сказав, що йому погано, а пасажир авто- його батько повідомив, що викликає швидку та запитав яку викликати. Це сталося о 22 годині 35 хвилин. Далі на пропозицію пройти тест, водій намагався уїхати з місця його зупинки, але такі дії були зупинені. Інспектор УПП пропонува проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан сп’яніння, але ОСОБА_2 повідомив, що вже тест пройшов, а пасажир- батько водія, пояснив, що той нікуди не поїде. При цих всіх діях, водій ОСОБА_2 постійно розмовляв з кимсь по мобільному телефону, спілкувався з пасажиром- батьком, посміхався інспектору УПП, знімав події що відбувалися на мобільний телефон, а на пропозиції інспектора УПП щодо проходження огляду на перебування у стані алкогольного сп’яніння просто не реагував. Лікарям швидкої допомоги збуджено пояснював, що тиск у нього «стрибає» протягом 6 років і нормальний для нього тиск- 150.

Провина ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення підтверджена сукупністю доказів, які знаходяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 , які долучені до матеріалів справи, згідно яких ОСОБА_2 в їх присутності відмовився від огляду на стан сп’яніння, поясненнями свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а також відеозаписом подій, які сталися 10.08.2018 року, який оглянуто у судовому засіданні.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він не пройшов огляд на стан сп’яніння, у зв’язку з поганим самопочуттям, спростовуються доказами добутими в ході розгляду даної справи. Про те, що ОСОБА_2 почуває себе погано, він повідомив більше ніж через годину після його зупинки інспектором УПП, жодного доказу про те, що він страждає на гіпертонічну хворобу, суду не надав, пояснивши, що не має запису про таку хворобу у медичній картці, хоч і страждає на хворобу протягом 6 років. Крім того, медичним працівникам швидкої, ОСОБА_2 пояснив, що його нормальний тиск 150, але жодного доказу про те, з яким діагнозом водій був госпіталізований, суду не надано. Крім того, після запинки транспортного засобу о 21 годині 24 хвилини до того часу, як водієві було викликано швидку допомогу, пройшло більше ніж година, за цей час він не скаржився на погане почуття, посміхався, сварився, нецензурно лаявся на адресу інспектора УПП, намагався піти а потім і уїхати з місця зупинки транспортного засобу, ігнорував у подальшому пропозицією інспектора УПП щодо проходження огляду на стан сп’яніння як на приладі «Драгер» так і у медичному закладі, знімав події на мобільний телефон, та розмовляв по мобільному телефону.

Крім того, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_2 працівником УПП неодноразово пропонувалося пройти огляд у медичному закладі, але водій на пропозицію взагалі не реагував, сварився, виражався нецензурною лайкою, не виходив з автомобіля, а потім намагався піти з місця зупинки авто та уїхати автомобілем, але такі його дії були зупинені.

Викладене вище повністю підтверджує пояснення інспектора УПП ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_7, що водій ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.

З викладеного вище вбачається, що водій ОСОБА_2 відмовився від проходження огляду на стан сп’яніння за допомогою приладу «Драгер», та словесно не відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння у медичному закладі, не здійснив жодної дії, яка свідчила б про його намір такий огляд пройти, а навпаки, сидів в автомобілі, на пропозицію інспектора щодо проходження огляду посміхався, розмовляв по телефону, розмовляв із свідком, не бажав розмовляти з інспектором УПП та ігнорував пропозиціями, при цьому неодноразово виражався нецензурною лайкою.

Суд дії ОСОБА_2 кваліфікує за ст. 130 ч.1 КпАП України, кваліфікує за ст. 130 ч.1 КпАП України, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст.. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З огляду на ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_9 адміністративне покарання у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, з ОСОБА_2підлягає стягненню судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп., доказів про звільнення від сплати судового розгляду він суду не надав.

Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 130 ч.1, 283, 284, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», -

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_2), винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України та призначити йому адміністративне покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень (отримувач УК у Хортицькому районі, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ: 37941997, Код МФО: 813015, рахунок: 31113149700001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу «адміністративний штраф»), з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН НОМЕР_2) судовий збір у дохід держави у розмірі 352 грн. 40 коп. (Державна судова адміністрація України (01601, м.Київ, вул. Липська 18/5 ), Отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Рахунок отримувача: 31215256700001, Банк отримувача: Головне управління Державної казначейскої служби України у м.Києві, Код банку отримувача: 820019, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

У разі несплати у встановлений законом п’ятнадцятиденний строк, з дня отримання постанови, штрафу, на підставі ст. 308 КпАП України стягнути у примусовому порядку з правопорушника подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги або протесту прокурора через Хортицький райсуд м. Запоріжжя на протязі 10 днів з дня її оголошення.

Суддя: Гнатик Г.Є.