Рішення № 77764377, 12.11.2018, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 656/446/18

Провадження № 2/321/528/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2018 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

при секретарі - Бородіної І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

19.06.2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 28.08.2012 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 6600 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

Відповідач не виконувала зобов'язання по договору, внаслідок чого виникла заборгованістьв сумі: 4337,67 грн - заборгованість за кредитом, 96966,0 грн - заборгованість за відсотками, 3734 грн - пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина), 5271,90 грн - штраф (процентна складова), а всього 111209 грн. 79 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Клопотань будь-якої із сторін про інше не надійшло.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду заяву про застосування строків позовної давності, оскільки грошові кошти були переведені банком на її картковий рахунок 28.08.2012 року, останні платіж за кредитним договором був здійснений нею 10.01.2014 року, тобто на момент звернення банком до суду з вказаним позовом строк позовної давності сплинув, у зв'язку з чим просила відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 28.08.2012 року, згідно якої отримала кредит в розмірі 6600 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом оформлення на своє ім'я платіжної карти «Універсальна». Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

З витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» вбачається встановлений обов'язковий щомісячний платіж у вигляді 7 % від заборгованості, з 01.04.2014 року - 5 % від заборгованості, пільговий період 30 днів за кожною тратою, з 01.01.2013 року - 55 днів.

Відповідач не виконувала зобов'язання по договору, внаслідок чого станом на 28.02.2018 року виникла заборгованістьв сумі: 4337,67 грн - заборгованість за кредитом, 96966,0 грн - заборгованість за відсотками, 3734 грн - пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина), 5271,90 грн - штраф (процентна складова), а всього 111209 грн. 79 коп.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до положень частини першої, другої та п'яної статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не тільки зі строком (припинення дії), а й певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи. (стаття 261 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-116цс13 від 06.11.2013 року, в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154 цс15.

Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

В розрахунку заборгованості за кредитом, який ПАТ КБ «Приватбанк» долучив до позовної заяви зазначено, що відповідач ОСОБА_1 19.06.2015 року здійснила платіж в сумі 665 грн. 75 коп. (а.с. 7).

Проте, згідно виписки станом на 06.11.2018 року по картковому рахунку ОСОБА_1 платіж від 19.06.2015 року на суму 665 грн., 75 коп., було зроблено в автоматичному режимі, без згоди і відома відповідачки ОСОБА_1 шляхом переводу коштів між рахунками.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Отже, суд приходить до однозначного висновку, що платіж від 19.06.2018 року в сумі 665 грн. 75 коп. не перериває строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 його не здійснювала, волевиявлення на списання в автоматичному режимі не було і вона про таке погашення нічого не знала і такі дії позивача не схвалювала. Доказів протилежного позивачем надано не було.

Останній платіж за кредитом ОСОБА_1 здійснила 10.01.2014 року, більше кредитною карткою вона не користувалась, що підтверджується випискою з карткового рахунку. Новий договір з банком ОСОБА_1 не укладала, та після закінчення строку дії картки, нового кредиту банк відповідачці не надавав, гроші з картки вона не знімала і нею не користувалася, нової картки не отримувала, що підтверджується виписками з карткового рахунку.

Як вже була зазначено вище, ніяких дій, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності після цієї дати відповідачем не було вчинено таким чином, Банку починаючи саме з 10.01.2014 року було достеменно відомо про порушення відповідачем умов кредитного договору, а тому саме з цієї дати і розпочався перебіг строку позовної давності.

Проте, до суду Банк звернувся лише 19 червня 2018 року, що підтверджується відміткою на поштовому відправленні, тобто поза межами трирічного строку позовної давності.

Поважних причин пропуску банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.

Окрім того, ОСОБА_1. скориставшись своїм правом передбаченим вимогами ст. 267 ЦК України подала до суду заяву про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не задоволено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

З огляду на викладене, та враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263 -265, 268 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна