Рішення № 77763579, 01.11.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/1028/18

Провадження №2/333/1127/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іщенко А.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1, АДРЕСА_2

до відповідача: ОСОБА_3, АДРЕСА_1

про припинення права власності на 1/2 частину квартири та стягнення грошової компенсації у розмірі 190 566,60 грн., -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) з позовом до ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3) про припинення права власності та стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі 190 566,60 грн. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що у спільній частковій власності сторін знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вказував, що оскільки спірна квартира є однокімнатною, то 31.10.2017 р. з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з листом-пропозицією про припинення права спільної часткової власності на користь відповідача з виплатою йому компенсації вартості частки в спірній квартирі в розмірі 190 566,60 грн. Оскільки від відповідача жодної відповіді на направлений позивачем лист-пропозицію не надійшло, ОСОБА_1 вважає, що відповідач спроможна виплатити позивачу компенсацію вартості його частки у спірній квартирі, у зв'язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги.

15.08.2018 р. представником позивача заявлено клопотання про застосування процедури врегулювання спору за участю судді від 14.08.2018 р., яким представник просив суд зупинити провадження у справі № 333/1028/18 з метою врегулювання спору за участі судді.

Представник відповідача заперечив проти задоволення заявленого представником позивача клопотання.

Частиною 1 ст. 201 ЦПК України передбачено, що врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, враховуючи, що представник відповідача заперечив проти врегулювання спору за участі судді, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у цій справі з метою проведення процедури врегулювання спору за участю судді. У зв'язку з чим, у задоволенні наведеного вище клопотання представника позивача судом відмовлено.

Також, в судовому засіданні 20.09.2018 р. судом відмолено у задоволенні клопотання представника позивача про визнання обов'язкової явки в судове засідання відповідача - ОСОБА_3 Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд виходив з того, що позивачем не обґрунтовано, які саме обставини та факти, на думку представника позивача може повідомити особисто ОСОБА_3

Враховуючи розумність строків розгляду справи та ненадання представником відповідача доказів на підтвердження вибуття останнього з м. Запоріжжя до м. Луцьк, судом відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача - адвоката ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи від 26.10.2018 р.

Позивач та його представник в судових засіданнях позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив, в якому просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю оскільки відповідач не спроможна сплатити позивачу заявлену до стягнення суму грошової компенсації.

В ході розгляду справи судом була допитана в якості свідка ОСОБА_8, яка повідомила про те, що була присутня при телефонній розмові між сторонами щодо продажу квартири.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.10.2017 р. № 3319, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Алейніковою Н.О. та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2017 р. № 99365160 об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової приватної власності - ОСОБА_1 у розмірі 1/2 частки та ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частки.

Згідно з наявним в матеріалах справи Звітом про оцінку нерухомого майна від 11.10.2017 р., проведеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6, ринкова вартість 1/2 частки квартири АДРЕСА_1

складає 190 566,60 грн. без ПДВ.

Листом «Щодо припинення права спільної часткової власності шляхом матеріальної компенсації» від 30.10.2017 р. направленим на адресу відповідача - 31.10.2017 р. (докази направлення містяться в матеріалах справи а.с. 75), ОСОБА_1 вимагає від ОСОБА_3 у місячний строк розглянути пропозицію щодо компенсування позивачу 1/2 вартості частини квартири АДРЕСА_1.

Як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а.с. 76), вказаний вище лист був отриманий ОСОБА_3 особисто - 06.11.2017 р.

Доказів на підтвердження надання відповіді відповідачем на лист позивача від 30.10.2017 р. матеріали цієї справи не містять та відповідачем в ході розгляду не надано.

Позивачем заявлені вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнення з відповідача грошової компенсації в розмірі 190 566,60 грн.

Статтею 41 Конституції України унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю

Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1). Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2). Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Статтею 321 ЦК України унормовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, з врахуванням закріплених в п. 6 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності, що спонукають суд до врахування при вирішенні спору інтересів обох сторін, при розгляді справ, у яких заявляються вимоги одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити наступне: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачу частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники - відповідачі по справі; чи сплачується іншими співвласниками, які володіють та користуються майном, матеріальна компенсація позивачу за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за ними права власності на спільне майно та чи не становитиме це для них надмірний тягар.

Зазначений вище правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 р. у справі № 6-2925цс15.

З огляду на викладене, матеріали справи свідчать, що виділ належної ОСОБА_1 його частки в спірному нерухомому майні в натурі є неможливим оскільки квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною.

Крім того, як встановлено судом, спільним нерухомим майном (квартирою АДРЕСА_1) володіє та користується інший співвласник - відповідач у цій справі (ОСОБА_3). При цьому, будь-яка матеріальна компенсація за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України ОСОБА_3 позивачу не сплачено.

В якості доказів спроможності ОСОБА_3 виплатити позивачу компенсацію в рахунок визнання за нею права власності на спільне майно позивачем до матеріалів справи додані копії роздруківок з інтернет сайтів соціальних мереж «Вконтакті» та Instagram.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, розглянувши наведені вище докази, а саме роздруківки з інтернет сайтів соціальних мереж «Вконтакті» та Instagram, суд дійшов висновку, що останні жодним чином не підтверджують спроможність та можливість ОСОБА_3 виплатити позивачу компенсацію в сумі 190 566,60 грн. в рахунок визнання за нею права власності на спільне нерухоме майно.

Так, суд виходить з того, що із вказаних доказів не вбачається наявність у відповідача відповідного доходу (заробітку), будь-якого іншого рухомого чи нерухомого майна, відкритих в банківських установах рахунків на ім'я ОСОБА_3 тощо, на підставі яких судом було би встановлено можливість останньої виплатити позивачу грошову компенсацію в сумі 190 566,60 грн.

При цьому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 працює у ФОП ОСОБА_7 на посаді продавця-консультанта та її дохід в місяць складає суму в розмірі 3 900 грн.

Також, відповідачем на підтвердження хворобливого стану відповідача та необхідності проходження курсу лікування додано до матеріалів справи копію консультативного висновку з обласної інфекційної лікарні Центр TORCH-інфекцій від 04.05.2018 р., копії фіскальних чеків ТОВ «Вітацентр», роздруківку з переліку лабораторних досліджень та з сайту https://tabletki.ua.

Таким чином, враховуючи, що відповідач має невеликий заробіток, проблеми зі здоров'ям, сплачує за комунальні послуги, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено спроможність (можливість) ОСОБА_3 виплатити позивачу компенсацію в сумі 190 566,60 грн. в рахунок визнання за нею права власності на спільне нерухоме майно. У зв'язку з чим, суд вважає, що виплата грошової компенсації позивачу в сумі 190 566,60 грн. буде становитиме для відповідача надмірний тягар.

За таких обставин, підстави для задоволення позовних вимог за наявними в матеріалах доказами відсутні. А тому, у задоволені позову судом відмовляється.

Прослуханий в судовому засіданні аудіо запис розмов між сторонами у справі, розміщений на CD-диску, що долучений до матеріалів справи та показання свідка ОСОБА_8 не приймаються судом до уваги оскільки жодним чином не підтверджують наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування у цій справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 12.11.2018 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В. Круглікова