Постанова № 77763250, 07.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1889/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представників сторін: позивача - Скубири О.М., відповідача - Коровкіної Л.В., Мулик К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Сумського окружного адміністративного суду, від 11.07.2018, суддя М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021 повний текст складено 16.07.18 по справі № 818/1889/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» (далі по тексту - ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш», позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС (далі по тексту - Харківське управління ОВПП ДФС, відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати повідомлення - рішення від 11.05.2018р. № 0000685010.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року у задоволенні адміністративного позову ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» до Харківського управління ОВПП ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує на неправильне застосування судом першої інстанції ст.ст. 103, 141 Податкового кодексу України, п. 12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 6 жовтня 1995 року № 369/95-ВР, яка набрала чинності 03.08.1999р. Також вказує на те, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку, що контрагент ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» - АТ «Діал Інжиніринг» (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, який виплачується на користь нерезидента із джерелом його походження з України згідно субліцензійного договору від 26.01.2016р. № 3/01-2016, що в свою чергу протирічить висновкам Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду України, які викладені в постанові від 14.08.2018р. по справі № 817/1045/17.

В судовому засіданні представник позивача надавши пояснення, підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, а також його представники у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, що прийнято на підставі норм діючого законодавства, а також на викладені доводи, зазначили, що контрагент позивача - АТ «Діал Інжиніринг» (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, який виплачується на користь нерезидента із джерелом його походження з України згідно субліцензійного договору від 26.01.2016р. № 3/01-2016, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» не мало права на застосування зниженої ставки податку, передбаченої міжнародною угодою між Україною та Російською Федерацією. Таким чином, вважає правомірним винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 11.05.2018р. № 0000685010. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, в період з 16.04.2018р. по 16.04.2018р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» з питань повноти нарахування податку з доходів нерезидентів під час виплати такого доходу на адресу підприємства - нерезидента АТ «Діал Інжиніринг» за період 2016 року, за результатами якої складено акт від 20.04.2018 № 20/28-10-50-10-09/05785448 (а.с.10-27).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 137.3 ст.137, п. п. 141.4.2 п.141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме: при виплаті нерезиденту АТ «Діал Інжиніринг» доходу з джерелом походження з України у вигляді роялті по субліцензійного договору від 26.01.2016 № 3/01-2016 у сумі 3 737 873 грн. (екв. 133 111 Євро) не донараховано за 2016 податковий ( звітний) рік податок з таких доходів нерезидента в сумі 186 893,00 грн., який сплачується до бюджету під час такої виплати.

Перевіркою встановлено, що позивачем перераховано на користь АТ «Діал Інжиніринг» плату за Ліцензію за 2016 рік (роялті) всього в сумі 119799,90 Євро або 3364085,15 грн., що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (а.с. 43-48), акту здачі - приймання Ліцензії (а.с.42). Також ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» перераховано в бюджет України 13 311,10 Євро або 373788 грн. - податок 10% на доход нерезидента.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018р. № 0000685010 про донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2016 рік в сумі 186 893 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 46723,25 грн. (а.с. 28).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 11.05.2018р. № 0000685010, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш», суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи обставини справи, позивачем неправомірно сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10 відсотків по виплаті у 2016 роялті на користь АТ «Діал Інжиніринг», оскільки матеріалами справи статус АТ «Діал Інжиніринг» як бенефіціарного отримувача не підтверджено.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Згідно п.п. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються зокрема і роялті (п.п.п. «в» п.п. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 14.1.225 ст. 14 Податкового кодексу України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, роялті.

У відповідності до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно п. 103.1 ст. 103 Кодексу, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Статтею 12 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08.02.1995 встановлено, що доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак ці доходи можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають і відповідно до законодавства цієї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10 процентів загальної суми доходів.

Вираз «доходи від авторських прав і ліцензій (роялті)» при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержані як винагорода за користування або за надання права використання авторських прав на будь-який твір літератури, мистецтва і науки (включаючи кінофільми, будь-які фільми і плівки, які використовуються для радіомовлення або телебачення), будь-якого патенту, товарного знаку, креслення або моделі, схеми, таємної формули або процесу, або за інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду.

Таким чином, положення даної Угоди також дають право платнику податку - резиденту (Позивачу) як оподатковувати, так і звільняти чи зменшувати ставку податку на доходи від авторських прав і ліцензій (роялті), які сплачуються на користь нерезидента при умові додержання всіх законодавчо передбачених умов.

Механізм реалізації міжнародної угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків визначається національним законодавством країн, що підписали дану угоду.

Так, відповідно до п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України, особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно п. 103.4 ст. 103 Податкового кодексу України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

У відповідності до п. 103.3 ст. 103 Податкового кодексу України, бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що між позивачем та АТ «Діал Інжиніринг» (Ліцензіат) укладено субліцензійний договір від 26.01.2016 № 3/01-2016, з додатковими угодами (а.с. 92-105). Предметом договору є надання АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» однієї простої невиключної ліцензії на право використання програм для ЕОМ MAGMASOFT у версії MAGMA5, використовуваної для інженерного моделюванням і розрахунків ливарних процесів. Згідно п. 1.4 договору, Ліцензіат підтверджує, що є офіційним уповноваженим MAGMA GmbH, Aachen, Німеччина (правовласник програми для ЕОМ MAGMASOFT, далі Ліцензіар) і на підставі Ліцензійного договору б/н від 01.11.2008 має право передавати Ліцензії, отримувати ліцензійні платежі (бути бенефіціарним одержувачем отриманого доходу), а також здійснювати гарантійне (післягарантійне) обслуговування програми для ЕОМ MAGMASOFT на території Російської Федерації, країн СНД та Прибалтики (а.с. 30 - 39).

Колегія суддів вказує на те, що нерезидент - АТ «Діал Інжиніринг» є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (Угода про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікована Законом України від 6 жовтня 1995 року № 369/95-ВР, яка набрала чинності 03.08.1999р.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем від свого контрагента отримана довідка про підтвердження постійного місцеперебування в РФ від 23.04.2016р. № 08-11/17298, яка підтверджує, що контрагент Позивача є резидентом країни, з якою укладений міжнародний договір. Вказана довідка видана уповноваженим органом - Міжрегіональною інспекцією ФПС з централізованої обробки даних (а.с.61).

Також, АТ «Діал Інжиніринг» самостійно визначала свій статус щодо отриманих за Договором грошових коштів як їх бенефіціарного (фактичного) власника, про що зазначено у п. 1.4. Субліцензійного договору №3/01-2016 (а.с. 30-31).

АТ «Діал Інжиніринг» діє у правовідносинах щодо надання ліцензії на використання програми для ЕОМ MAGMASOFT від свого імені, як самостійний, ініціативний суб'єкт господарювання та самостійно несе ризики, пов'язані з невиконанням (неналежним виконанням) відповідних договорів, що підтверджується п. 7 Форми відповіді на запит компетентного органу іноземної держави (а.с. 95-96).

АТ «Діал Інжиніринг» самостійно здійснює гарантійне, післягарантійне обслуговування програми для ЕОМ MAGMASOFT та передачу ліцензії на використання програми для ЕОМ MAGMASOFT (п. 7 Форми).

Згідно з п. 6.4. Договору АТ «Діал Інжиніринг» самостійно здійснює безкоштовне оновлення та постачання нових версій програми для ЕОМ MAGMASOFT протягом гарантійного обслуговування (а.с. 34).

Пунктом 7.1. Договору визначено, що АТ «Діал Інжиніринг» несе відповідальність за прострочення поставки програми для ЕОМ MAGMASOFT (а.с. 35 );

АТ «Діал Інжиніринг» є отримувачем роялті по субліцензійним договорам, що підтверджується п. 8 Форми (а.с.96)

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що АТ «Діал Інжиніринг» відповідно до податкових декларацій про доходи, отримані російською організацією з джерел за межами російської Федерації, отримало дохід від використання прав на об'єкти інтелектуальної власності в 2016р. розміром 10 004 513,00 руб. РФ, сума оподаткованого податком доходу склала 9 778 281,00 руб. РФ, сума податку, утриманого в Україні - 639 866,00 руб. РФ, сума витрат - 5 922 107,00руб. РФ. Зазначене підтверджується п. 9 Форми та Податковою декларацією про доходи, отримані російською організацією з джерел за межами Російської Федерації від 22.03.2017р., (а.с. 96, 115-119).

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи докази та вищевказані норми законодавства, колегія суддів вважає доведеною обставину, що контрагент ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» - АТ «Діал Інжиніринг» (м. Санкт-Петербург, Російська Федерація) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем доходу, який виплачується на користь нерезидента із джерелом його походження з України згідно субліцензійного договору від 26.01.2016р. № 3/01-2016.

Крім того, колегія суддів зазначає, що додатковим критерієм визначення особи у якості фактичного отримувача доходу, є володіння нею не тільки правом на отримання доходу, але і покладення на неї обов'язку визначання подальшої економічної долі доходу.

З наявного в матеріалах справи листа №1200/44 від 06.11.2018р., отриманого позивачем від АТ «Діал Інжиніринг» вбачається, що відповідно до умов договору підприємство - АТ «Діал Інжиніринг», самостійно розпоряджається грошовими коштами, що отримані ним від продажу програмного забезпечення MAGMASOFT, згідно ліцензійної угоди від 01.11.2008р., а також дистриб'юторської угоди укладеної між компанією MAGMA Giessereitechnologie Gmbh та АТ «Діал Інжиніринг», тобто є особою, яка визначає подальшу економічну долю отриманого доходу, безпосереднім вигодоотримувачем, виконує покладені на неї договором функції і несе відповідні ризики; оплата компанії MAGMA Giessereitechnologie Gmbh, яку здійснює АТ «Діал Інжиніринг», не залежить від отриманих АТ «Діал Інжиніринг» грошових коштів по субліцензійного договору, в т.ч. субліцензійного договору від 26.01.2016р. № 3/01-2016, тобто АТ «Діал Інжиніринг» має право розпорядитися коштами, отриманими від субліцензіатів, в т.ч. і АТ «Сумський завод« Насосенергомаш», на свій розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» правомірно сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб за ставкою 10 відсотків по виплаті у 2016 роялті на користь АТ «Діал Інжиніринг», оскільки матеріалами справи статус повністю підтверджується статус АТ «Діал Інжиніринг» як бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, який виплачувався Позивачем в рамках субліцензійного договору від 26.01.2016 № 3/01-2016.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018р. по справі № 817/1045/17 (номер в ЄДРСР 75879124), згідно якої передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

Статтею 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В контексті наведеної правової позиції Верховного Суду, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 12 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, ратифікованої Законом України від 22.11.1995р. № 449/95-ВР, роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, підлягають оподаткуванню тільки у цій другій Державі, якщо цей резидент є фактичним власником роялті.

Однак такі роялті можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 5 процентів валової суми роялті у межах значення пункту 4 підпункту a) цієї статті.

Отже Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно передбачає застосування ще меншої ставки податку - 5%, ніж Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 6 жовтня 1995 року № 369/95-ВР, згідно якої позивачем була застосована ставка податку у розмірі 10%.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що ПАТ «СЗНЕМ «Насосенергомаш» правомірно застосував зменшену ставку податку, передбачену ст. 12 Угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 6 жовтня 1995 року № 369/95-ВР, яка набрала чинності 03.08.1999р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що приймаючи податкове повідомлення - рішення від 11.05.2018р. № 0000685010, податковий орган діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для визнання його протиправним та скасування .

Колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначається, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 року (далі - Конвенція), є частиною національного законодавства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї, створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами (ст. 46 Конвенції).

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - "ЄСПЛ").

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії, ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Колегія суддів зауважує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах знайшов підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.05.2018р. № 0000685010, відповідно до якого позивачу донараховано податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 2016 рік у розмірі 186 893,00грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 46 723,25грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим податкове повідомлення - рішення від 11.05.2018р. № 0000685010 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.243, 246, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" задовольнити .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 по справі № 818/1889/18 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №0000685010.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 12.11.2018.