Постанова № 77763143, 06.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3402/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Чернишук К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 820/3402/18, ухвалене в м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, 61004, о 16:45, повний текст рішення складено 27.06.2018р.

за позовом ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018р. позивач, ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4666/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4667/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4668/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4660/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4661/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4662/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4663/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4664/1309 від 19.02.2018р.;

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області №2040-4665/1309 від 19.02.2018р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без врахування приписів чинного законодавства.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018р. адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4666/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4667/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4668/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4660/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4661/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4662/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4663/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4664/1309 від 19.02.2018р.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області Державної фіскальної служби України №2040-4665/1309 від 19.02.2018р.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, в суді апеляційної інстанції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, що позивач є власником нежитлових будівель, які знаходиться за адресою місто Харків, Карачівське шосе, 6: - нежитлової будівлі літ. «Б-3», загальною площею 2816,8 м2; - нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 305,8 м2; - нежитлової будівлі літ. «Ж-1» загальною площею 265,69 м2.

ОСОБА_3 зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 11.03.2004 року, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців №24800170000035625 від 05.11.2005 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.10.2015 року, в якій в якості основного виду економічної діяльності зазначено - 32.99 виробництво іншої продукції, н. в. і. у.

19.02.2018р. Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення, якими визначено суми податкових зобов'язань ОСОБА_3 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке перебуває у власності фізичної особи:

- №2040-4666/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2015 рік у розмірі 17154,31 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 2816,8 м2 та ставки податку 6,09 грн.

- №2040-4667/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2016 рік у розмірі 19407,75 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 2816,8 м2 та ставки податку 6,89 грн.

- №2040-4668/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2017 рік у розмірі 22534,4 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 2816,8 м2 та ставки податку 8-грн.

- №2040-4663/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2015 рік у розмірі 2978,49 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 305,8 м2 та ставки податку 9,74 грн.

- №2040-4664/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2016 рік у розмірі 5057,93 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 305,8 м2 та ставки податку 16,54 грн.

- №2040-4665/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2017 рік у розмірі 9785,6 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 305,8 м2 та ставки податку 32 грн.

- №2040-4660/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2015 рік у розмірі 1619,33 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 265,69 м2 та ставки податку 6,09 грн.

- №2040-4661/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2016 рік у розмірі 1832,05 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 265,69 м2 та ставки податку 6,89 грн.

- №2040-4662/1309, яким Головним управлінням ДФС у Харківській області визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами за 2017 рік у розмірі 2127,2 грн. із розрахунку із загальної площі об'єкту нежитлової нерухомості 265,69 м2 та ставки податку 8 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було подано до Державної фіскальної служби України скаргу, в якій він просив скасувати податкові-рішення, як такі що суперечать вимогам законодавства, рішенням про результати розгляду скарги №5825/Б/99-99-11-02-01-14 від 23.04.2018 року податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач, вважаючи вищевказані рішення відповідача протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, Законом України від 28.12.2014р. № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 261 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.3.1, 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.6.1. п 266.2 ст 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відносинах, що склалися між сторонами по справі спірним є питання, чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. «є» пп. 266.2.2. п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку ототожнюючи будівлі, що належать позивачу (фізичній особі-підприємцю), який використовує їх у власній господарській діяльності із будівлями промислових підприємств, зазначивши, що умовою для застосування пільги з оподаткування відповідно до підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є крім іншого фактичне її використання як об'єкту промисловості.

Аналіз п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб'єкта власності.

Згідно з пп. 14.1.1291. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до п. 5.3 ст 5 Податкового кодексу України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості".

До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Проте, в законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала поняття промислове підприємство.

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010р. № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.

Згідно з ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Тому, застосування п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В спірних правовідносинах наявна лише одна з обов'язкових умов - виробничі приміщення.

Відтак, об'єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію п. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України. Цим пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.05.2018р. по справі № 806/2461/17.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення від 20.06.2018р. неправильно застосовано норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 по справі № 820/3402/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) В.В. Старостін А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 12.11.2018.