Постанова № 77763139, 07.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 2040/5942/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,

представника відповідача - Чистякової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 30.08.2018, суддя Шляхова О.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 03.09.18 по справі № 2040/5942/18

за позовом ОСОБА_3

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_3.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (далі по тексту - відповідач, Шевченківське ОУПФУ м.Харкова, пенсійний орган), Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, Харківське міське ВУВД Фонду соціального страхування України в Харківській області, орган соціального страхування), в якому просить: 1.Визнати протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року. 2.Зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року. 3.Визнати протиправними дії Харківського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року; 4.Зобов'язати Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року; 5.Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч. 1 ст. 371 КАС України. 6.Стягнути з Відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року по справі №2040/5942/18 адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (61022,м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під.), Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 1) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року.

Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити та здійснити виплату пенсії ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 квітня 2018 року.

Визнано протиправними дії Харківського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення страхових виплат ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року.

Зобов'язано Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 березня 2018 року.

Стягнуто з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (61022,м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під.) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Стягнуто з Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 1) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Відповідач, Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необгрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, вказав на те, що з 01.03.2018 року страхові виплати позивачу, як внутрішньо переміщеній особі були припинені, на підставі постанови Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області від 14.03.2018 року №2051/16711/1145/26, у зв'язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи на підставі протоколу № 11 від 14.03.2018 року робочої групи при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради. Повторне призначення/відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі у разі їх припинення відповідно до п. 18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат ВПО за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 року № 365, можливе лише через 6 місяців після такого припинення і виконання всіх процедур, необхідних для їх призначення, передбачених законодавством. Оскільки проживання позивача м. Харкові не підтверджене, вважає, що позивач не є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої територій, тому підстави для призначення страхових виплат у Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області - відсутні. Таким чином вважає правомірними дії Харківського міського ВВД Фонду соціального страхування України в Харківській області у спірних правовідносинах.

Представник зазначеного відповідача у судовому засіданні підтримала викладені доводи та вимоги апеляційної скарги, із зазначених у поясненнях підстав, просила їх задовольнити.

Відповідач, Шевченківське ОУПФУ м.Харкова, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на викладені доводи, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, розглянути справу без участі представника управління.

Позивач та представник пенсійного органу до судового засідання не з`явились, про час та дату слухання справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач та відповідач Шевченківське ОУПФУ м.Харкова були належним чином повідомлені про час та дату слухання справи, наявність клопотання пенсійного органу про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та зазначеного представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Харківського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, починаючи з 2011 року здобув право на отримання пенсії за віком, що підтверджується Пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_3.

До 2014 року Позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Ровеньки Луганської області. З набранням чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у м. Ровеньки, де мешкав позивач, було припинено здійснення повноважень відповідним органом Пенсійного фонду України, а також зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У зв'язку зі здійсненням антитерористичної операції на Сході України, ОСОБА_3 змушений був виїхати з м. Ровеньки Луганської області до м. Харків, де наразі мешкає, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 6326001896 від 17.11.2014р., виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Дзержинського району Харківської міської ради.

З вересня 2014 року позивача поставлено на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, де він перебуває на обліку по теперішній час. Саме з цього часу та до квітня 2018 року пенсійний орган нараховував та виплачував пенсійні виплати позивачу.

Згідно Довідки Міжрайонної ЛТЕК м. Ровеньки Луганської області від 11.05.2004 року позивачу було встановлено 20 % втрати працездатності по професійному захворюванню, що дає йому право на отримання щомісячних страхових виплат, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Вказана довідка має безстроковий термін дії. З метою отримання страхових виплат позивач, з вересня 2014 року був поставлений на облік у Харківському міському відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, де станом на час розгляду справи він продовжує перебувати на обліку. З вересня 2014 року та до березня 2018 року Відповідач 2 також нараховував та виплачував позивачу належні страхові виплати.

У відповідності до Листа № 510/К-ІІ від 19.07.2018, наданого Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова виплату пенсії Позивачу було призупинено у зв'язку із не підтвердженням фактичного місця проживання (протокол від 20.06.2018 № 24).

У відповідь на звернення Позивача стосовно причин припинення належних йому щомісячних страхових виплат, Листом № 1106-19/4973 від 20.07.2018 орган соціального страхування повідомив, що щомісячні страхові виплати були припинені з 01 березня 2018 року в зв'язку з тим, що не підтверджено фактичне місце проживання у м. Харкові.

Як зазначається відповідачами, підставою припинення виплат позивачу слугувало те, що після проведення обміну інформації з органами праці та соціального захисту населення по звірці з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_3, з 01.04.2018 було призупинено виплату пенсії за віком, як особі, яка фактично не мешкає за адресою вказаною у довідці №6326001896 від 17.11.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи 16.05.2018 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до управління ПФУ про поновлення виплати пенсії. Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова, діючи до затвердженого постановою КМУ №365 Порядку, 23.05.2018 (список №20) звернулося до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо проведення перевірки достовірності інформації про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 та вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії.

За результатами перевірки, рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради від 20.06.2018 (протокол № 24), Позивачу відмовлено у відновленні пенсії, оскільки перебування на території Шевченківського району м. Харкова не підтверджено.

10.07.2018 ОСОБА_3 повторно звернувся із заявою щодо виплати пенсії до Управління.

19.07.2018 Управління листом (вих. №510/К-11) надало відповідь на вищезазначену заяву та повідомило, що 18.07.2018 (список №28) Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повторно звернулося до комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо проведення перевірки достовірності інформації про фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_3 та вирішення питання щодо поновлення виплати пенсії.

Не погодившись з такими діями відповідачів щодо припинення виплати пенсії за віком та страхових виплат ОСОБА_3, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для припинення виплати позивачеві пенсії та страхових виплат та наявності факту порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції чинній на момент видачі довідки позивачу) строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.

Постановою Кабінету Міністрів від 08.06.2016 року №352 було також внесено зміни до Постанови №509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

У відповідності до абз.8 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" у разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

У силу абз.9 ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

Колегія суддів також вказує на те, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з частиною другою статті 49 цього ж закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

У відповідності до вимог ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставу припинення здійснення позивачу страхових та пенсійних виплат відповідачі посилаються на те, що перебування на території Шевченківського району м. Харкова не підтверджується.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачами не доведено та не зазначено, на підставі яких доказів ними зроблені такі висновки.

Так, з наявної в матеріалах справи відповіді від 19.07.2018 р. за № 510/К-ІІ вбачається, що у якості підстави для прийняття рішення не поновлення виплати пенсії зазначено : "у зв'язку із не підтвердженим фактичним місцем проживання (протокол від 20.06.2018 № 24)".

Однак, зазначена підстава не узгоджується із приписами наведеної норми ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", а відтак, не забезпечено дотримання правила юридичної визначеності як невід'ємного базового елементу запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що вказана обставина є самостійною та цілком достатньою підставою для скасування спірного рішення суб'єкта владних повноважень, адже показує на очевидний та нездоланний дефект у владному волевиявленні, що ставить громадянина у невизначене правове становище.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, що виплата пенсії та страхових виплат позивачу припинена відповідачами на підставі отриманої інформації про прийняття рішення №351 від 05.09.2017 року "Про скасування довідок на основі інформації щодо перетинання державного кордону України".

При цьому, доказів наявності інформації, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач, як внутрішньо переміщена особа повернувся до покинутого місця постійного проживання, матеріали справи не містять, а відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції до суду не подано.

Також, колегія суддів вказує на відсутність доказів для висновку про тривалу у розумінні закону (тобто понад 60 днів) відсутність позивача за місцем реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, статтею 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Також не встановлено такої підстави для припинення страхових виплат і вимогами статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Зокрема, рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" чітко визначають, що припинення виплати пенсій та інших соціальних (страхових) виплат можливі лише у випадках встановлених Законом, а прийняті постанови Кабінету Міністрів України, на які посилаються відповідачі, не можуть вносити зміни чи доповнювати підстави для припинення зазначених виплат, які встановлені Законами України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачами не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії та страхових виплат.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я". Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачають, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до ч.3 ст.2 Протоколу №4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, зокрема, в судових рішеннях від 30.01.2018 у справі №428/6579/17, від 13.02.2018 у справі №219/9003/17, від 20.02.2018 у справі №234/10770/17.

Статтею 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та Харківського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення виплати пенсії за віком, а також страхових виплат позивачу.

В частині 1 статті 2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що Шевченківське ОУПФУ м. Харкова при припиненні виплати пенсії за віком ОСОБА_3 з 01 квітня 2018 року та Харківське міське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області при припиненні страхових виплат ОСОБА_3 з 01 березня 2018 року діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, без дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, без забезпечення реалізації управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, отже, наявні підстави для визнання таким дій протиправними.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В порушення зазначеної норми, відповідачами не доведено правомірність припинення здійснення пенсійних та страхових виплат позивачу.

Натомість, факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у сфері державної справи з соціального захисту внутрішньо переміщених осіб знайшов підтвердження як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_3, які підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог Харківського міського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.08.2018 по справі № 2040/5942/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 12.11.2018.