Постанова № 77763120, 07.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4373/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калитки О. М. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікво" на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 13.09.2018, суддя Панов М.М., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 20.09.18 по справі № 820/4373/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікво"

до Головного управління Держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікво" (далі по тексту - ТОВ "Лікво", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці (далі по тексту - ГУ Держпраці у Харківській області ДСУ з питань праці, відповідач), в якому просить суд скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК0051/303/НП/НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікво" (вул. Сінна, буд. 32, м. Харків, 61109, ЄДРПОУ 32869691) до Головного Управління Держпраці у Харківській області Державної служби України з питань праці (вул. Алчевських, буд. 40, м. Харків, 61002, ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необгрунтованість висновків суду першої інстанції, прийнятими з порушенням процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності дійним обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року у справі №820/4373/18 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені доводи, вважає, що суд першої інстанції мав всі правові підстави для визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ХК0051/303/НП/НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року.

Надіслав клопотання з проханням розглянути справу без участі позивача.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що територіальною державною інспекцією з питань праці у Харквській області було проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікво".

У зв'язку з ненаданням для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомість з питань, які є предметом інспекційного відвідування було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ХК0051/303/НП від 04.04.2018 та вимогу про надання документів №ХК005І/303/ПД від 04.04.2018, що були направлені рекомендованим поштовим повідомленням №6102224801660 та вручені під підпис заступнику директора ТОВ "Лікво".

На підставі Акту інспекційного відвідування №ХК0051/303/НП/НП/АВ від 18.04.2018 відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу №ХК0051/303/НП/НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року.

Не погодившись із вказаною постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що працівників було допущено до роботи без належного укладення трудового договору, чим було порушено частину першу ст. 21, третю статті 24 КЗпП України, а тому оскаржувана постанова ГУ Держпраці у Харківській області ДСУ з питань праці є законною та правомірною.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі КзпП України) (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 3 статті 24 КзпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Також частиною 3 статті 41 Кодексу України по адміністративні правопорушення передбачено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від пятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України і частиною 3 статті 41 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачена відповідальність для фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 року №509, визначений механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України.

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (Порядок № 295)

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно з пунктом 19 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт.

Відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тобто, згідно п. 29 Порядку №295 накладення штрафу на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (використання праці неоформлених працівників) накладається незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, зокрема, в рішенні від 22.03.2018 року по справі №697/2073/17.

Статтею 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду справи, на вимогу №ХК0051/303/ПД від 12.04.2018 позивачем було надано копію правил внутрішнього трудового розпорядку ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України", копію "Інструкція з організації та забезпечення пропускного режиму на територію ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України", інформації щодо Інструкції та Журналів.

Також, в ході проведення інспекційного відвідування були надані копії договорів підряду, договорів про надання послуг, акти виконаних робіт (наданих послуг), особові рахунки гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, штатний розпис на 01.02.2014 року, довідка товариства.

Договори підряду від 04.07.2013 №68/1-п/2013, від 31.07.2013№70-п/2013, укладені ДП "ЛіквоО" НАК "Нафтогаз України" (замовник) в особі директора Цупило О.А. з однієї сторони та відповідно гр. ОСОБА_2 гр. ОСОБА_1 (виконавець) з іншої сторони, на надання послуг з охорони території та майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а також договори про надання послуг №51-п/2017, №53-п/2017 від 29.12.2017 року, укладені ТОВ "Лікво" (замовник), в особі заступника директора, голови комісії з припинення діяльності Римчука Д.В. з однієї сторони та відповідно гр. ОСОБА_2, гр. ОСОБА_1 (виконавець) з іншої сторони, на надання послуг з забезпечення пропускного режиму на території ТОВ "Лікво" та нагляду за територією ТОВ "Лікво", яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, - містять ознаки трудових договорів.

Так, розділом 2 договорів підряду були визначені права та обов'язки сторін, зокрема: замовник зобов'язаний надавати виконавцеві для користування службові та підсобні приміщення, обладнання, інвентар, засоби зв'язку, сейфи або металеві шафи у разі необхідності, а також забезпечити використання комунальних послуг (водопостачання, освітлення, приміщення, прибирання та ремонт цих приміщень) для належного виконання покладених на нього охоронних функцій (п.2.2.1). Виконавець зобов'язаний: забезпечувати контрольно - пропускний режим, охорону території, об'єктів підприємства та зданих під охорону матеріальних цінностей, здійснення контролю за станом засобів зв'язку, сигналізації, освітлення, пожежогасіння, каналізації та водопостачання (п.2.4.1); під час заступання на чергування: разом з відповідальною особою та іншим охоронником перевіряти наявність документації та майна за описом в прохідній, про результати прийому (здачі) чергування робити запис v "Журналі прийому та здачі чергування" (п.2.4.2): чергувати на прохідній в основний робочий час підприємства, а саме: пропускати працівників, відвідувачів, автотранспорт на територію підприємства після пред'явлення відповідних документів, по прибуттю сторонніх осіб робити записи в "Журналі прибуття сторонніх осіб", пропуск яких здійснювати виключно з дозволу працівників підрозділу безпеки: про виїзд (заїзд) автомобілів робити запис в "Журналі обліку виїзду (заїзду) автомобілів", після закінчення робочого дня здійснювати прийом від відповідальних осіб об'єктів, матеріальних цінностей під охорону про що робити запис в "Журналі прийому (здачі) об'єктів під охорону" (п.2.4.4); у вихідні та святкові дні, а також після закінчення робочого дня на підприємстві, погодинно здійснювати обхід території згідно затвердженого графіку іа маршруту руху (п.2.4.5): знати і виконувати вимоги "Інструкції з організації та забезпечення пропускного режиму на території ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України", затвердженої наказом ДП "Лікво" від 11.02.2013 року №20, нормативно - правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту, а також виконувати інші накази, розпорядження та усні вказівки директора підприємства, його заступників та фахівців підрозділу безпеки, пов'язані з виконанням службових обов'язків, стосовно надання послуг з охорони (п.2.4.12).

Розділом 2 договорів про надання послуг визначені права та обов'язки сторін, зокрема: виконавець має право вимагати від замовника створення умов, які сприяють виконанню зобов'язань за договором, в тому числі наявність журналів, згідно з вимогами "Інструкції з організації та забезпечення пропускного режиму на території ТОВ "Лікво" (п.2.3.2); виконавець зобов'язаний забезпечувати контрольно - пропускний режим та здійснювати нагляд за територією ТОВ "ЛІКВО"; здійснювати нагляд за станом засобів зв'язку, сигналізації, освітлення, пожежогасіння, каналізації та водопостачання; знати і виконувати вимоги "Інструкції з організації та забезпечення пропускного режиму на території ТОВ "Лікво" в межах, необхідних для належного виконання зобов'язань за договором, нормативно - правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту (п.2.4.1).

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на те, що зазначені вище договори підряду та надання послуг містять ознаки трудових правовідносин, а саме: договорами підряду конкретний матеріальний результат не був визначений відповідно до ст. 837 ЦК України, предметом договорів є сама діяльність з надання послуг охорони території та майна, виконання охоронних функцій; робота за договорами підряду передбачає чергування та їх узгодження з трудовим розпорядком підприємства, ведення "Журналу прийому та здачі чергування". "Журналу прибуття сторонніх осіб", "Журналу обліку виїзду (заїзду) автомобілів". "Журналу прийом) (здачі) об'єктів під охорону" (п.2.4.2, 2.4.4, 2,4.5 договорів), що в свою чергу не дає можливості виконувати роботу на свій ризик відповідно до ЦК України; Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП "Лікво", прийнятими зборами членів профспілкової організації 31.08.2006 визначено, що працівники, зайняті на роботах, що вимагають постійного чергування працюють змінами за відповідними графіками роботи. Відповідно до інформації підприємства, наданої на вимогу щодо надання журналів, повідомлено, що журнали, які були зазначені в договорах підряду розроблялися та велися виконавцями, після розірвання не були передані працівникам підприємства в повному обсязі; робота за договорами підряду передбачала виконання наказів, розпоряджень та усних вказівок директора, заступників та фахівців підрозділу безпеки, виконання "Інструкції з організації та забезпечення пропускного режиму на території ДП "Лікво" НАК "Нафтогаз України", затвердженої наказом ДП "Лікво" від 11.02.2013 року №20 (п. 2.4.12 договорів), що відповідає вимогам статті 139 КЗпП України та не дає можливості виконувати роботу на свій ризик відповідно до ЦК України; Так, наказом від 11.02.2013 року №20 затверджено та введено в дію зазначену вище інструкцію, та зазначено головному фахівцю з безпеки у місячний термін організувати знання працівниками, відповідальними за охорону, зазначеної інструкції. Відповідно до п.2 даної інструкції пропускний режим в ДП "Лікво" здійснюється працівниками, на яких покладено функції охорони (копія наказу та інструкції додаються); Крім того, відповідно до п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП "Лікво", прийнятих загальними зборами членів профспілкової організації 31.08.2006, основними обов'язками працівників є: своєчасно і точно виконувати розпорядження безпосереднього керівництва та адміністрації підприємства, додержуватися правил охорони праці; робота згідно договорів підряду (п.2.4.12) та договорів про надання послуг (п.2.4.1) передбачає, що виконавець повинен знати і виконувати вимоги нормативно - правових актів з охорони праці, що передбачено вимогами статті 139 КЗпП України та відповідно не регулюється ЦК України; робота згідно договорів про надання послуг передбачає, що виконавець повинен знати і виконувати вимоги "Інструкції з організації та забезпечення пропускного режиму на території ТОВ "Лікво". нормативно - правових актів з охорони праці (п.2.4.1 договорів), виконавець має право вимагати від замовника наявність журналів, згідно з вимогами зазначеної інструкції (п.2.3.2 договорів), що відповідає вимогам статті 139 КЗпП України. Крім того, відповідно до п. 3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Лікво". затверджених 01.02.2017, коло обов'язків, що повинен виконувати працівник в межах своєї спеціальності, кваліфікації або посади, визначається довідниками кваліфікаційних характеристик професій працівників, посадовими інструкціями, інструкціями з охорони праці, технологічними регламентами; працівник зобов'язаний знати і виконувати вимоги нормативно - правових актів з охорони праці. Відповідно до інформації підприємства, наданої на вимогу щодо надання журналів та інструкції, повідомлено, що виконавцями після розірвання договорів, журнали, інструкції та інші документи не були передані працівникам підприємства в повному обсязі.

Так, колегія суддів вказує на те, що відповідно до зазначених договорів гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надавали послуги з охорони території та майна, та послуги з забезпечення пропускного режиму на території підприємства з 01.07.2013 року та відповідно з 01.08.2013 року по 28.02.2018 року.

У відповідності до "Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності", затверджених Постановою КМУ від 18.11.2015 №960, охоронна діяльність провадиться лише персоналом, який відповідає вимогам, що встановлені пунктами 15 і 17 цих Ліцензійних умов. Так, охоронники, охоронці повинні входити до штату суб'єкта охоронної діяльності та залежно від об'єкта, що охороняється, відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року №336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників". Рівень відповідності кваліфікаційним вимогам документально підтверджується згідно із законодавством. Персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб'єктом охоронної діяльності (входять до штату суб'єкта охоронної діяльності).

Згідно з наданими особовими рахунками ОСОБА_1. ОСОБА_2, актами про виконання робіт (надання послуг), довідки товариства, оплата за договорами підряду проводилася на підставі підписаних сторонами актів про виконання робіт (надання послуг).

Виплата проводилася на розрахункові рахунки, так, наприклад, оплата за надані послуги за лютий 2018 року проведена разом із виплатою заробітної плати працівникам 28.02.2018 відповідно до відомості нарахування коштів №1234.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що працівників було допущено до роботи без належного укладення трудового договору, чим було порушено частину першу ст. 21, третю статті 24 КЗпП України.

Зазначені порушення, відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 295 були відображені в акті інспекційного відвідування №ХК0051/303/НП/НП/АВ від 18.04.2018 року та припис №ХК0051/303/НП/НП/АВ/П від 26.04.2018 року.

Так, відповідачем було накладено штраф на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи встановлені обставини та зазначені положення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та правомірність постанови про накладення штрафу №ХК0051/303/НП/НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року, винесеної на підставі Акту інспекційного відвідування №ХК0051/303/НП/НП/АВ від 18.04.2018 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів вказує на те, що відповідач, приймаючи постанову про накладення штрафу №ХК0051/303/НП/НП/АВ/П/ТД-ФС від 10.05.2018 року, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, відсутні підстави для її скасування.

Таким чином, колегія суддів вказує на необґрунтованість позовних вимог ТОВ "Лікво".

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікво" залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 по справі № 820/4373/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)В.О. БондарСудді(підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 12.11.2018.