Постанова № 77763051, 07.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 р. Справа № 818/1921/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 (суддя Н.В. Савицька, м. Суми, повний текст складено 26.07.18) по справі № 818/1921/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні і виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок захворювання, пов'язаного із виконання обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 12.02.2018;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі кратному 200 прожиткових мінімумів на працездатну особу станом на 1 січня 2018 року за шкоду заподіяну здоров'ю, з встановленням інвалідності ІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, однак рішенням Міністерства оборони України, оформленим у вигляді протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.02.2018, ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 2-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач вважає такі дії неправомірними та такими, що порушують його право на соціальний захист.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін та представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до 1 категорії і є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9).

У період з 01.08 1986 по 15.08.1986 позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС при військовій частині 53893 в с.Оране і проводив дезактивацію об'єктів "зони № 3", дні виїздів 2,3,4,5,6,7,8,910,11,12,13,14 серпня 1986 року, тобто, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в 30-ти кілометровій зоні підвищеної небезпеки, що підтверджується копією довідки Центрального архіву Міністерства оборони України (а.с.13).

06.10.1993 під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серії 2-18 АГ №138100 від 06.10.1993). 13.10.2003 під час повторного огляду органами МСЕК позивача визнано інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (довідка МСЕК серії АА №000091 від 13.10.2003).

У подальшому у 2009 році позивачеві була встановлена ІІ група інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК, інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.02.2018 №12, позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги (а.с.8). Відмова у призначенні допомоги обґрунтована тим, що ОСОБА_1 групу інвалідності встановлено понад 3-х місячний термін після закінчення зборів.

Позивач не погодився із таким рішенням відповідача та оскаржив його до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, призваний на збори - у 1986 році, при цьому інвалідність ІІ групи йому встановлено в 2003 році, тобто через 17 років, а відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та зазначає, що воно скасуванню не підлягає з огляду на таке.

Так, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

При цьому, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що моментом виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, що пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ в редакції Закону України від 01.08.2003.

Слід зазначити, що на момент встановлення позивачу інвалідності у 2003 році, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» взагалі не було передбачено норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 335 були внесені зміни до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975 (далі - Порядок № 975).

Зокрема, пп. 3 п. 6 Порядку № 975 викладено в такій редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Відповідно до п. 2 цієї постанови (від 18.05.2017 № 335) ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2017 року.

З аналізу зазначених норм законодавства колегія суддів зазначає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення, зокрема, військовозобов'язаному, якого призвано на спеціальні збори, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), при виконанні обов'язків військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження, цих зборів.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як військовозобов'язаний, призваний на збори - у 1986 році, при цьому інвалідність ІІ групи йому встановлено в 2003 році, тобто через 17 років, а відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у позивача відсутнє.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного суду від 26.06.2018 по справі № 750/5074/17 (провадження № К/9901/44751/18).

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 по справі № 818/1921/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 12.11.18.