Рішення № 77762230, 30.10.2018, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/306/18

Провадження № 2/550/132/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Михайлюк О.І.,

за участю секретаря судового засідання - Байрачної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове цивільну справу №550/306/18

за позовом ОСОБА_1,

до ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області,

про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - адвоката ОСОБА_3, яка діє на підставі угоди на представництво інтересів в цивільній справі №81 від 02.10.2018р., ордер серії ПТ№017363 від 02.10.2018р.,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з малолітнім сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право на користування житлом за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що йому на праві власності належить житловий будинок по АДРЕСА_2 На даний час в будинку, крім відповідача, зареєстрований їхній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 В належному йому будинку відповідач проживала до липня 2016 року, а потім зібрала усі свої і дитячі речі та добровільно виселилася з сином на постійне місце проживання до своїх батьків за адресою: АДРЕСА_5, де і мешкають по цей час. Позивач зазначає, що його звернення до суду з позовом обумовлене тим, що ОСОБА_2 більше року не проживає в даному будинку, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, особистих речей не має і, взагалі будинком не цікавиться, добровільно знятися з реєстрації відповідач не погоджується. Позивач зазначає, що перешкод у користуванні житлом відповідачці не чинив та наразі виникла необхідність продати будинок. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 70, 71, 107 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України позивач просить визнати відповідача та малолітнього сина такими, що втратили право користування житлом, розташованим за адресою: АДРЕСА_6

Відповідач - ОСОБА_2 не скористалася наданим їй процесуальним правом та у встановлений судом строк не надала відзив на позов.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області надала письмові пояснення по справі в яких зазначила, що частково не погоджується, а саме - в частині визнання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням, оскільки вважає цю позовну вимогу недостатньо обґрунтованою.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору зазначає, що твердження позивача про те, що його син - ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_2, є колишнім членом його сім'ї суперечить законодавству та не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України та ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України до членів сім'ї відносяться, окрім інших, діти, які належать до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживають.

Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей (у зв'язку із прийняттям пізніше СК України, малолітні діти не виключаються цією нормою) згоди власника не потрібно. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти, члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Отже, на думку третьої особи, право користування житловим приміщенням, яке належить його батькові ОСОБА_1 дитиною ОСОБА_4, який не є співвласником житлового приміщення, встановлюється Законом. Визнання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житлом, законне право користування яким він, як дитина, має відповідно до Закону, суперечить законодавству та порушує його житлові права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору 04.09.2018р. через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без участі її представника.

Відповідач 26.10.2018р. через канцелярію суду подала заяву про проведення судового засідання 30.10.2018р. без її участі та в якій просила залишити за нею та малолітнім сином ОСОБА_4 право користуватися житловим приміщенням.

29.10.2018р. через канцелярію суду від представника відповідача - ОСОБА_5 надійшла заява про проведення судового засідання 30.10.2018р. без її участі та в якій представник зазначила, що проти позову заперечує та просить залишити його без задоволення.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові та просили його задовольнити. Крім того, не заперечували проти проведення розгляду справи за відсутності представника третьої особи, а також проведення судового засідання за відсутності відповідача та її представника.

Враховуючи, що відповідач та її представник належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, з огляду на те, що позиція відповідача та її представника була заслухана у попередніх судових засіданнях та їм була надана можливість подати докази, на підтвердження заперечень проти позову, з огляду на їх заяви про проведення судового засідання у їх відсутність, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності відповідача та її представника. Також, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в справі докази, допитавши свідків, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2009 р., витягу з Державного реєстру правочинів від 22.09.2009 р. та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.10.2009 року, житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_7, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 8-10).

Відповідно до рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 10.10.2016 року, шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено проживати з матір'ю (а.с. 11).

Відповідно виписки з погосподарської книги №2 від 20.06.2018 року, довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_4 від 20.06.2018 року, головою домогосподарства є ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка зареєстрована в домогосподарстві з 09.12.2004 року та син ОСОБА_6, який зареєстрований вперше 09.12.2014 року (а.с. 57-58).

Згідно довідки про склад сім'ї №599 від 03.07.2018 р., виданої виконкомом Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 71).

З довідки про реєстрацію місця проживання особи № 02-20/ від 10.04.2018 року вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9

З довідки № 146 від 16.02.2017 р., виданої виконкомом Филенківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, вбачається, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації разом з сином за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 13).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.06.2018 року у ОСОБА_2 відсутнє будь-яке нерухоме майно (а.с. 59).

Згідно акту обстеження житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_8 на предмет проживання громадянки ОСОБА_2 та сина ОСОБА_4, складеного 05.07.2018 р., членами комісії встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за вказаною адресою не проживають з 2016 р. та їх особисті речі відсутні (а.с. 72).

У вступному слові відповідач підтвердила той факт, що з 2016 року проживає у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_5. Також, відповідач зазначила, що після розлучення з ОСОБА_1 їх спільне проживання в одному будинку стало нестерпним та неможливим у зв'язку з постійними сварками із колишнім чоловіком, що і стало причиною її переїзду до батьків разом із дитиною. Крім того, на думку відповідача, визнання малолітнього сина ОСОБА_4 таким, що втратив право користування порушить його права, як малолітньої дитини, оскільки він є членом родини позивача та має право користуватись житловим приміщенням - власністю батька (позивача по справі).

Допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є сусідами позивача, також підтвердили, що ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 фактично з 2016 року в житловому будинку не проживають.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 та малодітній ОСОБА_4 більше року не проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_8, який належить на праві приватної власності позивачу - ОСОБА_1

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

За змістом зазначених норм право користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно положення статті 405 ЦК України ОСОБА_2 та її син ОСОБА_6 є такими, що втратили право користування житлом, оскільки більше року у зазначеному вище будинку не проживали, а тому відповідно до положень статей 391 та 405 ЦК України ОСОБА_1 як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, оскільки ОСОБА_2 добровільно відмовилась від зняття з реєстрації разом зі своїм сином.

Безпідставними є твердження ОСОБА_2 та Чутівської РДА Полтавської області про порушення прав малолітнього ОСОБА_9, оскільки для суду у цьому випадку немає значення те, що дитина є малолітньою, оскільки право користування будинком він втратив одночасно зі своєю мамою.

У відповідності до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Так як указаний будинок не є наразі місцем проживання ОСОБА_2, що встановлено судом та не заперечується відповідачем, тому будинок не може бути і місцем проживання малолітнього ОСОБА_4, який проживає зі своєю мамою, відповідачем ОСОБА_2

Аналогічна позиці викладена у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі №229/3757/15-ц.

Крім того, суд враховує, що відповідачем не надано суду жодного доказу того, що позивач будь-яким чином чинив їй та їх малолітньому сину перешкоди у користуванні житловим приміщенням.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідач - ОСОБА_2 та малодітній ОСОБА_4 більше року не проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_8, який належить на праві приватної власності позивачу - ОСОБА_1, то у відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України відповідач разом із малолітнім сином втратили право користування цим житлом. У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264-265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком за АДРЕСА_10

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи,якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Полтавського апеляційного суду або через Чутівський районний суд Полтавської області.

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_8, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_3 виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 08.09.2010р.).

Відповідач - ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_8, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_11, РНКПП НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_4, виданий Чутівським РВ УМВС України в Полтавській області 07.12.2013р.).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Чутівська районна державна адміністрація Полтавської області (юридична адреса: вул. Центральна, 4, смт. Чутове, Чутівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 04057557).

Повний текст рішення складено 09 листопада 2018 року.

Суддя О. І. Михайлюк