Рішення № 77761783, 05.11.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1717/1814год. 07 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Сіденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_3 (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (далі - відповідач), в якому просить зобов'язати Управління виконавчої дирекції поновити ОСОБА_3 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01 березня 2016 року по 01 червня 2017 року включно, стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області судовий збір у розмірі 704,80 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що за період зняття з обліку в одному відділенні Фонду соціального страхування та до взяття на обліку в іншому відділенні ФСС за період 01.03.2016 по 31.05.2017 позивач не отримав страхові виплати, які належали йому як особі, яка отримала інвалідність безстроково. При цьому відповідач посилається на відсутність законодавчого врегулювання питання, не прийняття КМУ окремого порядку здійснення таких виплат, що на думку позивача, не є підставою припинення страхових виплат. Виплата страхових платежів позивачу була припинена не з підстав, передбачених Законом "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105, що свідчить про неправомірність таких дій відповідача.

Ухвалою від 13.09.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному провадженні. Призначено судове засідання на 17.10.2018.

08.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що у відповідності до приписів пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105-ХІУ особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, пунктом 15 якого визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Станом на 19.07.2018 у відповідача, як органу, що здійснює починаючи з 01.06.2017 страхові виплати ОСОБА_3, обліковується сума не виплачених страхових виплат за період з 01.03.2016 по 31.05.2017, але відсутня можливість здійснити виплату страхових платежів з березня 2016 року по травень 2017 року включно за відсутності окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відповідач повідомив суд про те, що за даними Держприкордонслужби позивач з 23.02.2016 по 27.05.2017 перебував на тимчасово непідконтрольній Україні території і страхові виплати за цей період позивачу не , оскільки були відсутні правові підстави.

Справа розглядалась 17.10.2018 з перервою до 05.11.2018.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 3-ї групи безстроково за професіональним захворюванням, що підтверджується посвідченням НОМЕР_3 , проживав в м. Кіровське Донецької області, отримував страхові виплати з 24.07.2006. З початком проведення антитерористичної операції позивач перемістився з тимчасово окупованої території у в смт. Покровське Дніпропетровської області.

Згідно довідки від 02 грудня 2014 року № 1229001294 управління соціального захисту населення Покровського району Дніпропетровської облдержадміністрації ОСОБА_3 взятий на облік з 10.10.2014, є внутрішньо переміщеною особою, ця довідка неодноразово подовжувалась з 03.06.2015 по 03.12.2015, з 04.12.2015 по 01.06.2016.

В період з 01.10.2014 по лютий 2016 року ОСОБА_3 перебував на обліку в Покровському відділені управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, отримував щомісячно страхові виплати в Покровському відділені, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та у зв'язку з тимчасовим місцем проживання (с.Покровське вул. К.Маркса, б.50, Дніпропетровської області).

29.02.2016 ОСОБА_3 звернувся до Покровського відділення УВДФСС України в Дніпропетровській області з заявою про припинення йому виплат з 01.03.2016 у зв'язку зі зміною його місця проживання.

31.05.2017 ОСОБА_3 зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2, відповідно довідки №0000225097 від 01.06.2017 Управління соціального захисту населення Новокаховської міської ради ОСОБА_3 взято на облік, як внутрішньо переміщеної особи, йому виплачуються страхові виплати з 01.06.2017. В зв'язку з реєстрацією, його справа відділенням ВД ФССНВУ в Покровському районі Дніпропетровської області була скерована відповідачу. Станом на день розгляду справи позивач перебуває на обліку в Новокаховському відділенні Управління виокнавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області.

За період 01.03.2016 по 31.05.2017 позивачу страхові виплати не виплачені, на запити позивача щодо отримання заборгованості по страховим виплатам за цей період відповідач пояснив, що на даний час, на законодавчому рівні не визначено, яким саме чином вони зможуть погасити соціальні виплати за період, коли особа не обліковувалась в Управлінні соціального захисту населення Новокаховської міської ради, через відсутність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Позивач звертався до відділення Фонду соціального страхування України, яке виплачувало страхові виплати до 01.03.2016, а саме до ВВД Фонду соціального страхування України в Покровському районі Дніпропетровської області, яке надало відповідь на звернення позивача, в якому вказало, що з жовтня 2014р. по лютий 2016р. включно ОСОБА_3 виплачені всі соціальні виплати. Також суду надано постанова ВВД ФССНВУ в Покровському районі від 25.02.2016 № 0418/329/2002.1/38 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 з 01.03.2016 у зв'язку з скасуванням 15.02.2016 довідки тимчасово переміщеної особи № 1229001294.

20.07.2018 Новокаховське відділення Управління ВД Фонду у Херсонській області направило ОСОБА_3 відповідь на його заяву від 09.07.2018, в якій зазначило, що станом на 19.07.2018 наразі обліковується сума не виплачених страхових виплат за минулий період, але відсутня можливість поновити страхові платежі за період з 01.03.2016 по 31.05.2017 та провести виплату заборгованості, яка виникла з березня 2016р. по травень 2017р.

Позивач вважає відмову відповідача у поновлені та виплаті заборгованості по страховим виплатам за період з березня 2016р. по травень 2017р. незаконною та такою, що не відповідає нормам Конституції України та Законам України, тому звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", який з 1 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 1105-ХІУ).

Положеннями ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно із Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" № 405/2014 від 14 квітня 2014 року та датою набрання чинності Указом Президента України "Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України".

На теперішній час антитерористична операція в Україні триває.

Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706) передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Частинами 1-2 ст. 7 Закону № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1706 факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Згідно ч. 1 статті 5 Закону № 1706 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Пунктом 1-2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

07 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей", якою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської області (далі - Порядок). Пунктом 2 Порядку встановлено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (тимчасово неконтрольована територія), видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Пунктом 8 Тимчасового порядку № 595 визначено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції на момент призупинення виплати пенсії позивачу) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 8 червня 2016 року N 365 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування. Згідно з пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права, у Порядку №365 відсутня така підстава як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання, тощо.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що умовами призначення та продовження виплати страхових виплат внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 затверджений Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, який регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи). Згідно п. 9 Порядку № 509 у разі зміни місця проживання/перебування (крім зміни місця проживання в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці: району, міста без поділу на райони, району в місті, селища, села) заявник звертається за видачею довідки до уповноваженого органу за місцем фактичного проживання, а раніше видана йому довідка вилучається, про що вносяться відповідні зміни до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Згідно п.6 Порядку№ 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. А відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа, наприклад, подала заяву про відмову від довідки; або повернулася до покинутого місця постійного проживання. За приписами п.7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Відповідно до ст.2 Основ законодавство України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування складається з цих Основ та прийнятих відповідно до них законів, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то застосовуються норми міжнародного договору.

Завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності; безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї, смерті громадянина та членів його сімї тощо.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом України від 23.09.1999 року №1105-ХІУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон №1105) (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) визначено правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.

В свою чергу, положеннями ст.2 Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) передбачено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. І ст.4 Закону №1105 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Положеннями Закону №1105, також серед іншого, передбачено види соціального страхування, підстави і порядок призначення і виплати страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно із ст.45 Закону №1105 (в редакції, чинній на час припинення страхових виплат позивачу) Фонд відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Фонд відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.

Страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду.

Відповідно до ст.46 Закону №1105 страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, і Закон № 1105, який є спеціальним, вичерпних випадків припинення страхових виплат не передбачав, але унормовував, що ці інші випадки припинення страхових виплат можуть бути передбачені тільки законом.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати страхових платежів. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, не є підставою для припинення страхових виплат позивачу, оскільки не передбачено ст. 46 Закону № 1105.

Крім того, доказів скасування довідки суду не надано, а лист Управління соціального захисту населення Покровської РДА про таке скасування не є рішенням компетентного органу про скасування дії довідки відповідно до ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" , саме рішення позивачу не було направлено протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення. На день розгляду такого рішення не надано і суду.

Таких чином, виплата страхових платежів позивачу була припинена не з підстав, передбачених Законом №1105, що свідчить про неправомірність таких дій відповідача.

Вимогами ч. 4,7 ст. 47 Закону України № 1105 імперативно визначено: "виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Суд звертає увагу відповідача на пріоритетність застосування вимог ст. 46 Закону № 1105, а тому доводи відповідача щодо необхідності дочекатись прийняття Кабінетом Міністрів окремою постанови є безпідставними.

Пунктами 4, 5 Порядку № 365 встановлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються робочими органами Фонду соціального страхування, за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. Для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Матеріалами справи підтверджено дотримання позивачем вказаних вимог.

Тому відповідач, при відсутності чітко прописаного алгоритму дій у такому випадку, мав можливість вчинити дії за аналогією закону. Так, наприклад, приписами ст. 48 Закону України № 1105 передбачено, зокрема, у разі відбування потерпілим покарання у вигляді позбавлення волі належні йому суми страхових виплат перераховуються на спеціальний рахунок і виплачуються йому після звільнення з місця позбавлення волі, а у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами. Тобто, у випадку неотримання страхових виплат за поважних причин, ці виплати все одно мають бути виплачені за вимогою потерпілого тим органом, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Суд не бачить необхідним перевіряти дії органів ФССУ на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Відповідно до частин1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення страхових виплат позивачу в розумінні зазначеної норми Закону № 1105.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення страхових виплат позивачу, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат позивач за спірний період.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 704 грн. 80 коп., позивачу у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області судові витрати в зазначеному розмірі.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області (73034, м.Херсон, вул. Рєпіна, 1, код ЄДРПОУ 41313410) поновити ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за місцем проживання : АДРЕСА_2) нарахування та виплату щомісячних страхових виплат за період з 01 березня 2016 року по 01 червня 2017року включно.

За рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704,80 гривень..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12 листопада 2018 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 10.2.1