Рішення № 77761629, 12.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3227/18

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 27.09.2018, в якому, з врахуванням заяви від 19.10.2018, просить визнати протиправною відмову головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в поновленні пенсії в зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_1; 2) зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії в зв'язку з втратою годувальника з 10.07.2018 та продовжити нарахування та виплату пенсії відповідно до норм чинного законодавства України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що з 2000 року перебуває на обліку в органах пенсійного фонду України, а з квітня 2017 року постійно проживає в країні Ізраїль. У зв'язку з припиненням виплати пенсії 10.07.2018 звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії, однак листом від 20.07.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовило у поновленні пенсії в зв'язку з виїздом на постійне проживання до держави Ізраїль, з якою Україна не ратифікувала міжнародну угоду у сфері соціального забезпечення громадян. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 11.10.2018 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 26.10.2018 було подано до суду Відзив на позов, згідно якого в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що згідно з ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Оскільки позивач виїхала на постійне проживання до держави Ізраїль, з якою Україна не ратифікувала міжнародну угоду у сфері соціального забезпечення громадян, тому підстав поновлення та виплати пенсії немає (арк. спр. 80-81).

Ухвалою суду від 29.10.2018 клопотання представника відповідача від 26.10.2018 про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, залишено без задоволення.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Позивач є пенсіонером та з 05.01.2017 їй довічно призначена пенсія по втраті годувальника у розмірі 2494,00 грн, що стверджено Розпорядженням №4650 від 12.01.2017 (арк. спр. 73).

Згідно з копією паспорта ОСОБА_1 (арк. 13 паспорта), позивачу оформлено виїзд на постійне проживання до країни Ізраїль 26.04.2017 (арк. спр. 6, зворотній бік).

Атестатом №124 стверджено, що позивачу з 01.05.2017 припинено виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне проживання до країни Ізраїль (арк. спр. 75).

10.07.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою, в якій просив поновити виплату пенсії (арк. спр. 8).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 20.07.2018 за №1690/Я-8, повідомлено позивача, що згідно з ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У зв'язку з виїздом ОСОБА_1 на постійне проживання до держави Ізраїль, з якою Україна не ратифікувала міжнародну угоду у сфері соціального забезпечення громадян, відсутні підстави для відновлення виплати пенсії.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 51 Закону №1058-IV, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009, пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІVвтратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

З огляду на зазначене, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону №1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Отже, суд приходить до висновку, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №522/535/17, від 19 вересня 2018 року у справі №766/1519/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов'язаних з поновленням виплати, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними, оскільки позивач є громадянином України, до виїзду за кордон перебувала на обліку у відповідача та отримувала пенсію по втраті годувальника, громадянство не втрачала, а тому проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни України, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Відтак, наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання поновити позивачу нарахування та виплату пенсії в зв'язку з втратою годувальника з 10.07.2018.

При цьому, не може бути задоволена вимога позивача щодо зобов'язання відповідача продовжити нарахування та виплату пенсії відповідно до норм чинного законодавства України, адже потрібно враховувати, що суд не повинен вирішувати вимоги на майбутнє, а тому права позивача в цій частині не порушені, такі вимоги є передчасними, і відповідно задоволенню не підлягають. Будь-якого рішення щодо обмеження терміну виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалось. При цьому, в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд з урахуванням висновків Верховного Суду у постановах від 18 вересня 2018 року у справі №522/535/17, від 19 вересня 2018 року у справі №766/1519/17, приходить до висновку, що позивач частково довів позовні вимоги, а відповідач не довів правомірність дій щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з квитанцією №220210021 від 21.09.2018 (арк. спр. 3) позивач сплатив судовий збір у розмірі 704,80 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії в зв'язку з втратою годувальника з 10.07.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12 листопада 2018 року

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29001 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя А.І. Петричкович