Рішення № 77761586, 12.11.2018, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 2240/3230/18

РІШЕННЯ

іменем України

12 листопада 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації в якому просить визнати неправомірними відмову Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації щодо встановлення ОСОБА_1, статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та видати відповідне посвідчення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27 та 29 квітня 1986 року, як провідник залізнодорожнього вагону, приймала участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, зокрема приймала участь у евакуації людей із станції Янів та інших станцій, що знаходились у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

В березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації із заявою про надання їй статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС та видачу відповідного посвідчення.

Листом від 29.03.2018, одержаного нею лише в квітні 2018 року, у наданні відповідного статусу мені було відмовлено відповідачем.

Вважає вказану відмову протиправною, оскільки така порушує її права та законні інтереси.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Від відповідача на адресу суду 29.10.2018 надійшов відзив в якому останній проти адміністративного позову заперечив та зазначив, що позивачем до Департаменту надано копії документів, які не відповідають встановленому законодавством порядку, а саме: не завірені належним чином копію довідки про її роботу в поїзді 191/192 Хмельницький - Москва та рішення суду від листопада 1993 року про те, що вона 27 та 29 квітня 1986 року брала участь в евакуації людей.

Відповідач також зазначає, що встановлення статусу учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі рішення суду не передбачено чинним законодавством.

Встановлення такого статусу на підставі рішення суду було передбачено підпунктом "г" пункту 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року № 501 (постанова втратила чинність). Така норма діяла до 8 червня 1995 року.

Таким чином, Департамент діяв у межах, передбачених чинним законодавством України, підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС немає.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на позовну заяву, оцінивши у взаємозв'язку та сукупності наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 брала участь в евакуації людей під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме працювала в поїзді 191/192 сполученням Хмельницький-Москва, та вивозила людей зі станції Янів з 26.04.1986, та отримувала заробітну плату в трьох кратному розмірі, що підтверджується довідкою начальника вагонного депо м. Жмеринки та рішенням суду від 19.11.1993.

Позивач, в березні 2018 року звернулася до Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації із заявою про надання їй статусу ліквідатора аварії на ЧАЕС та видачу відповідного посвідчення.

Однак, на подану заяву в квітні отримала лист від 29.03.2018 в якому відповідач відмовив їй у наданні відповідного статусу.

У вказаному листі, причиною відмови відповідач зазначає подання позивачем до Департаменту копії довідки та копії рішення суду від листопада 1993 року, а при цьому зазначає, що для розгляду відповідного питання, щодо надання позивачу статусу та посвідчення учасника ліквідації на ЧАЕС, останньому необхідно надати оригінали таких документів. В такому разі дане питання буде повторно винесено на розгляд комісії.

Не погодившись з такою відмовою відповідача, вважає її протиправною та змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ ).

Відповідно до ч.1 ст.1 цього Закону, він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно ст. 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є : 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Стаття 10 цього Закону визначає, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 (далі - Порядок №51), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, він регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно п.2 Порядку №51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Відповідно до п.10 Порядку №51, видача посвідчень провадиться:

- народним депутатам України, відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Прокуратури України, Кабінету Міністрів України, а також керівникам центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України, Антимонопольного комітету України, головам обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, працівникам підприємств і організацій, розташованих у зоні відчуження, - Мінпраці;

- іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

При цьому, відповідно до зазначеного вище пункту Порядку №51 посвідчення видаються, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів:

а) посвідчення про відрядження в зону відчуження;

б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;

в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Суд встановив, що позивач звертаючись до відповідача на підтвердження її статусу, як учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС надала довідку про підвищену оплату праці в зоні відчуження виданої начальником вагонного депо м.Жмеринки, в якій зазначено, що ОСОБА_1 під час ліквідації насдідків аварії на Чорнобильській АЕС вона працювала в поїзді 191/192 з сполученням Хмельницький - Москва, та при цьому допомагала вивозити людей зі станції Янів з 26.04.1986 до зміни маршруту. У вказаній довідці зазначено, що за цей період ОСОБА_1 було виплачено заробітну плату в 3-х кратному розмірі.

Враховуючи наведене вище, співставивши характер спірних правовідносин з нормативно базою, яка на момент виникнення даних правовідносин була чинною, суд дійшов висновку, що доводи відповідача стосовно подання позивачем копії вказаної довідки, а не оригіналу є такими, що не відповідають дійсності, оскільки в п.10 Порядку №51 відсутнє чітке визначення стосовно того, яким чином необхідно надати підтверджуючий документ, в оригіналі чи копії.

При цьому, позивач подала до Департаменту копію відповідної довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження виданої начальником вагонного депо м.Жмеринки, а також надала копію рішення Хмельницького міського суду від 19.11.1993, яке набрало законної сили 30.11.1993, в якому судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 27 і 29 квітня 1986 року, як провідник залізнодорожнього вагону приймала участь в евакуації людей зі станцій, які знаходяться в зоні аварії Чорнобильської АЕС.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, враховуючи те, що нормативно-правовими актами не встановлено обов'язку при подачі доказів на підтвердження статусу учасника ліквідації аварії на ЧАЕС надавати саме оригінал підтверджуючих документів, а тому суд вважає оскаржувану відмову (рішення) Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 29.03.2018 №0402-3362 у наданні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання встановити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС та видати відповідне посвідчення, суд зазначає наступне.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 1 ст.2 КАС України вказано, серед іншого, що завданням адміністративного судочинства є вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Вказана норма, у сукупності з наведеними положеннями ч.4 ст. 245 КАС України та наявністю у відповідача права діяти на власний розсуд, покладає на суд обов'язок зобов'язати відповідача вирішити питання, щодо якого звернулася позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

А тому, з огляду на викладене, з метою належного захисту прав позивача, та з метою невтручання в дискреційні повноваження відповідача, суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту порушеного права позивача, шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1, та прийняти рішення щодо надання статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення або надати вмотивовану відмову.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації від 29.03.2018 №0402-3362 про надання статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення.

Зобов'язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1, та прийняти рішення щодо надання статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення або надати вмотивовану відмову.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) грн, 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації (вул. Володимирська, 109,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , ідентифікаційний код - 25921623)

Головуючий суддя ОСОБА_2