Рішення № 77760949, 08.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року справа № 2340/3804/18

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гайдаш В.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Баклаженко Н.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника третьої особи - ОСОБА_3 (за ордером),

розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Власов Транс» про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, 14, м. Київ, 03135, далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Власов Транс» (вул. Петровського, 163, кв. 175, м. Черкаси, 18005, далі - третя особа), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 07.02.2017 №039979.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що його протиправно притягнуто до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою, оскільки 13.12.2016 позивач не здійснював перевезення вантажу автомобілем марки Renault, реєстраційний номер НОМЕР_1, тобто позивач на момент проведення перевірки не був перевізником в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт". Крім того, зазначив, що вказаний транспортний засіб був переданий позивачем в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Власов Транс" терміном на п'ять років, що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу від 25.02.2016, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук С.О. та зареєстрований в реєстрі за №971.

Ухвалою суду від 25.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній справі. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що під час проведення перевірки 13.12.2016 року о 18:30 на 450 км + 500 м а/д М-05 «Київ - Одеса» за допомогою водія ОСОБА_6, який керував ТЗ марки Renault, д.н. НОМЕР_1 позивачем надано послуги з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженими компетентними органами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень. За наслідками проведеного вагового контролю на підставі наданих водієм документів складено документи щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, зокрема і оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.02.2017 №039979. Також відповідач зазначив, що водій не надав документу про використання транспортного засобу на законних підставах наймачем (орендарем) ТОВ "Власов Транс", що свідчить про навмисне приховування факту передачі транспортного засобу його власником в найм (оренду) з метою ухилення від відповідальності за порушення вимог чинного законодавства як власника так і наймача (орендаря).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судовому засіданні погодився з доводами представника позивача та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

13.12.2016 року о 18:30 на 450 км + 500 м а/д М-05 «Київ - Одеса» за допомогою водія ОСОБА_6, який керував ТЗ марки Renault, д.н. НОМЕР_1 позивачем надано послуги з перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без оформлення документів, перелік яких визначений ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженими компетентними органами у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових обмежень.

За наслідками проведеного вагового контролю на підставі наданих водієм документів складено документи щодо здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, зокрема і оскаржувану постанову від 07.02.2017 №039979, якою на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII (надалі по тексту - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV (надалі по тексту - Закон №2862-IV) визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (надалі по тексту - Правила дорожнього руху), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі по тексту - Порядок №879).

Пунктом 1 Порядку №879, визначено, що цей Порядок механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку №879 визначено, що вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до п. 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (п. 18 Порядку №879).

Відповідно до п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Абзацом 3 п. 31-1 Постанови Кабінету міністрів України №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» встановлено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Згідно п.41 Порядку габаритно-вагового контролю, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку. На день звернення до суду, визначена плата за проїзд неоскаржена та несплачена перевізником - власником транспортного засобу у встановлені чинним законодавством строки, а тому, дане зобов'язання набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Згідно з п. 26 Порядку габаритно-вагового контролю, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до п. 27 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Необхідно зазначити, що вищезазначені фінансові санкції були застосовані до позивача, як до фізичної особи, яка ніби то здійснювала 13.12.2016 рух транспортним засобом без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, однак вищевказаний автомобіль НОМЕР_2 позивачем переданий в оренду ТОВ "Власов Транс" терміном на п'ять років, що підтверджується нотаріально посвідченими договорами найму (оренди) транспортного засобу від 25.02.2016 (зареєстрований в реєстрі за №971) та видатковими касовими ордерами про внесення плати за оренду транспортного засобу, а тому позивач не був перевізником 13.12.2016.

Абзацом 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно пункту 28 Порядку габаритно-вагового контролю, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Пунктом 31-1 Порядку габаритно-вагового контролю встановлено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що плата за проїзд автомобільними дорогами справляється виключно з перевізника.

Таким чином, позивач 13.12.2016 не здійснював перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_2, тобто не був перевізником в розумінні абз. 18 ч. 1 ст. 1 Закону №2344-III, що виключає можливість накладення на нього штрафу за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Зважаючи, що плата за проїзд великовагового транспортного засобу повинна вноситися перевізником, а в ході розгляду справи не підтверджено належними доказами обставин щодо того, що саме позивач є перевізником, суд дійшов висновку визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07.02.2017 №039979.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У зв'язку з цим, відсутні підстави для стягнення на користь позивача сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову управління Укртрансбезпеки в Черкаській області від 07.02.2017 №039979 про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.А. Гайдаш

Рішення складено у повному обсязі 12.11.2018.