Рішення № 77760635, 09.10.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 р. № 814/1439/15 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Западнюк К.А.,

представника позивача: Мезінова О.Г.,

представника відповідача: Ястреба С.С.,

прокурора: Добрікової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 до відповідача:Миколаївської митниці ДФС, вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017 за участю:Прокуратури Миколаївської області, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, 54030 про:визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2013 № 27,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (надалі - Товариство або позивач) у травні 2013 року звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимогу визнати протиправним та скасувати прийняте 21.05.2013 Миколаївською митницею Державної митної служби України (надалі - Митниця або відповідач) податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 27 про визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в сумі 1 350 066,70 грн. (1 163 772,83 грн. - основний платіж, 186 293,87 грн. - штрафні санкції).

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на недотримання позивачем вимог затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.03.2012 № 377 «Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок» (надалі - Порядок № 377), на недоведеність висновків відповідача про подання позивачем недостовірних відомостей, необхідних для визначення митної вартості товару; на хибність доводів відповідача про заниження позивачем митної вартості товару.

У запереченнях (т. спр. 1, арк. 65-73) Митниця зазначила, що право проведення перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску передбачено пунктом 4 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України. Використовуючи встановлені частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України форми митного контролю, Митниця звернулася із відповідними запитами до митних органів інших держав та отримала інформацію, яка, на її думку, свідчила про наявність законних підстав для проведення перевірки позивача. В результаті проведеної перевірки було встановлено недостовірність заявленої Товариством митної вартості товару, що стало підставою для донарахування податкового зобов'язання.

Листом від 11.06.2013 № (15)07/2-283вих-13 (т. спр. 1, арк. 114) прокурор повідомив суд про вступ у справу на стороні відповідача.

29.07.2013 позивач подав пояснення по справі, в яких вказав на безпідставність заперечень відповідача (т. спр. 1, арк. 143-144).

Детальна інформація про розгляд адміністративного позову, результати розгляду заяв, клопотань учасників справи, інші процесуальні дії у справі викладена в ухвалі від 27.08.2018 про поновлення провадження у справі (т. спр. 3, арк. 75-78).

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник відповідача (Миколаївської митниці ДФС) та прокурор просили у задоволенні позову відмовити.

На вимогу суду відповідач надав письмові пояснення щодо порядку визначення Митницею митної вартості, результатом чого стало донарахування податкових зобов'язань позивачу (т. спр. 3, арк. 91-93). Згідно з поясненнями, митну вартість відповідач визначив за правилами, передбаченими частиною першою статті 59 Митного кодексу України.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, суд

В С Т А Н О В И В:

У квітні та вересні 2011 року було проведено митне оформлення товару (сода каустична рідка), що надійшов до позивача з Республіки Туреччина на виконання укладених між Товариством та компанією Alumina Trade LLP договорів поставки (т. спр. 1, арк. 13-16, 21-24, 28-31), підтвердженням чого є вантажні митні декларації та декларації митної вартості (від 19.04.2011 № 504010000/2011/000726, від 28.04.2011 № 504010000/2011/000788, від 22.09.2011 № 504010000/2011/001908, надалі - ВМД, т. спр. 1, арк. 11-12, 19-20, 27-27а).

З 04.04.2013 по 22.04.2013 уповноважені особи Митниці, з посиланням на пункт 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України та пункт 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, провели документальну невиїзну перевірку правильності визначення митної вартості товару «сода каустична рідка», ввезеного на територію України Товариством у режимі «імпорт» за вищевказаними ВМД. Результати перевірки відповідач оформив актом від 29.04.2013 № Н/0016/3/504000000/003313003 (надалі - Акт, т. спр. 1, арк. 34-31).

Відповідно до висновку Акта, «… перевіркою встановлено порушення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» вимог статей 81, 88, частини 1 статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-VI (чинного на момент здійснення митного оформлення) в частині неподання достовірних відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що призвело до заниження митної вартості товарів. Відповідно до вимог пункту 54.3.2 частини 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. Перевіркою визначено суму податкового зобов'язання ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» в розмірі 1 163 772,83 грн., з них: - податок на додану вартість (вид 028) - 1 163 772,83 грн. …».

Податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 21.05.2013 № 27 (надалі - Рішення, т. спр. 1, арк. 49-50) відповідач, з посиланням на пункт 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, пункт 4) частини п'ятої та пункт 4) частини шостої статті 54, частину першу статті 59 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, пункт 123.1 статті 123 та пункт 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України, визначив суму податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності (надалі - ПДВ), в сумі 1 350 066,70 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

При цьому, у Рішенні зазначено, що Актом встановлено порушення позивачем «… п. 1 (d) ст. 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; ст.81, ст.88, ст.264, п. 4) ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-VI; п. 4) ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI; підп. 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України …».

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно з чинною на час проведення перевірки редакцією Митного кодексу України 2012 року, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

В матеріалах справи копія відповідного наказу відсутня.

Підставами для проведення перевірки в Акті, як вказано вище, зазначені пункт 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України та пункт 54. 5 статті 54 Податкового кодексу України.

Пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України 2012 року встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, яка здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України, у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

В Акті вказано, що 02.01.2013 на адресу Митниці надійшов лист Департаменту боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Держмитслужби України від 26.12.2012 № 20/1-11/014291, яким направлено відповідь митної служби Республіки Туреччина на запит про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки законності ввезення на мину територію України товару «сода каустична рідка» на адресу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод». До вищевказаної відповіді додано належним чином завірені копії документів, що подавались до митних органів Республіки Туреччина при експорті вищевказаного товару.

Перевіркою було встановлено, що митна вартість соди каустичної рідкої (надалі - товар) була задекларована Товариством на підставі зовнішньоекономічних контрактів з "Alumina Trade LLP" (Велика Британія) та інвойсів, виписаних вказаною особою.

Ці документи Митниця співставила із отриманими від митної служби Республіки Туреччина зовнішньоекономічними контрактами, що були укладені PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S. (Республіка Туреччина) і RTI LIMITED (Джерсі), та відповідними інвойсами, виписаними PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S.

В результаті співставлення відповідач встановив, що задекларована Товариством митна вартість товару відрізняється (є меншою) від митної вартості товару, що була вказана PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S. в експортних митних деклараціях та інвойсах, що були виписані на RTI LIMITED.

Оскільки відправником (експортером), згідно з ВМД, є PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S., Митниця дійшла висновку, що позивач мав вказати у ВМД та у деклараціях митної вартості митну вартість товару, що відповідає вартості, вказаній в експортних митних деклараціях та інвойсах PETKIM PETROKIMYA HOLDING A.S., виписаних на RTI LIMITED.

Цей висновок дав відповідачу підстави для тверджень про те, що Товариство порушило статті 81, 88 та частину першу статті 264 Митного кодексу України 2002 року.

Згідно з чинною під час митного оформлення редакцією статті 81 Митного кодексу України 2002 року, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспорті засоби, мету їх переміщення через митний кордон Україні, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Статтею 88 Митного кодексу України 2002 року були встановлені обов'язки декларанта: декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю та митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Частиною першою статті 264 Митного кодексу України 2002 року передбачалось, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Оскільки заявлена позивачем митна вартість базувалася на документально підтверджених даних, про що вказано в Акті, позивач під час митного оформлення (2011 рік) надав митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур, результатом чого, власне, і став випуск товару, суд визнав недоведеними висновки Акта.

Твердження про «неподання достовірних відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, що призвело до заниження митної вартості товарів» могло би бути визнано обґрунтованим у випадку, якби декларант, володіючи документами, що містять достовірні відомості, не надав їх митному органу. Інформації про приховування Товариством документів, зміст яких міг вплинути на визначення митної вартості, Акт не містить.

Незрозумілими є доводи відповідача про те, що достовірними відомостями, необхідними для митного оформлення товару, є відомості, що містяться у зовнішньоекономічних контрактах, за якими Товариство не є стороною, та в інвойсах, виписаних на іншу особу.

Крім того, недоведеність відповідачем факту отримання від митних органів Республіки Туреччина документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться у поданих позивачем документах, свідчить про відсутність підстав для проведення перевірки.

Відповідно до чинного на момент проведення відповідачем перевірки «Порядку оформлення результатів проведення митними органами перевірок», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.03.2012 № 377, акт про проведення перевірки (акт перевірки) - службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки, відображає її результати, зокрема виявлені й систематизовані за тематичною однорідністю порушення законодавства України з питань митної справи. Отже, допустимим доказом порушення Товариством законодавства України з питань митної справи є акт перевірки.

Як вказано вище, пунктом 54.4 статі 54 Податкового кодексу України контролюючому органу надано право самостійного визначення бази оподаткування та податкових зобов'язань шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті.

Згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Оскільки Актом не було встановлено факту порушення Товариством «… п. 1 (d) ст. 1 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року; п. 4) ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92-VI; п. 4) ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI; підп. 16.1.4 п. 16.1. ст. 16 та п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України …», відповідач не мав права визначати суму податкового зобов'язання позивача з посиланням на доведеність недотримання останнім вказаних норм.

Крім того, суд врахував, що, як справедливо зазначив позивач, Митниця вказала у Рішенні норму Митного кодексу України 2012 року, яку нібито порушило Товариство, при тому, що митне оформлення було здійснено у 2011 році.

Відповідно до Рішення, суму податкового зобов'язання Товариства було визначено зокрема на підставі частини першої статті 59 Митного кодексу України 2012 року.

З цього приводу суд зазначив таке.

Вказаною нормою встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідач жодним чином не обґрунтував та не довів неможливість визначення митної вартості товару згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (за вартістю операції).

З урахуванням того, що відповідач не довів наявність законних підстав для проведення документальної невиїзної перевірки позивача; факт вчинення Товариством зазначеного в Акті порушення (неподання позивачем достовірних відомостей) не доведений та спростовуються інформацією, що викладена в тому ж Акті; зміст порушення, вказаний у Рішенні, не відповідає змісту порушення, вказаному в Акті; у Рішенні відповідач вказав, що позивач порушив норми Митного кодексу 2012 року, при тому, що митне оформлення було здійснено у 2011 році, відповідач не довів законність та обґрунтованість визначення суми податкового зобов'язання Товариства, суд дійшов висновку про протиправність Рішення та, відповідно, про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ідентифікаційний код 33133003) до Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська,57-а, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 21.05.2013 Миколаївською митницею податкове повідомлення-рішення № 27.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС (вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 39536431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ідентифікаційний код 33133003) судовий збір в сумі 2294 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 27.05.2013 № 2099.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Дата підписання та оформлення

рішення суддею 09 листопада 2018 року