Рішення № 77760048, 12.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3030/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльність, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1) до Старобільського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 на суму 20868,27 грн.;

- зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 на суму 20868,27 грн. (а.с. 3-6).

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що з 18.09.1996 проходив службу в Старобільському районному відділі ГУМВС України у Луганській області, з 07.11.2016 року в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області від 13.07.2018 року № 287 о/с його звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням) з 16.07.2018 року, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 23 роки 07 місяців 02 дні, у пільговому обчисленні: 32 роки 04 місяці 12 днів. У період часу з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 позивач безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, згідно довідки №А-14033 від 17.08.2018 року на підставі наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 року № 158, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120дск. Відповідно до довідки наданої ліквідаційною комісією ГУМВСУ у Луганській області за №4737/111/43-2016 від 02.08.2016 року, №13291 від 12.09.2018 року позивачу в період з 12.06.2014 року по 31.12.2014 року винагорода за безпосередню участь в АТО нарахована та виплачена не була. На підставі викладеного, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 18.10.2018 надав відзив від 08.11.2018, в якому зазначив наступне (а.с.62-68). Наказом АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач був включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 12.06.2014. Наказом АТЦ при СБУ від 17.11.2015 № 321 позивач був виключений зі складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення, з 07.11.2015. Відповідач зазначив, що відповідно до абзацу першого п. 2 наказу МВС № 719 від 23.07.2014 винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ. Вказані накази стосовно ОСОБА_1 у період з 12.06.2014 по 31.12.2014 у ГУМВС України у Луганській області відсутні. Також зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази участі ОСОБА_1 у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014. У листі ЛК Старобільского РВ ГУМВСУ у Луганській області від 18.10.2018 № 14905 зазначається, що інформація щодо участі ОСОБА_1 у чергуваннях в добових нарядах щодо реагування на протиправні дії з боку незаконно озброєних формувань та диверсійно - розвідувальних груп, можливі прояви тероризму і сепаратизму, інші правопорушення, у відрядженнях тощо, за період з 12.06.2014 по 31.12.2014 відсутня. Як на докази безпосередньої участі в антитерористичній операції позивач вказує на довідку ГУНП в Луганській області № А-14033 від 17.08.2018, яка надана ним у якості доказу у додатках до позовної заяви. З огляду на зміст зазначеної довідки вбачається, що підставами для її видачі є накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині). У свою чергу накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині) свідчать про прибуття (включення) та вибуття (виключення) позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто зазначені накази АТЦ при СБУ вказують лише про залучення позивача до проведення антитерористичної операції, а не про участь у заходах, зазначених у п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 та п. 1 наказу МВС № 719 від 23.07.2014. З огляду на зазначене довідка ГУНП в Луганській області № А-14033 від 17.08.2018 свідчить лише про залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Луганської області у період часу з 12.06.2014 по 31.12.2014. Відповідач вказав, що аргументи позивача про те, що він брав безпосередню участь в антитерористичній операції з 12.06.2014 по 31.12.2014 повинні бути відхилені судом, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає лише залучення позивача до проведення антитерористичної операції. Безпосередня участь позивача у проведення антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Крім того, наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 був виданий вже по закінченню бюджетного періоду, а тому ГУМВСУ було позбавлено можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з червня по грудень 2014 року. На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 25.10.2018 замінено неналежного відповідача Головне управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на належного - Старобільський районний відділ Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (а.с.52).

Позивач та представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.58,60), в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за їх відсутності (а.с.21).

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.57), просив розглянути справу за його відсутності (а.с.71).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), з 18.09.1996 прийнятий на службу в органи внутрішніх справі та наказом ГУМВС №399 о/с від 06.11.2015 звільнений зі служби за п.64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (а.с.39,43).

Відповідно до наказу №287 о/с від 13.07.2018 капітана поліції ОСОБА_1 за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням) з 16.07.2018 звільнено зі служби в поліції, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 32 роки 04 місяці 12 днів з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає 23 роки, відрахувавши з грошового забезпечення кошти за 23 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки (а.с.10).

Відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні серії НОМЕР_2 від 20.04.2016 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.9).

Згідно довідки від 17.08.2018 № А-14033 позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120дск в період з 12.06.2014 по 07.11.2015, з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (а.с.11).

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону).

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Старобільському районному відділі Головного управління МВС України в Луганській області, належним відповідачем у справі є Старобільський районний відділ Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова №158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанови №158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 №719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України" винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Згідно до вимог статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі викладеного, сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях встановлених пунктом 2 Постанови № 158 входить до структури заробітної плати.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Таким чином, зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

Згідно інформації, зазначеній в довідці від 12.10.2018 № 14716, яка видана Старобільським районним відділом ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, позивачу нараховано:

- у червні 2014 року: 2582,40 грн., з яких 650,00 грн. - посадовий оклад, 120,00 грн. - оклад за спеціальне звання, 231,00 грн. - надбавка за вислугу років, 500,50 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 990,99 грн. - премія, 40,19 грн. - індексація, 49,72 грн. - доплата за службу в нічний час;

- у липні 2014 року: 2830,83 грн., з яких 650,00 грн. - посадовий оклад, 120,00 грн. - оклад за спеціальне звання, 231,00 грн. - надбавка за вислугу років, 500,50 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 1096,10 грн. - премія, 172,96 грн. - індексація, 60,27 грн. - доплата за службу в нічний час;

- у серпні 2014 року: 4762,53грн., з яких 650,00 грн. - посадовий оклад, 120,00 грн. - оклад за спеціальне звання, 231,00 грн. - надбавка за вислугу років, 500,50 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 1096,10 грн. - премія, 131,54 грн. - індексація, 33,39 грн. - доплата за службу в нічний час, 2000,00 грн.- матеріальна допомога на оздоровлення;

- у вересні 2014 року: 3300,58 грн., з яких 650,00 грн. - посадовий оклад, 120,00 грн. - оклад за спеціальне звання, 231,00 грн. - надбавка за вислугу років, 500,50 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 1606,61 грн. - премія, 149,81 грн. - індексація, 42,66 грн. - доплата за службу в нічний час;

- у жовтні 2014 року: 3288,95 грн., з яких 650,00 грн. - посадовий оклад, 120,00 грн. - оклад за спеціальне звання, 231,00 грн. - надбавка за вислугу років, 500,50 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 1606,61 грн. - премія, 149,81 грн. - індексація, 31,03 грн. - доплата за службу в нічний час;

- у листопаді 2014 року: 3349,89 грн., з яких 650,00 грн. - посадовий оклад, 120,00 грн. - оклад за спеціальне звання, 231,00 грн. - надбавка за вислугу років, 500,50 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 1606,61 грн. - премія, 200,97 грн. - індексація, 40,81 грн. - доплата за службу в нічний час;

- у грудні 2014 року: 5913,58 грн., з яких 650,00 грн. - посадовий оклад, 120,00 грн. - оклад за спеціальне звання, 252,11 грн. - надбавка за вислугу років, 511,06 грн. - надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби, 2222,22 грн. - премія, 115,53 грн. - індексація, 42,66 грн. - доплата за службу в нічний час, 2000,00 грн.- винагорода за безпосередню участь в АТО (а.с.41).

Згідно інформації, зазначеній у довідці від 16.10.2018 №14729/111/43-2018 позивач в період з 12.06.2014 по 31.12.2014 використав частину чергової відпустки у кількості 10 діб, з 12.12.2014 (наказ Старобільського РВ від 09.12.2014 №28 о/с) (а.с.40).

Також, згідно інформації, зазначеній у довідці від 16.10.2018 №14729/111/43-2018 позивач у зазначений період на лікарняному не перебував (а.с.40).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи, що відповідно до наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158, від 17.11.2015 №321, від 07.12.2015 №341, від 30.04.2018 №120дск позивач з 12.06.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, тому винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з вказаного періоду.

Згідно інформації, зазначеній у довідці ЛК Старобільського РВ ГУ МВС України у Луганській області від 12.10.2018 №14716 винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2014 рік позивачу була виплачена лише у грудні 2014 року у розмірі 2000,00 грн. (а.с.41).

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь позивача за 2014 рік повинен становити:

- за червень 2014 року - 1900 грн. за 19 днів безпосередньої участі в АТО (з 12.06.2014 по 30.06.2014);

- за липень 2014 року - 3000,00 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.07.2014 по 31.07.2014);

- за серпень 2014 року - 3000,00 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.08.2014 по 31.08.2014);

- за вересень 2014 року - 3150,77 грн. за 30 днів безпосередньої участі в АТО (з 01.09.2014 по 30.09.2014);

- за жовтень 2014 року - 3139,14 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.10.2014 по 31.10.2014);

- за листопад 2014 року - 3148,92 грн. за 30 днів безпосередньої участі в АТО (з 01.11.2014 по 30.11.2014);

- за грудень 2014 року - 572,87 грн., оскільки загальний розмір винагороди за 21 день грудня 2014 року (з 01.12.2014 по 11.12.2014 та з 22.12.2014 по 31.12.2014) становить 2572,87грн., а відповідачем виплачено лише 2000грн. (2572,87грн. - 2000грн. = 572,87 грн.).

Всього розмір винагороди становить - 179116,70 грн.

У відзиві відповідач зазначив, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу за період з 12 червня по 31 грудня 2014 року в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, тобто правильним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12 червня по 31 грудня 2014 року, а також стягнення на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12 червня по 31 грудня 2014 року у загальному розмірі 17 911,70 грн.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, Відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо посилань представника відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 99 КАС України, суд ще раз наголошує на тому, що згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:

- Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовані положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Такі накази стосовно позивача у період з 12.06.2014 по 31.12.2014 у Старобільському РВ ГУМВС України у Луганській області відсутні. У зв'язку з чим немає підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Так, судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що наказоми першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158, в період з 12.06.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (а.с.36).

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що залучення позивача до участі в антитерористичній операції згідно вказаного наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказує на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у вказаний період, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Висновок суду в цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №812/927/16.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав. Розмір суми стягнення визначено судом.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про визнання протиправною бездіяльність, стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського районного відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12 червня по 31 грудня 2014 року.

Стягнути з Старобільського районного відділу ГУМВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670935, місцезнаходження: 92700, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, вул.Фрунзе, буд.20) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 місце реєстрації: АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 12 червня по 31 грудня 2014 року у загальному розмірі 17 911 (сімнадцять тисяч дев'ятсот одинадцять) гривень 70 копійок з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова