Рішення № 77759972, 31.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 жовтня 2018 р. № 2040/6690/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Пройдак С.М.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - Гусаченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ( 61153, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919)

про визнання протиправними та скасування припису і постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: припис Головного Управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень № ХК0691/926/АВ/П від 23.06.2018 визнати протиправним та скасувати; постанову Головного Управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0691/926/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року визнати протиправною та скасувати; судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 22.08.2018 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні, яке відбулося 31.10.2018 року з урахуванням положень ч.7 ст.181 КАС України закрито підготовче провадження по справі та розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити, пославшись на те, що висновки відповідача є помилковими та упередженими, зробленими без повного з'ясування обставин справи та їх аналізу у відповідності до вимог чинного законодавства

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визначала, просила позовні вимоги залишити без задоволення, з тих підстав, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, у спосіб, визначений законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовою особою відповідача з проведено інспекційне відвідування позивача, про що складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ХК0691/926/АВ від 23.06.2018 р., яким зафіксовано порушення приписів ч.3 ст.24 КЗпП України - допущення до роботи гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на підставі цивільно-правових договорів, якими приховані фактичні трудові відносини.

На підставі акту перевірки відповідачем, 23.06.2018р. прийнято припис про усунення виявлених порушень № ХК0691/926/АВ/П, та 19.07.2018 постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0691/926/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач, 03.07.2018 року звернувся до начальника ГУ Держпраці у Харківській області зі скаргою про визнання протиправним та скасування Припису № ХК0691/926/АВ/П від 23.06.2018 року, за результатами розгляду якої листом від 16.07.2018 року №7853/2.04-15/8520 припис про усунення виявлених порушень № ХК0691/926/АВ/П від 23.06.2018 року залишено без змін.

Перевіряючи оскаржувані рішення, дії відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V.

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 р. № 877-V (далі - Закон № 877) визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Перелік підстав для здійснення позапланового заходу (позапланової перевірки) визначено в ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до цієї норми права, підставами для здійснення позапланових заходів в т.ч. є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).

Згідно з ч. 2 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 877 встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 877 встановлено, що на підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим ПКМУ від 26.04.2017р. №295 (надалі - Порядок 295). За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п. 19 Порядку 295).

В ході розгляду справи судом встановлено, що 13.06.2018 року на ім'я начальника ГУ Держпраці Рожанського В.А. від ОСОБА_13 надійшов лист датований 11.06.2018 року б/д щодо проведення перевірки всіх підприємців фітнес-клубу "KING", які використовують найману працю без оформлення трудових відносин та вжиття заходів стосовно офіційного працевлаштування працівників.

При цьому, зазначена особа не зазначила у заяві про порушення стосовно нього законодавства про працю або що стосовно нього порушено правила оформлення трудових відносин. Також заявником до контролюючого органу не зазначено про порушення, що спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності), як це вимагають приписи ч. 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та п. 5 Порядку 295.

Крім того, суд відзначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР встановлені вимоги до звернення, зокрема, у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою ст. 7 цього Закону.

Дослідивши звернення ОСОБА_13, суд зазначає, що воно не відповідає встановленим Законом вимогам, та не відповідає ознакам, визначеним підпунктами 1,2,4-7 пункту 5 Порядку № 295, оскільки не містить імені та по батькові заявника, місце його проживання та дату підписання звернення. За таких обставин, відповідач мав би виконати законодавчо встановлений обов'язок щодо повернення вказаного звернення з відповідними роз'ясненнями, але навпроти, в порушення приписів ч. 8 ст. 5 Закону України "Про звернення громадян" не вчинив обов'язкових дій, результатом чого стало прийняття наказу, який є протиправним. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було законних підстав для здійснення інспекційного відвідування позивача.

Незважаючи на те, що позивачем не заявлено позовних вимог щодо скасування наказу відповідача від 22.06.2018 № 01.01-07/793 про проведення заходу державного контролю, суд вважає, що наведений вище аналіз наявності підстав для здійснення інспекційного відвідування позивача має значення для вирішення справи з точки зору оцінювання допустимості доказів, отриманих відповідачем під час здійснення інспекційного відвідування.

Крім того, позивач у судовому засіданні заперечував факт надання відповідачу будь-яких документів та/або їх копій в ході інспекційного відвідування, яке було здійснено в період з 22.06.2018 р. по 23.06.2018 р. за виключенням письмових пояснень представника позивача ОСОБА_14, мотивуючі зокрема тим, що заява ОСОБА_13, яка стала підставою для здійснення інспекційного відвідування датована 11 червня 2018 року, а копії документів, що знаходяться в матеріалах інспекційного відвідування, завірені представником позивача ОСОБА_14 31 травня 2018 року, тобто за декілька тижнів до здійснення інспекційного відвідування.

В матеріалах справи відсутні будь-які супроводжувальні листи, запити та інші докази, які б підтверджували факт отримання посадовими особами відповідача копій документів від позивача або його представників.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи, що у відповідача не було законних підстав для проведення інспекційного відвідування позивача, а матеріали справи не містять жодних доказів отримання документів відповідачем в порядку, встановленому законом, суд доходить висновку, що докази, які були отримані відповідачем під час цього інспекційного відвідування є недопустимими.

Як встановлено судом, на підставі наказу про проведення заходу державного контролю від 22.06.2018р. № 01.01.-07/793 та направлення на перевірку № 01.01-94/02.04/1633 від 22.06.2018 року (т.1 а.с.209-211) посадовою особою відповідача проведено перевірку (інспекційне відвідування) місця здійснення господарської діяльності позивачем. Перевірка проводилась у період з 22.06.2018 року по 23.06.2018 року.

За результатами перевірки складено акт №ХК0691/926/АВ від 23.06.2018 року, яким встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП, а саме працівники допущені до виконання роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу (т.1 а.с.28-39).

Судом встановлено (т.1 а.с.52-190), що між фізичною особою-підприємцем та фізичними особами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 укладено договори підряду на виконання робіт.

Факт виконання робіт по вказаному договору підтверджено актами наданих послуг, завданнями на квитанціями про сплату послуг, завданнями на виконання робіт. Крім того, як встановлено в акті інспекційного відвідування винагорода, передбачена договорами сплачена виконавцям з урахуванням сум податків та зборів, єдиного внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є цивільно-правовим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України закріплено юридичну конструкцію договору про надання послуг, яка передбачає, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, договір про надання послуг не є трудовим договором, та відносини, що виникають між його сторонами вимогами законодавства про працю не регулюються.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про виконання робіт.

Так, відповідно до ст. 837 Цивільного Кодексу одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд по справі № 820/1432/17 та у своїй постанові від 04.07.2018 р.

Таким чином, суд зазначає про помилковість судження суб'єкта владних повноважень про наявність ознак трудових відносин за цивільно-правовими угодами, а саме: сторони визначили, що роботи за цими договорами виконуються на страх та ризик виконавця, виконавець не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача та самостійно визначає місце та час проведення тренування, позивач здійснював оплату саме за виконані роботи, з отриманих коштів за виконані роботи, виконавці відраховували податки з доходів фізичних осіб та інші обов'язкові платежі, а відтак, відповідач дійшов хибного висновку про те, що позивач та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 фактично вступили у трудові відносини, що мають бути оформлені наказом чи розпорядженням роботодавця.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору. Тобто сторони мають право укладати договори, в тому числі й не передбачені актами цивільного законодавства, але відповідають його загальним принципам. При цьому сторони на власний розсуд визначають і узгоджують умови договорів. Укладаючи цивільно-правовий договір, його сторони самостійно визначають його характер, узгоджують усі його істотні умови і скріплюють їх своїми підписами. Законодавство не встановлює обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.

Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору. Зазначене неодноразово підкреслювало Мінсоцполітики у листах від 16.05.2011 р. № 151/06/186-11 і від 20.04.2012 р. № 64/06/187-12.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Пунктом 11 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ №295 від 26.05.2017р. визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору, встановлювати факти недійсності таких договорів та визнавати їх такими, приховують інші правові відносини, зокрема трудові.

Судових рішень, згідно яких цивільно-правові договори між позивачем та зазначеними вище особами є неукладеними, розірваними, визнаними недійсними в матеріалах справи не міститься. Учасники справи у судовому засіданні заперечили їх наявність.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1). У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (п.1, ч. 2).

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про протиправність припису від 23.06.2018 р. про усунення виявлених порушень № ХК0691/926/АВ/П та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0691/926/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року, а тому вони підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61153, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, 40, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 39779919) про визнання протиправними та скасування припису і постанови - задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень №ХК0691/926/АВ/П від 23.06.2018 р.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ХК0691/926/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61153, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 10572 (десять тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У повному обсязі рішення виготовлено 12.11.2018

Суддя Зоркіна Ю.В.