Рішення № 77759494, 08.11.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1684/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бондар Я.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (25000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

представник : адвокат ОСОБА_2

відповідач: Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького (25030, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 68, кімн.328, код ЄДРПОУ 02498694)

представник: Бардиш Є.Б.

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що у травні 2018 року вона звернулася до Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького із заявою про надання будівельного паспорта на забудову належної їй на праві власності земельної ділянки розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться в м. Кропивницькому між вулицями Глибка, Курганної, Аксьонкіної та Ушакова, цільовим призначенням якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Однак відповідач листом від 30.05.2018 року №1669 повідомив, що відповідно до Плану зонування території м. Кіровограда вказана земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні активного відпочинку, тому право на її забудову реалізувати неможливо. Позивачка заперечує такі висновки відповідача, стверджуючи, що План зонування території м. Кіровограда затверджений з порушенням статей 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", натомість відповідно до наявної землевпорядної документації за цільовим призначенням належна їй земельна ділянка відноситься до земель громадської та житлової забудови, а тому наміри забудови відповідають цільовому призначенню та виду використання. З цих підстав просить суд:

- визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради по відмові (лист від 30.05.2018 року №1669) у видачі будівельного паспорту забудови на земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться в м. Кіровограді між вулицями Глибка, Курганної, Аксьонкіної та Ушакова незаконними та протиправними;

- зобов'язати Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради видати їй будівельний паспорт забудови на земельну ділянку розміром 0,1000 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться в м. Кіровограді між вулицями Глибка, Курганної, Аксьонкіної та Ушакова.

Також позивачка просила зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову. Посилався на те, що земельна ділянка, на якій позивачкою планується здійснити будівництво житлового будинку, відповідно до Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456, визначена як рекреаційна зона активного відпочинку, що призначається для виконання активних рекреаційних функцій. До переліку переважних, супутніх та допустимих видів забудови, визначених цим Планом, не входить будівництво житлових будинків. Доводячи правомірність дій щодо повернення поданих позивачкою документів, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивачки подав відповідь на відзив, у якій наполягав на тому, що відповідач своїми діями фактично порушує право власності позивачки на використання належної їй земельної ділянки відповідно до її цільового призначення - для будівництва будинку. Жодних обмежень щодо використання цієї земельної ділянки у землевпорядній документації не зареєстровано, а її цільове призначення не змінювалось, тому твердження про те, що земельна ділянка розташована у рекреаційній зоні активного відпочинку, є безпідставним.

Представник відповідача подав заперечення, у яких зазначив, що суд не вправі зобов'язати відповідача видати позивачці будівельний паспорт забудови на земельну ділянку, оскільки Управлінням містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького не перевірялася відповідність намірів забудови вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

У ході судового розгляду справи представники сторін подали заяви про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши надані та зібрані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 15.05.2014 року є власницею земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,1000 га, розташованої у м. Кропивницькому між вулицями Глибка, Курганної, Аксьонкіної та Ушакова, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 15.05.2014 року. (а.с. 101 - 107)

Право приватної власності позивачки на цю земельну ділянку, цільове призначення якої - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.05.2014 року. (а.с. 105 - 106, 114 - 115)

З метою будівництва житлового будинку на власній земельній ділянці відповідно до її цільового призначення, позивачка 18.05.2018 року через Центр надання адміністративних послуг міста Кропивницького звернулася до Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького з заявою на видачу будівельного паспорта забудови цієї земельної ділянки, додавши пакет необхідних документів. (а.с. 39)

Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького листом №1669 від 30.05.2018 року повернуло позивачці пакет документів для видачі будівельного паспорту з посиланням на невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а саме Плану зонування території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456, згідно з яким земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні активного відпочинку. (а.с. 17)

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до частин 2, 3 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з частиною 4 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт).

Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки.

Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів.

За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.

Частиною 2 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що проектування на підставі будівельного паспорта здійснюється без отримання містобудівних умов та обмежень. Для об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно за бажанням замовника.

Згідно з частинами 3, 4 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України №103 від 05.07.2011 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.07.2011 року за №902/19640, затверджено Порядок видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (надалі - Порядок №103).

Цей Порядок розроблений відповідно до статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і призначений для використання уповноваженими органами містобудування та архітектури та іншими суб'єктами містобудування при вирішенні питань забудови присадибних, дачних і садових земельних ділянок.

Пунктом 1.2 Порядку №103 передбачено, що будівельний паспорт забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт) визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель, споруд, гаражів, елементів інженерного захисту, благоустрою та озеленення на земельній ділянці.

Розроблення будівельного паспорта в межах населених пунктів здійснюється відповідно до наявної містобудівної документації на місцевому рівні. (пункт 1.4 Порядку №103).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №103 видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.

Відповідно до пункту 2.3 Порядку №103 уповноважений орган містобудування та архітектури на підставі отриманих документів визначає відповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам чинної містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Пунктом 2.4 Порядку №103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з пунктом 2.5 Порядку №103 повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання.

Судом установлено, що підставою для повернення ОСОБА_1 поданого нею пакету документів для видачі будівельного паспорта стала невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а саме Плану зонування міста Кіровограда.

Частиною 1 статті 16 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов'язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Судом установлено, що рішенням Кіровоградської міської ради від 17.09.2013 року №2456 затверджено містобудівну документацію "План зонування території міста Кіровограда", яка оприлюднена у встановленому порядку. (http://kr-rada.gov.ua/files/content/files/PZ-2013-20131127172635.pdf) (а.с. 58)

Містобудівна документація "Розроблення плану зонування території м. Кіровограду" розроблена державним підприємством "Український державний науково-дослідний інститут проектування міст "Дніпромісто" імені Ю.М. Білоконя" згідно з договором №575-01-2012, укладеним з Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради.

Розроблення плану зонування території здійснено на основі "Проекту внесення змін до генерального плану міста м. Кіровограда", містобудівного кадастру, з урахуванням матеріалів історико-містобудівного опорного плану охоронного зонування території центральної частини міста, виконаного у складі "Проекту детального планування центральної частини міста Кіровограда" ( інститут "Укрміськбудпроект", м. Харків, 1986 р.).

Параграфом 5 глави 2 розділу І Пояснювальної записки Плану зонування території міста Кіровограда передбачено, що:

а) Рішення щодо забудови, землекористування та благоустрою території міста та окремих ділянок приймаються на основі установленого зонінгом переліку переважних, супутніх і допустимих видів забудови земельних ділянок, єдиних умов і обмежень, які діють у межах зон, визначених планом зонування (див. Розділ II), і розповсюджуються у рівній мірі на всі, розміщені в межах відповідних зон земельні ділянки, інші об'єкти нерухомості, незалежно від форм власності.

в) Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем в межах вимог, встановлених законодавством до використання земель цієї категорії, відповідно зонінгу, іншої містобудівної документації та документації із землеустрою.

г) Зони, відносно яких встановлюється перелік переважних та допустимих видів, єдині умови та обмеження , виділяються на плані зонування території міста (масштаб 1:5000).

м) Види використання земельних ділянок або нерухомості, які відсутні у переліку переважних, супутніх або допустимих видів забудови земельних ділянок в межах зон, є недозволеними для відповідної функціонально-правової зони та не можуть бути дозволені, у тому числі і за процедурою спеціального погодження.

Відповідно до параграфа 10 глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки до рекреаційних зон активного відпочинку Р-2, визначених для виконання активних рекреаційних функцій, належать міські території загального користування з відповідними об'єктами для активного відпочинку населення, громадські центри. Ці території мають бути забезпечені високим рівнем благоустрою, належним переліком постійних споруд для активного відпочинку, тимчасових споруд та інших об`єктів супутніх видів активності.

Згідно з пунктом 3 параграфа 12 глави 2 Розділу ІІ Пояснювальної записки для рекреаційних зон активного відпочинку Р-2 визначений такий перелік переважних, супутніх та допустимих видів забудови:

- переважні види використання земельних ділянок: стадіони та фізкультурні майданчики; човнові станції, яхтові клуби; готелі; спеціалізовані спортзали; басейни (криті та відкриті); озеленені території; водно-оздоровчі комплекси; будівлі та споруди адміністративного та господарського призначення.

- супутні переважним видам: споруди комунальної та інженерно-технічної інфраструктури, необхідні для обслуговування даної зони; окремі адміністративно-господарські будівлі; відкриті автостоянки для легкових автомобілів; громадські вбиральні; тимчасові павільйони і кіоски для будь-яких видів роздрібної торгівлі і обслуговування; кафе, заклади харчування, торгівлі та сервісного обслуговування; пункти прокату спортивного інвентарю; відповідно обладнані експозиційні зони, що встановлюються адміністрацією.

- основні види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.

Невід'ємною частиною Плану зонування території є схема зонування території - карта, на якій показано розташування і типи зон в межах міста, що відрізняються за видами використання земельних ділянок і вимогами до їх забудови, зафіксованими в плані зонування території та затвердженими міською радою.

За висновками відповідача, оскільки належна позивачці земельна ділянка, на якій вона має намір здійснити будівництво житлового будинку, згідно зі схемою зонування території міста Кіровограда розміщена у зоні, яка за функціональним призначенням віднесена до рекреаційної зони активного відпочинку і призначається для виконання активних рекреаційних функцій, тому розміщення і будівництво індивідуального житлового будинку на ній неможливо, позаяк такий вид забудови не відповідає переліку переважних та супутніх видів забудови, передбачених у Плані зонування території міста Кіровограда для даної зони. (а.с. 52 - 57)

Оцінюючи ці доводи відповідача, суд виходив з того, що статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачені особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.

Так, відповідно до частини 2 цієї статті зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій.

Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території, забороняється.

Частиною 5 статті 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Як визначено статтею 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: б) землі житлової та громадської забудови; ґ) землі рекреаційного призначення.

Частинами 1, 3, 5 статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно зі статтями 50, 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Відповідно до статей 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1011/18306, землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням можуть використовуватися для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01).

Саме за такою категорією та за таким цільовим призначенням земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, належна позивачці на праві приватної власності, з 13.06.2008 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі, про що свідчить відповідний витяг та землевпорядна документація за цю земельну ділянку. (а.с. 95 - 100)

Відповідно до частини 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною 4 статті 373 Цивільного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно зі статтею 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, позивачка, як власник присадибної земельної ділянки, за умови використання нею цієї земельної ділянки в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства, а саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не може бути обмежена у праві володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, у тому числі у праві на її забудову, через встановлення органом місцевого самоврядування нового (іншого) функціонального призначення території, на якій ця земельна ділянка розташована.

Наведене у листі відповідача №1669 від 30.05.2018 року обґрунтування невідповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, а саме функціональному призначенню земельної ділянки, установленому Планом зонування території міста Кіровограда, не узгоджується з нормами статей 24, 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 373, 375 ЦК України, а тому повернення позивачці на цій підставі пакету документів, поданого нею для отримання будівельного паспорта, є незаконним. Тож позов у цій частині вимог слід задовольнити.

Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача видати позивачці будівельний паспорт забудови на земельну ділянку, суд виходив з того, що за правилами пункту 2.3 Порядку №103 при вирішенні уповноваженим органом містобудування та архітектури питання про видачу будівельного паспорту, крім відповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, перевірці підлягає ще і відповідність намірів та параметрів забудови вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку №103 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 14.08.2018 року №212, яка діє з 28.09.2018 року) параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій".

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частиною 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки намірів та параметрів забудови земельної ділянки, поданих позивачкою, на відповідність їх вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил, а саме ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН Б.2.2-12:2018 "Планування і забудова територій", як умови видачі будівельного паспорту, тому у задоволенні позову про зобов'язання відповідача видати позивачці будівельний паспорт забудови слід відмовити.

Водночас, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивачки та можливість його захисту в обраний нею спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправними дій відповідача щодо повернення позивачці пакету документів для видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, поданого нею з заявою від 18.05.2018 року, порушене право позивачки має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог містобудівного законодавства.

Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивачки відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен розглянути заяву позивачки, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 10 робочих днів з дня набрання ним законної сили.

Щодо клопотання позивачки про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення суд дійшов до таких висновків.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.

Відповідно до частин 1, 8 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З огляду на визначений судом спосіб захисту прав позивачки, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивачки слід стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 352, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (25000, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького (25030, м. Кропивницький, вул. Тараса Карпи, 68, кімн.328, код ЄДРПОУ 02498694) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького щодо повернення ОСОБА_1 пакету документів для видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, поданого з заявою від 18.05.2018 року.

Зобов'язати Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького не пізніше 10 робочих днів з дня набрання цим рішенням законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на видачу будівельного паспорту забудови земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої у м. Кропивницькому між вулицями Глибка, Курганної, Аксьонкіної та Ушакова, відповідно до вимог законодавства та з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 352,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування та архітектури міської ради міста Кропивницького.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш