Рішення № 77758122, 09.11.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/9847/18

2/357/3568/18

Категорія 47

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09 листопада 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

28.08.2018 року позивач Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, посилаючись на наступні обставини.

Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради порушує питання про позбавлення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав щодо її неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку із ухиленням нею від виконання батьківських обов'язків.

В ході розгляду документів встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2 перебуває в службі у справах дітей на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2017 року, справа № 357/225/17, судом до неповнолітньої ОСОБА_2. застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі її під нагляд матері ОСОБА_3. до досягнення повноліття.

Відповідно до інформації прокуратури Київської області вказана вище ухвала суду фактично не виконується матір'ю дитини впродовж півроку. За фактом умисного невиконання ОСОБА_3 рішення суду по здійсненню догляду за своєю неповнолітньою дочкою 31.05.2018 року Білоцерківською місцевою прокуратурою за результатами проведеної перевірки до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42018111030000172 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Згідно з інформацією Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_3 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Адміністрація Білоцерківської вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів № 1, де навчалася неповнолітня ОСОБА_2., повідомила, що відповідачка вихованням дочки не займалася, не цікавилася навчанням, не відвідувала батьківські збори, не реагувала на прохання та зауваження класного керівника, байдуже ставилася до дозвілля дочки.

ОСОБА_3 із своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_2. зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. Під час обстеження умов проживання встановлено, що умови проживання задовільні. Зі слів бабусі дитини ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_3 близько восьми років не займається вихованням ОСОБА_2. Також бабуся повідомила, що з початку 2018 року ОСОБА_2 проживає в її сім'ї, а де мешкає її дочка їй достеменно не відомо, вона з нею не спілкується.

Неповнолітній ОСОБА_2. виповнилося 15 років, вона досягнула такого віку та рівня розвитку, що може висловити власну думку щодо позбавлення її матері батьківських прав. Дівчина повідомила, що мати близько восьми років не займається її вихованням, матеріально не допомагає, у зв'язку з цим ОСОБА_2 не заперечує проти позбавити її матері батьківських прав.

Питання про позбавлення відповідачки батьківських прав 11.07.2018 року розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини. ОСОБА_3 та ії неповнолітня дочка ОСОБА_2. на засідання комісії не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце проведення комісії. Комісія, дослідивши документи по справі, дійшла згоди, що в діях відповідачки вбачаються факти ухилення від виконання батьківських обов'язків по вихованню дочки та щодо доцільності позбавлення її батьківських прав.

Орган опіки та піклування Білоцерківської міської ради також вважає доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав та надав відповідний висновок.

Відомості про батька неповнолітньої ОСОБА_2. записані згідно з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодекс) України.

Вважаємо, що вказані обставини підтверджують факти ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей. Згідно з положеннями ч. З ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ч. 2 п. З Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866. безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, сільських, селищних рад об'єднаних територіальних громад. Статтею 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначено, що одним із основних завдань служби у справах дітей є проведення роботи з соціально-правового захисту дітей, запобігання їх бездоглядності, і має право вживати заходів для соціального захисту дітей.

Просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо її неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на утримання її неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особовий рахунок неповнолітньої ОСОБА_2 відкритий у банківській установі, починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення нею повноліття ( а. с. 2-4 ).

Ухвалою судді від 13.09.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено в підготовче судове засідання у справі на 15 годину 30 хвилин 04 жовтня 2018 року ( а. с. 24-25 ).

Ухвалою суду від 19 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11 годину 00 хвилин 09 листопада 2018 року ( а. с.42-43 ).

В судове засідання представник позивача Махаринський Г.В., який діє на підставі довіреності ( а. с. 30 ) не з'явився, надав до суду заяву, отримана судом 09.11.2018 року за вх. № 36522, в якій просив справу розглядати без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення, з якого убачається, що судову повістку ОСОБА_4 отримала особисто 01.11.2018 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи,які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Оскільки, відповідачка ОСОБА_3 отримала судову повістку особисто 01.11.2018 року, в якій було зазначено про розгляд справи 09.11.2018 року, тому відповідач завчасно та належним чином була повідомлена.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_3 не з'явилася в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надала відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 убачається, що батьками останньої є ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ( а. с. 8 ).

Судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2. перебуває в службі у справах дітей на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2017 року, справа № 357/225/17, судом до неповнолітньої ОСОБА_2. застосовано примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі її під нагляд матері ОСОБА_3. до досягнення повноліття ( а. с. 10-11 ).

Відповідно до інформації прокуратури Київської області вказана вище ухвала суду фактично не виконується матір'ю дитини впродовж півроку. За фактом умисного невиконання ОСОБА_3 рішення суду по здійсненню догляду за своєю неповнолітньою дочкою 31.05.2018 року Білоцерківською місцевою прокуратурою за результатами проведеної перевірки до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42018111030000172 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України ( а. с. 12 ).

Згідно з інформацією Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області ОСОБА_3 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП ( а. с. 13, 14, 15 ).

З листа адміністрації Білоцерківської вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів № 1, де навчалася неповнолітня ОСОБА_2. убачається, що відповідачка вихованням дочки не займалася, не цікавилася навчанням, не відвідувала батьківські збори, не реагувала на прохання та зауваження класного керівника, байдуже ставилася до дозвілля дочки.

Встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 із своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_2. зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. Під час обстеження умов проживання встановлено, що умови проживання задовільні. Зі слів бабусі дитини ОСОБА_4, її дочка ОСОБА_3 близько восьми років не займається вихованням ОСОБА_2. Також бабуся повідомила, що з початку 2018 року ОСОБА_2 проживає в її сім'ї, а де мешкає її дочка їй достеменно не відомо, вона з нею не спілкується ( а. с. 19 ).

Отже, неповнолітній ОСОБА_2. виповнилося 15 років, вона досягнула такого віку та рівня розвитку, що може висловити власну думку щодо позбавлення її матері батьківських прав. Дівчина повідомила, що мати близько восьми років не займається її вихованням, матеріально не допомагає, у зв'язку з цим ОСОБА_2 не заперечує проти позбавити її матері батьківських прав ( а. с. 18 ).

Встановлено, що питання про позбавлення відповідачки батьківських прав 11.07.2018 року розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, де комісія, дослідивши документи по справі, дійшла згоди, що в діях відповідачки вбачаються факти ухилення від виконання батьківських обов'язків по вихованню дочки та щодо доцільності позбавлення останньої батьківських прав у зв'язку з чим рішенням за № 395 від 14 серпня 2018 року надано відповідний висновок ( а. с. 5-6 ).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідачка ОСОБА_3, свідомо ухиляється від покладеного на неї обов'язку виховання своєї дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї доньки, не відвідує доньку, не надає матеріальної допомоги на її утримання.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необхідним позбавити відповідачку ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов'язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку ( доходу ) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На підставі ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючі матеріальне становище дитини, матеріальне становище відповідача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 28 серпня 2018 року і до досягнення ним повноліття.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону,на користь якої ухвалено рішення,звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 1409,60 гривень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 150, 155, 164, 180-183, 191 СК України, ст.ст. 2, 5, 12, 19, 76, 77, 131, 141, 247, 263, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягувати щомісячно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менш 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 28 серпня 2018 року і до досягнення нею повноліття.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1409,60 гривень ( одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок ).

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області потягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради ( адреса знаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, б. 8, ідентифікаційний код - 35615529 );

Відповідач: ОСОБА_3 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повний текст заочного рішення складено 09 листопада 2018 року.

СуддяО. І. Орєхов