Рішення № 77758063, 09.11.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 805/5158/18-а

Провадження № 2-а/243/242/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року м. Слов'янськ

Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Старовецького В.І.

за участю секретаря судового засідання Каліух К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Слов'янського міськрайонного суду Донецької області справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу по ВП № 56110556,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2018 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області звернувся до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу по ВП № 56110556 від 23.05.2018 року у розмірі 5 100 гривень, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що Слов'янським міськрайонним судом Донецької області 30.03.2018 року на виконання рішення суду було видано виконавчий лист № 243/8132/17 про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області № 6719 від 10.06.2017 року про розмір грошового забезпечення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області дане рішення було виконане в добровільному порядку та в повному обсязі відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії від 26.02.2018 року. Сума доплати за рішенням суду за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року становить - 39 629,98 гривень.

Головним управлінням 12.04.2018 року було отримано постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 04.04.2018 року № ВП 56110556 про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа та стягнення виконавчого збору в розмірі 14 892 гривень.

Заявою від 24 квітня 2018 головним управлінням було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції про виконання рішення суду в добровільному порядку з доданням підтверджуючого документа, тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Цією ж заявою головне управління клопотало закінчити виконавче провадження у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення.

Незважаючи на вищевикладене, постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 (повне фактичне виконання) до теперішнього

часу державним виконавцем не винесена. Однак, в порядку ст.ст. 18, 63, 75 Закону № 1404 винесено вимогу від 07.05.2018 року № 3831 щодо виконання рішення суду в повному обсязі в 10-денний термін з дні її отримання.

Проте, постановою від 23 травня 2018 року за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення на головне управління накладено штраф на користь держави у розмірі 5 100 гривень.

Представник позивача зазначає, що виплата доплати до пенсії за період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року в сумі 3 048,46 гривень зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 Перерахований розмір пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року складає 36 581,52 гривень та виплачується в порядку, зазначеному в заяві головного управління від 24 квітня 2018 року № 4071/03/27 та доданих до неї доказів добровільного виконання рішення суду, зокрема розпорядження, протоколу та розрахунку на доплату пенсії.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 23 травня 2018 року у розмірі 5 100 гривень по ВП № 56110556, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецької області Косаревою І.В., при примусовому виконанні виконавчого листа № 243/8132/17, виданого 30 березня 2018 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області.

Представник позивача Стронова І.О., яка діє на підставі Довіреності від 19 грудня 2017 року, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до судового засідання не з'явилась, надала клопотання, в якому позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити та розгляд справи провести без її участі (а.с.154).

Представник відповідача Косарева І.В., яка діє на підставі Довіреності від 05 червня 2018 року, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до судового засідання не з'явилась, надала заяву, в якій просила розгляд справи провести без її участі (а.с.153). Долучила відзив на позов, в якому зазначила, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває виконавче провадження АСВП № 56110556 з виконання виконавчого листа № 243/8132/17 від 30.03.2018 року, виданого Слов'янським міськрайонним судом Донецької області про зобов'язання Головне Управління ПФУ Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугу років та виплатити різницю у пенсії з 01.01.2016 року з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області № 6719 від 10.06.2017 року. 05.05.2018 року до відділу надійшов лист ГУ ПФУ в Донецькій області від 24.05.2018 року № 4071/03/27, в якому боржник повідомив, що зазначене рішення є виконаним, а виконавче провадження підлягає закриттю з наступних обставин: ГУ ПФУ в Донецькій області в межах своєї компетенції та покладених судом зобов'язань, виходячи з наявних законодавчих підстав 23.02.2018 року здійснено перерахунок пенсії за рішенням суду в повному обсязі, що підтверджується розпорядженням про перерахунок пенсії від 23.02.2018 року. Позивач повідомив, що виплату буде проведено впродовж 2019-2020 років в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», зокрема з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно окремою сумою виплачується 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, а саме 762,12 гривень щомісячно; з 01 січня 2020 року щомісячно окремою сумою виплачується 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме 1 524,23 гривень щомісячно. З 01.01.2018 року - 100 відсотків суми підвищеної пенсії (1 524,33 гривень). Виплату пенсії за березень 2018 року у сумі 3 068,91 гривень та доплату за період з 01 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року у сумі 3 048,46 гривень зараховано на картковий рахунок ОСОБА_1 у загальній сумі 6 117,37 гривень. Тобто станом на 04 вересня 2018 року нарахована сума 36 581,52 гривень ОСОБА_1 не виплачена. На підставі чого 23 травня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на

позивача у розмірі 5 100 гривень, якою зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду без поважних причин. Зазначив, що постанова про накладення на боржника штрафу від 23 травня 2018 року винесена у відповідності до чинного законодавства та у спосіб і порядок визначений ним, оскільки позивачем рішення суду не виконано, а доводи зазначені у позові та докази не підтверджують повного фактичного виконання рішення суду згідно виконавчого документу (а.с.36-38).

Відповідно до наданої представником позивача відповіді на відзив слідує, що відповідно до п. 3 Постанови № 103, сума перерахованих пенсій для виплати за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету. Виплата доплати до пенсії за період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року в сумі 3 048,46 гривень зараховано на картковий рахунок стягувача. Перерахований розмір пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року складає 36 581,52 гривень та виплачується в порядку визначеному Постановою № 103 (а.с.119-121).

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Слов'янським міськрайонним судом Донецької області 30.03.2018 року на виконання рішення суду було видано виконавчий лист № 243/8132/17 про зобов'язання головного управління Пенсійного фонду України провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням довідки Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Донецькій області № 6719 від 10.06.2017 року про розмір грошового забезпечення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України вищевказане рішення суду було виконане в добровільному порядку та в повному обсязі відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії від 26 лютого 2018 року. Сума доплати за рішенням суду за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року становить 39 629,98 гривень (а.с.12).

04 квітня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області Косаревою І.В. за наслідками розгляду заяви про примусове виконання винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 243/8132/17 виданим 30 березня 2018 року (а.с.9).

12 квітня 2018 року позивачем отримано постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області від 04 квітня 2018 року про відкриття виконавчого провадження.

24 квітня 2018 року позивач листом повідомив відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції про виконання рішення суду в добровільному порядку з доданням підтверджуючого документа (а.с.10-11).

07 травня 2018 року в порядку ст.ст. 18, 63, 75 Закону № 1404 відповідачем винесено вимогу від № 3831 щодо виконання рішення суду в повному обсязі в 10-денний термін з дні її отримання (а.с.15-16).

В свою чергу, 23 травня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Донецькій області Косаревою І.В. на підставі статтей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області штрафу у розмірі 5 100,00 гривень за відсутності поважних причин повного виконання рішення суду (а.с.17-18).

Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України,

завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10 квітня 2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07 квітня 2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02 жовтня 2008 року.

Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Згідно статті 14 КАС України - судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особам та їх об'єднаннями на всій території України.

За загальним правилом обов'язковими до виконання є судові рішення, що набрали законної сили.

Згідно статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Рішення суду може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. Конституційний Суд України вважає, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Як роз'яснив Верховний Суд України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні статті 6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку,

визначено Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року із наступними змінами.

Згідно зі ст.1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).

Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч.1 та ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1)здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч.3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз'яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтями 75-76 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов'язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, вказаними нормами закону передбачено накладення штрафу у разі невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк.

При цьому, суд зауважує, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення, а не за своєчасне його виконання. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, рішення, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання, має бути встановленим факт невиконання боржником рішення суду.

Судом встановлено, що 24 квітня 2018 року позивач повідомив відповідача про те, що на виконання судового рішення головним управлінням проведено перерахунок пенсії громадянину ОСОБА_1 та нараховано доплату в сумі 39 629,98 гривень, за рішенням суду за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року. Розмір пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії Ліквідаційної комісії головного управління МВС України в Донецькій області від 10 червня 2017 року № 6719 складає 3 068,91 гривень (а.с.10-11).

При цьому, позивачем також відповідачеві повідомлено, що перерахований розмір пенсії за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 36 581,52 гривень ОСОБА_1 отримає на умовах та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (а.с.10).

Отже, судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 23 травня 2018 року, рішення суду щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії було виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та здійснено виплату.

З аналізу статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин.

Поважними в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Відповідно до положень підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього

завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Так, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховану суму пенсії не було виплачено стягувачу у зв'язку з відсутністю державного асигнування.

Такі підстави не виконання рішення суду, суд вважає поважними, оскільки грошові кошти у вигляді перерахованої пенсії, відповідному пенсіонерові, не є власністю позивача, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.

Крім того, суд зазначає, резолютивна частина рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області № 243/8132/17 від 27 грудня 2017 року містить дві основні вимоги до головного управління: проведення перерахунку пенсії та її виплату.

Як вже встановлено судом, вимога про перерахунок пенсії позивачем виконана в повному обсязі, про що свідчать відповідні письмові докази долучені до матеріалів справи.

Щодо іншого, суд зазначає, що вимога про виплату пенсії не вказує на зобов'язання здійснення одноразового платежу, оскільки відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV непрацездатні громадяни крім пенсійних

виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Отже, пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі.

Підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати, тому, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі позивачеві, суд, вже встановивши під час розгляду справи відсутність спору про право позивача на отримання підвищення до пенсії, не має підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

Вказаний підхід щодо порядку сплати періодичних платежів узгоджується з правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловленою у постанові від 08 липня 2014 року.

Вказані висновки суду узгоджуються з положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Відтак, станом на 23 травня 2018 року у державного виконавця були відсутні правові підстави для винесення постанови про накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення та стягнення з позивача штрафу, як рішення суб'єкта владних повноважень, не відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 КАС України, оскільки прийнята необґрунтовано та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Тому, позов про визнання її протиправною та скасування підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст.ст. 90, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про скасування постанови про накладення штрафу по ВП № 56110556 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 23 травня 2018 року у розмірі 5 100 гривень по ВП № 56110556, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревою І.В. по примусовому виконанні виконавчого листа № 243/8132/17, виданого 30 березня 2018 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду В.І.Старовецький