Рішення № 77757823, 07.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

07 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3212/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря судового засідання - Карча В.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 17.08.2018),

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області), в якому позивач просив протиправним та скасувати рішення відповідача від 08.08.2018 № 2481/2018 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу; зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачеві, періоди роботи з 17.09.1981 по 14.11.1981, з 18.03.1982 по 14.04.1982, з 01.07.1982 по 25.08.1982, з 02.08.1983 по 08.09.1983, з 01.09.1986 по 09.12.1987, з 16.12.1987 по 13.09.1993, та повторно розглянути заяву позивача від 01.08.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 01.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 08.08.2018 № 2481/2018 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного пільгового стажу.

В рішенні відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування не можливо зарахувати до пільгового стажу роботи за списком № 1 періоди роботи у шахті «Вергелевська» з 16.12.1987 по 23.02.1988 - учень забійника, забійник підземний, з 23.02.1988 по 03.09.1990 - підземний гірський майстер, з 03.09.1990 по 05.10.1990 - виконуючий обов'язки начальника підземної дільниці № 4, з 05.10.1990 по 05.07.1991 - підземний гірський майстер, з 05.07.1991 по 01.01.1992 - виконуючий обов'язки начальника дільниці № 3, з 01.01.1992 по 13.09.1993 - підземний гірський майстер, заступник начальника підземної дільниці № 9, та у ДП «Центруголь» з 28.05.1981 по 19.06.1981 - учень електрослюсаря, з 17.09.1981 по 19.11.1981, з 02.08.1983 по 08.09.1983 та з 01.09.1986 по 09.12.1987 - учень підземного гірника та підземний гірник, оскільки надані копії пільгових довідок видані підприємством, яке розміщується на тимчасово окупованій території України.

Вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено зарахування до пільгового стажу ОСОБА_2 періодів його роботи з 17.09.1981 по 14.11.1981, з 18.03.1982 по 14.04.1982, з 01.07.1982 по 25.08.1982, з 02.08.1983 по 08.09.1983, з 01.09.1986 по 09.12.1987, з 16.12.1987 по 13.09.1993.

Позивач вважає, що в його трудовій книжці наявні всі необхідні записи, а відповідачем безпідставно не прийнято довідки підприємств, де працював позивач.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 19.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.11.2018 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 67-68), в обґрунтування якого зазначив, що трудова книжка позивача не містить усі необхідні записи про стаж роботи позивача для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в трудовій книжці не зазначено розділ, найменування списків або їх номери, куди включається певний період роботи, не можливо зробити висновок чи знаходився позивач у відпустках без збереження заробітної плати та відсутні відомості про проведення атестації робочих місць у період з 22.08.1992.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Надані позивачем довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №№ 384-386, 171, 172 від 21.05.2018, які видані державним унітарним підприємством луганської народної республіки «Центруголь» не можуть бути враховані, тому як усі первинні документи вказаного підприємства знаходяться у м. Луганську та м. Брянці, які відносяться до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р.

Посилаючись на ст. 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», відповідач вважає, що пільгові довідки не мають юридичної сили та не можуть бути враховані для обчислення стажу роботи позивача.

За період проходження виробничої практики з 18.03.1982 по 14.04.1982 та за період роботи гірничим майстром з 01.07.1982 по 25.08.1982 пільгові довідки взагалі відсутні.

Враховуючи, що згідно наданих позивачем документів у нього відсутній стаж роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, відповідач вважає, що ним правомірно прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 08.08.2018 № 2481/2018, та підстави для його скасування та повторного розгляду заяви про призначення пенсії відсутні. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

02.11.2018 представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив таке. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначається ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно з цією статтею основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначеній нормі відповідає п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудову книжка. Та саме тільки за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В трудовій книжці позивача стосовно всіх спірних періодів роботи вказано «із повним робочим днем під землею», що свідчить про належне підтвердження позивачем свого пільгового стажу роботи.

Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Представник позивача вважає, що вищевказаний Порядок поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці.

Спірні періоди роботи позивача, крім інших доказів, підтверджуються відповідними довідками підприємств, де працював позивач.

Надати відомості про роботу в спірний період в тій формі, в якій зазначає відповідач, немає можливості, у зв'язку з проведенням АТО та операції об'єднаних сил. При дослідженні довідок, які не прийняті відповідачем, необхідно враховувати так звані «намібійські винятки», які сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН. Цим довідкам необхідно надавати оцінку в сукупності з іншими доказами. Відомості, які зазначені в довідках, не спотворюють та відповідають відомостям, які містяться в трудовій книжці.

Щодо посилань відповідача, що трудова книжка не містить певних відомостей, то це не відповідає дійсності. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено внесення в трудову книжку розділу, найменування списку або їх номери, куди включається певний період роботи, відомості про відпустки без збереження заробітної плати тощо.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеному в позові та в відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (арк. спр. 62).

Вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-76 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_2 НОМЕР_2 останнього, зокрема:

17.09.1981 прийнято на роботу на шахту імені Ілліча Стахановського виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стахановвугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті;

14.11.1981 звільнено в зв'язку з закінченням виробничої практики;

18.03.1982 прийнято на роботу на підприємство «Ордена Леніна» шахтоуправління «Анненське» Стахановського виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стахановвугілля» підземним учнем гірника першого розряду з повним робочим днем під землею;

14.04.1982 звільнено в зв'язку з закінченням виробничої практики;

01.07.1982 прийнято на роботу на підприємство «Ордена Леніна» шахтоуправління «Анненське» Стахановського виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стахановвугілля» підземним гірничим майстром з повним робочим днем під землею;

25.08.1982 звільнено в зв'язку зі вступом на навчання в Комунарський гірничий інститут;

02.08.1983 прийнято на роботу на шахту імені Ілліча Стахановського виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стахановвугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем під землею;

08.09.1983 звільнено в зв'язку з закінченням виробничої практики;

01.09.1986 прийнято на роботу на шахту імені Ілліча Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» учнем гірника підземного з повним робочим днем в шахті;

14.10.1986 переведено гірником підземним з повним робочим днем в шахті 3 розряду;

09.12.1987 звільнено за переводом на шахту «Краснопіллівська»;

16.12.1987 прийнято на роботу на шахту «Краснопіллівська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» учнем забійника на дільницю по добуванню вугілля з повним робочим днем під землею;

19.01.1988 переведено забійником 6 розряду з повним робочим днем під землею на дільницю по добуванню вугілля;

23.02.1988 переведено підземним гірничим майстром на дільницю по добуванню вугілля з повним робочим днем під землею;

04.03.1992 переведено заступником начальника дільниці з повним робочим днем під землею;

02.04.1992 переведено гірничим майстром з повним робочим днем під землею;

13.09.1993 звільнено за власним бажанням (арк. спр. 14-29).

01.08.2018 позивач звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про призначення пенсії за віком (арк. спр. 69).

Рішенням від 08.08.2018 № 2481/2018 УПФУ в м. Сєвєродонецьку відмовило ОСОБА_2 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 через відсутність необхідного пільгового стажу (арк. спр. 12-13).

Відповідно до оскарженого рішення відповідачем не зараховано до пільгового стажу періоду роботи позивача з 17.09.1981 по 14.11.1981, з 18.03.1982 по 14.04.1982, з 01.07.1982 по 25.08.1982, з 02.08.1983 по 08.09.1983, з 01.09.1986 по 09.12.1987, з 16.12.1987 по 13.09.1993, оскільки надані копії пільгових довідок видані підприємством, яке розміщується на тимчасово окупованій території України.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788.

Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.

Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті,

Згідно з п. «а» частини першої статті 13 Закону № 1788 на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи відповідач посилається на відсутність пільгових довідок, оскільки надані копії пільгових довідок видані підприємством, яке розміщується на тимчасово окупованій території України.

Також в оскарженому рішенні відповідач посилається на те, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах в спірний період.

Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_2 працював на шахті імені Ілліча Стахановського виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стахановвугілля» - на таких посадах: учень гірника підземного з повним робочим днем в шахті, гірник підземний з повним робочим днем в шахті 3 розряду; на підприємстві «Ордена Леніна» шахтоуправління «Анненське» Стахановського виробничого об'єднання з видобутку вугілля «Стахановвугілля» - на таких посадах: підземний учень гірника першого розряду з повним робочим днем під землею; підземний гірничий майстер з повним робочим днем під землею; на шахті «Краснопіллівська» Стахановського виробничого об'єднання по видобутку вугілля «Стахановвугілля» - на таких посадах: учень забійника на дільниці по добуванню вугілля з повним робочим днем під землею; забійник 6 розряду з повним робочим днем під землею на дільниці по добуванню вугілля; підземний гірничий майстер на дільниці по добуванню вугілля з повним робочим днем під землею; заступник начальника дільниці з повним робочим днем під землею; гірничий майстер з повним робочим днем під землею.

Таким чином, судом установлено, що в спірний період (який не зараховано позивачу до пільгового стажу) ОСОБА_2 працював на вищевказаних підприємствах повний робочий день на підземних роботах.

Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.

Суд зазначає, оскільки п. «а» статті 13 Закону № 1788 прямо визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, а тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.

Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача з повним робочим днем під землею у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.

Разом з тим, судом приймається до уваги, що позивач на час звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії та на час розгляду судом справи по суті не має можливості надати належні уточнюючі довідки, які вимагаються відповідачем, за незалежних від волі позивача причин, так як відповідні підприємства розташовані в населених пунктах, які згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р віднесено до переліку населених пунктів, на території який органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тобто, отримати відповідні довідки вказаних підприємств позивачем в будь-який спосіб неможливо. Окрім того, вимога відповідача про надання такої довідки є необґрунтованою, оскільки в розумінні п. 20 Порядку № 637 така довідка надається лише в випадках відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, а в даному випадку всі відповідні записи, які дають право позивачу на оформлення пільгової пенсії, в трудовій книжці позивача наявні.

Щодо посилання відповідача в відзиві на позов на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць у період з 22.08.1992, суд зазначає таке.

Суд наголошує, що статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).

Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до записів в трудові книжці позивача у спірний період ОСОБА_2 перебував на посадах, які дають йому право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах.

З аналізу вищенаведених положень Порядку № 442, Порядку № 383 та п. «а» статті 13 Закону № 1788 в сукупності слідує, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. При цьому, якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.

На підтвердження проведення атестації робочих місць позивачем надано копії витягів з наказів від 24.10.1995 № 725/п та від 23.09.1997 № 434/п по ш. «Краснопільївська» ВО «Стахановвугілля» про атестацію робочого місця по умовам праці таких посад: гірничий майстер підземний, заступник начальника дільниці підземний, в.о. начальника дільниці (арк. спр. 48, 51).

Таким чином, позивачем надано суду документальне підтвердження результатів атестації відповідних робочих місць за умовами праці.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що позивачем на підтвердження обставин, якими обґрунтовано вимоги щодо наявності у нього необхідного стажу роботи для призначення пенсії за віком, до матеріалів справи також надано копії документів, виданих у тому числі підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, а саме: довідки ДУП «Центруголь»: про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.05.2018 № 171, № 172, про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.05.2018 № 173, № 174, № 175, про перейменування шахти; довідки ДП «Луганськвугілля»: про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 23.06.2014 № 697, № 698, про заробітну плату для обчислення пенсії від 23.06.2014 № 699, № 700, № 701, № 702; довідки Філії «Шахта Вергелівська» ДУП «Центруголь»: про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.05.2018 № 384, № 385, № 386, про заробітну плату для обчислення пенсії від 21.05.2018 № 387, № 388, № 389; шахти «Вергелівська»: про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 08.09.2015 № 156, про заробітну плату для обчислення пенсії від 08.09.2015 № 157 (арк. спр. 30-53).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає позивачу право на пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає, що відсутність у позивача уточнюючих довідок про характер роботи та характеристики виконуваної роботи, що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.

При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, а атестація робочих місць за умовами праці до 21.08.1992 не проводилася.

Що стосується посилань відповідача на законодавчо встановлену заборону для врахування довідок, виданих підприємствами, що розташовані на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів підприємствами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках, виданих підприємствами, які розміщується на тимчасово окупованій території України, та копіях наказів про проведення атестації робочих місць, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоду його роботи з 17.09.1981 по 14.11.1981, з 18.03.1982 по 14.04.1982, з 01.07.1982 по 25.08.1982, з 02.08.1983 по 08.09.1983, з 01.09.1986 по 09.12.1987, з 16.12.1987 по 13.09.1993, та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Так, відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень статті 3 Основного Закону України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача від 08.08.2018 № 2481/2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 є протиправним та таким, яке слід скасувати.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача на те, що частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати УПФУ у м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_2, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди його роботи з 17.09.1981 по 14.11.1981, з 18.03.1982 по 14.04.1982, з 01.07.1982 по 25.08.1982, з 02.08.1983 по 08.09.1983, з 01.09.1986 по 09.12.1987, з 16.12.1987 по 13.09.1993, та повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.08.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з матеріалами справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 704,80 грн судового збору (арк. спр. 2).

У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі суд дійшов висновку, що всі судові витрати в сумі 704,80 грн, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792459, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про відмову в призначенні пенсії від 08.08.2018 № 2481/2018.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_2, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», періоди його роботи з 17.09.1981 по 14.11.1981, з 18.03.1982 по 14.04.1982, з 01.07.1982 по 25.08.1982, з 02.08.1983 по 08.09.1983, з 01.09.1986 по 09.12.1987, з 16.12.1987 по 13.09.1993.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 01.08.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792459, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн (сімсот чотири грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2018 року.

Суддя І.О. Свергун