Ухвала суду № 77757574, 09.11.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/4720/18

Провадження№ 2-ві/266/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області в складі судді Сараєва І.А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про відвід судді Федотової В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

08.11.2018 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про відвід судді Федотової В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування заяви зазначив, що існують обставини, що викликають сумніви в неупередженості або об’єктивності судді, а саме вважає, що суддею порушено строк, передбачений Законом для розгляду справи по суті, крім того розгляд справи було відкладено за заявою представника відповідача, що, на його думку, свідчить про упереджене ставлення судді.

Суд, розглянувши заяву та дослідивши матеріли справи, приходить до наступних висновків.

Згідно вимог п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу, якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч.3 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом 10 днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Згідно ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Як зазначив ЄСПЛ в п.28-32 Рішення від 15.07.2010р. у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії", заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, п. 38). У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", п. 43). У контексті об'єктивного критерію у цій справі окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії", від 7 серпня 1996 року, п. 58 Reports of Judgments and Decisions, 1996-III).

Суд не переконаний, що у цій заяві є достатньо ознак, щоб встановити, що суддя Федотова В.М., яка розглядає справу, проявляла особисту упередженість в розгляді справи, оскільки саме відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави відповідно до засад цивільного судочинства. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже побоювання заявника є об'єктивно не обґрунтованими, тому суд не знаходить законних підстав для задоволення заявленого клопотання представника позивача ОСОБА_2 про відвід судді Федотової В.М.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про відвід судді Федотової В.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Сараєв І. А.