Рішення № 77756902, 05.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м.Житомир справа № 0640/4185/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лавренчук О.В.,

секретар судового засідання Степанчук С.В. ,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шайденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 10 призначених пенсій при виході на пенсію, як працівнику охорони здоров'я.

В обґрунтування позову зазначає, що при призначенні пенсії за віком працівники медицини відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право на одноразову виплату у розмірі 10-ти місячних пенсій, однак дана виплати не була проведена.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог ухвали від 27.08.2018 до суду надійшла заява позивача з додатками.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яка зареєстрована відділом документального забезпечення суду 25.09.2018. У відзиві просить відмовити в задоволенні позову. Вказує. що позивачем пропущено строк передбачений ст. 122 КАС України, щодо визнання дій неправомірними та зобов'язання вчиняти певні дії, оскільки пенсія є щомісячним періодичним платежем, отримуючи яку кожен пенсіонер має можливість оцінити на предмет повноти та законності розмір її обчислення, крім цього, грошова допомога виплачується при призначенні пенсії за віком. Разом з тим, позивач не оскаржувала з 26 грудня 2016 року дій (бездіяльності) управління, в зв'язку з чим, вважаємо, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду. Щодо позовних вимог, то що на момент звернення Позивача за призначенням пенсії (26.12.2016) згідно статті 26 Закону, особи, які народилися з 01.04.1961 року мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Враховуючи вищезазначене, право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивач не має, оскільки їй призначено пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку (на 11 років) згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач 28.09.2018 подала до суду клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, відповідь на відзив та заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 05.11.2018.

Представник позивача подала до суду заяву про долучення до матеріалів справи копії з матеріалів пенсійної справи, яка зареєстрована відділом документального забезпечення суду 05.11.2018.

В судовому засіданні суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишенні позовної заяви без розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та заперечення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 із грудня 2016 року перебуває на обліку в Житомирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Встановлено, що позивач звернулась із заявою від 16.07.2018 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якій просила у випадку усіх необхідних підстав здійснити нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до ч. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка становить 10 місячних пенсій станом на день призначення.

Листом №П-357 від 26.07.2018 Житомирське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, розглянувши заяву ОСОБА_1, повідомило, що на момент звернення за призначенням пенсії згідно ст. 26 Закону, особи, які народились з 01.04.1961 мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу менше 15 років. Вказано, що право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій ОСОБА_1 не має, оскільки їй пенсію призначено за віком зі зниженням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 17-18)

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).

Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Із системного аналізу наведених норм права вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу була призначена та виплачувалася пенсія із 26.12.2016, страховий стаж 16 років 4 місяці 7 днів. (а.с. 54)

Суд відмічає, що мінімальний страховий стаж ОСОБА_1, станом на день призначення пенсії є меншим, ніж визначено пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Окрім того, сторонами не заперечувалось, що позивач працювала в закладах закладах та установах державної або комунальної форми власності, однак в матеріалах справи відсутня інформація посади та роботи, що унеможливлює зробити висновок про те, що посади, на яких працювала позивач дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Окрім того, станом на день призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 не досягла віку, визначеного статтею 26 цього Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10004, РНОКПП НОМЕР_1) до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вулиця Перемоги, 55, місто Житомир, код юридичної особи в ЄДРПОУ 40380333) про визнання протиправним рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Лавренчук

Повне судове рішення складено 12 листопада 2018 року