Ухвала суду № 77756874, 12.11.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/1676/18

Провадження №1-кс/265/4272/18

У Х В А Л А

12 листопада 2018 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Шиян В. В., за участю секретаря Себко Г.Л., прокурора Сімонової І.В., представника заявника ОСОБА_2, слідчого Загорського В.О., розглянувши клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Интеллком» про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 32018050000000031 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2018 року до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя надійшло клопотання від представника ТОВ «Интеллком», ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 32018050000000030 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. В обґрунтування поданого клопотання представник заявника посилався на те, що ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 4 жовтня 2018 року було задоволені клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Интеллком» (ЄДРПОУ 37233564) - № НОМЕР_4 (код валюти 980 українська гривня), НОМЕР_5 (код валюти 980 українська гривня), № НОМЕР_6 (код валюти 980 українська гривня, ЄВРО), відкритих в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851), окрім виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету.

19 жовтня 2018 року матеріали щодо накладення арешту на майно ТОВ «Интеллком» (ЄДРПОУ 37233564) разом з іншими матеріалами, виділені в окреме кримінальне провадження за №32018050000000031 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

22 жовтня 2018 року, колишньому директору ТОВ «Интеллком» ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 УК України

В ухвалі від 04 жовтня 2018 року слідчий суддя зазначив, що арешт грошових коштів ТОВ «Интеллком» обумовлений метою забезпечення цивільного позову, виконання вироку суду стосовно можливої конфіскації майна. Натомість органами досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину протягом 2014 - 2015 років із спричиненням державному бюджету матеріальної шкоди на суму 3 865 482,83 гривні. Однак ОСОБА_3 не є засновником та співзасновником ТОВ «Интеллком», на теперішній час не є навидь директором ТОВ «Интеллком» у зв'язку з чим не має жодного відношення до господарської діяльності ТОВ «Интеллком». Зазначав також, що кримінальне провадження не проводиться відносно самого ТОВ «Интеллком». Також у сторони обвинувачення не має жодного доказу щодо наявності у ТОВ «Интеллком» як третьої особи грошей на рахунках в банках, що підлягають спеціальній конфіскації, бо гроші на таких рахунках не є предметом злочину та не отримані в наслідок неправомірної вигоди. Зазначав, що на вказаних рахунках ТОВ «Интеллком» перебувають грошові кошти, отримані на виконання договорів, які були укладені ТОВ «Интеллком» в 2018 році, без жодної участі ОСОБА_3 На теперішній час на рахунку ТОВ «Интеллком» знаходиться кошти отримані за виконання таких договорів, які, в свою чергу, не пов'язані із господарськими відносинами з ТОВ «Фаетон-Буд ЛТД» та ТОВ «Фаетон - Буд», яке зазначено у пред'явленій ОСОБА_3 підозрі. При цьому слідчим та прокурором не надано жодного судового рішення щодо визнання господарської діяльності наведених підприємств фіктивною. Додавав, що в рамках вказаного кримінального провадження накладено арешт на майно підозрюваного, оцінки якого не проведено, для визначення його реальної вартості, що є недотриманням вимог співмірності накладення арешту розміру завданої злочином шкоди. В той же час накладенням арешту на рахунки підприємства заблоковано його господарчу діяльність, що порушує також трудові права працівників підприємства, а підприємство не може нормально функціонувати, оскільки для виконання робіт за договорами з ПрАТ «МК»Азовсталь» необхідно придбавати обладнання яке в подальшому встановлюється на підприємстві, та за яке сплачуються гроші лише тільки після виконання повного циклу робіт. Таким чином просив скасувати арешт з рахунків ТОВ «Интеллком» (ЄДРПОУ 37233564) - № НОМЕР_4 (код валюти 980 українська гривня), НОМЕР_5 (код валюти 980 українська гривня), № НОМЕР_6 (код валюти 980 українська гривня, ЄВРО), відкритих в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851),

Представник заявника ТОВ «Интеллком» - адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні на задоволені клопотання про скасування арешту з рахунків ТОВ «Интеллком» наполягав. Надавши суду пояснення аналогічні тим, що викладені у його заяві, наголошував при цьому, що цивільний позов до заявника не було пред'явлено в рамках досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням, ОСОБА_3 не має жодного відношення до грошових коштів, що перебувають на рахунках ТОВ «Интеллком», у зв'язку з чим такі грошові кошти не підпадають під ознаки спеціальної конфіскації. А цивільний позов, який було надано суду під час розгляду клопотання про зняття арешту з рахунків ТОВ «Интеллком», навидь не було офіційно вручено представнику підприємства. Надав суду копії договорів укладених між ТОВ «Интеллком» та ЧАО «Металургійний комбінат «Азовсталь», на виконання яких виникає потреба на придбання обладнання, що також підтверджується видатковими накладними та рахунками фактурою.

Прокурор Сімонова І.В. в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення поданої заяви представником ТОВ «Интеллком», вказували, що арешт на рахунки заявника був накладений законно на підставі пред'явленої підозри ОСОБА_3, у вчиненні злочину, передбаченому ст. 212 ч. 3 КК України, який в період 2014 -2015 років обіймав посаду директора зазначеного підприємства, бо грошові кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Интеллком» є речовими доказами. Не заперечує що на теперішній час ТОВ «Интеллком» є підприємством реального сектору економіки. Також додавала, що метою арешту рахунків ТОВ «Интеллком» є забезпечення відшкодування збитків державі, нанесених ОСОБА_3 через ненадходження до бюджету податків, які не були сплачені Товариством за такими договорами. При цьому прокурор звертає увагу суду, що ТОВ «Интеллком» відкрито ще три рахунки в ПАТ КБ «Приватбанк», що дає підстави підприємству для продовження проведення господарської діяльності шляхом переведення всіх розрахунків на нові відкриті рахунки в ПАТ «КБ»Приватбанк». Надала в судовому засіданні копію позовної заяви , яка повинна бути долучена до обвинувального акту. Таким чином просила відмовити у задоволенні заяви про скасування арешту.

Директор та засновки ТОВ «Интеллком» - ОСОБА_4. в судовому засідання просив задовольнити клопотання та зняти арешт з банківських рахунків в ПАТ «ПУМБ», оскільки його підприємство є реально працюючим підприємством, в якому працює 48 робітників, які в свою чергу щомісяця отримують заробітну плату, а підприємство своєчасно сплачує податки до держбюджету. У зв'язку з накладенням арешту на рахунки ТОВ «Интеллком», робота підприємства практично паралізована, що в свою чергу тягне за собою і повне його закриття. Надав суду довідки які підтверджують сплату підприємством податків до бюджету України в 2017 році на загальну суму 649 985,0 гривень, а за 9 місяців 2018 року на загальну суму 3 348 520,0 гривень. Тоб то підприємство реально працює, забезпечує громадян робочими місцями, сплачує своєчасно заробітну плату, та податки до бюджету. Щодо відкритих рахунків в ПАТ «КБ»Приват банк», то підтвердив той факт, що рахунки було відкрито, але для інших цілій. На теперішній час перевести всі розрахунки на нові рахунки відкриті в банку не можливо, оскільки ТОВ «Интеллком» працює на підставі договорів, які затверджувалися ЧАО «МК»Азовсталь» не один місяць, а тому і внесення зміни до зазначених договорів потребує багато часу. Не виконання робіт по укладеним договорам тягнуть за собою штрафні санкції, що в свою чергу знов негативно відобразиться на Товаристві. Просить суд задовольнити клопотання про зняття арешту.

Вислухавши учасників процесу, які з'явились, дослідивши надані докази, слідчий суддя дійшла наступних висновків.

Згідно із ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 13 Листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 квітня 2013 року «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вбачається, що слідчий суддя скасовує заходи забезпечення кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 174 КПК, лише у випадку надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про арешт майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, оскарженню не підлягає.

Слідчим суддею встановлено, що представники ТОВ «Интеллком» не брали участь при вирішенні питання про накладення арешту на рахунки товариства відкриті у ПАТ «ПУМБ».

Слідчим суддею було встановлено, що ухвалою від 4 жовтня 2018 року слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя було накладено арешт на усі грошові кошти , окрім виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету в банківській установі ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) та видаткову частину рахунків в ПАТ «ПУМБ» ( МФО 334851), що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Интеллком» (ЄДРПОУ 37233564) - № НОМЕР_4 (код валюти 980 українська гривня), НОМЕР_5 (код валюти 980 українська гривня), № НОМЕР_6 (код валюти 980 українська гривня, ЄВРО), відкритих в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851), окрім виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету. Обґрунтуванням накладення арешту на грошові кошти підприємства стала обґрунтована підозра ОСОБА_3 як керівника ТОВ «Интеллком», у скоєнні злочину, передбаченому ст. 212 ч. 3 КК України, з метою забезпечення цивільного позову через завдані збитки державному бюджету та виконання вироку суду стосовно можливої конфіскації майна.

Згідно повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_3, від 22 жовтня 2018 року, вказано, що реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на ухилення від сплати податків він, будучи директором ТОВ « Интеллком» та достовірно знаючи результати його фінансово- господарської діяльності, будучи зацікавленим в отриманні найбільшого прибутку і мінімізації витрат підприємства, у тому числі й по сплаті податків в бюджет, у період з 01.01.2014 по 27.02.2016 шляхом проведення безтоварних операцій з TOB «Фаетон-Буд» (ЄДРПОУ 38098194) та ТОВ «Фаетон-Буд ЛТД», щодо виконання електро - монтажних робіт, ремонт та наладку електрообладнання на території та на об'єктах ПрАТ «МК «Азовсталь» (ЄДРПОУ 00191 158), усвідомлюючи, що документально оформлені субпідрядні роботи від вказаних підприємств були виконані безпосередньо працівниками ТОВ «Интеллком», у порушення п, 198.1, 198.3 ст. 198 та п.134.1.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-(із змінами та доповненнями) незаконно сформував витрати по підприємству ТОВ «Интеллком» у сумі 1 831 015 гривень, та податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 2 034 467,83 гривень. Вказані дані ОСОБА_3 відобразив у податковій звітності, , що підтверджується проведеним в рамках вказаного кримінального провадження дослідженням.

Також слідчий суддя зазначає, що вказані порушення органом досудового розслідування були виявлені внаслідок виконання умов субпідрядних договорів TOB «Фаетон-Буд» (ЄДРПОУ 38098194) та ТОВ «Фаетон-Буд ЛТД» щодо виконання робіт на ПАТ «МК «Азовсталь» в період з січня 2014 року по 27 лютого 2016 року, які були виконані ТОВ «Интеллком».

Однак слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_3 виконував організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції та являвся службовою особою (керівником) ТОВ «Интеллком» в період з 16 травня 2013 року по 11 червня 2018 року, коли був звільнений з посади директора ТОВ «Интеллком», та з цього часу товариство не очолює, в складі учасників товариства ніколи не значився.

В судовому засіданні, прокурором Сімоновою І.В. було долучено до матеріалів справи цивільний позов в порядку ч.3 ст. 128 КПК України щодо стягнення в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Интеллком» та ОСОБА_3 шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням інтересам держави у вигляді сплачених податків, що входять в систему оподаткування введених у встановленому законом порядку в особливо великому розмірі на загальну суму 3865482,83 гривні.

Прокурор наполягає, на відмові у скасуванні арешту накладеному ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 4 жовтня 2018 року, у зв'язку з пред'явленням цивільного позову в рамках кримінального провадження № 32018050000000031.

Слідчий суддя розглядаючи зазначене питання приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді від 4 жовтня 2018 року було накладено арешт в рамках кримінального провадження на майно, яке належить ОСОБА_3. а саме на автомобіль марки CHEVROLET, модель LACETTI, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_7, власником якого є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, що підтверджується ухвалою слідчого судді від 4 жовтня 2018 року.

Ухвалою слідчого судді від 4 жовтня 2018 року було накладено арешт на автомобіль марки NISSAN, модель E-NV 200, державний номерний знак НОМЕР_3, № шасі НОМЕР_8, власником якого є ТОВ «Интеллком» (ЄДРПОУ 37233564).

Слідчий суддя при цьому встановив, що за інформацією з виписок ПАТ «ПУМБ» про рух коштів на рахунку № НОМЕР_6, відкритому ТОВ «Интеллком», станом на 5 жовтня 2018 року ( на момент пред'явлення ухвали для виконання) знаходяться кошти в розмірі 300,21 гривень, а на рахунку НОМЕР_4 - кошти в розмірі 100,00 гривень. ( а.с.46)

У зв'язку з виконанням робіт за послуги субпідряду відповідно до договору № 19 від 15 червня 2017 року та договору №10 від 1 липня 2016 року укладених з ПрАТ «СП» Укренергочормет» 18 жовтня 2018 року на рахунок № НОМЕР_6 відкритий ТОВ «Интеллком» в ПАТ «ПУМБ» надійшли кошти в сумі 266 414,73 гривні. ( а.с.63)

У зв'язку з виконанням робіт за договорами 2018/15ск від 18 жовтня 2017 року, та за виконання капітального ремонту в ПЄВС відповідно до рахунку 141 від 17 серпня 2018 року укладених між ТОВ «Интеллком» та ПрАТ «МК»Азовсталь», на рахунок НОМЕР_6 відкритий ТОВ «Интеллком» відкритий в ПАТ «ПУМБ» надійшли кошти в сумі 878571,60 гривень. ( а.с.64)

При цьому представником ТОВ «Интеллком» було надано копії договорів підряду № 2018/15ск від 18 жовтня 2017 року укладених між ЧАО «Металургійний комбінат «Азовсталь» та ТОВ «Интеллком» (а.с.66-77)

Дослідженими матеріалами кримінального провадження № 32017050000000031 за підозрою ОСОБА_3. у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, встановлено, що цивільний позов заявлено вже після подання клопотання про скасування арешту.

При цьому слідчий суддя звертає увагу, що навидь пред'являючи позовні вимоги до ТОВ «Интеллком» сторона обвинувачення не визначила вартість майна на який вже було накладено арешт, не визначила межі накладення арешту на грошові суми, що розміщенні на рахунках підприємства, яке є працюючим підприємством, та потребує використання оборотних коштів, для здійснення господарської діяльності, що в свою чергу паралізує роботу підприємства.

Висновок судово - економічної експертизи № 20323 від 18 вересня 2018 року, по кримінальному провадженню № 32017050000000030, в частині визначення розрахункових сум податків, було складено на підставі вихідних даних визначених слідчим. Період який досліджувався експертом становить з січня 2014 року по січень 2015 року, по фінансовим операціям з ТОВ «Фаетон» та ТОВ «Фаетон-буд». Тоб то саме в цей час на думку слідчого було скоєно кримінальне правопорушення передбачене ст.212 ч.3 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів (арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу);

2) спеціальної конфіскації (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України);

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна);

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження).

При цьому за ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Згідно із ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

На підставі ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому за ч. 4 ст. 173 КПК України в разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Представником ТОВ «Интеллком» адвокатом ОСОБА_2 в судовому засіданні було надано копії постанов державного виконавця, про звернення стягнення на боржників по аліментам, та забраковані платіжні доручення на сплату аліментних зобов'язань працівників ТОВ «Интеллком», у зв'язку з чим від накладеного арешту на рахунки підприємства страждає не тільки саме підприємство а і його працівники та їх діти.

На підставі наведених норм права слідчий суддя, перевіривши доводи сторін, дійшов висновку, що представником ТОВ «Интеллком» було доведено відсутність потреби в подальшому застосуванні арешту рахунків заявника в ПАТ «ПУМБ», оскільки представником заявника було доведено відсутність жодних підстав, з передбачених ст. 170 КПК України, необхідних для накладення арешту як засобу забезпечення кримінального провадження № 32017050000000031, оскільки не доведено відношення грошових коштів ТОВ «Интеллком» на рахунках ПАТ «ПУМБ» до речових доказів злочину, а також що вони підлягають спеціальній конфіскації, не визначена розумність та співмірність обмеження права власності.

Слідчий суддя зазначає, що стороною обвинувачення не було доведено відношення таких грошових коштів ТОВ «Интеллком» до речових доказів злочину.

Натомість грошові кошти, що знаходяться на рахунку ПАТ «ПУМБ», відкритому ТОВ «Интеллком», надійшли на вказаний рахунок протягом часу, який виходить за межі періоду, щодо якого була пред'явлена підозра ОСОБА_3 за кримінальним провадженням № 32017050000000031, та щодо виконання умов договорів, укладених в 2017 - 2018 роках, тобто які були укладені також поза межами пред'явленої ОСОБА_3 підозри.

Також слідчий суддя наголошує, що укладення таких договорів товариством хоча і відбулося під час перебування підозрюваного ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ «Интеллком», однак вказані договори не входять в обсяг пред'явленого обвинувачення.

Також органом досудового розслідування не доведено належність грошових коштів на рахунках ПАТ «ПУМБ» до взаємовідносин ТОВ «Фаетон - Буд» та ТОВ «Фаетон - Буд ЛТД».

За ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено випадки застосування спеціальної конфіскації, а саме: якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

При цьому за ч. 4 ст. 96-2 КК України гроші, цінності, в тому числі кошти, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, інше майно, зазначені в цій статті, підлягають спеціальній конфіскації у третьої особи, якщо вона набула таке майно від підозрюваного, обвинуваченого безоплатно, за ринкову ціну або за ціну вищу чи нижчу ринкової вартості, і знала або повинна була і могла знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у п. п. 1-4 ч. 1 цієї статті. Зазначені відомості щодо третьої особи повинні бути встановлені в судовому порядку на підставі достатності доказів.

Стороною обвинувачення не було доведено перебування на рахунках в ПАТ «ПУМБ» грошових коштів, як таких, що підпадають під ознаки, викладені у ч. 1 ст. 96-2 КК України, тобто не доведено необхідність такого забезпечення спеціальної конфіскації за наявним кримінальним провадженням відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України.

Слідчий суддя також звертає увагу, що грошові кошти у безготівковій формі на банківському рахунку (без найменування номіналів купюр, їх серійних номерів та інших родових та індивідуальних ознак, властивих для готівкових коштів), не підпадають під визначення речових доказів в кримінальному провадженні, оскільки не є матеріальними об'єктами, які можуть зберегти сліди злочинів. Належними та допустимими речовими доказами в даному випадку могли б бути документи про рух коштів, отримані в установленому законом порядку (ст. 160, 162 КПК України).

Крім того, слідчий суддя враховує ту обставину, що орган досудового розслідування звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України.

Проте старшим слідчим з ОВС СУ ФР ГУ ДФС у Донецький області Загорським В.В. 4 жовтня 2018 року було прийнято постанову про визнання речовими доказами грошові кошти які знаходяться в банківській установі ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) та видаткову частину рахунків в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851), розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Андріївська,4, шляхом заборони перерахувати грошові кошти, які знаходяться на рахунках (всі вили валют) ТОВ «Интеллком» (ЄДРПОУ 37233564) - № НОМЕР_4 (код валюти 980 українська гривня); № НОМЕР_5 код валюти 980 українська гривня); № НОМЕР_6 ( код валюти 980 українська гривня, ЄВРО), на підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 4 жовтня 2018 року про накладення арешту на кошти що розміщені на зазначених рахунках. Таким чином в постанові слідчого не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитися на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу.

Відповідальність за санкцією ч. 3 ст. 212 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яка застосовується до винної особи у злочині, якою може бути лише фізична особа, а не юридична особа, тому підстав для арешту грошових коштів заявника з метою забезпечення конфіскації за вироком суду немає.

Також було встановлено, що провадження відносно юридичної особи ТОВ «Интеллком» органом досудового розслідування не проводиться.

Натомість слідчий суддя встановив, що для забезпечення конфіскації майна підозрюваного ухвалою слідчого судді було накладено арешт на майно ОСОБА_3 в рамках вказаного кримінального провадження.

Крім цього, накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_3, для забезпечення відшкодування збитків державі шляхом арешту грошових коштів ТОВ «Интеллком» немає під собою підґрунтя, бо провину ОСОБА_3 в судовому порядку не доведено, а вартість арештованого майна підозрюваного досі не визначена.

Також слідчий суддя звертає увагу, що підстав для застосування до ТОВ «Интеллком» заходів кримінально-правового характеру немає, бо злочин, у якому підозрюється ОСОБА_3 не входить до переліку злочину, які підпадають під ознаки злочинів, за якими можливо застосувати такі заходи до юридичної особи.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

У відповідності до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.97 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі наведеного вбачається, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що арештовані за ухвалою слідчого судді грошові кошти на рахунках заявника в ПАТ «ПУМБ» відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України.

Згідно з Конституцією України та Законом України "Про міжнародні договори і угоди", чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу N 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі "Броньовський (Broniowski) проти Польші" від 22.06.2004 р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

Верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах "Амюр проти Франції", "Колишній король Греції та інші проти Греції" та "Малама проти Греції").

Таким чином слідчий суддя враховує наслідки арешту майна для інших осіб, фактичне обмеження права власності ТОВ «Интеллком», а також практичне припинення діяльності Товариства, порівняно із завданням кримінального провадження, що в свою чергу покладає на підприємство не обґрунтоване не пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти, тому за вивченими документами, слідчий суддя вбачає відсутність доцільності подальшого накладення арешту на рахунки заявника з метою недопущення блокування господарської діяльності товариства.

З урахуванням наведеного при перевірці наявності підстав для скасування арешту майна слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника заявника, адвоката ОСОБА_2 є обґрунтованим, на підставі чого воно підлягає задоволенню шляхом скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді від 4 жовтня 2018 року на рахунки ТОВ «Интеллком» в ПАТ «ПУМБ», що в свою чергу не позбавляє сторону обвинувачення можливості повторного звернення до суду з обґрунтованим клопотанням про накладення арешту.

Керуючись ст. ст. 170-174 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Интеллком» адвоката ОСОБА_2 про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 32017050000000031 за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4 жовтня 2018 року, на усі грошові кошти, окрім виплати заробітної плати та обов'язкових платежів до бюджету, в банківській установі ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851) та видаткову частину рахунків в ПАТ «ПУМБ» (МФО 334851), розташованого за адресою: м. Київ, вул.. Андріївська,4, шляхом заборони перерахувати грошові кошти, які знаходяться на рахунках (всі вили валют) ТОВ «Интеллком» (ЄДРПОУ 37233564) - № НОМЕР_4 (код валюти 980 українська гривня); № НОМЕР_5 код валюти 980 українська гривня); № НОМЕР_6 ( код валюти 980 українська гривня, ЄВРО) із зняттям заборони вихідних операцій з таких рахунків.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя: