Рішення № 77756712, 11.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року Справа № 0440/5985/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняПасічник Т.В. за участі: позивач представник позивача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 Альохіна Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371, вул. Короленка 4, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на службі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

07.08.2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області № 286 від 09.07.2018 року про звільнення із займаної посади служби ОСОБА_3;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області № 289 від 06.07.2018 року про звільнення зі служби ОСОБА_3;

- поновити майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 на службі ДСНС України на посаді старшого інспектора 18 державної пожежно-рятувальної частини 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з 10.07.2018 року;

- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області укласти з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1, контракт про проходження служби цивільного захисту, за формою, згідно з Додатком 1 до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, строком на 5 (п'ять) років з 10.07.2018 року;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 9073,33 грн.;

- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з огляду на листи, надіслані йому від ДСНС, єдиною підставою для не продовження (не укладення нового) з ним контракту про проходження служби цивільного захисту стало те, що останній певний час був тимчасово непрацездатним, тобто хворів. Також позивач зазначає, що йому не було повідомлено про точну дату та час засідання атестаційної комісії, окрім цього позивач зазначає, що було проведено атестаційну комісію відносно нього за його відсутності, а також не було ознайомлено із висновками, що в свою чергу позбавило позивача можливості їх оскарження. Виходячи з вищевикладеного, останній зазначає, що не укладення контракту з ним за наявності його бажання продовжувати службу в ДСНС та відсутності будь-яких законних підстав для неможливості здійснювати ним таку службу є незаконним та протиправним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

28.08.2018 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що підписання контракту про проходження (продовження) служби цивільного захисту є правом, а не обов'язком начальника Головного управління ДСНС України, а тому вимога позивача про зобов'язання Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області укласти з ОСОБА_3 контракт строком на 5 (п'ять) років з 10.07.2018 року є безпідставною і не підлягає задоволенню.

06.09.2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на те, що Протокол службової наради № 11 від 01.06.2018 року не відповідає дійсності, оскільки в ньому зазначено, що ОСОБА_3 нібито був присутній на цій нараді та йому ставились певні питання. Однак в самому протоколі, не зазначено ОСОБА_3 як особу, яка була присутня на цій нараді. Крім того, в цей день ОСОБА_3 не перебував в 22 державній пожежно-рятувальній частині, а фізично знаходився у 2 державному пожежно-рятувальному загоні, які знаходяться за різними адресами.

14.09.2018 року на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких було підтримано позицію, викладену у письмовому відзиві на позовну заяву, та зазначено, що позивач, ігноруючи накази начальників 8 ДГІРЗ, 2 ДІІРЗ, Головного управління не надав підтверджуючих документів проходження медичного огляду (медичної довідки про проходження періодичного медичного огляду та довідки ЛЕК про придатність до проходження служби цивільного захисту). Таким чином, посилання позивача у відповіді на відзив, що «атестаційною комісією прийнято рішення про проведення атестування позивача після того, як він офіційно приступить до виконання службових обов'язків» є безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. До виконання службових обов'язків позивач не приступив, у зв'язку з тим що був виведений у розпорядження начальника Головного управління та зі спливом строку дії контракту.

У судовому засіданні, позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив на позовну заяву та на заперечення проти відповіді на відзив, що містяться в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що 08.07.2013 року між ОСОБА_3 та ДСНС було укладено Контракт № 322/13 про проходження служби цивільного захисту, укладений строком на 5 років.

Листом від 19.04.2018 року за №2942/11-18 начальник Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області повідомив позивача, що 07.07.2018 року закінчується строк дії його Контракту №323/13 від 24.06.2013 про проходження служби цивільного захисту.

02.05.2018 року на ім'я начальника Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області полковника служби цивільного захисту Кульбача А.А. надійшов рапорт інспектора 22 ДПРЧ 2 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 про продовження йому строку служби за новим контрактом терміном на 5 (п'ять) років з 07 липня 2018 року.

Листом від 05.05.2018 року №3476/11-18 позивачу повідомлено, що його рапорт від 02.05.2018 року буде розглянуто відповідно до Кодексу цивільного захисту та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 11.07.2013 року № 593.

04.06.2018 року Головним управлінням ДСНС України у Дніпропетровській області видано наказ № 225 щодо поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора 18 державної пожежно-рятувальної частини 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Листом від 23.06.2018 року № 4805/11-18 начальник Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області повідомив ОСОБА_3, що враховуючи всі обставини проходження позивачем служби в підрозділах Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, начальником прийнято рішення не укладати з позивачем новий контракт про проходження служби цивільного захисту.

06.07.2018 року Головним управлінням ДСНС у Дніпропетровській області прийнято наказ № 286, яким майора служби цивільного захисту ОСОБА_3, у зв'язку із закінченням 07.07.2018 року строку контракту під час перебування на лікуванні звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження начальника Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.

09.07.2018 року наказом Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області № 289 майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 звільнено зі служби у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв'язку із закінченням строку контракту).

Таким чином, правомірність винесених відповідачем наказів № 286 від 06.07.2018 року та № 289 від 09.07.2018 року є предметом дослідження і розгляду у цій справі.

Вирішуючи вказаний спір, суд зазначає, що вказані спірні правовідносини врегульовані Кодексом цивільного захисту України, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593, та Порядком проведення атестування осіб рядового і начальницького складу в органах і підрозділах цивільного захисту, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2014 року № 929.

Відповідно до ст. 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 103 Кодексу цивільного захисту України щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено, зокрема, контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту. Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.

Стаття 106 Кодексу цивільного захисту України визначає, що звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту проводиться:

1) у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до військової служби;

2) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку.

При цьому пункт 1 частини 2 цієї статті передбачає, зокрема, що контракт припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку із закінченням строку контракту.

Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 року № 593, встановлює такі положення:

Контракт про проходження служби цивільного захисту - це письмова угода, що укладається на добровільній основі між громадянином та державою, від імені якої виступає ДСНС, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження такої служби(пункт 45 Положення).

Контракт укладається, зокрема, про проходження служби цивільного захисту - на строк від трьох до десяти років - з особами, які приймаються на службу за контрактом на посади, що заміщуються особами середнього, старшого і вищого начальницького складу (пункт 47 Положення).

Контракт може бути продовжено після закінчення строку дії попереднього контракту на строк, визначений у пункті 47 цього Положення (пункт 48 Положення).

Особа рядового і начальницького складу для вирішення питання щодо подальшого проходження служби може бути звільнена із займаної посади із зарахуванням у розпорядження керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту в тому числі у разі закінчення строку контракту під час перебування особи рядового чи начальницького складу в щорічній основній відпустці або на лікуванні - до завершення щорічної основної відпустки або лікування, але не більше ніж шість місяців (крім випадків перебування осіб рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні у зв'язку з одержанням ними травм, професійних захворювань та інших ушкоджень під час виконання службових обов'язків), за рішенням Голови ДСНС (пункт 79 Положення).

Особи рядового і начальницького складу звільняються з посад та зараховуються у розпорядження відповідних керівників (начальників) наказами по особовому складу керівників (начальників), які мають право призначати на такі посади (пункт 80 Положення).

З метою визначення рівня професійної підготовки, ділових та моральних якостей, відповідності займаним посадам проводиться атестування осіб рядового і начальницького складу (пункт 122 Положення).

Звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється:

у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) - якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», і за станом здоров'я придатні до військової служби;

у відставку - якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби із зняттям з військового обліку (пункт 173 Положення).

Контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні (пункт 176 Положення).

Порядок проведення атестування осіб рядового і начальницького складу в органах і підрозділах цивільного захисту, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10.09.2014 року № 929, встановлює:

Атестування осіб рядового і начальницького складу проводиться, в тому числі, у разі закінчення строку контракту про проходження служби цивільного захисту - не пізніше ніж за два тижні до закінчення строку дії чинного контракту - незалежно від строку попереднього атестування(пункт 5 Порядку).

Атестування осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) проводиться з метою визначення рівня їх професійної підготовки, ділових та моральних якостей, відповідності займаним посадам та можливості використання на службі відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі - Положення) (пункт 2 Порядку).

Головним завданням атестування є оцінка ділових, професійних та особистих якостей осіб рядового і начальницького складу, їх освітньо-кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам, стимулювання їх творчої активності та відповідальності, зміцнення дисципліни, визначення перспектив їх службової кар'єри (пункт 3 Порядку).

Залежно від оцінки рівня професійних, ділових, морально-етичних, індивідуально-психологічних якостей та дисциплінарної характеристики особи рядового чи начальницького складу робиться висновок щодо відповідності посаді, яку вона займає, а також визначення перспективи її службового використання (пункт 6 Порядку).

Комісія шляхом відкритого голосування приймає один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді не відповідає; 3) гідний присвоєння спеціального звання (із зазначенням, якого спеціального звання) - для випускників навчальних закладів цивільного захисту (пункт 7 Порядку).

Одночасно з висновком комісія може приймати одну з таких рекомендацій, серед яких, доцільно укласти новий контракт про проходження служби (підпункт 6); підлягає звільненню із служби у зв'язку із закінченням строку контракту із зазначенням причин не укладення нового контракту (підпункт 9) (пункт 8 Порядку).

Атестаційні висновки затверджуються керівником, який має на це право відповідно до схеми атестування осіб рядового і начальницького складу, або особою, яка тимчасово виконує його обов'язки. При згоді керівника з висновком атестаційної комісії він затверджує його або письмово складає власне рішення із зазначенням дати (пункт 14 Порядку).

З наведених вище у своїй сукупності норм Кодексу цивільного захисту населення, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, Порядку проведення атестування осіб рядового і начальницького складу в органах і підрозділах цивільного захисту суд зазначає, що вони встановлюють таки правила, які працюють у сукупності та певній послідовності:

- служба цивільного захисту проходить за укладеним контрактом, який містить строк контракту;

- контракт може бути продовжено після закінчення строку дії попереднього контракту або особи рядового і начальницького складу звільняються із служби цивільного захисту у зв'язку із закінченням строку контракту;

- звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) або у відставку;

- не пізніше ніж за два тижні до закінчення строку дії чинного контракту проводиться атестування осіб рядового і начальницького складу;

- атестування проводиться для оцінки ділових, професійних та особистих якостей осіб рядового і начальницького складу, їх освітньо-кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки, визначення відповідності займаним посадам, визначення перспектив їх службової кар'єри для висновку щодо відповідності посаді, яку вона займає, а також визначення перспективи її службового використання;

- одночасно з висновком комісія може приймати одну з таких рекомендацій: доцільно укласти новий контракт про проходження служби або підлягає звільненню із служби у зв'язку із закінченням строку контракту із зазначенням причин неукладення нового контракту;

- атестаційні висновки затверджуються керівником, який має на це право. При згоді керівника з висновком атестаційної комісії він затверджує його або письмово складає власне рішення із зазначенням дати.

З матеріалів справи вбачається, 20.06.2018 року відбулось засідання атестаційної комісії Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській щодо розгляду питання про подальше проходження служби ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням контракту. На вказаному засіданні було заслухано інформацію щодо проходження ОСОБА_3 служби цивільного захисту та за результатами такого засідання атестаційна комісія ГУ ДСНС у Дніпропетровській області вирішила надану інформацію, яка стосується обставин проходження служби ЦЗ майором служби ЦЗ ОСОБА_3 прийняти до відома і доповісти начальнику ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області. Провести атестування майора служби ЦЗ ОСОБА_3 після того, як він офіційно приступить до виконання службових обов'язків. За результатами засідання атестаційної комісії 20.06.2018 року складено протокол № 22.

З вказаних обставин вбачається, що перед закінченням строку дії контракту з ОСОБА_3 не було проведено атестації і атестаційна комісія Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області не приймала висновків щодо відповідності чи не відповідності ОСОБА_3 займаній посаді, а також не надавала рекомендацій щодо того, чи доцільно укласти новий контракт про проходження служби з ОСОБА_3 або він підлягає звільненню із служби у зв'язку із закінченням строку такого контракту.

Отже вказана обставина свідчить про порушення відповідачем Положення № 593 та Порядку № 929, а також підтверджує, що на момент прийняття начальником Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області Кульбачем А.А. рішення про не укладання з ОСОБА_3 нового контракту він фактично не володів інформацією про рівень професійних, ділових, морально-етичних, індивідуально-психологічних якостей та дисциплінарної характеристики ОСОБА_3, оцінку яким могла зробити лише атестаційна комісія ГУ ДСНСУ у Дніпропетровській області та до компетенції якої це віднесено.

Крім того, судом встановлено, що позивача не було повідомлено про час та місце засідання атестаційної комісії. Суд не бере до уваги твердження відповідача про неодноразове повідомлення позивача про проведення відносно нього атестації, оскільки матеріали справи не містять належного підтвердження зазначених обставин.

Також суд критично оцінює атестаційний лист, складений відносно ОСОБА_3 та подання про звільнення ОСОБА_3 зі служби у запас Збройних сил від 01.06.2018 року.

Так, відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІІІ. «Права та обов'язки начальників при атестуванні осіб рядового і начальницького складу» Порядку № 929 встановлено, що атестаційні листи на підлеглих складають безпосередні начальники.

Начальники, які складають атестаційні листи, зобов'язані:

1) ознайомитися з вимогами цього Порядку;

2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку за попередній період, а також конкретні показники роботи особи, яка атестується, стан справ у підрозділі, яким вона керує, або на ділянці роботи, за яку вона відповідає. Обмінятися думками зі своїми заступниками, іншими посадовими особами та керівником кадрової служби про службові й особисті якості особи за період, що передує атестуванню;

3) провести бесіду з особою, яка атестується, з питань проходження нею служби, підвищення рівня професійних та спеціальних знань, надати необхідні поради та рекомендації стосовно поліпшення особистої підготовки і стану справ на дорученій ділянці роботи;

4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей особи, яка атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною у додатку 3 до цього Порядку;

5) ознайомити особу, яка атестується, зі змістом атестаційного листа.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано старшого інспектора 22 державної пожежно-рятувальної частини 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів капітана служби цивільного захисту ОСОБА_9, який є безпосереднім начальником ОСОБА_3

Під час допиту ОСОБА_9 судом було встановлено, що висновок на останньому аркуші атестаційного листа про невідповідність ОСОБА_3 займаній посаді ОСОБА_9 написав власноруч, проте атестаційний лист він не готував, а отримав його надрукованим в готовому вигляді від ОСОБА_10. На питання суду чому ОСОБА_3 не відповідає займаній посаді, чи давала будь-яка особа, в тому числі керівництво ГУ ДСНС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_9 вказівку чи наказ писати такий негативний висновок в атестаційному листі відносно ОСОБА_3, ОСОБА_9 відмовився відповідати, пославшись на статтю 63 Конституції України.

Отже, з наведених відповідей суд дійшов висновку, що фактично атестаційний лист відносно ОСОБА_3 складав не його безпосередній начальник, а висновок, що ОСОБА_3 займаній посаді не відповідає і підлягає звільненню у зв'язку із закінченням контракту,написано ОСОБА_9 не за власної думки та ініціативи.

Про упередженість відносно ОСОБА_3 свідчить і складене начальником 22 державної пожежно-рятувальної частини 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів полковником служби цивільного захисту ОСОБА_11 подання від 01.06.2018 року про звільнення ОСОБА_3 зі служби у запас Збройних сил.

Так, вказане подання, незважаючи на те, що воно складено 01.06.2018 року, вже містить положення, що відносно ОСОБА_3 атестаційною комісією прийнято висновок наступного змісту: «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом 1 (у зв'язку з закінченням строку контракту, так як майор служби цивільного захисту ОСОБА_3 порушує Присягу, порядок і правила, установлені статутами, нормативно-правовими актами і наказами відповідних керівників органів і підрозділів цивільного захисту), протокол від 06.2018 № ».

Отже, вказана обставина у сукупності із показанням свідка ОСОБА_9 свідчить про заздалегідь упереджене, направлене на звільнення позивача з роботи, ставлення керівництва ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області до ОСОБА_3

Також суд надає оцінку Акту за фактом відмови від підпису щодо ознайомлення з висновками безпосередніх начальників в атестаційному листі інспектором 22 державної пожежно-рятувальної частини 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів (далі 22 ДПРЧ) майором служби цивільного захисту ОСОБА_3 від 01.06.2018 року.

Так, вказаним актом зафіксовано, що комісією у складі ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 складено акт, що 01.06.2018 року о 10:30 в кабінеті начальника 22 ДПРЧ інспектору 22 ДПРЧ майору цивільного захисту ОСОБА_3 було запропоновано ознайомитись з відомостями відображеними в атестаційному листі, а саме характеристикою та висновками безпосереднього начальника. ОСОБА_3 від ознайомлення з висновками безпосередніх начальників та підпису атестаційного листа відмовився.

Водночас, суду було надано два протоколи службових нарад від 01.06.2018 року № 20 та № 11.

Протокол № 20 від 01.06.2018 року складений в 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів під головуванням начальника загону Черненко В.В. за участі ОСОБА_16, ОСОБА_10, ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_3;протокол № 11 від 01.06.2018 року складений в 22 ДПРЧ 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів під головуванням начальника 22 ДПРЧ ОСОБА_11 за участі ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_3

В судовому засіданні ОСОБА_3 зазначив, що Акт від 01.06.2018 року не відповідає дійсності і містить неправдиву інформацію, оскільки відповідно до протоколів № 20 та № 11 він та ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 одночасно перебували в різних місцях за двома різними адресами.

З метою з'ясування фактичних обставин в судовому засіданні в якості свідків було допитано ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які пояснили наступне:

ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 пояснили, що за вказівкою керівництва 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області 01.06.2018 року вони поїхали до 22 державної пожежно-рятувальної частини з метою ознайомлення ОСОБА_3 з атестаційним листом, який повинен був готувати ОСОБА_9 та ознайомлювати позивача з ним. В 22 державній пожежно-рятувальній частині свідки дізнались, що ОСОБА_3 перебуває на території 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з метою подачі рапорту про продовження йому відпустки у зв'язку із перебування під час останньої на лікарняному. Прибувши разом із ОСОБА_11, ОСОБА_9 до 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області ОСОБА_3 було запропоновано ознайомитись із атестаційним листом, на що він відповів, що подав рапорт про продовження відпустки, а тому ознайомиться з атестаційним листом після виходу з відпустки на роботу. Також суду було повідомлено, що атестаційний лист позивачу не зачитували та в інший спосіб не доводили.

Того ж дня, в приміщенні 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області було складено протокол № 20 від 01.06.2018 року, протокол № 11 від 01.06.2018 року та акт від 01.06.2018 року за фактом відмови ОСОБА_3 від підпису щодо ознайомлення з висновками безпосередніх начальників в атестаційному листі за адресою 22 державної пожежно-рятувальної частини.

З наведених свідчень, суд доходить висновку, що акт за фактом відмови від підпису від 01.06.2018 року містить неправдиві відомості щодо відмови ОСОБА_3 від ознайомлення з атестаційним листом.

Враховуючи наведені вище обставини, з урахуванням того, що судом були встановлені порушення з боку відповідача при процедурі звільнення ОСОБА_3 зі служби з підстави закінчення дії контракту з ним, а також фактів упередженого ставлення до позивача під час проведення процедур, передбачених законодавством для звільнення у зв'язку із закінченням контракту, суд доходить висновку, що накази № 286 від 06.07.2018 року та № 289 від 09.07.2018 року прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, не обґрунтовано, тобто без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не безсторонньо (неупереджено), а також не пропорційно, зокрема без з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому є протиправними і підлягають скасуванню.

Суд уважно вивчив відзив відповідача на адміністративний позов, додані до нього матеріали, а також лист начальника ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Кульбача А.А. від 23.06.2018 року № 4805/11-18 на предмет з'ясування причин, які стали підставою для прийняття рішення не укладати з ОСОБА_3 контракту та встановив, що фактично такою підставою стало не надання позивачем довідки лікарсько-експертної комісії Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області про придатність до проходження служби цивільного захисту.

Судом з'ясовано, що 15.01.2018 року по ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області видано наказ № 10 «Про порядок проведення обов'язкового періодичного медичного огляду».

27.02.2018 року начальник 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Черненко В.В. затвердив список працівників, які підлягають періодичним медичним оглядам у 2018 році 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області, серед яких зазначено інспектора 22 ДПРЧ 2 ДПРЗ ОСОБА_3

Відповідно до графіку профілактичних оглядів працівників обслуговуємих підрозділів поліклінікою (м. Кам'янське) ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» на 2018 рік дата проходження підрозділу ОС ДПРЗ № 2 «01.03-31.03.».

05.04.2018 року ОСОБА_3 особисто отримав лист начальника 2 ДПРЗ Черненко В.В. від 05.04.2018 року № 77/01-55 «Про проходження щорічного медичного огляду», в якому зазначено, що 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області укладено договір з поліклінікою (м. Кам'янське) щодо обслуговування співробітників загону та підпорядкованих підрозділів, а тому позивачу необхідно пройти медичний огляд до 16.04.2018 року, а також надати до особової справи сертифікати періодичних профілактичних наркологічних та психіатричних оглядів.

Позивач надав до ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області аркуш обстеження від 20.04.2018 року, виданий селищним комунальним закладом охорони здоров'я «Межівський центр первинної медико-санітарної допомоги», пройденого профілактичного огляду та сертифікат від 20.04.2018 року профілактичного наркологічного огляду та довідку психіатричного огляду.

25.05.2018 року начальник 2 ДПРЗ Черненко В.В. направив ОСОБА_3 лист № 118/01-55 «Про проходження щорічного медичного огляду», в якому зазначено, що наданий позивачем аркуш обстеження від 20.04.2018 року не відповідає вимогам Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, а тому ОСОБА_3 необхідно надати довідку про проходження періодичного медичного огляду за формою, зазначеною у додатку 8 Порядку.

Також, 25.05.2018 року складено заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів, в якому зазначено, що ОСОБА_3 не пройшов профогляд.

04.06.2018 року начальник 2 ДПРЗ Черненко В.В. направив ОСОБА_3 лист № 138/01-55, в якому було зазначено, що 07.07.2018 року закінчується строк дії контракту з позивачем, а тому йому необхідно надати довідку лікарсько-експертної комісії ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області та ознайомитися зі змістом атестаційного листа. Дату засідання атестаційної комісії, за результатами висновків якої буде прийнято рішення про продовження терміну служби.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до наказу № 1 від 02.01.2018 року ОСОБА_3 перебував в щорічній відпустці 40 календарних днів з 16.01.2018 року по 24.02.2018 року, відповідно до наказу № 35 від 26.02.2018 року ОСОБА_3 продовжено щорічну основну відпустку на 29 календарних днів з 25.02.2018 року по 04.04.2018 року, відповідно до наказу № 52 від 05.04.2018 року ОСОБА_3 продовжено щорічну основну відпустку на 37 календарних днів з 05.04.2018 року по 11.05.2018 року, відповідно до наказу № 76 від 14.05.2018 року ОСОБА_3 продовжено щорічну основну відпустку на 20 календарних днів з 12.05.2018 року по 31.05.2018 року.

З 01.06.2018 року по 06.07.2018 року ОСОБА_3 перебував на лікарняних та був увільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Таким чином, починаючи з 16.01.2018 року по 06.07.2018 року включно ОСОБА_3 був відсутній на роботі у зв'язку із перебуванням в щорічній відпустці та на лікарняних.

З наведених вище обставин та досліджених документів суд дійшов наступних висновків:

- по-перше, дійсно аркуш обстеження від 20.04.2018 року не відповідає додатку № 8 Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій;

- по-друге, ОСОБА_3 під час визначеного терміну проходження працівниками 2 ДПРЗ періодичного медичного огляду та термінів, які йому встановлювались керівництвом в подальшому для проходження такого огляду, був відсутній на службі з поважних причин, а отже має поважні причини для відсутності довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівників;

- по-третє, відсутність у ОСОБА_3 довідки про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівників не спростовує висновків суду щодо порушення ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області процедури звільнення ОСОБА_3 у зв'язку із закінченням контракту та відмови укладати з ним новий, не свідчить про правомірність оспорюваних позивачем наказів, а отже не надання позивачем довідки лікарсько-експертної комісії Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області про придатність до проходження служби цивільного захисту не може бути підставою для визнання позовних вимог ОСОБА_3 необґрунтованими.

При цьому суд не враховує при вказаних висновках інші листи та рапорти, оскільки, незважаючи на те, що ці документи містять певну інформацію щодо проходження/не проходження позивачем медичного огляду, вони складені у зв'язку з інших підстав та причин та містять інший предмет розгляду (не підписання рапорту, розгляд скарг, отримання грошового атестату тощо).

Отже, з наведених вище обставин та мотивів суд дійшов висновку, що накази № 286 та 289 ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області є протиправними і підлягають скасуванню, а позивач як наслідок підлягає поновленню на посаді.

Водночас, суд відмовляє в задоволенні вимоги про зобов'язання відповідача укласти з ОСОБА_3 контракт про проходження служби з наступних підстав.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження по прийняттю рішення щодо укладення між Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та ОСОБА_3 контракту про проходження служби цивільного захисту, належать виключно начальнику Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, який, у разі укладення такого контракту, видає відповідний наказ, а отже наділений дискреційними повноваженнями.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 5 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з частинами першою та другою статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи з зазначених положень, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення.

Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень та своїм рішенням зобов'язувати останнього продовжити контракт про проходження служби цивільного захисту із позивачем, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження суб'єкта владних повноважень щодо укладення таких контрактів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідного органу чи посадової особи.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про зобов'язання вчинити певні дії не можуть бути задоволені, оскільки суд не наділений повноваженнями зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати відповідні рішення.

Водночас, у випадку скасування рішення суб'єкта владних повноважень, суд може зобов'язати останнього повторно розглянути питання, віднесені до його дискреційних повноважень з урахуванням висновків суду, покладених в основу скасованого рішення.

Відтак, на думку суду, належним способом захисту порушених прав позивача буде спосіб зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області повторно розглянути рапорт інспектора 22 ДПРЧ 2 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області з охорони об'єктів майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 про продовження йому строку служби за новим контрактом терміном на 5 (п'ять) років з 07 липня 2018 року відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням висновків суду, які викладені у цьому рішенні.

Щодо вимоги про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII.

Відповідно до ст. 1-2 вказаного Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно приписів абз. 3 пункту 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) служби цивільного захисту визначено Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (надалі - Положення № 593), у цьому Положенні визначається порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та регулюються питання, пов'язані з перебуванням громадян України (далі - громадяни) у добровільному порядку в резерві служби цивільного захисту.

У відповідності з пунктом 184 Положення, у разі визнання рішення про дострокове розірвання контракту незаконним особи рядового і начальницького складу поновлюються на посадах, які займали раніше, або на рівнозначних посадах з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків.

Отже, питання щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу вирішується одночасно з прийняттям рішення про поновлення військовослужбовця на військовій службі.

Таким чином суд дійшов висновку щодо зобов'язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області розрахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.07.2018 року по дату фактичного поновлення на посаді.

Щодо вимоги про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправною бездіяльністю відповідача як суб'єкта владних повноважень порушено його права, оскільки така бездіяльність завдала йому страждань, чим унеможливила позивачу проходження ним лікування.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім'ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн., а також залишає вирішення даного питання на розсуд суду.

Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Розглянувши договір про надання правової допомоги № 02-10/17 від 13.10.2017 року, гонорар за надання правової допомоги від 13.10.2017 року, суд зазначає, що зазначені документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування. Тобто, матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання позову саме в адміністративній справі № 0440/5985/18, оскільки у договорі про надання правової допомоги № 02-10/17 від 13.10.2017 року, гонорару за надання правової допомоги від 13.10.2017 року не зазначено номер справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога.

Враховуючи те, що наданими до суду, документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічної позиція викладена Верховним судом у додатковій постанові по справі № 810/2823/18.

Приймаючи рішення, суд враховує, що заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування наказів №286 від 09.07.2018 року та №289 від 06.07.2018 року, позивач допустив описку в номерах наказів, а тому вирішуючи спір по суті, суд вказує правильні реквізити оспорюваних наказів.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст.241-246, 250Кодексу адміністративного судочинства України, суд -,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 38598371, вул. Короленка 4, м. Дніпро, 49600) про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на службі, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області № 286 від 06.07.2018 року про звільнення зі служби ОСОБА_3.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області № 289 від 09.07.2018 року про звільнення із займаної посади служби ОСОБА_3.

Поновити майора служби цивільного захисту ОСОБА_3 на службі ДСНС України на посаді старшого інспектора 18 державної пожежно-рятувальної частини 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області.

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області розглянути питання щодо продовження контракту про проходження служби цивільного захисту, за формою, згідно з Додатком 1 до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, строком на 5 (п'ять) років з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН - НОМЕР_1.

Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області розрахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.07.2018 року по дату фактичного поновлення на посаді.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 100000 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 29 жовтня 2018 року.

Суддя В.В. Горбалінський