Рішення № 77755483, 09.11.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2949/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2018 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

при секретарі Теліціній О.О.,

за участю

представника позивача -

відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12 лютого 2013 року в розмірі 22 678 грн. 78 коп., в якому зазначив, що відповідно до договору, укладеного 12 лютого 2013 року відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 5000.00 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27.60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач ОСОБА_1 систематично порушувала свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості. Приймаючи до уваги, що позичальник неналежним чином виконувала передбачені договором зобов’язання щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків, позивач просить стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 01 червня 2016 року, яка складається з: - 4700,00 грн. - заборгованість за кредитом; - 15122,65 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; - 1300,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією; - штрафи: 500,00 грн. – фіксована частина, 1056,13 грн. – процентна складова, а всього 22678,78 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В судове засідання представник позивача не з*явився, звернувся з заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 135), також надав письмові пояснення з додатками (а.с. 113, 115-125), відповідь на відзив (а.с. 136-138), згідно яких позивач позов підтримав в повному обсязі, зазначив, що при підписанні договору відповідач погодився з його умовами, з якими був ознайомлений. Відповідач користувався кредитними коштами, частково сплачував заборгованість, що підтверджується випискою з карткового рахунку. Процентна ставка за кредитним договором була збільшена узгоджено відповідно до умов договору та наказів банку. Заяв про дострокове розірвання договору відповідач не подавав, що свідчить про згоду зі змінами тарифів. Вказав, що у разі нормалізації ситуації банком буде розглядатися питання про зниження ставок. Розрахунок, проведений стороною відповідача, не може бути взято до уваги, як неналежний. Також, зазначив, що позивачем в даному випадку дотримано строк позовної давності при зверненні до суду. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач, її представник в судове засідання не з*явилися, при цьому представник звернувся до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 132). Згідно письмового відзиву на позовну заяву (а.с. 126) відповідач погоджується із сумою основного боргу за кредитом в сумі 4700 грн., при цьому вважає, що процентна ставка за договором збільшена банком безпідставно з огляду на що заборгованість за процентами має бути перерахована за базовою процентною ставкою та складати 4 223, 10 грн. Просив врахувати, що пеня та штрафи нараховані позивачем без дотримання вимог діючого законодавства, оскільки відповідач зареєстрована та проживає в зоні проведення антитерористичної операції. Крім того, вважає, що позивач звернувся з даним позовом із порушенням строків позовної давності, яку просив застосувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

З’ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 12 лютого 2013 року ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.6).

06 червня 2015 року відповідачка укоала шлюб і змінила дошлюбне прізвище «Бірюк» на «Захарова» (а.с.81).

Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_1 погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг (а.с.9-32).

Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та банком, відповідач погодився з тим, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. У заяві також, зокрема, зазначено, що позичальник ознайомилась і згодна із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 12 лютого 2013 року відповідач отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,5 % на місяць (30% на рік) на залишок заборгованості (а.с. 6, 7-8).

Факт одержання від позивача у справі кредитних коштів на підставі укладеного договору, користування кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника із відображенням дат та сум вчинених операцій по картці (а.с. 115-118).

Як вбачається з довідки АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 125), строк дії кредитної картки № 5577212300532168, виданої відповідачці ОСОБА_1 в рамках кредитного договору – липень 2015 року, № 5211537431294508 – липень 2016 року, № 5168742307760037 – липень 2017 року, № 4149625814346860 - вересень 2020 року, що не заперечується та не спростовано відповідачем.

Згідно п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною кредитного договору, позичальник дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і позичальник дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою у безумовною згодою позичальника відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, що встановлюється банком.

Відповідно до п.п. 2.1.1.5.5., 2.1.1.5.6 Умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використання, за перевикористання платіжного ліміту, а також сплачувати комісії відповідно до визначених у договорі умов. У випадку невиконання зобов’язань за договором, за вимогою банку позичальник повинен виконати зобов’язання по поверненню кредиту, оплаті винагороди банку.

Пунктом 2.1.1.7.6 вище зазначених Умов передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодовець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідач ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов’язань щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, яка згідно розрахунку позивача (а.с. 4-5) станом на 01 червня 2016 року становить 22678 грн. 78 коп., а саме: заборгованість за кредитом – 4700 грн. 00 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 15122 грн. 65 коп., заборгованість за пенею і комісією в розмірі 1300 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 кредитного договору: штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1056 грн. 13 коп.

Як зазначено в правових позиціях Верховного Суду України, які викладені в постановах від 19.03.2014 р. у справі № 6-14цс14, від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, від 1.10.2014 року у справі № 134 цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Позивач у даному випадку звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором 22 червня 2016 року, отже, в межах встановлених законом строків позовної давності щодо заборгованості за тілом кредиту, виходячі з даних про строк дії кредитних карток, виданих ОСОБА_1 в рамках даного кредитного договору, що відповідає вищевикладеним правовим позиціям Верховного Суду України.

Останнє погашення заборгованості в сумі 100 гривень мало місце 28 листопада 2014 року (а.с.115-118), зважаючи на що підстави для застосування наслідків спливу позовної давності та відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав відсутні.

Таким чином, суд доходить висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4700 грн., яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1, 3 ст.1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Водночас, уразі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором (ч.4 ст.1056-1 ЦК України).

Не зважаючи на надання кредитору та позичальнику права самостійно визначати спосіб та порядок збільшення кредитором змінюваної процентної ставки у кредитному договорі, певні гарантії, передбачені ЦК України, повинні бути дотримані.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим ч.5 ст.1056-1 ЦК України.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки (ч.6 ст.1056-1 ЦК України).

У п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин» передбачено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Згідно п. 1.1.3.2.3 банк має право здійснювати зміну Тарифів та інших умов обслуговування рахунків. При цьому банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого Кредиту (кредитного ліміту), зобовязаний не менш, як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема, у виписці по Картрахунку згідно п. 1.1.3.1.9. цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду із змінами, вважається, що клієнт прийняв нові умови.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 за користування кредитом та овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13.

Відповідно до пунктів 2.1.1.12.6.3, 2.1.1.12.7.3 проценти за користування Кредитом нараховуються за фактично витрачені в рахунок Кредиту кошти, що відповідає нормі частини 1 ст. 1048 ЦК України щодо одержання від позичальника процентів саме від суми позики.

У суду відсутні підстави, ґрунтовані на законі, вважати, що між сторонами укладено кредитний договір із встановленням змінюваної процентної ставки.

Оцінюючи порядок збільшення фіксованої процентної ставки, суд зазначає, що згідно абзацу 3 п.28 Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні питання щодо правомірності підвищення банком чи іншою фінансовою установою процентної ставки суди також повинні розрізняти умови кредитного договору, які встановлюють односторонню зміну умов договору, від умов договору, що встановлюють погоджену сторонами процедуру зміни договору шляхом прийняття позичальником пропозиції кредитора про зміну умов договору відповідно до вимог статей 641 - 642 ЦК України або в порядку, визначеному частиною шостою статті 1056-1 ЦК України. Наприклад, не є односторонньою зміною умов договору та не суперечить статті 1056-1 ЦК України зміна розміру фіксованої процентної ставки залежно від зміни обставин кредитного ризику (неукладення договору страхування, припинення договору застави/іпотеки тощо), якщо в кредитному договорі визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

В укладеному між сторонами кредитному договорі не визначено обставини, за якими застосовується інша фіксована процентна ставка, та її розмір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збільшення фіксованої процентної ставки 01 вересня 2014 року до 32,4% та 01 квітня 2015 року до 42% здійснено кредитором в односторонньому порядку і не бере до уваги в якості належних доказів узгодження з позичальником зміни процентної ставки роздруківки з програмного комплексу банку про направлення відповідачці смс-повідомлень (а.с.124).

При розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом застосуванню підлягає передбачена договором процентна ставка в розмірі 2,5% на місяць (30% на рік), оскільки саме цей розмір процентної ставки узгоджено сторонами, що підтверджується тарифами (а.с.7).

Суд приймає до уваги та вважає таким, що проведений вірно, наданий позивачем розрахунок заборгованості по процентам за договором від 12 лютого 2013 року (а.с.4-5), які станом на 01 вересня 2014 обчислені з розрахунку 30% річних ( 2,5% на місяць як обумовили сторони під час укладення договору) і становлять 906 гривень 01 копійка.

При визначенні розміру заборгованості відповідача за відсотками за користування кредитом з 01 вересня 2014 року по 01 червня 2016 року суд виходить з погодженої сторонами процентної ставки по кредиту 2,5% на місяць на залишок заборгованості.

Процентна ставка складає 2,5% на місяць, тобто 30% на рік. З розрахунку 360 днів у році, що передбачено у договорі, щоденний процент становить 0,083%.

Тому заборгованість за процентами за період з 01 вересня 2014 року (часу збільшення процентної ставки) по 01 червня 2016 року (дата, станом на яку пред*явлено позовні вимоги) є добутком 4700грн 00коп за 640днів (з 01 вересня 2014 року по 01 червня 2016 року включно) і становить 2496 грн 64коп.

640 днів х 0,083% х 4700 грн 00коп : 100%

З огляду на викладене, заборгованість відповідача за процентами за весь період користування кредитом дорівнює 3402 грн 65 коп (906грн 01коп до 01 вересня 2014 року та 2496 грн 64 коп після 01 вересня 2014 року) і підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 1300 грн., фіксованої частини штрафу в розмірі 500 грн. та процентної складової штрафу в розмірі 1056 грн. 13 коп., суд виходить з наступного.

14 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відповідно до ст. 2 якого забороняється на час проведення антитерористичної операції нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобовязань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

У п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень вище зазначеного Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов’язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року №405/2014, у період із 14 квітня 2014 року до її закінчення.

На виконання цього Закону 30.10.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1053-р, яким було затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з п. 15 ч. 1 цього Розпорядження м. Костянтинівка (Костянтинівська міська рада) Донецької області, де зареєстрований відповідач, входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція.

Проте 05.11.2014 року Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 1079-р про зупинення дії Розпорядження від 30.10.2014 року № 1053-р, яке в подальшому постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року було визнано нечинним (справа № 826/18330/14).

Згідно ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції – це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

За наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ від 07.10.2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені всі населені пункти Донецької та Луганської області (без виключень).

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визначення такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і до цього переліку включено м. Костянтинівка Донецької області.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до даних паспорту відповідач значиться зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 71-72), тож в даному випадку до позовних вимог про стягнення пені та комісії, нарахованої за період часу з серпня 2014 року по 01 червня 2016 року (а.с. 4-5), тобто під час проведення АТО, слід застосувати положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та відмовити у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Також, не підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача суми штрафів (фіксована частина та процентна складова) в розмірі 500 грн. та 1056 грн. 13 коп., нараховані відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов і Правил надання банківських послуг станом на 01 червня 2016 року, тобто у період дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов’язань, передбачених кредитним договором б/н від 12 лютого 2013 року, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, що утворилась станом на 01 червня 2016 року в загальному розмірі 8102 грн. 65 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 4700 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3402 грн. 65 коп., відмовивши у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Відповідно ст. 141 ЦПК України витрати, пов*язані зі сплатою позивачем судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 526, 527, 599, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 19, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12 лютого 2013 року станом на 01 червня 2016 року в сумі 8102 ( вісім тисяч сто дві) гривні 65 копійок, яка складається із:

-заборгованості за кредитом в розмірі 4700 грн. 00 коп.,

-заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 3402 грн. 65 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати, пов’язані зі сплатою судового збору в розмірі 492 (чотириста дев’яносто дві) гривні 36 копійоки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 09 листопада 2018 року.

Суддя