Рішення № 77754828, 07.11.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4823/18

Провадження № 2/263/1559/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участі секретаря Рудь Ю.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, треті особи: Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 19 квітня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 03 березня 2017 року помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцями першої черги, після смерті останнього є його сини: позивач - ОСОБА_1, та відповідач - ОСОБА_2, місцем відкриття спадщини є м. Макіївка Донецької області, територія не підконтрольна Україні. Перешкодою для звернення позивача із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 була відсутність документів, що підтверджують факт смерті, оскільки ОСОБА_3 помер та був похований на тимчасово окупованій території України. З метою прийняття спадщини родина ОСОБА_2 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про встановлення юридичного факту, що ОСОБА_3 помер 03 березня 2017 року у м. Макіївка. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року задоволено вказану заяву та встановлено факт смерті ОСОБА_3, але у тексті рішення допущено помилку та невірно зазначено вік померлої особи, у зв’язку з чим позивачу відмовлено органом державної реєстрації актів цивільного стану у видачі свідоцтва про смерть. 11 вересня 2017 року, на підставі заяви про виправлення описки, Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про виправлення описки та вказано, що ОСОБА_3 помер «у віці 85 років» замість «у віці 86 років». Після чого, позивач отримав у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві свідоцтво про смерть ОСОБА_3 та звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але йому відмовлено у прийнятті заяви у зв’язку із розбіжностями у прізвищі померлого, а саме: «Дерев’янко» та «Деревянко». Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва виправлено описку у рішенні та вказано прізвище померлого «Деревянко», після чого повторно отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 у Дніпровському районному у м. Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 23 лютого 2018 року серія І-БК №435907. У березні 2018 року, позивач звернувся до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя у Донецькій області із заявою про отримання матеріальної допомоги на поховання, оскільки за життя ОСОБА_3 знаходився на обліку у м. Маріуполі як внутрішньо переміщена особа, де отримував пенсію та інші виплати. Також ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 26 березня 2018 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини, оскільки ОСОБА_1 пропущено встановлений законом строк для звернення до нотаріуса із вказаною заявою та не надано документів, що підтверджують родинні відносини заявника та померлої особи. Таким чином, перешкодою для позивача у прийнятті спадщини та оформлення своїх спадкових справ є пропуск шестимісячного строку звернення до нотаріуса з дня смерті батька, а також розбіжності у написанні прізвищ у документах, що підтверджують родинний зв'язок. Померлий ОСОБА_3, позивач та відповідач народилися у Союзі Радянських Соціалістичних Республік та документи при народженні та посвідчення особистості вони оформляли російською мовою, як було передбачено діючим на той момент законодавством. Прізвище «Деревянко» вказано на російській мові у свідоцтві про народження спадкодавця, у військовому квитку, у свідоцтвах про народження позивача та відповідача. Після проголошення незалежності України та отримання паспортів вже на українській мові, виникли розбіжності при перекладі. Так, ОСОБА_6 отримав паспорт на прізвище «Деревянко» без апострофу, а позивач ОСОБА_7, отримав паспорт громадянина України, де його прізвище було прописано з апострофом «Дерев'янко».

У зв’язку із чим, керуючись положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст. ст. 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. п. 66, 81 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, ч. 1 ст. 321 ЦК України, позивач просить суд встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 03 березня 2017 року; визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини достатній для подання заяви про прийняття спадщини після померлого 03 березня 2017 року ОСОБА_3, терміном два місяці.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 квітня 2018 року вказану позову заяву залишено без руху (а. с. 23).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 травня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовчі судові засідання. Роз’яснено відповідачу право подати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив (а. с. 28).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 липня 2018 року замінено неналежного відповідача – ОСОБА_2 – на належного – Маріупольську міську раду, залучено Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя у Донецькій області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ( а. с. 48)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 липня 2018 року замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя у Донецькій області на Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (а. с. 63).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2018 року залучено Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог (а. с. 67).

У порядку, передбаченому ст. 12 ЦПК України, судом з метою підготовки справи до судового розгляду від Першої маріупольської державної нотаріальної контори витребувано вичерпні відомості щодо спадкоємців померлого 03 березня 2017 року ОСОБА_3 (а. с. 31).

Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі (а. с. 74).

Від представника позивача – адвоката ОСОБА_8 – до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі (а. с. 73).

Представник Маріупольської міської ради – ОСОБА_9 – надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій він визнав позовні вимоги у повному обсязі (а. с. 64).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази та отримані на запит суду матеріали від приватного нотаріуса щодо кола спадкоємців на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

Відповідно до свідоцтва про народження від 06 серпня 1962 року серії ІV-ЯР № 1919166, виданого Куйбишевським районним відділом РАЦС м. Донецьк, батьком (російською мовою) «Деревянко Андрея Петровича», ІНФОРМАЦІЯ_2, є «Деревянко Петр Петрович» (а. с. 12).

З паспорту громадянина України серії ВЕ № 196061 вбачається, що ОСОБА_1 народився 08 липня 1962 року у м. Донецьк (а. с. 6).

ОСОБА_3 народився 04 листопада 1931 року, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВЕ №515996 (а. с. 7).

ОСОБА_3 помер 03 березня 2017 року, про що Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві складний відповідний актовий запис № 1527 (а. с. 8).

22 жовтня 2002 року Пенсійним фондом України видано свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування № 34002051631297198 на ім’я «Дерев’янко Петра Петровича» (а. с. 13).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_10 помер 03 березня 2017 року у віці 86 років (а. с. 15).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 вересня 2017 року виправлено описку, допущену у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року, а саме: замість «у віці 86 років» зазначено «у віці 85 років» (а. с. 16).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року виправлено описку, допущену у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року, а саме: замість прізвища померлого «Дерев’янко» постановлено вважати написаним правильно «Деревянко» (а. с. 17).

ОСОБА_11 нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 26 березня 2018 року № 96/01-16 на усне звернення ОСОБА_1 щодо заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті померлого ОСОБА_3 роз’яснено, що оскільки він не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк та на момент смерті ОСОБА_3 не був зареєстрований за адресою померлого, ним пропущений строк для прийняття спадщини. Крім того ОСОБА_1 не подано нотаріусу документи, що підтверджують родинний зв’язок з померлим (а. с. 14).

На запит суду від Першої маріупольської державної нотаріальної контори 25 травня 2018 року надійшло повідомлення, що спадкова справа після померлого 03 березня 2017 року ОСОБА_3 не заводилася, на підтвердження чого представлено Інформаційну довідку із Спадкового реєстру (а. с. 31, 32).

Із заяви ОСОБА_13 від 16 червня 2018 року, посвідченої нотаріусом Митищінського нотаріального округу Московської області, вбачається, що він не заперечує проти задоволення позовних вимог та відмовляється від його долі у спадщині після смерті ОСОБА_3 (а. с. 43).

У справі позивачем порушується питання про встановлення факту родинних відносин, а саме: того, що ОСОБА_3 є його батьком, оскільки у паспорті позивача його прізвище вказане «Дерев’янко», а у всіх подальших документах зазначено прізвище російською мовою як «Деревянко».

Проводячи аналіз поданих доказів, необхідно дійти висновку, що вони в достатній мірі підтверджують факт того, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1, про що, зокрема, свідчить відповідність у наданих документах дати та місця його народження, у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що даний факт у достатній мірі обгрунтований.

При цьому, в даному випадку рішення суду не змінює собою документа, який виданий органом реєстрації актів цивільного стану, а лише підтверджує наявність родинних зв’язків, що у подальшому надасть позивачу можливість на виникнення, зміну та припинення охоронюваних законом прав, свобод та інтересі, а також здійснення особистих майнових чи немайнових прав, у тому числі оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_3, вимоги про яку щодо визначення додаткового строку ним заявлені.

Щодо позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суд враховує наступне.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У статті 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов’язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17.

У справі установлено, що 03 вересня 2017 року закінчився строк для подачі заяви про прийняття спадщини, однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 помер у м. Макіївка, тобто на території, яка є тимчасово непідконтрольною органам державної влади України. Для встановлення факту смерті останнього ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва, але у рішенні за результатом розгляду такої справи допущені описки, які виправлені ухвалами від 11 вересня 2017 року та 15 січня 2018 року.

З викладеного вбачається, що причиною несвоєчасного звернення до нотаріальної контори було те, що померлий проживав на тимчасово непідконтрольній території України, а також те, що його прізвище має невідповідність у написанні з прізвищем його сина ОСОБА_1, тому необхідно дійти висновку, що строк пропущений позивачем з причин, які не залежали від його волі.

Стосовно того, чи є інші спадкоємці померлого ОСОБА_3, то судом установлено, що ніхто крім позивача, який є спадкоємцем першої черги за законом, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини не звертався, а від ОСОБА_13, який є сином ОСОБА_3, надійшла заява про відмову від його долі у спадщині після смерті ОСОБА_3

Щодо подачі позову до Маріупольської міської ради як органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, то суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов’язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Ніхто крім позивача не звертався до нотаріальної контори стосовно спадкового майна, він звернулася до суду з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області, у зв’язку з тим, що відповідно до статті 1277 ЦК України у випадку відсутності спадкоємців чи неприйняття ними спадщини, майно переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням майна.

Отже, в даному випадку позов подано до належного відповідача – Маріупольської міської ради Донецької області, оскільки майно, яке складається із пенсійних вимог, знаходиться на території м. Маріуполя.

У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За наведених обставин та норм процесуального та матеріального права, суд дійшов висновку, що у позивача як спадкоємця були обґрунтовані перешкоди для подання заяви, тому позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважної причини, а саме у зв’язку із тим, що померлий ОСОБА_3 проживав на тимчасово непідконтрольній території України, а також те, що його прізвище має невідповідність у написанні з прізвищем його сина ОСОБА_1, у зв’язку з чим наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини. Визнання відповідачем пред’явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, у зв’язку з чим суд ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували доводи позивача, впливали на законність і обґрунтованість його вимог суду не представлено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

При подачі позову до суду ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп. і такий у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з Маріупольської міської ради на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 1218, 1220, 1233, 1233, 1269, 1270, 1272, 1277 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76–81, 84, 89, 141, 200, 263–265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, треті особи: Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, – задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 03 березня 2017 року.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк у 2 (два) місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подачі заяви про прийняття спадщини за законом, відкритої після смерті його батька – ОСОБА_3, який помер 03 березня 2017 року у м. Макіївка Донецької області.

Стягнути з Маріупольської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, паспорт серії ВЕ 196061, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4;

Маріупольська міська рада, юридична адреса: проспект Миру, 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 33852448, електронна адреса: mar.v@dn.gov.ua; www.marsovet.org.ua, засоби зв’язку: +38 (067) 345-1555; +38 (050) 345-1555;

Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ЄДРПОУ 42171861, адреса: вул. Зелінського, 27а, м. Маріуполь, Донецька область, телефон: (0629) 33-63-26;

Головне управління Державної міграційної служби у Донецькій області, ЄДРПОУ 37841728, адреса: вул. Митрополитська, 20, м. Маріуполь, Донецька область, телефон: (0629) 54-39-76.

Суддя О.М. Музика