Рішення № 77753836, 31.10.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Черкаси справа № 925/896/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., із секретарем судового засідання Юхименко О.В., за участю представників сторін: від позивача - Кисіль Т.В., адвокат, від відповідача - Барілов С.А., за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення 2932959 грн 95 коп,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» 2932959 грн 95 коп, з яких: 343625 грн 58 коп - 3% річних та 2589333 грн 37 коп інфляційних втрат, обґрунтувавши позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №12/1127-БО-36 від 24.10.2012 в частині своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ.

20.09.2018 відповідач направив суду відзив, у якому проти позовних вимог заперечував, з підстав того, що стягнення з відповідача неустойки у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання та просить суд її зменшити. Крім того, відповідач вважає, що по спірних правовідносин сплинув строк позовної давності, тому при вирішенні спору просив застосувати наслідки його спливу. 02.10.2018 позивачем направлено до суду відповідь на відзив та 17.10.2018 письмові пояснення, у яких спростовуючи доводи відповідача, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки природного газу, що є підставою для застосування до нього відповідальності, яка передбачена умовами договору, звільнення від застосування якої доводиться боржником, як неможливість його виконання. Крім того, посилаючись на встановлений договором збільшений строк, протягом якого сторони можуть звернутися за захистом своїх прав, вказав, що нарахування виконані позивачем здійснені з врахуванням узгодженого п'ятирічного строку позовної давності.

У підготовчому судовому засіданні 02.10.2018 суд, виконавши завдання які визначені у статтях 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, без видалення до нарадчої кімнати, оголосив про закриття підготовчого провадження та призначив справу до розгляду по суті на 31.102018.

У судовому засіданні 31.10.2018 представник відповідача подав до суду клопотання про залучення до розгляду справи, як третіх осіб на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» та Смілянську міську раду. Суд, дослідивши вказане клопотання, заслухавши думку представника позивача, прийшов до висновку, що вказане клопотання не підлягає до розгляду. Відповідно до статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. У підготовчому засіданні суд, серед іншого, вирішує питання про вступ у справу інших осіб. Питання участі третіх осіб у справу урегульовані статтею 50 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини 1 якої треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Отже, питання про вступ третіх осіб у розгляд справи вирішується судом у підготовчому засіданні, яке було закрито судом 02.10.2018, справа призначена до розгляду по суті. Право подання заяв та клопотань при розгляді справи по суті, передбачено таж статтею 207 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. З огляду на зазначені положення законодавства та відсутність доводів щодо поважності неподання такого клопотання у підготовчому засіданні з наведенням причин поважності такого неподання, суд залишає без розгляду клопотання відповідача про залучення до розгляду справи, як третіх осіб на стороні відповідача Комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» та Смілянську міську раду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з викладених у ньому підстав, представник відповідача проти позову заперечував, підтримував позицію викладену у відзиві на позов.

У судовому засіданні 31 жовтня 2018 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши докази, судом встановлено, що 24 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест», (надалі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/1127-БО-36 (далі - договір ), згідно з яким продавець зобов'язався протягом жовтня - грудня 2012 року передати у власність покупцю, а останній - прийняти і оплатити природний газ в обсязі до 1800000 куб. м для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. Пунктом 5.2 договору сторони визначили ціну за 1000 куб. м природного газу у сумі 3884 грн 78 коп, крім того ПДВ у сумі 776 грн 96 коп, а усього з ПДВ у сумі 4661 грн 74 коп.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 6.4 договору його сторони погодилися з тим, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди або заборгованості зі сплати неустойки грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплати пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши природний газ відповідачу у строки та в об'ємах, визначених договором та актами приймання-передачі, відповідач не повністю розрахувався за поставлений йому у вказаний позивачем період газ. Вказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2013 у справі №925/987/13, яким частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення 7822300 грн 27коп заборгованості за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу від 24.10.2012 №12/1127-БО-36, стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України 7275105 грн 44 коп основного боргу, 23221 грн 98 коп інфляційних нарахувань, 87328 грн 81 коп три проценти річних, 392979 грн 63 коп пені та 68820 грн витрат на сплату судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Обставини, що встановлені рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2013 у справі №925/987/13, яке 23.08.2013 набрало законної сили, відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, оскільки у ній брали участь ті самі особи, що і в цій справі, що розглядається. Стягнутий за рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2013 у справі №925/987/13 борг у сумі 7275105 грн 44 коп становить не оплачену відповідачем частину вартості природного газу, переданого позивачем відповідачу у листопаді та грудні 2012 року, який за умовами договору №12/1127-БО-36 мав бути оплаченим відповідно до 14.12.2012 та до 14.01.2013. Стягнуті за рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2013 у справі №925/987/13 суми інфляційних нарахувань у розмірі 23221 грн 98 коп були нараховані за період із 16.11.2012 по 15.01.2013 і трьох процентів річних у розмірі 87328 грн 81 коп - за період з 15.11.2012 по 18.05.2013.

У подальшому рішенням господарського суду Черкаської області від 04.12.2014 у справі №925/1952/14 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення 1151055,35 грн заборгованості за цим же договором №12/1127-БО-36 та стягнуто з відповідача на користь позивача 778035 грн 17 коп інфляційних нарахувань, нарахованих за період прострочення з червня 2013 року по травень 2014 року, 238499 грн 86 коп три проценти річних, нарахованих за період прострочення з 19.05.2013 по 23.06.2014, 134520 грн 33 коп пені, нарахованої за період прострочення з 19.05.2013 по 13.07.2013 і 23021грн 11 коп судових витрат.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.12.2015 у справі №925/1814/15 повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення 4026497 грн 05 коп заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 24.10.2012 №12/1127-БО-36. Стягнуті за рішенням господарського суду Черкаської області від 15.12.2015 у справі №925/1814/15 суми інфляційних нарахувань у розмірі 3829733 грн 56 коп були нараховані за період прострочення з червня 2014 по квітень 2015 і трьох процентів річних у розмірі 196763 грн 49 коп - за період з 24.06.2014 по 28.05.2015.

На час розгляду цієї справи заборгованість відповідача за отриманий у грудні 2014 року газ повністю не сплачена та становить 2929742 грн 16 коп, у зв'язку з її несплатою відповідачем за рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2013 у справі №925/987/13, яким було встановлено факт несплати суми основного боргу і після набрання законної сили судовими рішеннями у справах №925/987/13, №925/1952/14, №925/1814/15 позивач нарахував відповідачу до сплати: інфляційні у сумі 2589333 грн 37 коп за період прострочення з травня 2015 року по січень 2018 року та 343626 грн 58 коп три проценти річних з 29.05.2015 до 22.02.2018.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Судом встановлено, що між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу. Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, газ, що продавався за цим договором, повинен був бути використаний покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. На його виконання позивач, передавав відповідачу протягом жовтня - грудня 2012 року природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу в обсягах, які визначені у договорі, а відповідач зобов'язався його оплатити у строки, визначені договором. За умовами договору, оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Проте, у встановлені договором строки відповідач не розраховувався, прострочуючи оплату отриманого товару на різний термін, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем присудженої за рішенням господарського суду Черкаської області від 08.06.2013 у справі №925/987/13 суми основного боргу, судами неодноразово стягувалися з відповідача суми нарахованих трьох відсотків річних та інфляційних у справах №925/987/13, №925/1952/14, №925/1814/15. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі і грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Рішення господарського суду Черкаської області від 08.06.2013 у справі №925/987/13, яким з відповідача було стягнуто суму основної заборгованості, не припинило зобов'язальних відносин між сторонами за договором і не звільнило відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Оскільки, відповідач в порушення умов договору прострочив виконання грошового зобов'язання позивач правомірно нарахував відповідачу суми, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що вказані вимоги не підлягають до задоволення через сплив строку позовної давності з огляду на те, що пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років. Відповідно до статей 256-257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Стаття 259 цього кодексу встановлює право зміни тривалості позовної давності, яка може бути збільшена за домовленістю сторін у письмовій формі. Отже, суд встановив, що оскільки сторони у договорі узгодили інший строк позовної давності, то і вимоги позивача відповідають цим положенням та заявлені у межах збільшеного сторонами строку. Не підлягає до задоволення також клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення нарахувань через відсутність спричинених позивачу значних збитків, посилаючись на положення статті 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України, якими встановлено право суду зменшувати розмір неустойки (штрафних санкцій), якщо він значно перевищує розмір збитків. Оскільки пред'явлені до стягнення суми інфляційних та річних не є штрафними санкціями у розумінні Цивільного та Господарського кодексів України, а є платою, що носить компенсаційний характер, який пов'язаний із знеціненням грошових коштів через інфляційні процеси, застосування до цих правовідносин правових норм щодо зменшення неустойки, суд вважає безпідставним.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивач правильно вирахував суму відсотків за період з 29.05.2015 до 22.02.2018, тому його розрахунок у сумі 343626 грн 58 коп є вірним, а вимога про його стягнення обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. При перевірці розрахунку інфляційних, суд не погоджується з сумою, з якої він був здійснений, оскільки, як вбачається з розрахунку позивача інфляційні нарахування проведені ним на суму заборгованості, яка вже була збільшена за рахунок інфляційних нарахувань за попередній період, перерахувавши суму інфляційних суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат за період з 01.05. 2015 до 31.01.2018, підлягає до часткового задоволення у розмірі 1320041 грн 02 коп. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволенні частково, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог за рахунок відповідача у сумі 24955 грн 01 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» (вул. Свердлова, буд.94, м. Сміла, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 36779078) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) - 343626 грн 58 коп - три відсотка річних, 1320041 грн 02 коп інфляційних втрат та 24955 грн 01 коп судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано 12.11.2018.

Суддя О.І.Кучеренко