Рішення № 77753824, 06.11.2018, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2018 р. Справа № 924/851/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом державного підприємства "Спецагролізинг", м. Київ

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 813896,18 грн., в тому числі 174497,99 грн. основного боргу, 7639,15 грн. пені, 407586,48 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 203793,24 грн. за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 20379,32 грн. штрафу за прострочку надання інформації про свій фінансовий стан

за участю представників:

від позивача: Баришев І.Г. - керівник; Мельников Д.О. - за довіреністю від 20.03.2018 р.

від відповідача: Оніщук Є.О. - за довіреністю від 14.05.2018 р.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: державне підприємство "Спецагролізинг", м. Київ звернулось до суду з позовом про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка Хмельницької області 750822,38 грн., з яких 116544,28 грн. основного боргу, 2519,06 грн. пені, 407586,48 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 203793,24 грн. штрафу за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 20397,32 грн. штрафу за прострочку надання інформації про свій фінансовий стан.

Ухвалою суду від 17.09.2018р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду , відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 08.10.2018р. Ухвалою суду від 08.10.2018р. підготовче засідання відкладено на 22.10.2018р. Ухвалою суду від 22.10.2018р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог ( від 03.10.2018р.) , в якій просив стягнути з відповідача 813896,18 грн., в тому числі 174497,99 грн. основного боргу, 7639,15 грн. пені, 407586,48 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 203793,24 грн. за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 20379,32 грн. штрафу за прострочку надання інформації про свій фінансовий стан, яка з огляду на відповідність положенням ст. 46 ГПК України , 08.10.2018 р. була прийнята судом.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем не виконані передбачені договором фінансового лізингу №3-2017-ДФЛ від 08.12.2017 р. зобов'язання, а саме: щодо здійснення грошових розрахунків по лізингових платежах, страхування предмету лізингу, надання інформації про свій фінансовий стан у строки, визначені договором. При цьому посилається на положення ст. ст. 11, 16, 509, 525, 526, 626 ЦК України, ст. 230 ГК України.

У відзиві на позов (від 01.10.2018 р.) відповідач, посилаючись на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, зауважив, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують наявність необхідного обсягу дієздатності в підписанта договору з боку відповідача, а в статуті встановлено обмеження на підписання керівником правочинів. Тому вважає, що договір є неукладеним. Зазначив, що нараховані штрафи є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, наявність яких також не доведено. При цьому ситуація у цій справі є винятковою, оскільки відповідач перебуває у важкому матеріальному стані, спричиненому наявністю значної заборгованості контрагентів відповідача. Вважає, що розмір штрафних санкцій має бути зменшений на 50 відсотків.

Позивач у відповіді на відзив (від 04.10.2018 р.) зазначив, що сторони не тільки підписали, а й виконували свої договірні зобов'язання - відповідач прийняв предмет лізингу, здійснив часткові розрахунки. При цьому в ЄДРЮО, ФОП та ГФ відсутні будь-які обмеження щодо представництва інтересів відповідача підписантом договору. Вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру відповідальності.

У запереченнях на відповідь на відзив (від 18.10.2018 р.) відповідач, посилаючись на наявні в статуті відповідача обмеження керівника щодо укладення правочинів, посилання у договорі на те, що керівник діє на підставі статуту, стверджує, що позивачу було відомо про зазначені обставини, тому договір не створює юридичних наслідків. Також звертає увагу на те, що позивачем неправильно обраховано розмір заборгованості зі сплати чергових платежів, оскільки не враховано часткову оплату платежів за період з 15.07.2018 р. по 15.09.2018 р. Зазначає, що розмір боргу становить 152497,99 грн. З врахуванням наведеного стверджує про неправильне нарахування пені.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. З приводу оплат відповідачем заборгованості в сумі 17000,00 грн. та 5000,00 грн. зазначив, що що ці кошти зараховані в погашення штрафних санкцій відповідно до п. 3.8 договору.

Відповідач в судовому засідання проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, запереченнях на відповідь на позов.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до договору фінансового лізингу №3-2017 ДФЛ від 08.12.2017р. між державним підприємством «Спецагролізинг» (лізингодавець) та сільськогосподарським кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» (лізингоодержувач) (далі - договір), в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, вказаний у специфікаціях визначених у додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною, а лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати відповідні лізингові платежі на умовах договору (п. 1.1 договору).

За умовами п. 1.2 договору оплата лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця відповідно до умов цього договору та графіку сплати лізингових платежів (далі - графік), який є додатком №2 до цього договору та невід'ємною його частиною.

Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) за цим договором становить 36 (тридцять шість) місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу (далі - акт), що є додатком №3 до договору та його невід'ємною частиною, при умові належної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування предметом лізингу відповідно до умов цього договору (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору передача лізингодавцем та приймання лізингоодержувачем предмета лізингу здійснюється за актом після виконання лізингоодержувачем зобов'язань передбачених п.3.5 договору. Сторони зобов'язуються підписати акт в день фактичної передачі майна.

Предмет лізингу протягом всього строку дії договору є власністю лізингодавця (п. 2.7 договору).

Згідно з п. 3.1 договору з моменту підписання акту лізингоодержувач за користування майном сплачує лізингодавцю лізингові платежі у безготівковій формі згідно умов договору та графіку, що включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно (далі - винагорода), яка становить 5 (п'ять) відсотків річних (без урахування ПДВ) невідшкодованої вартості на початок кожного календарного місяця на весь термін дії договору. Платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, що вносяться на рахунок лізингодавця, відкритий в органах Казначейства. Разова комісія за організацію лізингової операції.

Загальна вартість предмета лізингу на момент укладення договору складає 3796989,84 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.4 договору).

Відповідно до п. 3.5 договору протягом 5 банківських днів з дати підписання договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити авансовий платіж, що складає 379698,00 грн. з урахуванням ПДВ та разову комісію за організацію лізингової операції у розмірі 189849,50 грн. без урахування ПДВ.

Платежі за договором здійснюються в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів па рахунок лізингодавця, визначений договором та/або інший спосіб не заборонений чинним законодавством та зазвичай прийнятий в діловому обороті (п. 3.6 договору).

У п. 3.7 договору зазначено, що якщо термін сплати будь-якого лізингового платежу, зазначений в графіку припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше наступного робочого дня, який настає за таким неробочим (вихідний, святковий або ін.) днем.

Лізингоодержувач зобов'язується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку: сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором; сплата суми заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами; сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим договором (п. 3.8 договору).

За умовами п. 3.12 договору датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на рахунок лізингодавця. Лізингові платежі та інші витрати лізингодавця, передбачені цим договором, що підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, перераховані лізингоодержувачем несвоєчасно або не в повному обсязі тягнуть за собою накладення штрафних санкцій. лізингоодержувач зобов'язаний сплатити суму штрафних санкцій на користь лізингодавця.

Лізингодавець має право, зокрема, в односторонньому порядку відмовитися від договору та вимагати сплати лізингоодержувачем простроченої заборгованості і повернення предмета лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у інший спосіб на розсуд лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше ніж 30 календарних днів з дати встановленої графіком (або в інших випадках передбачених цим договором) та інших витрат, сплата яких передбачена цим договором; вимагати від лізингоодержувача надати інформацію про його фінансовий стан. (пп. пп. 4.1.3, 4.1.7 договору).

Підпунктами 4.4.4, 4.4.7, 4.4.14, 4.4.15 договору передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний забезпечувати збереження предмета лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження; своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору та відшкодовувати інші витрати лізингодавця, передбачені цим договором. Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин; щоквартально не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів, що настають за останнім календарним днем кварталу письмово надавати інформацію лізингодавцю про свій фінансовий стан (повний пакет фінансової звітності, що подається лізингоодержувачем до органів статистики, довідку про наявність/відсутність заборгованості лізингоодержувача за кредитами у банках та за договорами фінансового лізингу тощо, на підставі якої лізингодавець визначає фінансовий стан і платоспроможність лізингоодержувача) та технічний стан предмета лізингу (в т.ч. інформацію про проведені роботи з технічного обслуговування та ремонту предмета лізингу із зазначенням найменування робіт, дат їх проведення), його місцезнаходження; протягом 10 (десяти) робочих днів, з дня отримання відповідної вимоги/листа-попередження, відшкодовувати лізингодавцю збитки/сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором та надати лізингодавцю документальне підтвердження усунення обставин, що призвели до виникнення збитків/нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до п. 7.1 договору предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають обов'язковому страхуванню Лізингоодержувачем за власний рахунок в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майна. До моменту страхування відповідальність щодо збитків завданих у зв'язку з будь-яким пошкодженням або знищенням предмета лізингу, покладається на лізингоодержувача.

Лізингодавець не відшкодовує лізингоодержувачу витрати пов'язані зі страхуванням предмета лізингу (п. 7.2 договору).

Лізингоодержувач здійснює страхування предмета лізингу на власний розсуд від ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу (п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.6 договору страховий поліс має бути переданий лізингодавцю протягом 10 робочих днів з моменту його отримання лізингоодержувачем.

Положеннями р. 9 договору визначено відповідальність сторін.

У випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, Сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням визначених змістом цього договору (п. п. 9.1, 9.2 договору).

У п. 9.4 договору зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний протягом 10 робочих днів, з дня отримання відповідної вимоги/листа-попередження, відшкодовувати лізингодавцю збитки/сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором та надати лізингодавцю документальне підтвердження усунення обставин, що призвели до виникнення збитків/нарахування штрафних санкцій.

Зокрема, у разі якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 календарних днів з дати встановленої графіком та інших витрат, сплата яких передбачена цим договором, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф в розмірі 20 відсотків від вартості предмета лізингу (п. 9.5 договору).

Пунктом 9.6 договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів та/або відшкодувань лізингоодержувачем інших витрат лізингодавця, передбачених цим договором, лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у відповідний період часу, за який проводиться нарахування), нарахованої на суму простроченого платежу.

За порушення умов п. 7.1 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від залишкової вартості предмета лізингу за кожен випадок порушення (п. 9.9 договору).

Згідно умов п. 9.12 договору за порушення умов п. п. 4.4.5, 4.4.6, 4.4.14, 4.4.15, 4.4.16, 5.1.7, 5.1.8 та 7.7 договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 1 (одного) відсотка від залишкової вартості предмета лізингу за кожен випадок порушення.

Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму та за весь період часу в який відбувалося порушення та /або невиконання та/або неналежне виконання умов договору та припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі ( п. 9.13 договору).

У п. 14.9 договору передбачено, що сторони підтверджують, що лізингоотримувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу за весь час фактичного знаходження предмету лізингу в лізингоодержувача незалежно від його наміру та подальшої можливості отримати предмет лізингу у власність.

До договору сторонами складено, підписано представниками та скріплено відтисками печаток додаток №1 - специфікація предмета лізингу, згідно з яким лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу згідно наступних характеристик та в наступній комплектації: доїльна установка індивідуальна УІД-10, виробництва ТДВ "Брацлав", Україна в кількості 354 шт. за ціною 8938,30 грн. без ПДВ, загальною вартістю 3796989,84 грн. з ПДВ.

Додатковою угодою №1 від 11.04.2018 р. було внесено зміни до п. 3.4 договору фінансового лізингу від 08.12.2017 р. №3-2017-ДФЛ та викладено його в такій редакції: "3.4. Загальна ціна договору складає 2037932,40 грн."; внесено зміни до п. 3.5 договору та викладено його в такій редакції: "Протягом 5 банківських днів з дати підписання цього договору лізингоодержувач зобов'язаний сплатити авансовий платіж, що складає 203739,00 грн. з урахуванням ПДВ та разову комісію за організацію лізингової операції у розмірі 101869,00 грн. без урахування ПДВ"; внесено зміни до р. 1 додатку №1 до договору, в якому погоджено найменування, кількість та вартість товару: доїльна установка індивідуальна УІД-10, виробництва ТДВ "Брацлав", Україна в кількості 190 шт. за ціною 8938,30 грн. без ПДВ, загальною вартістю 2037932,40 грн. з ПДВ.

У додатку №2 від 11.04.2018 р. до договору - графік сплати лізингових платежів сторони визначили строки погашення сум заборгованості по вартості предмету лізингу, відшкодування частини вартості предмету лізингу та комісії.

Так, зокрем, в строк погашення 12.04.2018 р. погоджено відшкодування частини вартості предмета лізингу 203793,00 грн. та комісії 101897,00 грн. (305690,00 грн.), 15.06.2018 р. - 50948,32 грн. та 7642,25 грн. (58590,57 грн.), 15.07.2018 р. - 50948,32 грн. та 7429,96 грн. (58378,28 грн.), 15.08.2018 р. - 50948,32 грн. та 7217,68 грн. (58166,00 грн.), 15.09.2018 р. - 50948,32 грн. та 7005,39 грн. (57953,71 грн.), 15.10.2018 р. - 50948,32 грн. та 6793,11 грн. (57741,43 грн.).

Відповідно до акта приймання-передачі предмета лізингу від 17.04.2018 р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач взяв у користування на визначений договором строк предмет лізингу згідно з наступними характеристиками: доїльна установка індивідуальна УІД-10, виробництва ТДВ "Брацлав", Україна в кількості 190 шт. за ціною 8938,30 грн. без ПДВ, загальною вартістю 2037932,40 грн. з ПДВ. В акті зазначено, що з моменту підписання цього акту зобов'язання лізингодавця з передачі предмету лізингу лізингоодержувачу вважаються належним чином виконаними згідно умов договору (п. 5 акта).

Вищезазначені договір та додатки до нього, додаткові угоди та акт приймання-передачі предмета лізингу підписані позивачем та відповідачем (в особі голови кооперативу Короленка С.Л.), скріплені відтисками печаток сторін.

Позивач звернувся до відповідача з листом-попередженням (від 07.08.2018 р. №457), в якому, посилаючись на укладений між сторонами договір фінансового лізингу від 08.12.2017 р. №3-2017/ДФЛ, вимагав негайно провести розрахунки та перерахувати 58378,28 грн. основного боргу, 1287,52 грн. пені, а в разі проведення оплати з прострочкою більше 30 днів також сплатити штраф в розмірі 407586,48 грн. Крім того, звернув увагу на прострочення виконання умов п. 4.4.14 договору та вимагав негайно її усунути зі сплатою штрафу в розмірі 20379,32 грн.

Зазначений лист залишений без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань згідно договору фінансового лізингу від 08.12.2017 р. №3-2017/ДФЛ, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з останнього 813896,18 грн., в тому числі 174497,99 грн. основного боргу, 7639,15 грн. пені, 407586,48 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 203793,24 грн. за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 20379,32 грн. штрафу за прострочку надання інформації про свій фінансовий стан.

Відповідачем в матеріали справи надано платіжні доручення про сплату лізингових платежів: №329 від 11.04.2018 р. про сплату 203793 грн. авансового лізингового платежу, № 330 від 11.04.2018 р. про сплату 101896 грн. разової комісії, № 598 від 20.06.2018 р. про сплату 50948,32 грн. відшкодування частини вартості предмету лізингу, №597 про сплату 7642,25 грн. комісії, №674 від 14.08.2018 р. по сплату 5000 грн., № 767 від 17.08.2018 р. про сплату 17000 грн. вартості предмету лізингу.

Також відповідачем в матеріали справи надано статут сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", затвердженого протоколом загальних зборів членів від 06.12.2017 р. №06/12-2017/ВК відповідно до якого вищим органом управління кооперативом є загальні збори (п. 9.1 статуту), до виключної компетенції яких за умовами пп. 9.3.6 статуту належить надання дозволу на укладення угод від імені кооперативу на суму, що перевищує 1000000 грн.

Згідно з п. 11.1 статуту виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначається статутом кооперативу та/або іншим рішеннями загальних зборів. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу - загальним зборам і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. Голова кооперативу має повноваження, зокрема, без доручення діяти від імені кооперативу, представляти кооператив в усіх установах, підприємствах та організаціях; укладати угоди і вчиняти інші дії, що мають юридичне значення; приймати рішення щодо розпорядження майном кооперативу, включаючи фінансові засоби, у межах. встановлених загальними зборами; вирішувати всі питання господарської діяльності кооперативу, крім тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів (пп. пп. 11.4.1, 11.4.2, 11.4.4, 11.4.8 статуту).

У п. 12.1 статуту зазначено, що будь-які угоди та інші документи, що накладають будь-які зобов'язання на кооператив, відписуються головою кооперативу, виконавчим директором або особою, уповноваженою довіреністю, виданою за підписом голови кооперативу.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідачем надано копії ухвал господарського суду Хмельницької області від 02.04.2018 р., 04.04.2018 р. про відкриття провадження у справах №924/232/18 за позовом СВК "Перший національний виробничий кооператив" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 8849836,00 грн., №924/233/18 за позовом СВК "Перший національний виробничий кооператив" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 3935558,00 грн., №924/234/18 за позовом СВК "Перший національний виробничий кооператив" до ДП "Старокостянтинівський молочний завод" про стягнення 1715000,20 грн.; копію вимоги (від 27.02.2018 р. №27/02/1018) щодо повернення векселів; копію заяви (повідомлення) (від 03.04.2018 р.) про кримінальні правопорушення за ч. ч. 2, 4 ст. 190 КК України.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом береться до уваги таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №3-2017 ДФЛ від 08.12.2017 р. між державним підприємством «Спецагролізинг» (лізингодавець) та сільськогосподарським кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» (лізингоодержувач), згідно умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, вказаний у специфікаціях, визначених у додатку №1 до договору.

Як визначено в ч. 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору фінансового лізингу №3-2017 ДФЛ від 08.12.2017 р. згідно акта приймання-передачі предмета лізингу від 17.04.2018 р. державним підприємством «Спецагролізинг» (лізингодавець) передано, а сільськогосподарським кооперативом «Перший національний виробничий кооператив» (лізингоодержувач) прийнято у користування на визначений договором строк предмет лізингу: доїльну установку індивідуальну УІД-10, виробництва ТДВ "Брацлав", Україна в кількості 190 шт. за ціною 8938,30 грн. без ПДВ, загальною вартістю 2037932,40 грн. з ПДВ. В акті зазначено, що з моменту підписання цього акту зобов'язання лізингодавця з передачі предмету лізингу лізингоодержувачу вважаються належним чином виконаними згідно умов договору (п. 5 акта).

Відповідачем, у свою чергу, здійснено часткову оплату лізингових платежів згідно з умовами договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Разом з тим, відповідач в обґрунтування своєї правової позиції вказує про перевищення повноважень керівника СВК "Перший національний виробничий кооператив" при підписанні договору, тому вважає, що договір фінансового лізингу №3-2017 ДФЛ від 08.12.2017 р. є неукладеним та не породжує правових наслідків.

Судом враховується, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За приписами ст. 92 ЦК України дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи (правова позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 19.08.2014 р. у справі №5013/492/12/3-59гс14).

Згідно з ч. 3 цієї ж статті ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Законодавство враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом.

Як убачається з наявних в матеріалах справи, витягів з ЄДРЮО, ФОП та ГФ, станом на дату укладення договору в графі щодо осіб, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, зазначено Короленко С.Л. - керівник, обмеження щодо представництва відсутні. При цьому відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом також звертається увага на те, що навіть у випадку обізнаності контрагента із відповідним обмеженням, вміщеним у статуті, такі обмеження стосуються попередньої згоди загальних зборів членів кооперативу. Таким чином, виходячи з положень добросовісності представництва юридичної особи, голова кооперативу, підписуючи спірний договір, повинен був вже отримати попередню згоду загальних зборів членів кооперативу на таке укладення, як це передбачено статутом товариства, відтак, треті особи не могли бути обізнані про відсутність такої згоди, оскільки вона презюмується, виходячи з принципів представництва юридичної особи. При цьому статутом не визначено форму такої згоди.

Також судом береться до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.).

Наведене також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06.04.2016 р. у справі №3-84гс16.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем прийнято предмет лізингу, здійснювались часткові сплати лізингових платежів відповідно до договору. Тому, враховуючи вчинення дій щодо виконання договору, суд критично оцінює посилання відповідача на неукладеність договору, оскільки питання визнання неукладеним договору може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (п. 2.6 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Крім того, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

З огляду на вищезазначене, твердження відповідача щодо неукладеності договору фінансового лізингу №3-2017 ДФЛ від 08.12.2017 р. та того, що він не породжує правових наслідків, з посиланням на відсутність повноважень керівника відповідача на підписання договору, є безпідставними. При цьому судом враховується визначена ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

Згідно п. п. 1, 3 ч. 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу та користуватися ним відповідно до його призначення та умов договору та своєчасно сплачувати лізингові платежі. При цьому сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору на лізингоодержувача покладено, зокрема обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору, згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток №2) (п. п. 4.4.7, 1, 2, 3.1, 3.6 договору).

У зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати лізингових платежів у визначені строки та у визначених сумах, позивач заявив до стягнення з відповідача 174497,99 грн. (із строком погашення 15.07.2018 р. - 58378,28 грн., 15.08.2018 р. - 58166 грн., 15.09.2018 р. - 57953,71 грн.).

Проте відповідачем в матеріали справи надано платіжні доручення №674 від 14.08.2018 р. про сплату 5000 грн. комісії згідно договору фінансового лізингу №3-2017 ДФЛ від 08.12.2017 р. та №676 від 17.08.2018 р. про сплату 17000 грн. як відшкодування частини вартості предмета лізингу згідно договору фінансового лізингу №3-2017 ДФЛ від 08.12.2017 р.

При цьому посилання позивача на зарахування вищенаведених коштів, як визначено п. 3.8 договору, в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій, заборгованості за простроченими платежами, суд оцінює критично, оскільки останні є непереконливими, не підтвердженим доказами (зокрема, щодо нарахувань штрафних санкцій, їх розміру, повідомлення відповідача про їх нарахування згідно з п. п. 9.3, 9.4 договору тощо). Крім того, судом звертається увага на зазначене в платіжних дорученнях призначення здійснених платежів.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що розмір заборгованості по лізингових платежах за заявлений період становить 152497,99 грн.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 174497,99 грн. боргу підлягають частковому задоволенню, а саме: в розмірі 152497,99 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 22000 грн. боргу необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У п. 9.6 договору сторони погодили що за порушення строків сплати лізингових платежів та/або відшкодувань лізингоодержувачем інших витрат лізингодавця, передбачених цим договором, лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у відповідний період часу, за який проводиться нарахування), нарахованої на суму простроченого платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7639,15 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів згідно з поданим розрахунком.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що правомірним буде стягнення з відповідача 6661,64 грн. пені. При цьому судом враховувалась часткова сплата відповідачем боргу згідно з платіжними дорученнями №674 від 14.08.2018 р. та №676 від 17.08.2018 р. відповідно у сумах 5000 грн. та 17000 грн. При перевірці розрахунку судом брались до уваги положення п. 3.7 договору, відповідно до яких якщо термін сплати будь-якого лізингового платежу, зазначений в графіку припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше наступного робочого дня, який настає за таким неробочим (вихідний, святковий або ін.) днем, та положення ст. 253 ЦК України, відповідно до яких перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події з якою пов'язано його початок. Оскільки строки сплати платежу 15.07.2018 р., 15.09.2018 р. припадають на вихідні дні, нарахування пені такі:

за платежем по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу в розмірі 50948,32 грн. зі строком погашення 15.07.2018 р. нарахуванню підлягає пеня, враховуючи сплату 17000,00 грн. 17.08.2018 р., в сумі 3001,71 грн. (за період з 17.07.2018 р. по 16.08.2018 р. на суму боргу в розмірі 50948,32 грн. - 1514,49 грн., за 17.08.2018 р. - 30.09.2018 р. на суму боргу в розмірі 33948,32 грн. - 1487,22 грн.);

за платежем з комісії в розмірі 7429,96 зі строком погашення 15.07.2018 р. (неділя) нарахуванню підлягає пеня, враховуючи сплату 5000,00 грн. 14.08.2018 р., в сумі 312,93 грн. (за період з 17.07.2018 р. по 13.08.2018 р. на суму боргу в розмірі 7429,96 грн. - 199,49 грн., за 14.08.2018 р. - 30.09.2018 р. на суму боргу в розмірі 2429,96 грн. - 113,44 грн.);

за платежами по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу в розмірі 50948,32 грн. та комісії в розмірі 7217,68 грн. зі строком погашення 15.08.2018 р. нараховано пеню за період з 16.08.2018 р. по 30.09.2018 р. в сумі 2603,92 грн.;

за платежами по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу в розмірі 50948,32 грн. та комісії в розмірі 7005,39 грн. зі строком погашення 15.09.2018 р. (субота) нараховано пеню за період з 18.09.2018 р. по 30.09.2018 р. в сумі 743,08 грн.

Крім того, у п. 9.5 договору сторони узгодили, що у разі якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 календарних днів з дати встановленої графіком та інших витрат, сплата яких передбачена цим договором, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодавцю штраф в розмірі 20 відсотків від вартості предмета лізингу

Позивач також відповідно до п. 9.3 договору просить стягнути з відповідача 407586,48 грн. штрафу за прстрочку грошового зобов'язання понад 30 днів.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем допущено несплату лізингових платежів протягом більш ніж 30 календарних днів з дати, встановленої графіком, що не спростовується відповідачем.

Тому позовні вимоги щодо стягнення 407586,48 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів заявлені правомірно.

Також умовами договору на відповідача покладено обов'язок щодо страхування предмету лізингу в строк не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майна (п. 7.1 договору). При цьому страховий поліс передається лізингодавцю протягом 10 днів з моменту його отримання (п. 7.6 договору).

За невиконання зазначеного обов'язку за п. 7.1 договору сторони передбачили відповідальність, а саме: сплату штрафу в розмірі 10 (десяти) відсотків від залишкової вартості предмета лізингу за кожен випадок порушення (п. 9.9 договору).

Відповідно до вищенаведених умов договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 203793,24 грн. штрафу за прострочку зобов'язання зі страхування майна.

Доказів про здійснення страхування предмету лізингу, як визначено умовами договору, суду не подано.

Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 203793,24 грн. штрафу за прострочку зобов'язання зі страхування майна заявлені правомірно. Доказів на спростовування позовних вимог в цій частині суду не подано.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 20379,32 грн. штрафу за просторочку надання інформації про свій фінансовий стан.

Судом враховується, що відповідно до п. 4.4.14 договору відповідач зобов'язаний щоквартально не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів, що настають за останнім календарним днем кварталу письмово надавати інформацію лізингодавцю про свій фінансовий стан (повний пакет фінансової звітності, що подається лізингоодержувачем до органів статистики, довідку про наявність/відсутність заборгованості лізингоодержувача за кредитами у банках та за договорами фінансового лізингу тощо, на підставі якої лізингодавець визначає фінансовий стан і платоспроможність лізингоодержувача) та технічний стан предмета лізингу (в т.ч. інформацію про проведені роботи з технічного обслуговування та ремонту предмета лізингу із зазначенням найменування робіт, дат їх проведення), його місцезнаходження.

За порушення цього обов'язку у п. 9.12 договору сторони передбачили відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі одного відсотка від залишкової вартості предмета лізингу за кожен випадок порушення.

Доказів, які би підтверджували виконання відповідачем вищенаведеного обов'язку, суду не подано, позовні вимоги в частині стягнення 20379,32 грн. штрафу за просторочку надання інформації про свій фінансовий стан не спростовані. Тому позовні вимоги в цій частині є правомірними.

З приводу аргументів відповідача про зменшення на 50% розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій суд враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора

Тому з огляду на зазначене, враховуючи положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, беручи до уваги розмір заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 152497,99 грн., визнання правомірними нарахування пені в сумі 6661,64 грн., зважаючи на значну неспіврозмірність заявлених до стягнення штрафів з розміром заборгованості, зважаючи на ступінь виконання зобов'язань боржником та відсутністю доказів понесення позивачем значних збитків, суд, вважає за можливе зменшити розмір штрафів на 50% та стягнути з відповідача 203793,24 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 101896,62 грн. штрафу за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 10189,66 грн. штрафу за прострочку надання інформації про фінансовий стан.

Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені вище положення закону, встановлені судом обставини справи суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 152497,99 грн. заборгованості, 6661,64 грн. пені, 203793,24 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 101896,62 грн. штрафу за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 10189,66 грн. штрафу за прострочку надання інформації про фінансовий стан. У позові в частині стягнення 22000,00 грн. заборгованості, 977,51 грн. пені, 203793,24 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 101896,62 грн. штрафу за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 10189,66 грн. штрафу за прострочку надання інформації про фінансовий стан належить відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача. При цьому судом з огляду на зміст означеної норми ГПК України враховується, що, незважаючи на зменшення судом розміру штрафів, судовий збір покладається на відповідача без урахування їх зменшення.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов державного підприємства "Спецагролізинг", м. Київ до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", м. Шепетівка Хмельницької області про стягнення 813896,18 грн., в тому числі 174497,99 грн. основного боргу, 7639,15 грн. пені, 407586,48 грн. штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 203793,24 грн. за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 20379,32 грн. штрафу за прострочку надання інформації про свій фінансовий стан задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Перший національний виробничий кооператив", Хмельницька область, м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, буд. 31 (код 401018269) на користь державного підприємства "Спецагролізинг", м. Київ, вул. Горького, буд. 11 (код 37118591) 152497,99 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто сім гривень 99 коп.) заборгованості, 6661,64 грн. (шість тисяч шістсот шістдесят одну гривню 64 коп.) пені, 203793,24 грн. (двісті три тисячі сімсот дев'яносто три гривні 24 коп.) штрафу за прострочку грошового зобов'язання понад 30 днів, 101896,62 грн. (сто одну тисячу вісімсот дев'яносто шість гривень 62 коп.) штрафу за прострочку зобов'язання зі страхування майна, 10189,66 грн. (десять тисяч сто вісімдесят дев'ять гривень 66 коп.) штрафу за прострочку надання інформації про фінансовий стан, 11863,78 грн. (одинадцять тисяч вісімсот шістдесят три гривні 78 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.11.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (01004, м. Київ, вул. Горького, 11), 3 - відповідачу (30403, Хмельницька область, м. Шепетівка, Старокостянтинівське шосе, 31). Всім рек. з пов. про вруч.