Рішення № 77753530, 08.11.2018, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 року Справа №923/616/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Павленко Н.А. при секретарі судового засідання Мальцевій О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дереза Т.І. - уповн. предст., дов. від 07.05.2018р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія "Альянс"

про визнання договору укладеним

Описова частина рішення: Провадження у справі відкрито за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю Керуюча компанія "Альянс" про визнання укладеним договору про спільне використання технологічних електромереж в редакції АТ "Херсонобленерго" від 10.05.2018р. № 6675.

Позовну заяву обґрунтовано твердженням про ухилення ТОВ КК "Альянс" укласти з АТ "Херсонобленерго" договір про спільне використання електричних електромереж, обов'язок щодо укладення якого встановлений Законом України "Про ринок електричної енергії".

Позивач зазначає, що 23.05.2018р. надав відповідачу під розписку два примірники договору про постачання електричної енергії №6675 від 10.05.2018р. та два примірники договору про спільне використання технологічних електричних мереж №6675 від 10.05.2018р.

За твердженнями позивача, відповідачем в порушення ч.3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії" не підписано та повернуто АТ "Херсонобленерго" договір про спільне використання технологічних електричних мереж №6675 від 10.05.2018р.

Ухвалою суду від 31.07.2018р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовчому засіданні 20.09.2018р. оголошувалась перерва до 04.10.2018р.

03.10.2018р. за вх.№9642/18 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

В означених поясненнях позивач просить суд договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 10.05.2018р. №6675 визнати укладеним з дати, зазначеної в самому договорі, а саме з 10.05.2018р. враховуючи той факт, що взаємні відносини між позивачем та відповідачем виникли до укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а саме з 10.05.2018р.

Позивач також зазначає, що спірні правовідносини сторін стосуються періоду 10.05.2018р., коли були чинними Правила користування електричною енергією, затвердженні Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28.

В підготовчому засіданні 04.10.2018р. оголошувалась перерва до 08.10.2018р.

Ухвалою суду від 08.10.2018р. підготовче провадження у справі було закрито, а розгляд справи призначено в судовому засіданні на 08.11.2018р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2018р. підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.2018р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв, клопотань від нього не надходило, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи по суті, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На підставі ст. 240 ГПК України в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

10.05.2018р. між АТ "Херсонобленерго" (постачальник) та ТОВ Керуюча Компанія "Альянс" (споживач) було підписано договір про постачання електричної енергії №6675 (а.с.11-17).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 57,25кВт.

Згідно з п.8.1.1. та п.8.1.2. договору якщо до технологічних електромереж споживача приєднані електроустановки інших споживачів (субспоживачів), відносини між споживачем та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність регулюється договором про спільне використання технологічних мереж, а відносини між споживачем та субспоживачем (субспоживачами) у разі виникнення у субспоживача (субспоживачів) відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії регулюється договором про технічне забезпечення електропостачання споживача. Споживач передає електричну енергію субспоживачам, перелік яких визначений у додатку №5а до договору "Дані про відпуск/передачу активної електроенергії субспоживачам", у межах договірної величини потужності та в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 договору.

Відносини між постачальником та основним споживачем у частині передачі електричної енергії споживачу (субспоживачу) регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж (п.8.4.1. договору).

Матеріали справи містять розписку директора відповідача (а.с.73) від 23.05.2018р., про те, що вона отримала, зокрема, два примірники договору №6675 від 10.05.2018р. на постачання (користування) електричної енергії.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тверджень позивача в позовній заяві про те, що АТ "Херсонобленерго" окрім вище вказано договору на постачання електричної енергії, ще надало під розписку відповідачу два примірники договору про спільне використання технологічних електричних мереж №6675 від 10.05.2018р.

Поряд з цим, листом від 23.05.2018р. (а.с.74) відповідач повідомив позивача, що не має можливості укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж №6675 від 10.05.2018р. у зв'язку з тим, що не є власником технологічних електричних мереж спільного використання. Відповідач також зазначив, що враховуючи положення ст.360 ЦК України обслуговуюче підприємство по договору про спільне використання технологічних електричних мереж не має можливості здійснювати розрахунок за спільне використання мереж та нести відповідальність за показники якості електричної енергії.

Означеним листом відповідач підтвердив факт отримання від позивача примірник договору про спільне використання технологічних електричних мереж №6675 від 10.05.2018р.

Надані позивачем докази не дають змогу встановити, в якій редакції направлявся відповідачу договір про використання технологічних електричних мереж та чи саме цій редакції договір просить визнати укладеним позивач.

У зв'язку з незгодою відповідача укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав; встановлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Приписами статей 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначені загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та сформовані загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 208 Цивільного кодексу України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до змісту статей 6, 627 Цивільного кодексу України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, законодавець в ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії" основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою регулятором.

Позивач обгрунтовує заявлені позовні вимоги саме ч.3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії", з чого вбачається, що позивач вважає себе оператором системи розподілу.

Відповідно до п.72 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" регулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до п. 2.5.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (надалі-ПРРЕЕ) для забезпечення розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу електричними мережами, що не належать оператору системи розподілу, між оператором системи розподілу та споживачем та/або власником цих мереж, який не є оператором системи розподілу, укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил).

Поряд з цим, запропонований позивачем проект договору складений на виконання Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996р. (надалі - ПКЕЕ).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018р. визнано такою, що втратила чинність з 11.06.2018р. постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28, якою затверджені ПКЕЕ.

Як зазначалося вище, згідно з ч 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Наразі пряма вказівка закону щодо укладання договору про спільне використання технологічних мереж міститься в Законі України "Про ринок електричної енергії" та в ПРРЕЕ.

ПРРЕЕ містять типовий договір який має бути укладений при спільному використанні технологічних електричних мереж, а редакція договору, який просить визнати укладеним позивач, не відповідає типовому договору про спільне використання технологічних електричних мереж, укладання якого передбачають Закон України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

Відповідно до ч.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту, або суті відносин між сторонами.

Відповідно до п.1.1.1. ПРРЕЕ ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими правилами.

З урахуванням ч.3 ст.6 ЦК України вбачається, що відносини щодо спільного використання електричних мереж між позивачем та відповідачем повинні бути врегульовані з урахуванням діючих ПРРЕЕ та типового договору передбаченого цими правилами, а не з урахуванням ПКЕЕ, які втратили чинність.

Окрім того, відповідно д ст.187 ч.1 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Частина 2 вказаної статті вказує на те, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

За таких обставин, в разі обґрунтованості позовних вимог, суд має ухвалити рішення про визнання укладеним договору в редакції, яка запропонована позивачем, і цей договір буде вважатися укладений в день набрання рішенням законної сили. Запропонована позивачем редакція договору, яка ґрунтується та містить посилання на ПКЕЕ, які втратили чинність, не дає підстави визнавати договір укладеним. Суд не наділений повноваженнями вносити зміни у запропоновану позивачем редакцію договору. Підстави зазначати інший день укладення договору відсутні.

Твердження позивача про те, що суд відповідно до ч.2 ст.187 ГК України наділений повноваженнями визначити у рішенні день набрання чинності господарським договором, спростовуються ч.3 ст.179 ГК України.

Так, як зазначалося вище відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладання договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Позивач звернувся з позовом у липні 2018р. коли вже діяв Закон України "Про ринок електричної енергії" та набули чинності ПРРЕЕ, а ПКЕЕ втратили чинність.

Тобто на час звернення позивача до суду, Закон України "Про ринок електричної енергії", який зумовлює обов'язковість для відповідача укласти договір про спільне користування технологічних електричних мереж, передбачав укладання договору з урахуванням положень ПРРЕЕ, а не положень ПКЕЕ, які втратили чинність і які зазначені позивачем в договорі, який він просить визнати укладеним.

Суд не може визнати укладеним договір, який містить положення, які втратили чинність.

Твердження позивача про те, що відповідач укладаючи з АТ "Херонобленерго" договір про постачання електричної енергії №6675 з датою укладання 10.05.2018р. та додатком №5 до договору фактично надав свою згоду на укладання договору про спільне використання технологічних електричних мереж №6675 з датою укладання 10.05.2018р., суперечать твердженням позивача викладеним в позовній заяві про те, що відповідач ухиляється від укладення договору на спільне використання технологічних мереж.

Посилання позивача на ч.3 ст.631 ЦК України відповідно до якої сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до цього укладання, не вказують на повноваження суду при вирішенні переддоговірного спору визначати, що дія договору розповсюджується на відносини, що виникли між сторонами до укладання договору.

Означена норма наділяє повноваженнями саме сторони за взаємною згодою, а не суд, визначити, що дія договору розповсюджується на відносини, що виникли до укладення договору.

У наданому позивачем індивідуальному роз'ясненні НКРЕКП від 14.09.2018р. (а.с. 108-109) зазначаються рекомендації у перехідний період укладати договору з урахуванням процедури , яка визначалася ПКЕЕ, а не зазначати у договорі посилання та положення ПКЕЕ, які втратили чинність, як в свою чергу зроблено позивачем у договорі, який він просить суд визнати укладеним.

Поняття процедура означає взаємопов'язану послідовність дій, що є не тотожним зазначенню в договору положень ПКЕЕ, які втратили чинність.

Окрім того, в означених роз'ясненнях йде мова про договір про користування електричною енергією, а не про договір про спільне використання технологічних електричних мереж

Враховуючи вище викладене господарський суд відмовляє в задоволені позову.

Відповідно до ст.129 ГПК України у зв'язку з відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текс рішення складено та підписано 12.11.2018р.

Суддя Н.А. Павленко