Рішення № 77753107, 12.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2018Справа № 910/11973/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз", м. Київ

про стягнення 99 000,00 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн., посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

При цьому, вказаною ухвалою суду, зокрема, відповідачу було запропоновано у строк до п'ятнадцяти днів з дня її вручення подати відзив на позовну заяву, надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази чого надати суду.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, 18.09.2018р. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.09.2018р. була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18В, офіс 4.

22.10.2018р. до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачеві разом з ухвалою суду від 17.09.2018р., яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку з відбитком календарного штемпелю за 19.10.2018р. не вручене під час доставки останньому та за закінченням встановленого строку зберігання повернуто до суду.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю за 19.10.2018р. про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2013р. між позивачем (страховик) та ТОВ «Український лізинговий фонд» (страхувальник) укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0107-00265 (надалі - Договір страхування), який відповідно до Додаткового договору № 3 від 18.07.2016р. було викладено у новій редакції. Згідно Додатку № 1 до Договору страхування (реєстр застрахованих ТЗ № 42 від 29.12.2016р.), позивач прийняв на себе, зокрема, обов'язок по страхуванню автомобіля "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

20.02.2017р. близько 8 год. 10 хв. на 8 км + 800 м автомобільної дороги «Житомир-Сквира», поблизу с. Станишівка, Житомирського району, ОСОБА_1, керуючи автомобілем "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричіпом MOL38, реєстраційний номер НОМЕР_3 на дорозі з двостороннім рухом, що має по дві смуги для руху в кожному напрямку, здійснюючи розворот з узбіччя дороги, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу попутному транспортному засобу, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем "БМВ", реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався позаду в попутному напрямку під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкоджень вказаних транспортних засобів.

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 19.04.2017р. у справі № 278/511/17, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Житомирської області від 20.06.2017р. ОСОБА_1 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

22.02.2017р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно наданого позивачем Звіту № 1602 про оцінку автомобіля BMW Х5 про оцінку автомобіля держномер НОМЕР_1 від 14.03.2017р. вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем автомобіля, з урахування значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез = 0,0000) становить 1 100 506,32 грн.

Відповідно до Страхового акту № ДККА-55437 від 30.03.2017р. та розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 760 564,47 грн.

Матеріалами справи підтверджується звернення позивача до СТО (ТОВ «АВТ Баварія») з замовленням № 588830 від 20.02.2017р. та виконання останнім робіт щодо пошкодженого в ДТП автомобіля, застрахованого у позивача на суму 10 267,20 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № 365078 від 03.04.2017р.

На підставі заяв страхувальника № 27945 від 23.03.2017р. та № 27945/1 від 23.03.2017р., згідно розпорядження про виплату страхового відшкодування від 31.03.2017р., позивач на виконання умов Договору страхування перерахував частину страхового відшкодування у розмірі 750 297,27 грн. на рахунок ТОВ «УЛФ-Фінанс», а іншу частину - 10 267,20 грн. на рахунок СТО (ТОВ «АВТ Баварія»), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №6181 від 31.03.2017р. та №6182 від 31.03.2017р. на вказані суми.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі полісу № АК/3416062, позивач звернувся до останнього з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 28852 від 09.01.2018р. на суму 760 564,47 грн., яка згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 12.01.2018р., проте залишена ним без відповіді та виконання.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика) відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Як встановлено судом, позивачем з урахуванням Звіту № 1602 про оцінку автомобіля BMW Х5 про оцінку автомобіля держномер НОМЕР_1 від 14.03.2017р., замовлення № 588830 від 20.02.2017р., на підставі складеного ним Страхового акту № ДККА-55437 від 30.03.2017р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 760 564,47 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Водночас, судом у вирішенні спору враховано, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 зі справи № 3-50гс15).

Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2018р. по справі № 910/9396/17.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з централізованої бази Моторного (транспортного) страхового бюро України, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "DAF", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП (20.02.2017р.) була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу № АК/3416062, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АК/3416062 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 1 000,00 грн., отже, з відповідача має бути стягнуто 99 000,00 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну з урахуванням франшизи за полісом).

Суд зазначає, що обов'язок з виплати страхового відшкодування у страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальної (полісом) виникає за наявності всіх елементів юридичного складу, зокрема: настання страхового випадку - ДТП; подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших необхідних документів, передбачених п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Отже, заява про виплату страхового відшкодування не є досудовою претензією, а є обов'язковим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика за полісом) настає обов'язок з виплати страхового відшкодування.

Судом встановлено звернення позивача у встановлений законом строк з заявою до відповідача на виплату страхового відшкодування в порядку регресу № 28852 від 09.01.2018р., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/11973/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 99 000,00 грн.

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий союз" (ідентифікаційний код 33552636, місцезнаходження: 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 18В, офіс 4) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ідентифікаційний код 30859524, адреса: 03038, м. Київ, вул. Федорова Івана буд. 32, літ. А) 99 000,00 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч гривень 00 коп.) суми страхового відшкодування та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.11.2018р.

Суддя С.М. Морозов