Ухвала суду № 77752913, 05.11.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.11.2018 р. Справа № 914/1149/18

За заявою: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів,

про: відстрочку виконання рішення суду від 26.09.2018р.

у справі №914/1149/18

за позовом: Приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу», м. Львів,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів,

про: стягнення заборгованості у розмірі 319 271,21 грн.,

Суддя Козак І.Б.,

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

від заявника (відповідача): Ільків В.В. - представник,

від стягувача (позивача): Сьома І.Б. - представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про відстрочку виконання рішення суду у справі №914/1149/18 за позовом Приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу», м. Львів, до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів, про стягнення 319 271,21 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 26.10.2018р. заяву призначено до судового розгляду на 05.11.2018р.

У судовому засіданні 05.11.2018р. представник заявника для обґрунтування вимог, наведених у заяві про відстрочку, усно зазначив, що виконання рішення суду на даний час є неможливим у зв'язку із скрутним матеріальним становищем підприємства. З урахуванням наведених обставин просив суд відстрочити виконання рішення по справі до 31.12.2019р. Вимог ухвали суду від 26.10.2018р. в частині надання суду доказів погашення суми основного боргу за рішенням суду від 26.09.2018р. та доказів важкого матеріального становища ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» не виконав.

Представник стягувача у судове засідання 05.11.2018р. з'явився, через канцелярію суду подав пояснення (вх. №41800/18 від 02.11.2018р.) щодо заяви Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про відстрочку виконання рішення. Усно висловив позицію, наведену у даному поясненні, зазначивши, що така заява боржника є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.09.2018р. у справі № 914/1149/18 за позовом Приватного підприємства «Центр безпеки бізнесу», м. Львів, до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів, про стягнення заборгованості за договором №ВГЕ-013/17 позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» на користь позивача - 202 466,67 грн. - основного боргу, 41 653,81 грн. - пені, 5 150,73 грн. - 3% річних, а також 3 735,48 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 150,00 грн.

25.10.2018р. Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» подано заяву про відстрочення виконання рішення суду від 26.09.2018р. Заявник стверджує, що виконання рішення в повному обсязі на даний час не вбачається можливим у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, що зумовлене наявністю дебіторської заборгованості та, відповідно, відсутністю у Товариства коштів на зарплатних рахунках в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ПАТ «Кредобанк». У даній заяві також зазначається, що примусове виконання вищезгаданого судового рішення в даний момент може призвести до повної зупинки роботи на підприємстві та невиплати заробітної плати, що тягне за собою як наслідок невиконання виробничого плану, який є стратегічно важливим для економіки України.

Однак, суд звертає увагу на те, що заявником в обґрунтування викладених у заяві обставин не було подано належних доказів, що свідчили б про важке матеріальне становище Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», а також відсутність коштів на банківських рахунках та майна, на які можна було б звернути стягнення. Додатково, суд зазначає, що рішення суду залишається невиконаним в частині стягнення 66 690,02 грн. Із заяви боржника не вбачається зрозумілим, яким чином стягнення залишкової суми боргу може призвести до повної зупинки роботи ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод».

Відповідно до ч.1 ст.331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За приписами п.п.7.1.1 п.7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 12.10.2012р., відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Норми п.7.2 цієї ж Постанови є аналогічними до положень ч.4 ст.331 ГПК України та передбачають, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення; 4) щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Положеннями ч.5 ст.331 ГПК України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Проаналізувавши заяву про відстрочення виконання судового рішення, заслухавши пояснення представників боржника та стягувача, з метою реального виконання судового рішення та дотримання балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

Керуючись ст.ст.234, 331 ГПК України суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод» про відстрочення виконання рішення суду від 26.09.2018р. у справі № 914/1149/18 відмовити повністю.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court/gov/ua/.

Повний текст ухвали складено 08.11.2018р.

Суддя Козак І.Б.