Рішення № 77752673, 06.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа № 910/10721/18Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут"

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про визнання недійсним договору в частині

При секретарю судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Палькевич Н.С. - представник за довіреністю № 007.2Др-13-0318 від 14.03.2018 р.;

від відповідача: Лисенко В.О. - представник за довіреністю № 14-187 від 24.11.2017р.

встановив:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору №16-445-Н від 28.10.2016р. в частині.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку, позивача при укладенні договору було не дотримано сторонами в повній мірі норми чинного законодавства України, а саме: п.6.1 вказаного договору, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 17.09.2018 р.

06.09.2018 року позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

14.09.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

17.09.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 17.09.2018 року представник позивача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд його задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі, просить суд відмовити в його задоволенні.

Суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Також, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 02.10.2018 року.

01.10.2018 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

В судовому засіданні 02.10.2018 року суд проголосив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження по справі на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2018 року.

12.10.2018 року до канцелярії суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 23.10.2018 року суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.11.2018 року.

В судовому засіданні 06.11.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

28.10.2018 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз збут" (покупець) укладено договір № 16-445-Н купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам (п.1.2 договору).

Згідно з п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 жовтня 2016 року, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення .

Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Вартість фактично переданого газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.

У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яноста) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 p., № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев'яностого) дня який відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.

Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.».

На думку позивача, вищезазначений правочин частково не відповідає нормам діючого законодавства у зв'язку з чим, просить суд визнати його недійним, а саме:

- текст пункту 6.1 договору абзацу 3:«...і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.».

- текст пункту 6.1 договору абз. 6 повністю: «Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту до закінчення 90 (дев'яноста) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватись в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання . звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 (Офіційний вісник України, 2005 p., № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 дев'яностого) дня який відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк.

- текст пункту 6.1 договору абз. 7 повністю: «Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком, і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом третім цього пункту.

- текст пункту 6.1 договору абз. 8 повністю: «Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень відповідно до Порядку не змінює строків та умов розрахунків за цим договором».

Позивач вважає, що умови договору, які передбачають здійснення остаточного розрахунку з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій за протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, укладені проти волі позивача та під впливом тяжкої обставини, оскільки фінансування державою підписаних усіма сторонами спільних протокольних рішень, яке проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, здійснюється із затриманням до 12 місяців. Оскільки позивач є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є діяльність з постачання природного газу у тому числі надання населенню, бюджетним установам та організаціям, промисловим підприємствам, а також іншим юридичним особам послуг з постачання природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ, для уникнення негативних наслідків для побутових споживачів ТОВ "Сумигаз збут" уклало договір з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на купівлю-продаж природного газу тільки 28 жовтня 2016р. на раніше запропонованих умовах остаточного розрахунку з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу та іншими вкрай невигідними умовами щодо порядку розрахунків. Укладенням договору купівлі-продажу природного газу для потреб населення в редакції, що існує на сьогоднішній день, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" змусив саме ТОВ "Сумигаз збут" взяти на себе відповідальність за своєчасність розрахунків бюджету за пільги і субсидії. У даному випадку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" фактично переклав на товариство відповідальність за виконання бюджету в частині своєчасних виплат пільг і субсидій, за дії Міністерства фінансів України, Міністерства соціальної політики та Державного казначейства, на які ТОВ "Сумигаз збут" ніяким чином не може вплинути.

Відповідно до п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами першою - третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Приписами частини 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

Відповідно до ч.1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Цивільне законодавство передбачає можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах (кабальних правочинів (договорів).

Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, для усунення чи пом'якшення яких необхідне термінове укладення правочину.

Кабальний правочин особа вчиняє добровільно (тут немає насильства), більше того, вона сама може бути ініціатором такого правочину, вона також усвідомлює, що вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах (тут нема помилки або обману), але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

Згідно з абз. 5 підпункту 3.10 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013 року, ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Отже, правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини, носить такі обов'язкові ознаки:

- особа вчиняє такий правочин під впливом тяжкої для неї обставини;

- особа вчиняє правочин на вкрай невигідних для себе умовах;

- особа вчиняє такий правочин добровільно та може бути ініціатором такого правочину;

- особа усвідомлює, що вчиняє такий правочин на вкрай невигідних для себе умовах, але вимушена це зробити під впливом тяжкої обставини.

- друга сторона повинна усвідомлювати, що контрагент перебуває під впливом тяжкої обставини і вчиняє правочин вимушено, та скористатися цим.

Вищевказана Постанова Пленуму ВСУ роз'яснює, що тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. При цьому, вкрай невигідними умовами є не просто невигідний правочин, а щоб невигідність була явною та матеріальна втрата була неспіврозмірною з набутим правочином або разюче різнилась з нормальними умовами такого роду договорів (оціночне поняття).

Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 24.11.2008р. визначено, що для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

Водночас, фінансування державою підписаних усіма сторонами спільних протокольних рішень, яке проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, із затриманням до 12 місяців, не є тією обставиною, яку можна кваліфікувати як тяжкою обставиною, що свідчило б про укладення Договору на вкрай невигідних умовах.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Також судом взято до уваги, що існує певна усталена практика Верховного Суду України з аналогічних питань. В постанові від 13.01.2004 у справі №20/178 та постанові від 13.08.02р. у справі №12/472 Верховний Суд України зазначив: "Сторона, підписавши Договір та прийнявши його виконання, а також використавши прийняте майно вчинила юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного договору. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення."

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" було здійснено ряд дій, які свідчать про схвалення спірного договору, а саме, прийнято поставлений відповідачем природний газ, підписано акти приймання-передачі природного газу, проведено оплату прийнятого від відповідача природного газу та проведено звірку взаєморозрахунків.

Також, з наданих відповідачем документів вбачається, що на виконання умов договору публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в період з жовтня по березень 2017 року поставило товариству з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" природний газ загальною вартістю 2 061 132 988,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

В свою чергу, позивач здійснив оплату отриманого природного газу, що підтверджується копіями банківських виписок, копіями актів звіряння розрахунків, сальдо підприємства товариству з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" за період з 01.10.2016 року по 31.07.2018 року, операціями підприємства товариству з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" за період з 01.10.2013 року по 31.07.2018 року.

На сьогодні договір припинив свою дію в частині реалізації газу, а заборгованість за переданий природний газ відсутня.

У зв'язку з порушенням позивачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого від відповідача природного газу, відповідач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" про стягнення 23 536 084,52 грн. пені, 5 690 560,77 грн. 3% річних, 14 074 098,28 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Сумигаз Збут" укладеного між сторонами 28.10.2016 року договору №16-445-Н купівлі-продажу природного газу. Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.07.2018 року відкрито провадження у справі №920/504/18. Розгляд даної справи триває.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 12.11.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий