Рішення № 77752478, 12.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018м. ДніпроСправа № 904/4381/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС"

до СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА "ІВАНКОВО"

про стягнення 10329,84грн. основної заборгованості; 21486,07грн. пені; 1412,78грн. дванадцять відсотків річних; 920,62грн. інфляційних втрат (договір поставки №1986-04/2017 від 05.02.2017)

Без представників.

СУТЬ СПОРУ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА "ІВАНКОВО" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 10329,84грн. основної заборгованості; 21486,07грн. пені; 1412,78грн. дванадцять відсотків річних; 920,62грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №1986-04/2017 від 05.02.2017.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2018 справу №904/4381/18 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

Ухвалою від 08.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; повідомлено, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, а процесуальні дії вчиняються протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі, саме по 07.11.2018. Відповідачу роз'яснено право на подачу відзиву. Встановлено строк для подачі відзиву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.11.2018. Звернуто увагу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

29.10.2018 від відповідача отримано заяву від 29.10.2018 за вих.№б/н в якій просить суд продовжити встановлений судом процесуальний строк на надання відзиву у даній справі. Ухвалою від 09.11.2018 в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

08.11.2018 від відповідача отримано відзив. Господарський суд врахував положення частини 5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Відтак, з урахуванням положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд прийняв відзив до розгляду.

У відзиві на позов відповідач вказує, що між сторонами не досягнуто згоди щодо строку оплати товару, отже підлягає застосуванню стаття 530 Цивільного кодексу України. Враховуючи, що докази звернення позивача до відповідача з вимогами про сплату товару відсутні, відповідач вважає, що строк оплати не настав.

Відповідач вважає, що нараховувати пеню, 12 (дванадцять) відсотків річних та інфляційні втрати після закінчення строку договору є діями, які не відповідають діючому законодавству.

Відповідач здійснив перерахунок пені, з урахуванням вимог статті 232 Господарського кодексу України, та визнав правильною суму у розмірі 1637,92грн.

Додатково відповідач заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

В ухвалі про відкриття провадження у справі сторін проінформовано, що у разі ненадання, зокрема відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -

ВСТАНОВИВ:

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд встановив та дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (далі - позивач, постачальник) та СЕЛЯНСЬКИМ (ФЕРМЕРСЬКИМ) ГОСПОДАРСТВОМ "ІВАНКОВО" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки №7986-04/2017 від 05.02.2017 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - товар), а також виконувати шино-монтажні послуги. Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар та оплачувати його.

Номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються в рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару (пункт 1.2 договору).

Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану у видаткових накладних протягом дії договору (пункт 1.3 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 (пункт 8.2 договору).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 10329,84грн., а саме:

- видаткова накладна №SI0000733667 від 22.06.2017 на суму 8201,22грн.;

- видаткова накладна №SI0000787050 від 07.08.2017 на суму 2128,62грн.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.3 договору товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу, у разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній.

Дослідивши видаткову накладну №SI0000733667 від 22.06.2017 на суму 8201,22грн. та видаткову накладну №SI0000787050 від 07.08.2017 на суму 2128,62грн. господарський суд констатує, що між сторонами не досягнуто згоди щодо відстрочення оплати отриманого товару. Крім того, матеріали справи не містять і доказів попередньої оплати вказаного товару.

Заперечення відповідача в частині необхідності застосувати положення статті 530 Цивільного кодексу України, господарський суд відхиляє, з огляду на те, що відносини щодо оплати товару за договором зокрема поставки, у разі неузгодження сторонами строку оплати, регулюються спеціальною нормою, якою є статті 692 Цивільного кодексу України.

Отже, строк оплати настав негайно після отримання товару.

Відтак, за видатковою накладною №SI0000733667 від 22.06.2017 на суму 8201,22грн. строк оплати настав 22.06.2017; за видатковою накладною №SI0000787050 від 07.08.2017 на суму 2128,62грн. строк оплати настав 07.08.2017.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією за вих.№261 від 08.08.2018, яку відповідач отримав 15.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак залишив без відповіді та задоволення

Враховуючи встановлені обставини, господарський суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 10329,84грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1 договору визначено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за порушення умов даного договору, передбачену чинним законодавством України.

У разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (пункт 5.2 договору).

Позивач нарахував відповідачу пеню за період з 07.08.2017 по 26.09.2018 на суму 21486,07грн.

Відповідач заперечив проти розрахунку позивача та застосував положення статті 232 Господарського кодексу України і визнав правильною пеню у розмірі 1637,92грн.

Оцінивши позиції сторін господарський суд перевірив розрахунок позивача та визнав його таким, що містить наступні помилки.

По-перше, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначив обмеження щодо максимального розміру пені, а саме не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, у разі, якщо ставка визначена сторонами у договорі більша, аніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, застосовується подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

По-друге, господарський суд констатує, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачено більший, ніж шість місяців період часу, за який нараховується пеня.

Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

По-третє, перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, за видатковою накладною №SI0000733667 від 22.06.2017 на суму 8201,22грн. строк оплати за якою настав 22.06.2017 пеню можна нараховувати за період з 23.06.2017 по 22.12.2017. Враховуючи, що позивач період нарахування пені визначив з 07.08.2017 по 26.09.2018, господарський суд здійснив перерахунок пені за період з 07.08.2017 по 22.12.2017 і визнав, що до стягнення за вказаною видатковою накладною підлягає пеня у розмірі 804,39грн.

За видатковою накладною №SI0000787050 від 07.08.2017 на суму 2128,62грн. строк оплати за якою настав 07.08.2017 пеню можна нараховувати за період з 08.08.2017 по 07.02.2018. Господарський суд здійснив перерахунок пені за період з 08.08.2017 по 07.02.2018 і визнав, що до стягнення за вказаною видатковою накладною підлягає пеня у розмірі 289,08грн.

Відтак, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою у розмірі 1093,47грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Господарський суд встановив, що позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 28.09.2018, що підтверджується штампом пошти зробленим на конверті в якому господарський суд отримав позовну заяву та додані до неї документи.

Отже, до вимог про стягнення пені, яка нарахована за видатковою накладною №SI0000733667 від 22.06.2017 на суму 8201,22грн. за період з 07.08.2017 по 27.09.2017 і за видатковою накладною №SI0000787050 від 07.08.2017 на суму 2128,62грн., яка нарахована за період з 08.08.2017 по 27.09.2017 застосовується позовна давність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені за вказаний період задоволенню не підлягають.

Однак вимоги про стягнення пені за видатковою накладною №SI0000733667 від 22.06.2017 на суму 8201,22грн. за період з 28.09.2017 по 22.12.2017 і за видатковою накладною №SI0000787050 від 07.08.2017 на суму 2128,62грн., яка нарахована за період з 28.09.2017 по 07.02.2018 заявлені в межах строку позовної давності і підлягають задоволенню у розмірі 727,03грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3 договору визначено, що на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони домовилися, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12 (дванадцять) відсотків річних від простроченої суми.

Позивач нарахував відповідачу 12 (дванадцять) відсотків річних за період з 07.08.2017 по 26.09.2018 на суму 1412,78грн.

Господарський суд проаналізувавши положення пункту 5.3 договору вказує, що штрафом, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, фактично під штрафом сторони збільшили відсотки, стягнення яких передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, в результаті вказаних дій сторін сталася підміна понять.

Дії сторін щодо збільшення в договорі розміру відсотків з 3 (трьох) до 12 (дванадцяти) відповідають Закону, отже вказані дії господарський суд визнає правомірними.

Перевіривши розрахунок 12 (дванадцяти) відсотків річних господарський суд визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1409,39грн.

Позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з 07.08.2017 по 26.09.2018 на суму 920,62грн.

Господарський суд при здійсненні перерахунку взяв до уваги, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з вересня 2017 року по вересень 2018 господарський суд визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 920,62грн.

Заперечення відповідача щодо неправомірності нараховування пені, 12 (дванадцяти) відсотків річних та інфляційних втрат після закінчення строку договору господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, з огляду на те, що неналежне виконання стороною зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 690,70грн., з урахуванням того, що 39,20% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 265-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 16; ідентифікаційний код 37141112) до СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА "ІВАНКОВО" (52323, Дніпропетровська обл., Криничанський район, село Теплівка, ВУЛИЦЯ 40 РОКІВ ПЕРЕМОГИ , будинок 4; ідентифікаційний код 21901641) про стягнення 10329,84грн. основної заборгованості; 21486,07грн. пені; 1412,78грн. дванадцять відсотків річних; 920,62грн. інфляційних втрат (договір поставки №1986-04/2017 від 05.02.2017) задовольнити частково.

Стягнути з СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА "ІВАНКОВО" (52323, Дніпропетровська обл., Криничанський район, село Теплівка, ВУЛИЦЯ 40 РОКІВ ПЕРЕМОГИ , будинок 4; ідентифікаційний код 21901641) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 16; ідентифікаційний код 37141112) 10329,84грн. (десять тисяч триста двадцять дев'ять грн. 84 коп.) основної заборгованості; 727,03грн. (сімсот двадцять сім грн. 03. коп.) пені; 1409,39грн. (одна тисяча чотириста дев'ять грн. 39 коп.) дванадцяти відсотків річних; 920,62грн. (дев'ятсот двадцять грн. 62 коп.) інфляційних втрат; 690,20грн. (шістсот дев'яносто грн. 20 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення з СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА "ІВАНКОВО" (52323, Дніпропетровська обл., Криничанський район, село Теплівка, ВУЛИЦЯ 40 РОКІВ ПЕРЕМОГИ , будинок 4; ідентифікаційний код 21901641) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОДИСТРИБ'ЮШН КАРГО ПАРТС" (02222, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗАКРЕВСЬКОГО, будинок 16; ідентифікаційний код 37141112) 20759,04грн. пені; 3,39грн. дванадцяти відсотків річних відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного судового рішення - 12.11.2018.

Суддя І.В. Петренко