Рішення № 77752316, 12.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.11.2018 м.Харків Справа № 905/126/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси", с. Піски-Радьківські, Харківська область,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром", м. Дружківка, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 612542,40грн., пені у розмірі 45197,79грн., 3% річних у розмірі 9287,21грн., інфляційних нарахувань у розмірі 24501,68грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси", с. Піски-Радьківські, Харківська область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром", м.Дружківка, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 612542,40грн., пені у розмірі 45197,79грн., 3% річних у розмірі 9287,21грн., інфляційних нарахувань у розмірі 24501,68грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №79-07 від 17.08.2016р. в частині повної та своєчасної оплати отриманих ресурсів.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.02.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/126/18, дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.02.18р.

16.02.18р. через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром", м. Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси", с.Піски-Радьківські, Харківська область про визнання недійсним договору

Ухвалою від 20.02.18р. зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром", м. Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси", с. Піски-Радьківські Харківська область про визнання недійсним договору залишено без руху.

Ухвалою від 21.02.18р. підготовче засідання відкладено на 13.03.18р.

Ухвалою від 13.03.18р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/126/18 на 30 (тридцять) днів по 10.05.2018; відкладено підготовче засідання у справі №905/126/18; судове засідання призначено на 25.04.2018р.

Ухвалою від 14.03.18р. зустрічну позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром", м. Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси", с.Піски-Радьківські, Харківська область про визнання недійсним договору, повернуто позивачу.

Ухвалою від 10.04.18р. провадження у справі №905/126/18 зупинено до розгляду Донецьким апеляційним господарським судом апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром", м.Дружківка, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.2018р. у справі №905/126/18 та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.18р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром", м.Дружківка, Донецька область на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.18р. у справі №905/126/18 повернуто без розгляду.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №905/126/18 за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.03.2018 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2018р.; касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Єнакієвський коксохімпром" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.03.2018 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.2018 у справі № 905/126/18 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

11.06.2018 матеріали справи №905/126/18 повернуті на адресу господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 19.06.18р. провадження у справі №905/126/18 поновлено та підготовче засідання призначено на 10.07.18р.

У зв'язку із закінченням повноважень судді Левшиної Я.О. справу №905/126/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.07.18р. автоматизованою системою документообігу суду визначений новий склад суду для розгляду справи № 905/126/18: головуючий суддя - Лейба М.О.

Ухвалою суду від 03.07.18р. прийнято до провадження справу №905/126/18; строк розгляду справи розпочато спочатку та підготовче засідання призначено на 10.07.18р.

Ухвалою суду від 10.07.18р. підготовче засідання відкладено на 21.08.18р.

Ухвалою господарського суду від 21.08.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено на 12.09.18р.

До господарського суду надійшли запити Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.18р. та від 29.08.18р. про направлення матеріалів справи №905/126/18 у зв'язку з надходженням касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м.Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.18р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.18р. у справі №905/126/18.

Ухвалою суду від 03.09.18р. у зв'язку з надходженням до господарського суду запитів Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.18р. та від 29.08.18р., провадження у справі №905/126/18 зупинено до розгляду Верховним Судом у складі касаційного господарського суду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля", м.Сєвєродонецьк, Луганська область на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.18р., ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.18р. та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 11.10.18р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №905/126/18 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" на ухвалу господарського суду Донецької області від 14.03.18р.; касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" в частині оскарження ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 24.04.18р. повернуто без розгляду.

26.10.18р. матеріали справи №905/126/18 надійшли до господарського суду Донецької області.

Ухвалою суду від 30.10.18р. поновлено провадження у справі 905/126/18, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 12.11.2018р.

Протягом розгляду справи представник відповідача у судові засідання не з'явився. Про місце, час та дату судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, шляхом направлення відповідних ухвал на його адресу, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відзив на позовну заяву суду не наданий.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.08.16р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Єнакієвський коксохімпром" (покупець) укладено договір №79-07 (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали в комплектації та кількості, за цінами, наведеними в специфікації (додаток №1) до договору, (ресурси) на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів вказується в специфікаціях до цього договору, що є його невід'ємною частиною (специфікації).

За змістом п.3.1, п.3.2, п.3.4 договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, вказаними у специфікаціях. Постачальник зобов'язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у специфікаціях, відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року. Строки поставки ресурсів вказуються в специфікаціях. Право власності на ресурси та ризик випадкового знищення або пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.

Згідно п.4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані у специфікаціях та включають в себе усі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з поставкою ресурсів.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що загальна сума договору визначається як сумарна вартість ресурсів, поставка яких здійснюється згідно доданих до нього специфікацій.

Відповідно до п.5.1, п.5.2, п.5.3 договору оплата покупцем ресурсів здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. Оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки ресурсів. Датою оплати ресурсів вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

У випадку порушення більше, ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді (п.7.2 договору).

Даний договір діє до 16.08.2018р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) за цим договором (п.10.5 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

17.08.2016р. сторонами підписана специфікація №1 до договору на поставку ресурсів, яка визначає номенклатуру, одиницю виміру, кількість, ціну, строки, умови поставки та оплати ресурсів.

Так, умовами специфікації №1 від 17.08.2016р., зокрема, узгоджено: загальну вартість ресурсів - 290282,40 грн. з ПДВ; умови поставки - DDP - склад покупця (м.Єнакієве), відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (п.2 специфікації).

Строк поставки: 30 календарних днів з моменту підписання специфікації. Строк оплати поставлених ресурсів: протягом 75 календарних днів з моменту отримання та приймання всіх ресурсів в повному обсязі, вказаних в специфікації, на території покупця (п.4, п.5 специфікації).

Також, 17.08.2016р. сторонами підписана специфікація №2 до договору на поставку ресурсів, яка визначає номенклатуру, одиницю виміру, кількість, ціну, строки, умови поставки та оплати ресурсів.

Так, умовами специфікації №2 від 17.08.2016р., зокрема, узгоджено: загальну вартість ресурсів - 612542,40 грн. з ПДВ; умови поставки - DDP - склад покупця (м.Єнакієве), відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року (п.2 специфікації).

Строк поставки: 4-й квартал 2016р. Строк оплати поставлених ресурсів: протягом 75 календарних днів з моменту отримання та приймання всіх ресурсів в повному обсязі, вказаних в специфікації, на території покупця (п.4, п.5 специфікації).

Специфікації підписані представниками з обох сторін та скріплена печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання специфікації №2 від 17.08.2016р. на підставі видаткових накладних №ТД-0000111 від 29.12.2016р. на суму 449246,40 грн., №ТД-0000005 від 16.01.2017р. на суму 163296,00 грн., поставлено відповідачу товар на загальну суму 612542,40 грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника останнього на відповідних накладних без зауважень та заперечень.

Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на видаткових накладних суд, зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов'язком сторони господарської операції.

Повноваження особи, яка приймала та підписувала видаткові накладні з боку Покупця, підтверджуються наявними в матеріалах справи довіреностями №829 від 22.12.2016р., №12 від 10.01.2017р.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору №79-07 від 17.08.2016р. та специфікацій №1 від 17.08.2016р., №2 від 17.08.2016р. до нього, зобов'язання щодо оплати поставлених ресурсів не виконав.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором з оплати товару, отриманого за видатковими накладними №ТД-0000111 від 29.12.2016р., №ТД-0000005 від 16.01.2017р., в розмірі 612542,40 грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 9287,21 грн., інфляційні втрати у розмірі 24501,68 грн. та на підставі п.7.2 договору пеня у розмірі 45197,79 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору №79-07 від 17.08.2016р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, відповідно до п.5.2 договору оплата за поставлені ресурси буде здійснюватись протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки ресурсів.

Умовами п.5 специфікації №2 від 17.08.2016р. до договору №79-07 від 17.08.2016р. сторонами узгоджено умови оплати: протягом 75 календарних днів з моменту отримання та приймання всіх ресурсів в повному обсязі, вказаних в специфікації, на території покупця.

З огляду на викладене, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткової накладної №ТД-0000111 від 29.12.2016р. у розмірі 449246,40 грн. до 14.03.2017р. (включно), згідно видаткової накладної №ТД-0000005 від 16.01.2017р. на суму 163296,00 грн. до 01.04.2017р. (включно).

Враховуючи наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору №79-07 від 17.08.2016р. згідно видаткових накладних №ТД-0000111 від 29.12.2016р., №ТД-0000005 від 16.01.2017р., у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором №79-07 від 17.08.2016р. щодо повної оплати поставленого товару у строки, обумовлені сторонами у договорі та специфікаціях №1 від 17.08.2016р. та №2 від 17.08.2016р. до договору, не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 612542,40 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних (нарахування здійснено на суму 449246,40 грн. за 189 днів, починаючи з 15.03.2017р., на суму 163296,00 грн. за 172 дні, починаючи з 02.04.2017р.) в загальному розмірі 9287,21грн. та інфляційні (нарахування здійснено за період з квітня 2017р. по липень 2017р. на суму 449246,40 грн., за період з квітня 2017р. по липень 2017р. на суму 163296,00 грн.) в загальному розмірі 24501,68 грн.

Судом перевірено розрахунок вказаних 3% річних та встановлено, що розрахунок таких нарахувань є обґрунтованим та арифметично вірним.

З наведених підстав, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 9287,21 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період для нарахування інфляційних нарахувань, наданий розрахунок є арифметично невірним.

Здійснивши перерахунок інфляційних витрат, за період з квітня 2017р. по липень 2017р. на суму 449246,40 грн. та за період з травня 2017р. по липень 2017р. на суму 163296,00 грн., судом встановлено, що дійсний розмір цих вимог становить загальну суму 23075,52 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 23075,52 грн.

Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 45197,79 грн. (нарахування здійснено на суму 449246,40 грн. за 189 днів, починаючи з 15.03.2017р., на суму 163296,00 грн. за 172 дні, починаючи з 02.04.2017р.).

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Водночас, порушення зобов'язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

У відповідності до норм ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2 договору у випадку порушення більше, ніж на 30 календарних днів строку оплати ресурсів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Перевіривши розрахунок пені за період з 15.03.2017р. по 15.09.2017р. на суму 449246,40 грн., за період з 02.04.2017р. по 20.09.2017р. на суму 163296,00 грн., з урахуванням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, судом встановлено, що загальний розмір пені складає 44478,99 грн.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 44478,99 грн.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення "Ліга Закон".

В матеріалах справи наявна копія повідомлення Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром" від 15.03.17р. №011-532/30 про припинення зобов'язання у зв'язку з неможливістю його виконання, яким відповідач з посиланням на ст.607 Цивільного кодексу України повідомляє позивача про припинення зобов'язання за договором №79-07 від 17.08.2016р. у зв'язку з неможливістю його виконання з обставин за які не одна із сторін не несе відповідальності та пропонує вважати договір №79-07 від 17.08.2016р. розірваним з 16.03.18р.

Суд не приймає до уваги повідомлення відповідача від 15.03.17р. №011-532/30 щодо припинення грошових зобов'язань останнього за договором №79-07 від 17.08.2016р. внаслідок настання форс мажорних обставин/обставин непереборної сили, які передбачені ст.607 Цивільного кодексу України, з наступних підстав.

Виконання зобов'язання належним чином, що передбачено ст.599 Цивільного кодексу України та ч.ч.1, 2 ст.203 Господарського кодексу України. Також, законодавство передбачає можливість належного припинення зобов'язання і в інший спосіб, у тому числі - і через неможливість виконання у разі виникнення обставин, за які жодна із сторін не відповідає, ст.607 Цивільного кодексу України.

За змістом п.8.1. договору, і відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України обставинами непереборної сили, наслідком яких виявилось неможливим належне виконання зобов'язання, є обставини, які одночасно є надзвичайними та невідворотними за даних умов здійснення господарської діяльності.

При цьому, із змісту означеної норми, так само, як і із ст.617 Цивільного кодексу України випливає, що обов'язковим елементом встановлення/доведення звільнення боржника від відповідальності з цієї підстави, є причинно-наслідковий зв'язок між такими обставинами та неможливістю виконати розглядуване зобов'язання (в даному випадку - грошове - зі сплати поставленої продукції).

Виходячи із змісту ч.4 ст.219 Господарського кодексу України необхідність встановлення такого зв'язку між форс-мажорними обставинами та допущеним через них порушенням зобов'язання вимагається і відносно визначених за домовленістю сторін в договорі переліку відповідних обставин (як в даному випадку). Таким чином, сама по собі констатація/доведення існування таких обставин є необхідною, але недостатньою умовою для звільнення від відповідальності.

Суд звертає увагу, що п.п.8.2., 8.3., 8.4. договору сторони передбачили, що сторона, для якої виникли умови форс-мажору, зобов'язана в розумний строк письмово повідомити другу сторону Факти викладені у повідомленні про форс-мажорні обставини, повинні бути підтвердженні Торгово-Промисловою Палати України, сертифікат якої, після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин надсилається стороною для якої настали форс-мажорні обставини, іншій стороні.

При цьому, матеріали справи не містять жодного документа Торгово-Промислової Палати або іншого компетентного органу, в якому вказані характер фарс-мажорних обставин щодо підприємства відповідача, їх наслідків та тривалість.

Відповідач крім посилання на факт захоплення підприємства відповідача, жодним чином не обґрунтовує та не доводить того, що означений факт перешкоджає виконанню грошового зобов'язання перед позивачем, тим більше, що відсутність у боржника коштів не може вважатися форс-мажорною обставиною згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, що узгоджується також зі спеціальною нормою ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України.

Крім того, за змістом п.5.1. договору належне виконання спірного грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.198 Господарського кодексу України полягає у здійсненні безготівкового перерахування коштів з банківського рахунку відповідача, зареєстрованого на контрольованій території Україні, на банківський рахунок позивача, також зареєстрованого на контрольованій території України.

Наразі, матеріали справи не містять жодних відомостей про вплив захоплення розташованого на неконтрольованій території майнового комплексу відповідача на можливість останнього на контрольований території розпоряджатися приналежними йому грошовим коштами на рахунках у функціонуючих на контрольованій території банківських установах.

Посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин жодною мірою не звільняє останнього від потреби довести причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконати зобов'язання та настанням форс-мажорних обставин.

Таким чином, недоведеність за матеріалами справи наявності форс-мажорних обставин для підприємства відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між обставинами захоплення підприємства відповідача і простроченням ним виконання грошового зобов'язання зі здійснення безготівкових розрахунків на контрольованій Україною території, зумовлює безпідставність застосування ст.ст.607, 617 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про можливість стягнення заборгованості, пені, інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем, покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси", с. Піски-Радьківські, Харківська область до Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром", м.Дружківка, Донецька область про стягнення заборгованості у сумі 612542,40грн., пені у розмірі 45197,79грн., 3% річних у розмірі 9287,21грн., інфляційних нарахувань у розмірі 24501,68грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Єнакієвський Коксохімпром" (вул. Машинобудівників, буд. 34Б, м.Дружківка, Донецька область, 84205; код ЄРДПОУ 31272173) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Машресурси" (вул. Перемоги, буд. 261, с. Піски-Радьківські, Борівський район, Харківська область, 63832; код ЄДРПОУ 34558157) суму основного боргу 612542,40 грн., 3% річних в сумі 9287,21грн., інфляційні нарахування в сумі 23075,52 грн., пеню в сумі 44478,99 грн. та судовий збір в розмірі 10340,76 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 12.11.18р.

Суддя М.О. Лейба