Рішення № 77752195, 31.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2018м. ДніпроСправа № 904/3501/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Качур Н.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут", м. Дніпро

до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, м. Дніпро

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором на фінансування субсидій

Представники:

від позивача: Колпаченко Є.Ю., дов. №007.1Др-96-1217 від 01.12.2017р.

від відповідача: Кондратенко Н.В., дов. №1781 від 17.04.2018р.

від відповідача: Овчаренко З.В., дов. №5159 від 24.09.2018р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради про стягнення 3% річних у розмірі 719 941,79грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 825 221,75грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на фінансування субсидій, наданих населенню у 2017 році на відшкодування оплати спожитого природного газу №55SDpz1683-17 від 03.01.2017р.

Ухвалою суду від 16.08.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.08.2018р.

Відповідач заперечує проти задоволення позову, вказуючи на те, що затримка у відшкодуванні субсидій, наданих населенню, ним була допущена через відсутність відповідного державного фінансування.

Ухвалою суду від 28.08.2018р. відкладено підготовче засідання на 25.09.2018р.

25.09.2018р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 575 357,09грн. та інфляційні у розмірі 1 825 625,79грн.

Судове засідання, призначене на 25.09.2018р., не відбулось у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Петрової В.І.

Ухвалою суду від 01.10.2018р. призначено підготовче засідання на 04.10.2018р.

Ухвалою суду від 04.10.2018р. закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в засіданні на 18.10.2018р.

У судовому засіданні 18.10.2018р. оголошено перерву до 31.10.2018р.

31.10.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (постачальник) та Управлінням праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради (платник) укладений договір №55SDpz1683-17 фінансування субсидій, наданих населенню у 2017 році на відшкодування оплати спожитого природного газу.

Відповідно до п.1.1. договору, предметом цього договору є взаємовідносини сторін щодо фінансування субсидій, наданих населенню на газопостачання (далі - споживачі), відшкодування яких передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», ст.51, ст.102 Бюджетного кодексу України, Постановою КМУ від 11 січня 2005 року № 20 «Про порядок перерахування деяких субвенцій з фінансування видатків місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій…», та Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 4 березня 2002 року № 256 (зі змінами та доповненнями).

Згідно п.1.2 договору постачальник здійснює постачання природного газу споживачам, які мають право на отримання субсидій, а платник здійснює розрахунки за спожитий природний газ в межах своїх кошторисних призначень згідно з Постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ..." зі змінами та доповненнями, в межах соціальних нормативів, передбачених постановою КМУ від 06.08.2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Пунктом 2.1. договору встановлено, що платник щомісячно, до першого (1) числа місяця, наступного за звітним, надає постачальнику в електронному файлі (у форматі .dbf) реєстр споживачів, яким відповідно до вимог чинного законодавства передбачено відшкодування вартості послуг з газопостачання за рахунок субвенцій з державного бюджету України за звітний період.

Згідно п.2.2. договору сторони щомісячно, до десятого (10) числа місяця, наступного за звітним, узгоджують, підписують та скріплюють печатками реєстр з погашення заборгованості по субсидіях споживача за звітний місяць та акт звіряння розрахунків, які є підставою для здійснення платником розрахунків з відшкодування вартості послуг з газопостачання постачальнику.

Відповідно до п.3.1. договору платник здійснює розрахунки з відшкодуванням постачальнику вартості послуг з газопостачання в межах своїх кошторисних призначень згідно з вимогами постанови КМУ від 21 жовтня 1995 року № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ..." зі змінами та доповненнями, в межах соціальних нормативів, передбачених постановою КМУ від 06.08.2014 року № 409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Централізовані розрахунки, що здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету України до місцевих бюджетів, проводяться через спеціальний рахунок постачальника, відкритий у банку Головного Управління Державної Казначейської служби України у Дніпропетровській області (п.3.3. договору).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що термін перерахування коштів, передбачених платником для відшкодування вартості послуг з газопостачання постачальнику згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2017р.", Бюджетним кодексом та Постановою КМУ № 20 від 11.01.2005 року (зі змінами та доповненнями) не повинен перевищувати 3-х банківських днів з дня отримання коштів на розрахунковий рахунок платника.

Постачальник зобов'язується надавати в повному обсязі послуги з газопостачання споживачам, які мають право на отримання субсидій, передбачених діючим законодавством (п.п.4.1., 4.1.1. договору).

Платник зобов'язується (п.4.2. договору):

- передбачати у своєму бюджеті в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на відшкодування постачальнику оплати вартості послуг з газопостачання згідно з Законом України "Про Державний бюджет на 2017р." та Бюджетним кодексом України (пп.4.2.1. договору);

- здійснювати на рахунок постачальника, відкритий у банку Головного управління Державного казначейської служби України у Дніпропетровській області або поточний рахунок, зазначений у розділі 10 договору, перерахування коштів, перерахування коштів, передбачених на відшкодування постачальнику вартості послуг з газопостачання згідно з Законом України "Про Державний бюджет на 2017р.", Бюджетним кодексом України та Постановою КМУ №20 від 11.01.2005р. (зі змінами та доповненнями). Термін перерахування коштів не повинен перевищувати трьох банківських днів з дня отримання субвенції на рахунковий рахунок платника (пп.4.2.2. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно договору, сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України (п.5.1. договору).

Договір набирає чинності з 01.01.2017р. і діє в частині реалізації газу постачальником до 31.12.2017р., а в частині проведення платником розрахунків з відшкодування постачальнику вартості послуг з газопостачання - до їх повного здійснення (п.9.1. договору).

Позивач виконав вимоги договору у повному обсязі, що підтверджується спільними протокольними рішеннями, які підписані без заперечень Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Департаментом фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, ТОВ "Дніпропетровськгаз збут", ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ НАК "Нафтогаз України", та додані до них зведені реєстри по погашенню заборгованості (а.с.17-78).

Так, відповідно до спільного протокольного рішення від 21.02.2017р. №1356/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 5 177 299,42грн. заборгованості по субсидіям, з яких 4 000 000грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 21.02.2017 №100/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 9 063 057,48грн. заборгованості по субсидіям, з яких 4 063 057,48грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 21.02.2017р. №101/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 1 280 285,30грн. заборгованості по субсидіям, з яких 865 363,87грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 21.02.2017р. №1364 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 33 694 975,28грн. заборгованості по субсидіям, з яких 7 538 970,67грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 21.03.2017р. №1989 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 40 767 454,24грн. заборгованості по субсидіям, з яких 7 640 779,00грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 21.03.2017р. №1994/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 4 484 898,93грн. заборгованості по субсидіям, з яких 4 000 000,00грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 21.03.2017р. №1996/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 7 841 339,42грн. заборгованості по субсидіям, з яких 7 000 000,00грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.07.2017р. №3124 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 14 213 691,79грн. заборгованості по субсидіям, з яких 8 637 685,78грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.07.2017р. №3128/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 2 220 193,93грн. заборгованості по субсидіям, з яких 2 205 229,24грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.07.2017р. №3129/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 979 497,32грн. заборгованості по субсидіям, з яких 815 244,87грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 18.08.2017р. №284/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 5 000 000,00грн. заборгованості по субсидіям, з яких 494 659,58грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 18.08.2017р. №3361 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 1 567 080,92грн. заборгованості по субсидіям, з яких 7 681,72грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 18.08.2017р. №3364/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 104 557,35грн. заборгованості по субсидіям, з яких 90 000,00грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.09.2017р. №3577 на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 8 177 704,88грн. заборгованості по субсидіям, з яких 1 019 595,39грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.09.2017р. №3578/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 473 799,56 грн. заборгованості по субсидіям, з яких 200 000,00 грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.09.2017р. №3581/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 1 067 832,12грн. заборгованості по субсидіям, з яких 417 165,46грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.10.2017р. 308/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 1 000 000,00грн. заборгованості по субсидіям, з яких 330 000,00грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.10.2017р. №3776/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 328 274,80грн. заборгованості по субсидіям, з яких 200 000,00грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 22.11.2017р. №325/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 10 000 000,00грн. заборгованості по субсидіям, з яких 4 439 657,36грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.12.2017р. №4643/У на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 4 791 623,05грн. заборгованості по субсидіям, з яких 2 791 623,05грн. складала заборгованість відповідача.

Відповідно до спільного протокольного рішення від 20.12.2017р. №375/УТГ на користь ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» повинно було бути перераховано 15 000 000,00грн. заборгованості по субсидіям, з яких 8 414 401,39грн. складала заборгованість відповідача.

Обов'язок здійснити відшкодування у відповідача виник:

- за спільним протокольним рішенням від 21.02.2017р. №1356/У до 01.03.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 21.02.2017р. №100/УТГ до 01.03.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 21.02.2017р. №101/УТГ до 01.03.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 21.02.2017р. №1364 до 01.03.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 21.03.2017р. №1989 до 29.03.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 21.03.2017р. №1994/У до 29.03.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 21.03.2017р. №1996/У до 29.03.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.07.2017р. №3124 до 28.07.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.07.2017р. №3128/У до 28.07.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.07.2017р. №3129/У до 28.07.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 18.08.2017р. №284/УТГ до 26.08.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 18.08.2017р. №3361 до 26.08.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 18.08.2017р. №3364/У до 26.08.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.09.2017р. №3577 до 28.09.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.09.2017р. №3578/У до 28.09.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.09.2017р. №3581/У до 28.09.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.10.2017р. №308/УТГ до 28.10.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.10.2017р. №3776/У до 28.10.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 22.11.2017р. №325/УТГ до 01.12.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.12.2017р. №4643/У до 28.12.2017р.;

- за спільним протокольним рішенням від 20.12.2017р. №375/УТГ до 28.12.2017р.

Відповідачем був здійснений розрахунок за вищевказаними спільними протокольними рішеннями, що підтверджується відповідними банківськими виписками та копіями платіжних доручень (а.с.126-147).

Тобто з викладеного вбачається, що відповідач розрахувався за протокольними рішеннями, але з порушенням строків оплати.

У зв'язку з чим, із посиланням на положення ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 575 357,09грн. за період з 01.03.2017р. по 27.03.2018р. та інфляційні втрати у розмірі 1 825 625,79грн. за період з 01.03.2017р. по 28.02.2018р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України, основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання, зокрема послуг газопостачання для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: Закон України "Про жертви нацистських переслідувань", Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закон України "Про прокуратуру", Закон України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п.6 ч.1 ст.21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.

За змістом ч.2 ст.16 Закону України "Про ринок природного газу" вразливі споживачі мають право на субсидію для відшкодування витрат за спожитий природний газ та іншу адресну допомогу, що надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пп. б п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до п.3 Порядку №256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних субсидій по м. Дніпру є Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Порядку №256, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг газопостачання відповідним категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч.1 п.8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (ч.2 п.8 Порядку №256).

Таким чином, чинне законодавство України навіть не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги газопостачання громадянам, які мають право на отримання пільг, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законодавства України і не залежать від їх бажання.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 (далі - Порядок №20).

Відповідно до п.6 Порядку №20 органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (п.7 Порядку №20).

Порядок проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію затверджений наказом Міненерговугілля України від 03.08.2015р. №493/688 (далі - Порядок №493).

Згідно п.2.3. Порядку №493 відповідні департаменти фінансів узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20 числа Державній казначейській службі України (далі - Казначейство) та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - головні управління Казначейства) у формі узгоджених з постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними зведеними реєстрами актів звіряння, або реєстрами договорів за підписами керівників відповідних департаментів фінансів, постачальників та/або транспортувальників ресурсів (товарів, послуг).

Не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення.

Виділення коштів здійснюється лише за наявності платіжних доручень, наданих усіма учасниками розрахунків до Казначейства та органів Казначейства (п.2.5. Порядку №493).

Згідно ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Крім того, у листі від 30.06.2011р. №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду від 27.07.2017р. у справі №918/1302/16, від 16.08.2017р. у справі №905/3364/16, від 07.09.2016р. у справі №910/21894/15 тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено розрахунок за спільними протокольними рішеннями з порушенням строку.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та норм чинного законодавства судом не встановлено. А тому вимоги позивач про стягнення 3% річних у розмірі 575 357,09грн. та інфляційних у розмірі 1 825 625,79грн. підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на таке.

Так, як встановлено судом, фактично строки виконання та механізм перерахування коштів за надання постачання природного газу певним категоріям населення, регулюються безпосередньо порядками №20, №256, №493, а підписання спільних протокольних рішень, є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету. Тобто оформлення документів, в тому числі спільних протокольних рішень взаєморозрахунків, є процедурою реалізації цього права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів для фактичних розрахунків з надавачем послуг.

Відповідач здійснював перерахування грошових коштів після підписання спільних протокольних рішень через значний проміжок часу.

Отже незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Що стосується твердження відповідача про те, що до нього не можуть застосовуватись норми ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Аналіз ст.625 Цивільного кодексу України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 01.12.2004р. №20-рп/2004, від 09.07.2007р. №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007р. №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2.).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу, в даному випадку в особі Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

У п.5 Оглядового листа №01-06/374/2013 від 18.02.2013р. Вищий господарський суд України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Отже неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок постачання природного газу населенню Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпра, яке отримує пільги, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності у вигляді 3% річних та інфляційних втрат за порушення такого зобов'язання.

Більш того, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання, а у відповідності до вимог законодавства України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), а саме у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У зв'язку із цим Суд не прийняв до уваги позиції Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлено відповідні доплати та пільги з бюджету і які є чинними, та Закону України про державний бюджет на відповідний рік, положення якого, на думку Уряду України, превалювали як норми спеціального закону. У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

За встановлених обставин, відповідач не виконав свої договірні зобов'язання належним чином, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства. Тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради (49023, м. Дніпро, вул. Радистів, 8; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03192490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39572642) 3% річних у розмірі 575 357,09грн. (п"ятсот сімдесят п"ять тисяч триста п"ятдесят сім грн. 09коп.), інфляційні у розмірі 1 825 625,79грн. (один мільйон вісімсот двадцять п"ять тисяч шістсот двадцять п"ять грн. 79коп.) та 36 014,74грн. (тридцять шість тисяч чотирнадцять грн. 74коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.11.2018р.

Суддя В.І. Петрова