Рішення № 77750896, 06.11.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2018 року справа № 2340/3732/18

12 годин 26 хвилин м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 2340/3732/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18005, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [позивач ОСОБА_1 - особисто]

до Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) [представник відповідача Каландирець А.В. - за довіреністю]

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538) [представник третьої особи - не прибув]

про визнання недійсним та скасування рішення, прийняв рішення.

18.09.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: визнати недійсним рішення від 12.09.2018 № 0116991307 Головного управління ДФС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій у сумі 494,86 грн. та нарахування пені у сумі 2868,10 грн., а всього 3362,96 грн. за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та скасувати його.

У обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач був зареєстрований фізичною особою - підприємцем з 10.12.2007. З 24.11.2009 отримав право на пенсію. 01.01.2012 обрав спрощену систему оподаткування згідно свідоцтва від 24.01.2012 серії А № 071033 та не був платником єдиного соціального внеску згідно частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки є пенсіонером за віком. 02.03.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців внесено запис № 20260060004018260 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. 21.04.2015 позивачем до управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області подано заяву з копією повідомлення від 02.03.2015 № 1005/07-06-20 про припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 У зв'язку з зазначеним позивач вважає, що відповідачем безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій у сумі 494,86 грн. за період з 23.07.2013 до 14.07.2015 та пені у сумі 2868,10 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Відповідач позов не визнав, 08.10.2018 подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення діяв відповідно до норм чинного законодавства, оскільки згідно даних інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковано недоїмку зі сплати єдиного внеску. У контролюючого органу відсутня інформація про те, що позивач має статус пенсіонера за віком.

Третьою особою 12.10.2018 надано пояснення, що відповідно до Закону України від 04.07.2013 № 404-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», Закону України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», починаючи з 11.08.2013 адміністрування єдиного соціального внеску покладено на органи управління Державної фіскальної служби, у зв'язку з чим просила здійснити розгляд справи за відсутності її представника (а.с.66).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке.

Конституцією України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців є загальнодоступними та вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 було зареєстровано як фізичну особу - підприємця 18.05.1995 (а.с.39). 15.05.1996 позивача узято на облік як платника єдиного внеску. 02.03.2015 внесено запис № 20260060004018260 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

21.04.2015 позивачем направлено на адресу начальника управління Пенсійного фонду України в м. Черкаси Черкаської області Котику П.М. заяву, де повідомлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, до 02.03.2015 був зареєстрований фізичною особою - підприємцем, а з 02.03.2015 не має статусу підприємця у зв'язку з внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців запису № 20260060004018260 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. У зв'язку з повідомленим позивач просив внести відповідні зміни до його пенсійної справи (а.с.10).

Відповідно до додаткових пояснень відповідача від 06.11.2018 повідомлено, що відповідно до Закону України від 04.07.2013 № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», починаючи з 11.08.2013 адміністрування єдиного соціального внеску покладено на органи управління Державної фіскальної служби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755 (надалі за текстом - Кодекс №2755).

Відповідно до підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Кодексу №2755 адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Згідно пункту 19-1.1 статті 19-1 Кодексу №2755 контролюючі органи виконують такі функції, зокрема: 19-1.1.2 - контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; 19-1.1.8 - забезпечують достовірність та повноту обліку платників податків та платників єдиного внеску, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; 19-1.1.22 - здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; 19-1.1.31 - надають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, узагальнену практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску;

Судом встановлено, що відповідно до пенсійного посвідчення від 24.11.2009 серії ААЕ № 444685 позивач є пенсіонером, вид пенсії - за віком, термін дії - довічно (а.с.30).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регламентуються Законом України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Згідно частини 12 статті 9 Закону №2464 визначено, що ЄСВ належить сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов'язаннями із сплати ЄСВ зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати ЄСВ виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу). У разі несвоєчасної або не у повному обсязі сплати ЄСВ, до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом №2464.

Перевіряючи статус платника єдиного соціального внеску судом встановлено, що до єдиного державного Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.03.2015 внесено запис № 20260060004018260 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що відповідно до зворотнього боку ІКП за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 вхідне сальдо станом на 30.09.2013 становило 1194,03 грн. У подальшому, 21.10.2013 позивачеві було нараховано єдиний внесок у сумі 1194,03 грн., у зв'язку з чим збільшилась сума недоїмки - 2388,06 грн. 20.01.2014 позивачеві нараховано єдиний внесок у сумі 1218,67 грн. у зв'язку з чим збільшилась сума недоїмки - 3606,73 грн. 22.04.2014 позивачеві нараховано єдиний внесок у сумі 1267,95 грн. у зв'язку з чим збільшилась сума недоїмки 4874,68 грн. 21.07.2014 позивачеві нараховано єдиний внесок у сумі 1267,95 грн. у зв'язку з чим збільшилась сума недоїмки - 6142,63 грн. Сальдо на початок 2015 року становило 6142,63 грн. 14.07.2015 зменшено борг минулих років у зв'язку з чим сума недоїмки за станом на 31.08.2018 не значиться. Натомість, 12.09.2018 застосовано штрафні санкції у сумі 494,86 грн., нараховано пеню у сумі 2868,10 грн., а всього 3362,96 грн., що визначено рішенням № 0116991307 (а.с.90-100).

Помилки органу адміністрування ЄСВ (як третьої особи так і відповідача у відповідні періоди) щодо вжиття заходів із своєчасного погашення недоїмки та / або забезпечення процедур припинення суб'єкта господарювання у контексті дотримання принципів належного урядування не можуть бути покладені в основу відповідальності платника.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.01.2012 Rysovskyy проти України, 29979/04, зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Згідно частини 2 статті 11 Закону №2464 із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, зокрема такі операції:1) перерахування на рахунки Пенсійного фонду фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску.

Законом №2464 (статті 25) передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У випадках, зазначених в абзаці дев'ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом. Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно пункту 41.2 статті 41 Кодексу №2755 органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Кодексом №2755 визначено, що контролюючі органи виконують функції: відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу (підпункту 19-1.1.24 пункту 19-1.1 статті 19-1).

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Кодексу № 2755 контролюючі органи мають право стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

12.09.2018 Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято рішення № 0116991307 (а.с.6) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у сумі 3362,96 грн., у тому числі штрафних санкцій у сумі 494,86 грн. за період з 23.07.2013 до 14.07.2015 та пені у сумі 2868,10 грн.

Згідно частини 10 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Представник відповідача не надав обгрунтування та відповідних розрахунків щодо підстав застосування штрафних санкцій і пені з урахуванням відсутності недоїмки за станом на 01.09.2018 згідно особової картки позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону №2464 до платників, визначених підпунктами 1-4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01.01.2015, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.

Пунктом 4 статті 4 Закону № 2464 передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналіз даної норми свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.10.2018 у справі №805/3092/16-а (ЄДРСР 77310275), від 18.10.2018 у справі № 806/1575/16 (ЄДРСР 77197097), від 15.08.2018 у справі №815/3786/16 (ЄДРСР 76008617) та від 20.03.2018 у справі № 805/2195/17-а (ЄДРСР 72866983).

Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає визначення поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Враховуючи, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, зважаючи на положення частини 4 статті 4 Закону № 2464, суд зазначає, що позивач, як особа, якій призначено пенсію за віком, звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки зазначена норма передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком так само як і від сплати санкцій за цей період.

Оскільки позивач був звільнений від сплати єдиного внеску у період з 23.07.2013 до 02.03.2015, а з 02.03.2015 не мав статусу фізичної особи - підприємця, то рішення від 12.09.2018 № 0116991307 Головного управління ДФС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій у сумі 494,86 грн. та нарахування пені у сумі 2868,10 грн., а всього 3362,96 грн. за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є протиправним та належить скасуванню.

Відповідно до частини 2 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2014 № 236 (далі - Положення № 2365) ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно статті 2 Закону № 2464 його правове регулювання здійснюється щодо відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Частина 4 статті 4 Закону №2464 кореспондує змісту пункту 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435), згідно якого фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 435 особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пункту 1 частини 1 статті 4 Закону, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4, 5 частини 1 статті 4 Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, які уклали договір на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, формують та подають самі за себе.

Відповідачем у контексті частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не надано доказів стосовно добровільної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно Кодексу адміністративного судочинства України (частини 1 статті 77) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (частини 2 статті 77) у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом враховано, що постановами Черкаського окружного адміністративного суду від 19.03.2013 у справі № 823/420/13-а (набрала законної сили 11.06.2013 за результатами апеляційного оскарження), від 17.06.2013 у справі № 823/1930/13-а (набрала законної сили 04.08.2013 за результатами апеляційного оскарження), від 23.09.2013 у справі № 823/2932/13-а (набрала законної сили 27.11.2013 за результатами апеляційного оскарження) встановлено, що нарахування ОСОБА_1 сум щодо сплати єдиного внеску з серпня 2011 року є неправомірним у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України зазначив, що у рішеннях, зокрема судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми й забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 11.10.2011 № 10-рп/2011, від 08.06.2016 № 3-рп/2016).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків. ЄСПЛ зазначає, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення у справі Diya 97 проти України від 21.10.2010, №19164/04, п. 47).

У рішенні Cossey v. Об'єднаного Королівства від 27.09.1990 зазначено: «в інтересах правової визначеності та регулярного розвитку прецедентного права відповідно до Конвенції» ЄСПЛ у більшості випадків дотримується правила прецеденту, що дозволяє забезпечити реалізацію принципу правової рівності всіх перед законом і судом, адже вирішення схожих справ по-різному може призвести до того, що будуть порушені законні очікування тих, хто шукає захисту у правосуддя.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

У рішенні у справі Nelyubin проти Росії від 02.11.2006, № 14502/04 ЄСПЛ дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого: щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення в питанні, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення.

Враховуючи встановлені обставини та досліджені під час розгляду справи докази суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не у межах повноважень, не у спосіб та не з метою, з якою ці повноваження надано, зокрема у порушення виконання функції забезпечення достовірності та повноти обліку платників єдиного внеску, оскільки Законом №2464 прямо передбачено звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком, а відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців є загальнодоступними та вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою у зв'язку з чим ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання неправомірним та скасування рішення від 12.09.2018 № 0116991307 Головного управління ДФС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій у сумі 494,86 грн. та нарахування пені у сумі 2868,10 грн., а всього 3362,96 грн. за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соцыальне страхування.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп., згідно квитанції від 18.09.2018 №23956604-1 суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, що складаються із суми сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 4, 6-14, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-245, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 12.09.2018 № 0116991307 Головного управління ДФС у Черкаській області про застосування штрафних санкцій у сумі 494,86 грн. та нарахування пені у сумі 2868,10 грн., а всього 3362,96 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 18005, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати із сплати судового збору у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5. пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 [АДРЕСА_1, 18005, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1];

відповідач: Головне управління ДФС у Черкаській області [вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 39392109];

третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 21366538].

Повне судове рішення складено 07.11.2018.

Суддя Л.В. Трофімова