Постанова № 77748477, 05.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6713/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Спаскіна О.А. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)", Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції - Рубан В.В.) від 21.06.2018р. (повний текст рішення складено 02.07.2018р.) по справі №820/6713/17

за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області , Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Підприємство Державної кримінально -виконавчої служби України (№ 43)", звернувся до суду із адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, у якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправними дії заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області Свєтошина Н.В. щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу ДП "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 43)" у розмірі 1220405,86грн.

- зобов'язати Головне управління ДФС у Харківській області та Східну ОДПІ м. Харкова розглянути питання щодо визнання податкового боргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 43)" у розмірі 1220405,86грн. безнадійним та його списання.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 26.12.2017 року позивач звернувся до Східної ОДПІ м. Харкова з заявою про списання безнадійного податкового боргу на суму 1220405,86 грн. Листом Головного управління ДФС у Харківській області від 28.12.2017 року № 29604/10/20-40-17-11-22 у списанні податкового боргу відмовлено та повідомлено, що податковий борг, який виник понад 1095 календарних днів підлягає списанню як безнадійний відповідно до статті 101 Податкового кодексу України (далі - ПК України), крім випадків наявності рішення суду про стягнення такого боргу, що підлягає виконанню органами ДФС згідно з нормами ПК України. Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління ДФС у Харківській області повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу ДП "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 43)" у розмірі 1220405,86грн. безнадійним та його списання.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Не погодившись із судовим рішенням, ДП "Підприємство Державної кримінально -виконавчої служби України (№ 43)" та Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив частково скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Головне управління ДФС у Харківській області в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду в частині задоволених позовних вимог - без змін.

Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався.

Сторони про розгляд справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, як платник податків і зборів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду 10.11.2008 року по справі №2а-4512/08 задоволено позов Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова до Підприємства Харківської виправної колонії № 43 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з Підприємства Харківської виправної колонії № 43 заборгованість перед бюджетом у сумі 1919628,62 грн. по податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2012 року розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року по справі № 2а-4512/08 терміном на 60 місяців, шляхом здійснення платежів за наступним графіком: з травня 2012 року по квітень 2014 року по 15000,00 грн. на місяць; з травня 2014 по травень 2017 року по 43323,02 грн. на місяць.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2014 року розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 року по справі № 2а-4512/08/2070 терміном на 60 місяців шляхом здійснення платежів: з 31.09.2014 року по 31.08.2016 року в розмірі 5000,00 грн, з 30.09.2016 по 31.07.2019 року в розмірі 18771,84 грн, 31.08.2019 року в розмірі 18771,91 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2016 року розстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 по справі №2а-4512/08 на суму 80000 грн 00 коп. строком на 16 місяців, шляхом сплати 5000 грн 00 коп. щомісячно з вересня 2016 року по грудень 2017 року включно. Відстрочено виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2008 по справі № 2а-4512/08 на суму 1220405 грн. 86 коп. до 01.01.2018.

26.12.2017 року позивач звернувся до Східної ОДПІ м.Харкова із заявою про списання безнадійного податкового боргу на суму 1220405,86 грн.

Листом від 28.12.2017 року 29604/10/20-40-17-11-22 Головне управління ДФС у Харківській області відмовило у списанні податкового боргу. Також позивачу було повідомлено, що податковий борг, який виник понад 1095 календарних днів підлягає списанню як безнадійний відповідно до статті 101 ПК України, крім випадків наявності рішення суду про стягнення такого боргу. Податковим органом враховано рішень Харківського окружного адміністративного суду про розстрочку виконання судового рішення, яким позивачу відстрочено виконання постанови у справі № 2а-4512/08 про стягнення податкового боргу в сумі 1220405,86 грн. до 01.01.2018р. Також відповідач послався на положення п. 102.2 ст. 102 ПК України, в якому зазначено, що якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визнання боргу безнадійним.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю відмови у списанні безнадійного податкового боргу, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове законодавство не містить заборони списання податкового боргу, який був стягнутий з платника на підставі рішення суду, а навпаки - пунктом 102.4 статті 102 ПК України списання податкового боргу як безнадійного, який водночас було стягнуто на підставі рішення суду, є фактом, що визначає момент припинення зобов'язань платника з виконання такого судового рішення. При цьому, доводи податкового органу про те, що такий борг не підлягає списанню як безнадійний, оскільки його стягнення здійснюється за рішенням суду, що підлягає виконанню, не ґрунтуються на нормах законодавства, суперечать засадам ПК України, регламентованим статтею 4, і порушують права позивача. На підставі викладеного суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання Головне управління ДФС у Харківській області повторно розглянути питання щодо визнання податкового боргу ДП "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 43)" у розмірі 1220405,86грн. безнадійним та його списання.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

До 01 січня 2011 року порядок визнання та списання безнадійного податкового боргу регулювався Законом України від 21.12.2000 року №2181-III, "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 ст.15 якого визначено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Відповідно до пп. 18.2.1 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами" (в редакції чинній на час виникнення боргу), підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном "безнадійний" слід розуміти, зокрема, податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений цим Законом.

З 01 січня 2011 року порядок визнання та списання безнадійного податкового боргу врегульоване ПК України.

Відповідно до пп.19-1.1.24 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють такі функції, зокрема: здійснюють відстрочення, розстрочення та реструктуризацію грошових зобов'язань та/або податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, а також списання безнадійного податкового боргу.

Контролюючі органи мають право приймати рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу, а також про списання безнадійного податкового боргу у порядку, передбаченому законодавством (пп.20.1.29 п.20.1 ст.20 ПК України).

Підпунктом «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно п. 101.1 ст. 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку №577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника контролюючого органу.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577, у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку №577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04.09.2018 року по справі №813/4430/16.

Перевіряючи правомірність висновків суду першої інстанції щодо віднесення наявного у позивача боргу до категорії безнадійного, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Так, за приписами п. 101.2 ст.101 ПК України під терміном «безнадійний» розуміється:

101.2.1. податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута

101.2.2. податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку;

101.2.3. податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

101.2.4. податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

101.2.5. податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Суд першої інстанції, констатуючи, що зазначений вище податковий борг позивача є "безнадійним", дійшов висновку, що з приводу нього минув строк давності, встановлений ПК України.

Однак, відповідно до п.102.4 ст.102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Колегія суддів наголошує, що податковий борг позивача у розмірі 1220405,86 грн. стягується за рішенням суду, яке набрало законної сили.

Згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Таким чином, на підставі положень п. 101.2 ст.101 ПК України в сукупності із п.102.4 ст.102 ПК України, податковий борг позивача не може вважатись "безнадійним", адже стягується за рішенням суду і строки стягнення щодо нього встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Оскільки зазначений податковий борг не є "безнадійним", відсутні й підстави для списання такого боргу податковим органом.

Таким чином, за відсутності на даний час підстав для списання з позивача податкового боргу, контролюючий орган правомірно, в межах наданих йому законом дискреційних повноважень, відмовив платнику податків у прийнятті рішення про списання безнадійного податкового боргу.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій, що є предметом оскарження позивачем.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій податкового органу щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу ДП "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№ 43)" у розмірі 1 220 405,86грн., та, відповідно, про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідачів розглянути питання щодо визнання податкового боргу щодо визнання вказаного податкового боргу безнадійним та його списання.

Таким чином, висновки суду першої існстанції про часткове задоволення позовних вимог є помилковими.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог, із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову. В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018р. по справі №820/6713/17 скасувати в частині задоволення адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018р. по справі №820/6713/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 09.11.2018 року.