Рішення № 77748117, 07.11.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.11.2018Справа № 910/3818/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "КОЛОННЕЙД Україна" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8; код ЄДРПОУ 25395057)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 70-А; код ЄДРПОУ 20033533)

про стягнення 50 226,41 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "КОЛОННЕЙД Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" про стягнення 50 226,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну ТОВ "Інтерагроінвест" (яке є страхувальником позивача) завдано матеріальної шкоди страхувальником відповідача, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 50 226,41 грн. коштів, 1 762,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/3818/18 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/3818/18 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

04.06.2018 року через канцелярію суду 04.06.2018 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про витребування доказів, зокрема, щодо витребування у Дніпровського районного суду м. Києва копії постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП від 29.04.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2018 року витребувано у Дніпровського районного суду м. Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3, код ЄДРПОУ 02896696) копії постанови у справі № 755/11963/15-п від 16.06.2015 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП від 29.04.2015 року, або письмові пояснення з приводу ненадання зазначених документів.

05.07.2018 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Дніпровського районного суду м. Києва надійшла копія постанови у справі № 755/11963/15-п від 26.06.2015 року, згідно якої адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 про вчинення адміністративного правопорушення повернуто до ВДАІ Дніпровського району в м. Києві.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в зв'язку з чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

При цьому, зважаючи на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2015 року між ТОВ "Інтерагроінвест" (далі по тексту - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «КОЛОННЕЙД Україна» (далі по тексту - страховик, позивач) укладено Договір добровільного страхування автотранспорту CAS0023202 (далі за текстом - договір страхування, договір), за умовами якого застраховано транспортний засіб марки «Hyundai Elantra», державний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП - дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що 29.04.2015 року о 18 год. 25 хв. на автодорозі М.12 489 км.+350м сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб яким керував ОСОБА_1, та транспортний засіб марки «Форд Транзит», державний реєстраційний номер 16143ВІ, яким керував ОСОБА_3, у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження.

Відповідно до Страхового акту №1500014107 від 13.05.2015 року вартість матеріального збитку з врахуванням зносу, завданого застрахованому транспортному засобу, склала 63 883,16 грн.

Відповідно до Страхового акту №1500014107 (доплата) від 25.05.2015 року вартість матеріального збитку з врахуванням зносу, завданого застрахованому транспортному засобу, склала 5 401,12 грн.

Таким чином, відповідності до двох вищевказаних страхових актів року вартість матеріального збитку з врахуванням зносу, завданого застрахованому транспортному засобу, склала - 69 284,28 грн.

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідний страховий акт, видано наказ на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 69 284,28 грн.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою Гайсинського районного суду Вінницької області (суддя Ковчежнюк В.М.) від 20.05.2018 року справа №129/1394/15-п (номер провадження 3/129/679/2015) винним у ДТП визнано ОСОБА_3.

Відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 (власник транспортного засобу марки «Форд Транзит», державний реєстраційний номер 16143ВІ, яким керував ОСОБА_3 та скоїв ДТП) на момент скоєння ДТП була застрахована в Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі по тексту - відповідач) відповідно до Полісу серія АІ №0859942, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що страховик (позивач) виконав своє грошове зобов'язання у відповідності до лімітів відповідальності та сплатив страхове відшкодування в розмірі 69 284,28 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №000037226 від 14.05.215 року на суму 63 883,16 грн., №000037395 від 26.05.2015 року на суму 5 401,12 грн. (належним чином завірені копії платіжних доручень міститься в матеріалах справи).

Відповідно до Полісу АІ №0859942 ліміт відповідальності відповідача: за шкоду по життю та здоров'ю 100 000,00 грн., за шкоду по майну 50 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Таким чином ліміт відповідальності відповідача (за шкоду майну) перед позивачем з врахуванням франшизи становить 50 000,00 грн.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

При цьому слід враховувати, що страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування за договором майнового страхування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Таке право страховика, враховуючи висновок, наведений у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, може бути реалізоване шляхом подання відповідного позову до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Листом від 10.12.2015 року вих. №R/L19143 позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про сплату 69 284,28 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Відповідачем сплачено позивачу 19 057,87 грн. грн.., а частина коштів залишене не оплаченою з вказівкою того, що ДТП трапилося з вини обох водіїв, а тому страхова сума підлягає відшкодуванню в розмірі 50%. З даним твердження суд не погоджується в зв'язку з тим, що відповідачем не надано суду доказів вини ОСОБА_1 в скоєнні ДТП,

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому та становлять 30 942,13 грн. (ліміт відповідальності відповідача за полісом 50 000,00 грн. - виплачене відповідачем страхове відшкодування 19 057,87 грн. = 30 942,13 грн.).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233-238, 240, 241, 255, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (01032, м. Київ, ВУЛИЦЯ САКСАГАНСЬКОГО, будинок 70-А; код ЄДРПОУ 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "КОЛОННЕЙД Україна" (04070, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІЛЛІНСЬКА, будинок 8; код ЄДРПОУ 25395057) 30 942 (тридцять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 13 коп. - коштів, 1 085 (одна тисяча вісімдесят п'ять) грн. 49 коп. - судового збору.

3. В решті задоволення вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (абзац 2 ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.11.2018 року.